Військово-патріотичне виховання студентів спеціальності Соціальна робота на базі музею Афганської війни та відкритого музею військової техніки
Військово-патріотичне виховання студентів спеціальності Соціальна робота на базі музею Афганської війни та відкритого музею військової техніки
3 листопада 2017, 10:00
м. Київ
3 листопада 2017 року студенти спеціальності Соціальна робота навчальна група СР17001б гуманітарно-педагогічного факультету кафедри соціальної педагогіки та інформаційних техологій в освіті відвідали музей Афганської війни під час проведення виїзного заняття та засідання гуртка Соціальний практик. Заняття приурочено до святкування Дня артиллерії та інженерних військ Збройних Сил України! Ще називають Артилерістів - Богами війни! Куратор групи СР17001б полковник у відставці Ржевський Геннадій Миколайович на власному досвіді розповів про нелегку справу воїнів артилерістів.
Війна в Афганістані залишила багато проблем, зокрема проблему інвалідів, військовополонених, пошуку пропалих без вісті. Тому і довершують експозицію матеріали, що розповідають про сьогодення колишніх “афганців”, про їхні проблеми, задачі, які вирішує разом з державою Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
Нелегко уявити очі осиротілих матерів, батьків, дружин, наречених, дітей… На сьогодні в Україні проживає 711 “афганських” сиріт, 505 вдів. Пам’ять про Афгані зберігають ті, хто втратив своїх бойових друзів.
Минуле назавжди лишається з нами. Тому жодна війна не може бути забутою, навіть та, яку було засуджено суспільством. Рядові солдати воєн не починають – вони гинуть на цих війнах, виконуючи свій військовий обов’язок до кінця.
1992 року в Меморіальному комплексі "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр." за ініціативою та участю Української Спілки ветеранів Афганістану було створено реліквійну експозицію "Твої, Батьківщино, сини. Обов'язок. Подвиг. Трагедія" фактично музей радянських воїнів-інтернаціоналістів, єдиний такого рівня у колишньому Радянському Союзі. За ці роки через його зали пройшли сотні тисяч відвідувачів, зокрема гості України із ближнього та далекого зарубіжжя. Зараз експозиція носить назву «Трагедія і доблесть Афгану». «На чужих війнах».
Не перелічити усіх куточків країни, де б не побували свого часу у пошуку матеріалів колишніх "афганців" співробітники музею. Були навіть у Кабулі.
Перший “афганський” експонат надійшов до фондів музею ще 1982 року, а загалом зібрано понад 12 тисяч експонатів, тисячі комплектів матеріалів учасників афганської війни.
До 10-річчя виведення радянських військ з Афганістану створено нову реліквійну експозицію “Трагедія і доблесть Афгану”. Вона розміщується на двох поверхах, у двох залах загальною площею 620 квадратних метрів і налічує близько 4 тисяч експонатів учасників афганської війни – представників 13 національностей, матеріали 28 Героїв Радянського Союзу.
ТИСЯЧАМ ПОЛЕГЛИХ У АФГАНІСТАНІ ПРИСВЯЧЕНО
Афган приснився…
Бачу сніг багряний,
До губ підношу – липне, мов пісок.
Сповзає бинт. Засохла кров на рані
І голос старшини: «Держись, сынок…»
Ще бачу снігурі. І сніг той самий
В долоню набираю – пропіка.
Тамую спрагу словом… Наче п’яний
Не можу зрозуміти: де ж рука?
«Держись, сынок, вертушка на рассвете
За нами обязательно придет» -
Вбиває страх наш ротний Пересвєтов.
Ми – ще живі, ще не загинув взвод.
Ми – ще живі…
І висота за нами,
І біль, що пропікає до кісток.
Чим я тепер писатиму до мами?
Накрив правицю проклятий пісок.
Чим я тепер? Пішли в атаку духи…
За що ж правицю не зберіг Аллах.
Ти так високо, Господи, послухай,
Бере висотку шураві у снах.
Сповзає бинт… Давно рубці на ранах…
Надворі грудень, та шумить гроза.
По тих, що залишилися у Афгані
Б’є дзвін і ллється Господа сльоза.
В наш час ставлення до музею, як до потужного інструменту реалізації військово-патріотичного виховання молоді через зразки матеріальної та духовної відданості своєму громадянському обов’язку стає все більш актуальним.
Отже, значення музею як місця, центру духовного, освітнього-виховного збагачення молоді, розширює його педагогічні можливості, сприяє взаєморозумінню людей різних поколінь і професій, залучає молодь до вічних духовних цінностей, поглиблює їх патріотичні почуття.
Убитим і живим не було і нема за що виправдовуватися. Їх нема в чому звинувачувати. Але їх варто пам’ятати. Потрібно пам’ятати цю війну, цю трагедію...
Живі завжди в боргу перед мертвими. І наші діти та онуки мають знати своє історичне минуле, найбільше правди, нехай гіркої, але правди...
Наша участь в афганської війні буде мати сенс і виправдання тільки в одному випадку – якщо вона відверне інші війни.
Ржевський Г.М.,
доцент кафедри соціальної педагогіки
та інформаційних технологій в освіті
гуманітарно-педагогічного факультету
НУБіП України
