Назарій КОЛОС про перший рік у світі міжнародних відносин: між лекціями, адаптацією та новими горизонтами

Ще рік тому він стояв на порозі університету з цілою низкою запитань – і без гарантій, яким буде його студентське завтра. Сьогодні Назарій Клос уже впевнено називає себе частиною академічної спільноти спеціальності «Міжнародні відносини» гуманітарно-педагогічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Перший курс для нього – це не лише лекції й семінари, а й новий ритм життя, перші виклики самостійності та поступове входження у світ міжнародної комунікації й дипломатичних практик. Між очікуваннями абітурієнта та реальністю студента пролягав шлях адаптації, відкриттів і переосмислення власного вибору.

У цьому інтерв’ю Назарій ділиться досвідом першого року навчання, розповідає про виклики й можливості студентського життя та пояснює, чому спеціальність «Міжнародні відносини» стала для нього не лише освітнім вибором, а й простором для особистісного та професійного зростання.


Назарію, яким був Ваш перший рік в університеті та які моменти цього періоду запам’яталися найбільше?

— Перший рік в університеті став для мене справжнім етапом переосмислення – часом, коли шкільні звички поступово відступали під тиском нових, дорослих викликів. Найяскравіше в пам’яті закарбувалися навіть не самі лекції, а ті перші тижні, коли ти вперше заходиш в аудиторію, відчуваючи водночас хвилювання та спрагу до нового – бажання глибше аналізувати, вдосконалювати навички й бачити світ ширше. Саме тоді приходить усвідомлення: за спиною більше немає вчителів, які нагадують про дедлайни, і тепер твій успіх – це виключно твоя зона відповідальності.

Що стало для Вас найбільшим викликом під час адаптації до університетського життя і як Ви навчилися з ним справлятися?

— Перехід від школи до університету був доволі різким. Найбільшим випробуванням стало управління часом: поєднувати насичену академічну програму з роботою в моїй громадській організації – це щоденна боротьба за кожну вільну хвилину. Були дні, коли здавалося, що я не впораюся з цим шаленим темпом, але саме вони стали найкращою школою дисципліни. Ти вчишся розставляти пріоритети, розуміючи, що іноді краще сфокусуватися на чомусь одному, але зробити це бездоганно.

Які навчальні дисципліни Ви для себе виокремили на першому курсі та яку роль вони відіграють у формуванні Вашої професійної підготовки?

— Щодо дисциплін, то я б виокремив три ключові блоки. Перший – мовний: англійська, польська та латинська мови. Переконаний, що мова – це справжня зброя. Той, хто опановує її не просто як набір слів, а як інструмент пошуку інформації та тонкого аналізу, здобуває величезну конкурентну перевагу. Другий блок – правничий: теорія держави і права, конституційне та міжнародне право. Ці знання формують фундамент, на якому тримається професіоналізм будь-якого міжнародника. Третій блок – історично-культурний: історія міжнародних відносин, а також культурні та духовно-релігійні традиції світу. Аналізуючи звичаї інших народів, ти не просто розширюєш кругозір, а вчишся бачити закономірності в сучасній політиці через призму релігії та культури, проводячи паралелі з подіями минулого.

Наскільки важливим для Вашої адаптації стало студентське середовище та спілкування з одногрупниками?

— Влитися в цей ритм мені допомогло оточення. Мені пощастило знайти однодумців, які так само «хворіють» дипломатією. Ми часто залишаємося після пар, щоб обговорити новини чи подискутувати про геополітику – це і є те неформальне навчання, яке дає більше живого досвіду, ніж будь-який підручник.

Опишіть свій перший рік навчання трьома словами.

— Якщо підсумувати цей рік трьома словами, то це буде: динамічний, натхненний та визначальний.

Як змінилося Ваше уявлення про професію міжнародника після першого року навчання?

— До вступу я бачив міжнародника переважно через призму дипломатичних прийомів, офіційних зустрічей і гучних міжнародних переговорів. Проте після першого року навчання я зрозумів, що фахівець-міжнародник – це людина, яка повинна вміти аналізувати, ставити правильні запитання й бачити зв’язки там, де інші бачать лише окремі події. За кожною новиною стоїть певний історичний, культурний чи політичний контекст, і саме вміння його розуміти є однією з найважливіших навичок фахівця. Сьогодні для мене міжнародні відносини – це не просто професія, а спосіб дивитися на світ ширше й глибше.

Які можливості для особистісного та професійного розвитку відкрила для Вас освітня програма «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії?

Найбільша цінність цієї програми для мене – у зміні способу мислення. Я почав сприймати події не окремо, а як частину ширшої системи, де все взаємопов’язано. За цей рік я здобув не лише знання, а й практичні навички: критично мислити, аналізувати інформацію, формувати власну позицію та працювати з великими обсягами матеріалу. У міжнародних відносинах важливо не просто знати, а розуміти контекст – і цьому тут реально вчишся. Окремо хочу відзначити середовище. Люди поруч мотивують розвиватися, більше думати і не стояти на місці. Це, мабуть, одна з головних «прихованих» переваг навчання. У підсумку цей рік дав мені відчуття, що я не просто навчаюся, а поступово формую себе як майбутнього фахівця.

Що б Ви порадили абітурієнтам, які розглядають вступ на спеціальність «Міжнародні відносини»?

— Не чекай, поки світ стане зрозумілим – почни розуміти його сам. Міжнародні відносини – це не лише професія, а спосіб мислення: сміливість бачити ширше, аналізувати глибше і ставити запитання, що змінюють тебе. Це постійний розвиток і щоденна готовність вчитися. Усе починається з цікавості до світу і бажання його зрозуміти.

Розмова з Назарієм Клосом засвідчує, що перший рік навчання в університеті є важливим етапом професійного становлення здобувачів вищої освіти, під час якого формуються базові академічні компетентності, навички самостійної роботи та усвідомлення обраної освітньої траєкторії. Отриманий досвід, безумовно, стане надійним підґрунтям для подальшого навчання та професійного розвитку, адже світ відкривається тим, хто не боїться його досліджувати.

Розмову провела Світлана ХРИСТЮК, доцент кафедри філософії та міжнародної комунікації