Невідомі та забуті сторінки історії Національного університету біоресурсів і природокористування України

     Історія становлення нашого університету складна і часом заплутана, а місцями вже давно забута. Ця чергова публікація з серії «Невідомі та забуті сторінки історії …» написана з метою пролити світло на одну з прогалин нашої історії, а також повернути із забуття справи давно минувших днів. Відомо, що попередник Національного університету біоресурсів і природокористування України – Українська ордена трудового червоного прапора сільськогосподарська академія (УСГА) – виникла у 1954 р. у результаті об’єднання Київського сільськогосподарського та Київського лісогосподарського інститутів. Пізніше, у 1957 р., до складу УСГА увійшов Київський ветеринарний інститут, внаслідок чого була утворена учбова частина Української академії сільськогосподарських наук. Але наша розповідь про події, що передували цьому і про думки наших попередників, що і нині залишаються абсолютно актуальними.

     Кінець ХІХ ст. у Російській імперії супроводжувався активним розвитком промисловості, в тому числі й цукрової, зокрема, на багатій чорноземами Україні. Цей процес потребував забезпечення відповідними фахівцями, тому у 1898 р. відповідно до рішення імператора Миколи ІІ був створений Київський політехнічний інститут з чотирма відділеннями – механічним, інженерним, хімічним і сільськогосподарським. 

     Але про все по-порядку і мовою документів, звісно ж із коментарями. Як зазначено вище «…відповідно до рішення імператора Миколи ІІ …», але, щоб з’явилося це рішення, царя треба було переконати. І його переконали. Цими переконувачами стали тодішні промисловці, що займалися цукроварінням, зокрема, й родина видатних українських меценатів Терещенків, що відіграла в цьому переконанні не останню роль. Однак, уникнемо деталей цього переконання, оскільки нам вони достеменно не відомі й підемо далі. Отже, 8 червня, далекого від нас, 1898 р. імператор Микола ІІ підписує Положення про Київський політехнічний інститут і дає йому ім’я свого батька імператора Олександра ІІ.

     Пригадую, коли ми готували цей документ для експозиції МУЗЕЮ історії нашого університету, нажаль, знищеного відомими подіями, виникла ідея знайти підпис царя Миколи ІІ. Ніхто з моєї команди і уяви не мав як підписувався цар. Ми довго шукали. І чим довше йшли наші пошуки, тим цікавіше ставало його знайти, але в доступних нам архівах підпису не виявилося. Тоді ми почали шукати його за межами України. Зрештою, на одній із музейних конференцій у Москві мої друзі музейники знайшли контакти і порадили « … обратись в Новосибирск, там есть музей автографов им. Императора Николая ІІ. У них он уж точно есть». Так і сталося. Я, як директор музею, зконтактував з директором музею автографів і отримав бажане, але за однієї умови – там, де буде використовуватися цей автограф, обов’язково має бути підпис: «Отримано з Новосибірського музею автографів ім. Імператора Миколи ІІ». Звісно ж, ми виконали цю умову. Пам’ятаю, що і у нас була така ідея створити колекцію автографів наших видатних науковців, однак ця ідея залишилася лише ідеєю, оскільки, з невідомих для мене причин, наша команда була розформована, а до музейної діяльності прийшли інші люди. Проте підемо далі. 
     Достеменно відомо, що у 1918 р. сільськогосподарське відділення КПІ було перетворене у агрономічний факультет. Очевидно, що це сталося за часів гетьмана Павла Скоропадського. Можемо припустити, що на той час, за 20 років свого існування, сільськогосподарське відділення КПІ розрослося до рівня повноцінного факультету і з рештою змінило свій статус. Не дивлячись на революційні події тодішній український уряд, що, на жаль, не зміг здобути незалежність України, все ж таки турбувався про освіту, у тому числі й сільськогосподарську.

     Пригадую, як мене викликав ректор Д.О. Мельничук і сказав: « … тут мені принесли цікавий документ, ти розберися з ним …», – і дав мені ксерокопію документу з ледь помітним текстом. Ох і довго ж прийшлося з ним повозитися, але це було того варте.

     Виявляється, що перша спроба організувати в Києві сільськогосподарську академію була здійснена у 1918 р. урядом Української Народної Республіки. Текст цього, в муках розшифрованого документу, подається правописом та мовою оригіналу.  

ПРОЕКТ 

ЗАКОН
про „КИЇВСЬКУ СІЛЬСЬКО-ГОСПОДАРСЬКУ АКАДЕМІЮ”

1. Заснувати в місті Київі Сільсько-Господарську Академію в складі факультетів: 1) Агрономичного, 2) Лісового, 3) Межового, 4) Ветеринарного, 5) інженерного i 6) Економичного. Агрономичний факультет поділяється на відділи: а) Рільничий, б) Скотарський, i в) Садівництва, городництва та спеціяльних культур; Інженерний факультет поділяеться на відділи: а) інженерно-меліораційний, б) технологічний i в) машино-будівельний.
2. Київська сільсько-господарська Академія є державною вищою школою i підлягає безпосередньо Міністерству Земельних Справ.
3. Тимчасово, поки буде видано відповідний статут Академія керується загальним статутом i штатами університетів від 23 серпня 1884 року (Свод Законов Российской Империи) зо всіма тими доповненнями i змінами, що потім до них були виданими, а також i нижче в ст. 14 зазначеними.
4. Викладовою мовою в Київській Сільсько-Господарській Академії є мова українська, але, по проханню факультетів, з дозволу Міністерства Земельних Справ, в окремих випадках, можливе тимчасове читання лекцій i иншою мовою.
5. Перший Ректор Київської Сільсько-Господарської Академії, перші Декани факультетів, а також увесь склад професорів, приват-доцентів i доцентів перших кypciв призначаються Міністром Земельних Справ, по представленню Ректора Академії.
6. На протязі п'яти років, з дня оголошення цього закону, для заміщення посад професорів, приват-доцент1в та доцент1в в Київський Сільсько-Господарській Академії можна обирати: 1) професорів українських i російських вищих шкіл, 2) oci6, що мають ступені магістра або доктора, 3) oci6, що мають дипльоми вищої фахової школи i мають наукові друковані праці, або відомі як спеціялісти i вчених, що мають ступені доктора закордонних вищих шкіл та відомі своїми вченими працями, а також педагогичною діяльностю в цих вищих школах.
7. Провадження іспитів на вчені ступені магістра, або доктора та надання цих ступенів дозволяється раді та факультетам Київської Сільсько-господарської Академії після сформування факультетів у складі всіх курсів.
8. На факультетах i відділеннях викладаються предмети:

I) На Агрономічному факультеті:
а) На Рільничому відділенні: 1) Українознавство, 2) Нові чужеземні мови (одна обов'язкова), 3) Вища математика 4) Хімія (неорганична, органична, аналітична i сільсько-господарська, 5) Фізіка, 6) Геодезія, 7) Ботаніка загальна (анатом1я, морфологія, ситематика i фізіологія) i прикладна, 8) Фітопатолоія, 9) Мікробілогія, 10) Зоологія загальна i прикладна, 11) Ентомологія, 12) Метеорологія з кліматологією, 13) Мінералогія з кристалографіею, 14) Геологія, 15) Грунтознавство, 16) Загальне хліборобство, 17) Спеціяльне хліборобство, 18) Лісівництво, 19) Загальне скотарство з екстер’єром, 20) Спеціяльне скотарство з молочарством, 21) Фізіологія тварин, 22) Садівництво, городництво i спеціяльні культури, 23) Луківництво i болотознавство, 24) Селекція i дослідне діло, 25) Ветеринарія, 26) Механика, 27) Буд1вництво i інженірне діло, 28) Сільсько-господарські машини i знаряддя, 29) Основн1 земельн1 поліпшення, 30) Технологія продукт1в сільського господарства, 31) Політична економія, 32) Сільсько-господарська статистика i економія з курсом організації хозяйств i оцінкою земель 33) Істор1я Сільського господарства i агрономична політика, 34) Історія, теорія i практика кооперації, 35) С1льсько-господарське рахівництво, 36) Законознавство (в обсягу потрібного для сільського господарства), 37) Рибівництво, 38) Нас1нництво.
б) На Скотарському відділенні: 1) Українознавство, 2) Нові чужеземн1 мови (одна обов'язкова), 3) Вища математика, 4) Хімія (неорганична, органична, аналітична, сільсько-господарська i фізіологічна), 5) Фізіка, 6) Ботаніка (анатом1я, фізіологія, морфологія i систематика), 7) Фітопатолопя, 8) Мікробіологія 9) Зоологія (загальна i прикладна) з ентомологією, 10) Метеорологія з кліматологією, 11) Мінералогія з кристалографією i геологія, 12) Грунтознавство, 13) Хліборобство загальне, 14) Спеціяльне хліборобство, 15) Кормові рослини, лугівництво i болотознавство, 16) Основи лісівництва, 17) Загальне скотарство з екстер’єром, 18) Скоторозведення i теорія підбору, 19) Спеціяльне скотарство, 20) Молочарство, 21) Конезаводство, 22) Фініологія тварин, 23) Зоогігієна, 24) Ветеринарія, 25) Транспорт i консерування продуктів скотарства, 26) Холодільне діло, 27) Птахівництво i крольництво, 28) Механика, 29) Будівельне i інженірне діло з пристосування до потреб сільського господарства i основи геодезії, 30) Сільсько-господарські машини i знаряддя, 31) Основні земельн1 поліпшення, 32) Технологія продуктів сільського господарства, 33) Селекція і дослідне діло, 34) Політична економія, 35) Сільсько-господарська економія і статистика, 36) Історія (теорія і практика кооперації), 37) Сільсько-господарське рахівництво, 38) Законознавство (в обсягу потрібному для сільського господарства), 39) Садівництво і городництво.
в) На відділенні садівництва, городництва, та спеціяльних культур: 1) Українознавство, 2) Нові чужеземні мови (одна обов'язкова), 3) Вища математика, 4) Хімія (неорганічна, органічна, аналітична i сільсько-гсподарська), 5) Фізіка, 6) Ботаніка (анатомія, фізіологія, морфологія i систематика), 7) Фітопатологія, 8) Мікробіологія, 9) Зоологія загальна i прикладна, 10) Ентомологія, 11) Метеорологія з кліматологією, 12) Мінералогія з кристалографією i геологія, 13) Грунтознавство, 14) Хліборобство, 15) Луківництво, 16) Садівництво, 17) Городництво, 18) Спеціяльні культури, 19) Виноградарство, 20) Виноробство, 21) Декоративне садівництво, 22) Скотарство, 23) Механика, 24) Будівельне діло, зрошення i відводнення в пристосуванн1 до потреб садівництва, городництва i спеціяльних культур, 25) С1льськогосподарські та садово-городні машини i знаряддя, 26) Технолоія продуктів садівництва, городництва i спеціяльних культур збереження i транспорт, 27) Політична економія, 28) С1льськогосподарська економія, 29) Історія, теорія i практика кооперації, 30) С1льсько-господарське рахівництво, 31) Законознавство (в обсягу, потрібному для сільського господарства), 32) Пасічництво i шовківництво, 33) Історія садівництва, городництва та спеціяльних культур.
ІІ) На Лісовому факультеті:
1) Українознавство, 2) Нові чужоземні мови (одна обов'язкова), 3) Фізіка, 4) Хімія (неорганична, органична i аналітична), 5) Метеорологія з кліматологією, 6) Мінералогія i геолог1я, 7) Політична економія, 8) Законознавство, 9) Математика вища, 10) Теоретична i прикладна механика, 11) Ботаніка загальна (морфологія i анатом1я, сістематіка i фізіологія) i прикладна, 12) Геоботанніка, 13) Зоологія загальна i прикладна, 14) Ентомологія, 15) Грунтознавство, 16) Геодезія, 17) Лісівництво загальне i спеціяльне, 18) Дендрологія, 19) Фітопатологія господарчо-л1сова, 20) Лісова таксація, 21) Лісовлаштування, 22) Лісова технологія, 23) Буд1вництво та інженерна справа в пристосуванні до потреб лісового господарства з кресленням, 24) Лісові закони та лісокерування, 25) Лісовий торг та промисловість, 26) Історія лісівництва, 27) Лісова статистика, 28) Основи сільського господарства, 29) Садівництво i городництво, 30) Полювання i рибівництво, 31) Історія, теорія i практика кооперації, 32) Рахівництво.
III) На межовому факультеті:
1) Українознавство, 2) Hoвi чужоземні мови (одна обов’язкова), 3) Вища математика, 4) Теорія можливостей в прикладанні до геодезії і рахування по способу найменших квадратів, 5) Теоретична механіка, 6) Фізіка, 7) Хімія, 8) Нища геодезія, 9) Вища геодезія, 10) Основна астрономія, 11) Сферична астрономія, 12) Практична астрономія, 13) Физична географія, 14) Загальна географія України, 15) Картографія, 16) Метеорологія, 17) Статистика України, 18) Політична економія, 19) Законознавство, 20) Креслення i малювання, 21) Каліграфія, 22) Грунтознавство i бонітіровка грунтів, 23) фотограметрія, 24) Лісівництво з лісовою таксацією i лісовлаштуванням, 25) Агрономія, 26) Основні земельні поліпшення.
IV) На ветеринарному факультеті:
1) Українознавство, 2) Hoвi чужоземні мови (одна обов’язкова), 3) Хімія (неорганична, органична, аналітична i медицинська), 4) Фізіка, 5) Мінералогія, 6) Ботаніка, 7) Зоологія, 8) Політична економія i теорія статистики, 9) Зоотомія, 10) Фізіологія тварин, 11) Порівнююча анатомія, 12) Гістологія, 13) Екстер'ер свійських тварин, 14) Скотарство (загальне, спеціяльне, годівля i шкідливі кормові рослини), 15) Загальна патологія, 16) Спеціяльна патологія i терапія, 17) Загальна хірургія, 18) Теоретична хірургія, 19) Оперативна хірурія, 20) Патологічна анатомія з патологічною гістологією, 21) Фармакогнозія, 22) Фармація, 23) Фармакологія з рецептурою, 24) Діагностика, 25) Епізоотологія, 26) Мікробіологія, 27) Акушерство з ембріологією, 28) Вчення про копити i ix хвороби, теорія i практика кування, 29) Клиники терапевтичні i хірургичні, 30) Ветеринарна поліція i судова ветеринарна медицина, 31) Історія ветеринарії, 32) Санітарна ветеринарія, утілізація продуктів скотарства i енціклопедія консервування, 33) Скотобойні, мясознавство, фальсіфікація продуктів скотарства, 34) Зоогігієна, 35) Сільське господарство.
V) Інженерному факультеті:
а) На Інженерно-Меліораційному віділі:
1) Українознавство, 2) Hoві чужоземні мови (одна обов'язкова), 3) Законознавство, 4) Вища математика, 5) Фізіка, 6) Хімія, 7) Креслення i малювання, 8/ Нарисна геометрія, 9) Геодезія, 10) Теоретична механика, 11) Прикладна механика, 12) Гідравлика, 13) Електротехника, 14) Будівельна механика, 15) Технологія будівельних матеріялів, 16/ Будівництво та архітектура, 17) Сільсько-господарське будівництво, 18) Гідротехника, 19) Меліорація, 20) Буровання артезіянських щелин, каптаж джерел та влаштування криниць, 21) Ботаника, 22) Бактеріологія, 23) Кристалографія i мінералогія, 24) Геологія з палеонтологією (фізічна i icторична), 25) Гідролог1я, 26) Метеорологія i гідрометрія, 27) Грунтознавство, 28) Рильництво, садівництво i лісівництво, 29) Лугівництво i болотознавство, 30) Економія, статистика i кооперація, 31) Рахівництво та технична відчитність.
б) На Технологічному відділі:
1) Українознавство, 2) Нові чужоземні мови (одна обов’язкова), 3) Законознавство, 4) Вища математика, 5) Фізіка, 6) Хімія (неорганична, органична i аналітична), 7) Креслення i малювання, 8) Нарисна геометрія, 9) Геодезія, 10) Теоретична механика, 11) Прикладна механика, 12) Гідравлика, 13) Електротехника, 14) Будівельна механика, 15) Технологія будівельних матеріялів, 16) Буд1вництво та архітектура, 17) Гідротехника, 18) Ботаніка, 19/ Бактеріологія, 20) Кристалографія i мінералогія, 21) Геологія, 22) Грунтознавство, 23) Економія, статистика i кооперація, 24) Рахівництво та технична відчитнють, 25) Рильництво, садівництво, городництво i спеціяльні культури, 26) Лісівництво з лісовою таксацією i лісовлащтуванням, 27) Хімічна технологія, 28) Механична технологія, 29) Технологія угноюючих матеріялів.
в) На Машино-Будівельному Відділі:
1) Українознавство, 2) Нові чужоземні мови (одна обов’язкова), 3) Законознавство, 4) Вища математика, 5) Фізіка, 6) Хімія, 7) Креслення i малювання, 8) Нарисна геометрія, 9) Геодезія, 10) Теоретична механика, 11) Прикладна механика, 12) Гідравлика,13) Гідротехника, 14) Електротехника, 15) Будівельна механика, 16) Металургія i металографія, 17) Технологія будівельних матеріялів, 18) Будівництво i архітектура, 19) Мінералогія з кристалографією, 20) Грунтознавство, 21) Економія, статистика i кооперація, 22) Рахівництво та технична відчитн1сть, 23) Рильництво,садівництво i лісівництво, 24) Механична технеологія, 25) Теорія i конструкц1я сільсько-господарських машин i знаряддя.
VI) На Економичному факультеті:
1) Історія, 2) Історія України, 3) Істор1я господарчого побуту 4) Статистика, )/ Сільсько-господарська статистика, 6) Політична економія, 7) Економична географіяя: а) Сільське господарство, б) Jlicoвa справа, в) Промисловість, г) Гірнича справа, д) Шляхи, 8) Економія торпвлі й промисловости, 9) Сільсько-господарча економія, 10) Фінансове право, 11) Кредіт, б1ржа i банк, 12) Грошовий оборот, 13) Енциклопедія права, 14) Державне право: а) Загальна теорія держави, б) Конституційне право, в) Українське державне право, 15) Цівільне право, 16) М1жнародне право, 17) Адміністраційне право, 18) Торговельне право, 19) Страхове право, 20) Торговельна юреспонденція, 21) Торгівля продуктами сільського господарства, 22) Бухгальторія, 23) Кооперація, 24) Вища математика, 25) Фізіка, 26) Хімія, 27) Товарознавство з технольогією, 28) Агроном1я, 29) Лісівництво, 30) Земельні пол1пшення, 31) Сшьсько-господарчі машини, 32) Будівельна справа в сільському господарстві, 33) Hoвi чужеземні мови (дві обов’язкові).

9. Для подальшого розвитку зазначених по окремих факультетах і відділах наук, з дозволу Міністра Земельних Справ, можут додатково вводитися нові дісціпліни, як обов’язкові так і необов’язкові.
10. Для теоретичних Kypciв i практичних вправ студентів маються при Академії: Книгозбірня, учебні та вислідуючі лябораторії, кабінети з учебними колекціями, маєтки, дослідні станції, дослідні ферми, ботаничний i памологічний садок з оранжереями i питомниками i инші учебно-допомогаючі установи.
11. Курс навчання в Академії продовжується 4 роки i поділяється на 4 річних курси - 8 піврічних семестрів. Сістема навчання предметова.
12. На кожному Відділові утворюється пересічно 10 катедр та 15 лектур.
13. Число катедр та лектур, зазначене в попереднім пакті може бути змінено, в мipy потреби, з дозволу Мінстра Земельних Справ.
14. Особи, що виконують увесь програм навчання, та встановлені діпльомні роботи дістають такі звання: 1) По Агрономичному факультету - Інженір-Агронома, а по Економічному факультету - Інженір-Економиста, 2) По Лісовому факультетові - Інженір-Лісничого, 3) По Межовому факультетові - Інженір-Геодезіста, 4) По Ветеринарному факультетові - Ветеринарного Лікаря, 5) По Інженірному факультетові: а) по Інженірно-Меліораційному відділові - Інженір-Меліоратора, в) по Технольогичному відділові - Інженір-Технольога, г) по Машино-Будівельному відділові - Інженір-Механика.
15. Особам, що скінчили курс Київської Сільсько-Господарської Академії належать Bci права, що випливають з ix фахової підготовки. Окрім цього, вони мають право викладати в нижчих i середніх школах предмети, знання яких випливає з їx фахової підготовки в Академії. Вони мають право також стояти на чолі відповідних фахових нищих та середніх шкіл.
16. Bciм цим особам присвоюється право носити встановлений для них знак окремого зразка.
17. Сільсько-Господарський Відділ Київського Політехнічного Інститута включається в склад Київської Сільсько-Господарської Академії.
18. Порядок відкриття факультетів i відділів встановлюється Міністром Земельних Справ.
19. Miнicтpoвi Земельних Справ доручається негайно розпочати підготовчу роботу по заснуванню Київської Сільсько-Господарської Академії.
20. Доручити Miнicтpoвi Земельних Справ входити з вимогами коштів на потреби Академії.
21. Закон цей вводиться життя через посланців.

MIHICTP ЗЕМЕЛЬНИХ СПРАВ М.М. КОВАЛЕВСЬКИЙ

     Не дивлячись на те, що створення такого потужного вищого навчального сільськогосподарського закладу планувалося на законодавчому рівні, все ж таки, на жаль, не склалося. 
     Як зазначалося вище, у 1918 р. сільськогосподарське відділення КПІ було перетворене у агрономічний факультет. Цей факультет у 1922 р. відокремлюється від КПІ у Київський сільськогосподарський інститут ім. Х.Г. Раковського. (Біографічна довідка. Раковський Християн Георгійович (справжні ім'я та прізвище – Крістен Станчев) (01.08.1873 р., м. Котел, Болгарія – 11.09.1941 р., м. Орел), партійний діяч, дипломат. Син заможного торгівця. Навчався на медичних факультетах університетів Берліна, Цюріха, Монпельє. Освіту здобув в Женевському університеті (1897 р.). З 1889 р. брав участь в соціал-демократичному русі Болгарії, Швейцарії, Німеччини, Франції. Румунії. У 1899-1900 рр. служив у румунській армії. Неодноразово заарештовувався і висилався з різних країн. У серпні 1916 р. заарештований румунським урядом, а в травні 1917 р. звільнений російським гарнізоном Ясс, де він утримувався під вартою. У 1917 р. вступив в РСДРП(б) (Російської соціал-демократичної робітничої партії більшовиків), вів партроботу в Одесі і Петрограді. Учасник Громадянської війни, учасник мирних переговорів з Німеччиною. З 1919 р. член ЦК РКП(б) (Центрального комітету Російської комуністичної партії більшовиків). У 1918 р. один з керівників ЧК на Україні, голова Верховної колегії по боротьбі з контрреволюцією. У 1918 р. голова Тимчасового робітничо-селянського уряду України. З березня 1919 р. по липень 1923 р. голова РНК (Ради народних комісарів) і нарком закордонних справ України. У 1919-1920 рр. член Оргбюро ЦК. Один з організаторів радянської влади на Україні, що супроводжувалося масовими репресіями проти її інтелігенції, «буржуазних націоналістів» і т.п. Входив до складу радянської делегації на Генуезькій конференції (1922 р.). З 1933 р. повноважний представник у Великобританії, в 1925 - 27 рр. – у Франції. У 1927 р. виключений з партії XV з'їздом ВКП(б) в числі інших учасників «троцькістської опозиції». У 1928 р. висланий у Астрахань, потім у Барнаул. З 1934 р. начальник управління середніх медичних навчальних закладів Наркомату охорони здоров'я РРФСР. У 1935 р. відновлений у ВКП(б), голова Радянського товариства Червоного Хреста. 27.01.1937 р. заарештований. В якості підсудного притягнутий до фальсифікованого НКВС відкритого процесу у справі «Антирадянського правотроцькистського блоку». Визнав себе винним в участі у різних змовах, а також у тому, що був англійським і японським шпигуном. Засуджений 13.03.1938 до 20 років тюремного ув'язнення і 5 років позбавлення політичних прав з конфіскацією майна. В останньому слові заявив: «Наше нещастя в тому, що ми займали відповідальні пости, влада запаморочила нам голову. Ця пристрасть, це честолюбство до влади нас засліпило». Після початку Великої Вітчизняної війни заочно 08.09.1941 р. засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР до страти. Розстріляний у Орловському централі. У 1988 р. реабілітований і відновлений у партії. (Залеський К.А. Імперія Сталіна. Біографічний енциклопедичний словник. Москва: Віче, 2000 р.). З точки зору логіки не зрозуміло чому Київський сільськогосподарський інститут носив ім’я Ракавського? Але так було і це історичний факт. У 1930 р., коли до 1934 р. перестав існувати Київський сільськогосподарський інститут, а його наступником був Київський агрохімічний інститут, тоді від назви відпало й ім’я Х.Г. Раковського.

     У 1920 р. при КПІ утворюється ветеринарний факультет, який у 1921 р. завдяки наполегливості старшого ветеринарного лікаря Київського губземвідділу А.К. Скороходька та начальника ветеринарного управління Київського військового округа В.І. Стелецького відокремлюється у Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут. Слід зазначити, що А.К. Скороходька ще пам’ятають, а про В.І. Стелецького, на жаль, вже забули. Мабуть настав час повернути його ім’я із забуття. Про це вже було написано http://nubip.edu.ua/node/17364.

     У 1926 р. з’являється збірник публікацій про необхідність створення Всеукраїнської сільськогосподарської академії або, як її тоді називали, «Української Тімірязівки» під назвою «Матеріяли до організації Всеукраїнської сільсько-господарської академії у Київі». Хто саме був ініціатором цієї ідеї, нажаль, залишається невідомим. Можемо припустити, що це стало поверненням до, скажімо, ідей попередньої влади.
     Ці «Матеріяли …» починаються так „11 квітня 1925 р. Президія Укрголовпрофосвіти, по докладу тов. Я.П. Ряппо, про перспективи розвитку Київського С.-Г. Інституту, ухвалила: „Доручити СГО (сільськогосподарська освіта) і КСГІ розробити п’ятирічний план реорганізації КСГІ в Українську „Тімірязєвку” в районі Голосіївських господарств і представити на розгляд в Президію Головпрофосвіти, після чого ввійти з докладом до Раднаркому про затвердження цієї реорганізації, передачу Голосіївських господарств та лісу і асигнування відповідних коштів. Пропонувати СГО і КСГІ провести в періодичній, загальній і спеціальній пресі кампанію, яка б спопуляризувала в широких робітниче-селянських масах ідею Української Академії і змобілізувала-б волю радянського суспільства до перетворення цієї ідеї в реальний факт...”.
 

   Тепер розглянемо цей текст по-порядку. І так, «11 квітня 1925 р. Президія Укрголовпрофосвіти, по докладу тов. Я.П. Ряппо …». (Біографічна довідка. Ян Петрович Ряппо 30.03.1880 р. – 14.04.1958 р. – естонець за походженням, радянський діяч і педагог, співтворець системи народної освіти УРСР. У 1909 р. закінчив Петербургський університет, з 1917 р. на керівній роботі в Україні, у 1921 – 1928 рр. заступник наркома освіти УСРР і одночасно (1922–1927) головний редактор журналу «Шлях Освіти - Путь Просвещения». Окремої уваги заслуговує внесок Я.П. Ряппо у створення Українського науково-дослідного інституту педагогіки. У 1928 – 1938 рр. працював наркомом легкої промисловості, з жовтня 1929 р. очолював комітет УСРР по винахідництву. На фасаді Харківського національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди Яну Петровичу Ряппо встановлено меморіальну дошку). Щож доповідав Я.П. Ряппо.

     Як бачимо, даний документ датований 22 травня 1925 р. і в ньому є таке речення «Ничего идеальнее Голосеевки нет …». За майже століття, що минуло, нинішні покоління викладачів і студентів впевнені, що це дійсно так, і мали б подякувати Яну Петровичу Ряппо.
     На початку 1926 р. Я.П. Ряппо звертається до Київського окружного виконавчого комітету.

       Як видно із наведеного документу, планувалося створити дійсно потужний і очевидно головний сільськогосподарський вищий навчальний заклад в Україні. Заслуговує на увагу і останній абзац даного документу «… розпочати з весни нинішнього 1926 року будівництво ..». Це свідчить, що проектні роботи вже велися. Як бачимо мова йде про будівництво нашого першого корпусу. Не даремно він є перший!
     Буквально за два тижні своє рішення приймає Президія Київського окружного виконкому.

     Отже темпи були шаленими.
     В одному з вище наведених документів зазначається «Ничего идеальнее Голосеевки нет …». Зараз ми звикли до наших корпусів і в переважній більшості не задумуємося, а як було до появи корпусів, і чому не було нічого кращого ніж Голосієво? Пропоную декілька тогочасних фотографій.

     Мабуть у цій дорозі, по якій їдуть вози, запряжені кіньми, упізнати заповнену корпусами нашого університету вулицю Героїв оборони дуже важко.

А це наші Голосіївські пагорби

Хто би міг подумати, на цьому пагорбі будуть стоять четвертий, а в далині десятий корпуси

     Як було заплановано, так і сталося: весною 1926 р. розпочалося будівництво першого корпусу майбутньої академії. У наших архівах був знайдений цікавий документ.

    Як видно з цього запрошення, будівництво першого корпусу розпочалося 9 травня 1926 р., а наше Голосієво було в той час за Києвом. Підписав цей документ ректор Мазуркевич, що згодом був репресований.

     А так відбувалося святкування закладення будинку лісогосподарського факультету 9 травня 1926 р. По центру фотографії на задньому плані видно фрагмент дерева. Це дуб, дуб професора Алєксеєва, що і до нині росте ліворуч від входу до першого корпусу. Коли починалося будівництво першого корпусу цей дуб хотіли зрізати, але завдяки наполегливості професора Алєксеєва дуб залишили і він росте до нині, але вже є значно більшим. Хто знає, можливо він і досі пам’ятає свого рятівника?

     На своєму віку немало довелося побачити першому корпусу. Далі мовою фотодокументів.

Так виглядав перший навчальний корпус відразу після зведення (30 роки ХХ ст.)

А отак після війни

Вигляд 1-го навчального корпусу після реконструкції (50 – ті роки ХХ ст. (надбудовано 3-й поверх))

А так у 60-ті роки ХХ ст. Як видно, дерева вже підросли

     Як бачимо, будинки теж мають свою історію. Тому заради справедливості треба показати і як виглядали інші корпуси упродовж своєї історії.

Вигляд 2-го навчального корпусу (30 роки ХХ ст.) 

Так йшло будівництво 4-го навчального корпусу 1927-1929 рр.

А так він виглядав після завершення будівництва (30 – ті роки ХХ ст.)

Той самий час, але з іншого боку

А так у 50-ті роки ХХ ст.

Вигляд 5 навчального корпусу (30 – ті роки ХХ ст.)

     Так виглядав у 30-ті роки ХХ ст. наш багатостраждальний 3-й корпус. Як видно, ботанічного саду і близько ще не було. Слід зазначити, що з 1930 р. до 1941 р. це був головний корпус Київського ветеринарного інституту, в якому розташовувалася кафедра анатомії. У 1941 р. в цьому корпусі знаходився штаб ополчення Голосієвських інститутів, а по території Голосієва проходила третя лінія оборони Києва. Внаслідок жорстоких боїв корпус був майже повністю зруйнований. Від нього залишилося лише декілька стін. Війна закінчилася у 1945 р., а корпус був відновлений у 1962 р. З того часу він став головним корпусом Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії. Був він таким до 27 жовтня 2013 р. коли сталася велика пожежа і корпус став не придатним до використання. Я особисто спілкувався із тодішнім керівником пожежної служби м. Києва, який чітко сказав, що це підпал. Яким же недолугим був той, хто це зробив. Звісно ж, завдячуючи керівництву нашого університету та меценатам, нині ведуться відновлювальні роботи. Сподіваємося, що наш, дійсно багатостраждальний корпус, у короткий час буде відновлений і стане ще кращим ніж був, а можливо, буде мати й українське обличчя, як про це писав архітектор Дяченко. 

      З 1927 р. до 1929 р. будувався житловий будинок, так званий професорський корпус № 2 (нині, провулок Сільськогосподарський 1). Вигляд 30-х років ХХ ст., у далині видно 3 навчальний корпус. Тут і нині мешкають співробітники нашого університету.

 А так тогочасні студенти займалися озелененням наших Голосієвських пагорбів

     Проте, підемо далі. Як зазначалося вище, було запропоновано провести кампанію «… Пропонувати СГО і КСГІ провести в періодичній, загальній і спеціальній пресі кампанію, яка б спопуляризувала в широких робітниче-селянських масах ідею Української Академії і змобілізувала-б волю радянського суспільства до перетворення цієї ідеї в реальний факт...». Сьогодні, очевидно, було б запропоновано провести рекламну акцію. Але, як би там не було, з’явилися «Матеріяли до організації Всеукраїнської сільсько-господарської академії у Київі». Очевидно були і інші публікації і у інших засобах масової інформації. Разом з тим слід зазначити, що у цих «Матеріялах …» була низка публікацій актуальних і для сьогодення, й мабуть такими вони залишаться назавжди. Наведемо уривки деяких з них, які подаються мовою та правописом оригіналу.

     Ректор КСГІ П.В. Чалий (репресований в 30-х роках ХХ ст.): „…Сільськогосподарська Академія на Україні повинна відбити в собі все, що є творчого, сильного, здорового оригінального в масах Українського пролетаріату й селянства. В першій мірі це повинно відбитися в її архітектурі, організації та внутрішній структурі її життя. Одночасно Академія повинна бути могутнім стимулом до масової творчости й організації соціалістичного побуту, повинна стати провідником нового господарювання, культури і науки на саме дно українського села...”.

     Академік Є. Ф. Вотчал: „...Академия должна состоять не только из учебных, но и из научно-исследовательских учреждений… Кроме того, кафедру может занимать только тот, кто лично разрабатывает науку; кто доказал это и не перестал заниматься научною работою; значит профессор должен иметь лабораторию и средства для исследования и обязан неустанно трудиться с окружающей его молодежью в области науки своей специальности…Академия должна находиться не в захолустье, а возле самого города, так, чтобы студенчество могло иметь постоянный легкий доступ ко всем культурным ценностям города, а не только к окраинным суррогатам этого рода…”.

     Академік М.К. Малюшицький: „...необхідно негайно розпочати будову на Україні хоч би одної як слід організованої Сільсько-Господарської Вищої Школи, що відповідала-б сучасним вимогам життя.
     Цього вимагає від нас наша відповідальність не тільки перед молодим поколінням та теперішнім історичним моментом, а й перед тією галуззю народнього труда, що є головне джерело нашого існування та нашої незалежности на міжнародному ринкові...”.

     Професор О. Лебедів: „...В Сполучених Штатах Півн. Америки кожен штат має свій власний сільськогосподарський коледж, що є або частиною університету, або це є самостійний ВУЗ. Відповідно до цього й нам належало-б утворити в кожній колишній губерні сільськогосподарські інститути.
     Одначе, ми далеко не такі багаті, як американці, й тому брак кількости їх нам треба врівноважити якістю. В кожнім разі, серед наших багатьох ВУЗ’ів нам треба мати хоч-би одну таку вищу сільсько-господарську навчально-наукову установу, що була-б останнім словом науки та справжньою гордістю нашої України...”.

     Професор В.П. Устьянцев (репресований в 30-х роках ХХ ст., помер на засланні у 1935 р. Реабілітований посмертно у 1974 р.): „...С.-Госп. Академію ми уявляємо, як центр не тільки суто сільськогосподарської освіти, але й як осередок лісової, ветеринарної та зоотехнічної освіти. Що до лісової освіти, то Київ, перебуваючи на межі Полісся, й розташований в околицях просторих лісових угоддів, мусить бути визнаний за найкращий центр для лісової освіти.
     Для ветеринарно-зоотехнічної освіти в Київі засновано окремого Інститута. Не кажучи за суто ветеринарну освіту, яка дуже можливо, й може розвиватися в умовах, що для неї склалися, - зоотехнічна освіта, базуючись на дисциплінах агрономічних , і вимагаючи с.-г. оточення, не може нормально розвиватися без належного сільсько-господарського устаткування. І було-б дивно й недоцільно розвивати в Київі два рівнобіжні с.-г. навчальні заклади: теперішній С.-Г. Інститут і зоотехнічний факультет Ветеринарного Інституту, по сути такий самий С.-Г. Інститут. Їх треба об’єднати. Але це об’єднання може статися тільки тоді, коли теперішній С.-Г. Інститут вийде за стіни Політехнікуму й розгорнеться в С.-Г. Академію...”. 

     Професор В.В. Колкунов (репресований в 30-х роках ХХ ст., реабілітований посмертно у 1989 р.): „...Академія повинна бути, як то кажуть американці, „триєдиним центром”: вона мусить сполучати в собі вчену, навчальну та освітно-показну роботу... В кожнім разі не може бути сумніву в тому, що утворення С.-Г. Академії буде сприяти надзвичайному розвиткові українського сільського господарства...”.

     Професор П.Ф. Вовк: „...Щоб вивчати степ України, для цього можна в одному з культурних центрів, наприклад – Одесі, заснувати філію С.-Г. Академії з відділами, що для степового району мають найбільше значіння.
     В майбутньому, коли здійсняться плани шлюзування Дніпра під Запоріжжям, і запорізькі степи буде зрошено дніпровськими водами; коли великий с.-г. район матиме можливість використовувати електричну силу від гідростанції, що там передбачається, тоді в районі Катеринослав-Запоріжжя можна буде заснувати другу філію С.-Г. Академії. Ця філія обслуговуватиме північно-східну степову смугу. Заснування Академії в Київі з зазначеними двома філіями дасть можливість охопити всі головні с.-г. райони України...”.

     Професор В. Фінн: „...Всеукраїнська Сільсько-Господарська Академія повинна бути не тільки зразковим сільськогосподарським навчальним закладом, але й осередком наукової сільськогосподарської думки. До голосу її повинні будуть прислухатися всі установи України...”.

     Доцент К.І. Павловський: „...Академія в майбутньому мусить мати свої філії, залежно від особливостів того, чи іншого району. Академія повинна готувати ... кадри, відповідно до сучасних умов життя й науки”.

     Професор Д. Дяченко (автор проектів будівництва навчальних корпусів № 1; 2; 4, а також центральної частини київського залізничного вокзалу. У формі його збудованих проектів хтось побачив тризуб, за що був репресований у 1941 р. У 1943 р. перебував в таборах, де трагічно загинув. Реабілітований у післявоєнні роки. Пам’ятаю, що в часи мого директорства, приїжджала аспірантка з Німеччини, яка готувала до захисту дисертацію про архітектурну творчість Д.М. Дяченка): „...С.-Г. Академія своїм зовнішнім виглядом повинна бути зв’язана з Українським селом. Єдність сільського господарства з сільською народною архітектурою повинна бути в тісному логічному зв’язку між собою. Втілити в будинках Академії народні конструктивні форми, що чарують своєю умілістю художнє око, – це є почесне та славетне завдання для наших архітекторів. І це треба конче зробити. Треба українізувати не лише діловодство, а й піднести до належної височини культуру українських мас, які мають і своє мистецтво й свій художній смак. Всеукраїнська С.-Г. Академія повинна мати й українське обличчя”.
     Наведені вище рядки, написані у далекому 1926 р., вказують на далекоглядність наших попередників, які фактично пророкували той стан розвитку нашого вузу, який ми маємо сьогодні.

     На жаль, процес реорганізації, активізований у 1926 р., закінчився тим, що у 1930 р. голосіївські інститути були розділені на цілу низку дрібних інститутів. Це відбулося тому, що у вищому державному та партійному керівництві країни взяли верх прихильники лозунгу „Хай живе вузька спеціалізація”, і з 1930 р. до 1934 р. Київського сільськогосподарського інституту не існувало. Заради історичної справедливості слід відмітити, що в кінці 1934 р. директор Київського агрохімічного інституту, що був розміщений у теперішньому другому навчальному корпусі, Миронівський Іван Степанович добився повернення назви „Київський сільськогосподарський інститут”, після чого подав у Держкомзем обґрунтування про доцільність об’єднання голосіївських інститутів в єдину структуру. За що і був виключений з партії та звільнений з посади, а в 1938 р. його було розстріляно за справою СВУ (Спілка визволення України – організація, якої ніколи не існувало) і поховано у братській могилі в Биковні. Правда, частина голосіївських інститутів була приєднана до КСГІ у другій половині 1935 р., але вже завдяки іншим людям.

професор О.П. Мельник,
завідувач кафедри анатомії тварин ім. АВ.Г. Касьяненка