Екскурсія без кордонів: студенти досліджують музеї України через віртуальні тури

Сучасні технології відкривають нові горизонти для освіти, зокрема для кураторської години. Цього разу студенти ХТб-2102 групи, 4 курсу факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК, поки ще не завершилися зимові канікули, але очікуючи на початок навчання і довгоочікувану зустріч один з одним, вирішили зібратися на кураторську годину та здійснити віртуальну подорож до провідних музеїв України. Цей формат дозволив за короткий час відвідати експозиції з різних куточків країни, зосередивши особливу увагу на Музеї книги та друкарства України та Національному музеї літератури України. Мета заняття — ознайомитися з культурною спадщиною та відчути неперервний зв'язок поколінь, що зберігається в музейних фондах.

Використання 3D-турів та високоякісних цифрових колекцій дозволило студентам детально розглянути навіть найдрібніші експонати.

У Музеї книги та друкарства вони віртуально доторкнулися до історії українського письменства: від стародруків до перших українських газет. А в Національному музеї літератури України особливу увагу привернули особисті речі письменників, рукописи та унікальні фотографії, які допомагають оживити образи класиків і сучасників. Перегляд супроводжувався обговоренням значення книги як ключового елемента національної ідентичності. Національний музей літератури України є одним з найвідоміших загальнодержавних музеїв країни і провідним серед музеїв літературного та літературно-меморіального профілю. Музей розташований у самому центрі Києва, у будинку, що є пам'яткою історії та архітектури кінця XIX століття — колишньому головному корпусі Колегії Павла Ґалаґана, спорудженому у 1871 році архітектором О. Я. Шілле у стилі пізнього класицизму.

Після завершення віртуальної екскурсії студенти поділилися своїми найяскравішими враженнями та емоціями, особливо щодо літературної частини:

1. Тетяна Богуш: «Мене вразив сам факт, що ми можемо так детально і швидко побачити експонати з різних епох. Особисті речі в Музеї літератури (наприклад, письмовий стіл чи окуляри) створили ефект присутності. Я відчув справжнє захоплення тим, як наші класики творили, і зрозумів, що велика література — це завжди про людину з її щоденними турботами.»

2. Вікторія Бурдюг: «Головна емоція – гордість та співпереживання. Переглядаючи рукописи та архівні матеріали, особливо періоду репресій, я відчула, якою дорогою ціною давалася свобода слова. Це дає чітке розуміння, що наша культура має тисячолітню історію. Я відчула натхнення до вивчення історії моєї країни, і особливо її літературного фронту.»

3. Артем Гнаповський: «Я не очікував, що віртуальний тур буде настільки імерсивним (занурювальним). Особливо цікаво було порівнювати старовинні друкарські верстати з першими машинками письменників. Я відчув подив від масштабу роботи та пошану до процесу творення. Технології дозволили відчути реальність історії, а не просто прочитати про неї.»

4. Марія Батіг: «Найцікавішим було побачити взаємозв'язок між друкарством і літературою. Як тільки з'являлася книга, вона одразу ставала голосом епохи. Емоційно я відчула велику вдячність до тих, хто оцифровує цю спадщину. Це відчуття безпеки — наші скарби тепер доступні й захищені, незважаючи ні на що. Моя мотивація — зберегти цей голос.»

Кураторська година з віртуальною екскурсією довела свою ефективність, ставши важливим кроком у популяризації культурної спадщини. Студенти отримали не лише знання, а й емоційне усвідомлення цінності української книги, літератури та культури в цілому. Сучасні технології допомагають зберегти та зробити доступною нашу історію, зміцнюючи національну свідомість молоді.