Студентка гуманітарно-педагогічного факультету Маргарита Виноградова: «Маю сильне бажання допомагати людям з інвалідністю і цій справі хочу присвятити своє життя»

20 серпня 2016 року

     Про важливість практичного навчання для підготовки майбутнього фахівця годі й говорити. Адже всі знають, наскільки необхідними є знання і вміння, здобуті під час навчальних і виробничих практик. Тому в університеті і на гуманітарно-педагогічному факультеті дбають про те, щоби студенти опановували майбутню професію тільки на найкращих як вітчизняних базах практики, так і за рубежем. Побачити систему соціальної роботи з людьми з інвалідністю зсередини у Франції випала нагода студентці першого курсу напряму підготовки «Соціальна педагогіка» Маргариті Виноградовій. Власне про враження від проходження цієї навчальної практики і наша розмова. 

     Маргарита Виноградова,
студентка 1 курсу гуманітарно-педагогічного факультету:

— Розкажи про те, як ти потрапила на практику і яка її мета?

     — Майже протягом двох місяців я проходила літню практику у Франції в регіоні Лімож. Там працювала в асоціації «Le Puy Bâtard», яка організовує відпочинок для людей з інвалідністю. А потрапила туди завдяки моєму викладачу з французької мови Наталії Рудницькій. Вона ж і направила мене на співбесіду з представниками Федерації обмінів «Франція-Україна» в нашому університеті. Після я отримала позитивний результат і як-то, кажуть, вуаля… зустрічай Франція! Одразу хочу висловити вдячність рідному університету та гуманітарно-педагогічному факультету, які надають безцінні можливості, співробітникам федерації, особливо президенту Жаку Форжерону, представниці федерації в Україні Климчук Ангеліні і представниці у Франції Монік Фріконе, які були поряд і надавали мені допомогу, цікавилися перебігом практики, часто приїздили до мене. І, звісно, моїй сім'ї за таку необхідну підтримку. 

Изображение

     Власне мета практики – дуальна, з одного боку – це засвоєння нових знань, набуття вмінь у сфері соціальної підтримки і допомоги людям з інвалідністю у Франції, а з іншого, – ще й мовна практика та підвищення рівня знань з французької.

— Чому саме французька, адже сьогодні практично всі вивчають англійську?

     — Так сталося, що у спеціалізованій школі я вивчала і французьку, і англійську мови. Вибір останньої цілком очевидний, адже англійська мова – міжнародна. Але я вирішила для себе, що знання ще однієї мови, а потім, сподіваюсь, ще декількох, буде дуже корисним для мого майбутнього і відкриє безліч перспектив. І, зрештою, цікаво було вивчити мову Вольтера, Гюго, Бальзака, Камю…

— Що входило в твої безпосередні обов’язки на час практики? Якщо коротко, в результаті практики чому ти навчилася?

     — Оскільки асоціація пропонує активний відпочинок для людей з інвалідністю двічі упродовж року (літо та період новорічних свят), то й у мої обов’язки входили супровід, фізична та морально-психологічна підтримка цих людей. Я вперше працювала з людьми з різними психофізичними порушеннями, навчилася правильно спілкуватися з біполярними людьми, з людьми з маніакально-депресивними розладами. До того ж за два місяці значно підвищила свою комунікативну компетентність. І, спілкуючись з багатьма людьми з різних країн, безперечно, здобула безцінний життєвий досвід. А найголовніше, я зрозуміла, що маю сильне бажання допомагати людям з інвалідністю, і саме цій справі хочу присвятити своє життя. 

— Чи помітила якість особливості в організації соціальної роботи Франції?

     — Я виокремила б декілька найвагоміших на мій погляд. По-перше, люди з інвалідністю там – це дійсно дуже важлива ланка в соціумі. Як і в інших європейських країнах, вони всі працюють (особисто я опікувалася жінкою з важким порушенням опорно-рухового апарату, яка працює викладачем економіки в ліцеї). По-друге, організацією відпочинку для таких людей займаються, переважно, волонтерські об’єднання. І останнє: всі комунікації, інфраструктура, незалежно міська це чи сільська місцевість, адаптовані для них. Там не існує ані фізичних, ані інформаційних чи будь-яких інших бар’єрів. Всі зусилля спрямовуються на те, аби кожна людина, навіть з найтяжчою інвалідністю, знаходилася в соціумі. 

— Чим здивувала тебе Франція? Чи ознайомилася з її культурною спадщиною?

    — За цей період я побачила, здається, більше, ніж за останні років п’ять-шість. Ми відвідували різні оркестрові концерти, експозиції як сучасного, так і середньовічного мистецтва, дивилися замки XIV-XV cт., спостерігали як майстри роблять вироби із скла, дерева, глини, як з'являються вітражі та скульптури. І це далеко не все. Взагалі Франція здивувала менталітетом. Тамтешні люди дуже активні і привітні. Всі дбають про чистоту, не тільки свій добробут, а й інших людей. 

— На завершення декілька порад твоїм колегам.

     — Наш університет дає дуже великі можливості, але щоб їх реалізувати, треба три речі: бажання, наполегливість і цілеспрямованість. Учіть мови, дізнавайтеся, розвивайтеся, спілкуйтеся і відкривайте світ!


Розмову вела Ольга Наконечна

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook