«– Чому ви пішли на війну служити? – Так треба!» Матус Юрій

23 лютого 2023 року

Нам поталанило! Ми змогли поспілкуватися тет-а-тет із нашим захисником та викладачем кафедри комп'ютерних систем, мереж та кібербезпеки факультету інформаційних технологій НУБіП України Юрієм Матусом, який, незважаючи на свою коротку, терміном в 10 днів (на рік!), відпустку приїхав в університет аби попрацювати…

За вікном війна, а нас зустрічає усміхнена та життєрадісна людина, яка ніби і не була на передовій та своїми очима не бачила ворога, – Юрій Володимирович Матус. Ми бачимось у його кабінеті на факультеті інформаційних технологій. Часу в нас обмаль, тому одразу переходимо до розмови про військові будні.

Матус Юрій Володимирович

Доброго дня, Юрію Володимировичу! Почнемо розмову з повномасштабного вторгнення росії на Україну. На днях буде рік, як почалося повномасштабне вторгнення на нашу землю, як змінилося ваше життя за цей час?

— (Посміхається) Вітаю! Звісно, життя змінилося, всі ми змінилися… Але, значить, так треба! Кожен обирає свій шлях, я обрав свій – захищати рідну землю заради своєї родини та кращого майбутнього нашої країни! За цей рік особисто в мене збільшилася гордість за мою Україну!

Коли ви зрозуміли, що маєте йти захищати Україну?

— Для мене війна розпочалася ще у 2014 р., тоді я був мобілізований і служив з 2015-2016 рр., а точніше, 15 місяців у Донецькому зональному відділі Військової служби правопорядку командиром роти, а з початком повномасштабного вторгнення я відразу пішов до Голосіївського військкомату – 24 лютого 2022 р. Мене записали в 204 батальйон ТРО Голосіївського р-ну, де я і досі служу.

Як ваше рішення йти на війну сприйняла родина?

— Ніхто не радий проводжати рідних на війну, але вони все розуміли. Особливо не було часу для роздумів: треба було діяти, і діяти швидко, адже час грав не на нашу користь!

Матус Ю. з побратимом – викладачем із КНУ імені Тараса Шевченка

(у підвалі м. Бахмута)

Чи була у вас та ваших побратимів тактична підготовка до перекидання на фронт?

— Так, звісно, була. Нас учили на полігонах, неодноразово до нас на полігон приїздили кваліфіковані інструктори, перш ніж ми їхали виконувати поставлене бойове завдання.

Скажіть, а звідки військовослужбовців найбільше в вашому батальйоні, з якої частини України?

— З усієї України багато, але оскільки наш батальйон із Києва, то, відповідно, основа його складу – це кияни. Варто додати, що всі в батальйоні – добровольці!

На якій посаді зараз служите?

— Мене нещодавно підвищили (посміхається). Наразі я заступник начальника штабу з бойового управління батальйону – начальник командного пункту. Мене перевели після захисту м. Бахмута на цю посаду.

Як ви підіймаєте настрій один одному в військовий час?

— Жартуємо один над одним. Українці – нація з перцем, це нас і підбадьорює в тяжкий час.

Матус Ю. 13 березня 2022 р., Лютіж

До початку нашого інтерв’ю ви сказали, що у відпустці, як надовго та які плани на неї?

— Так, я наразі у відпустці, дякуючи новому законодавству, на 10 днів, адже зараз військовий стан і до цього в нас не було відпусток взагалі. Плани… трохи змінити обстановку, побути з рідними. Нам, військовим, це дуже потрібно! Бо іноді голова йде обертом від навантаження.

Що було найстрашніше за час перебування на передовій?

— Втрати… Коли чуєш по рації, що в нас 200-й, то всі замовкають…

Як справи з оплатою праці в НУБіП України, вас не планували скоротити, коли дізналися, що ви пішли служити?

— Ні, такого не було. Жодних питань з оплати праці в університеті не виникає, я досі є в складі своєї кафедри.

Що б ви побажали нашим студентам?

— Звісно, міцного здоров’я, успіхів у навчанні та бути готовими в потрібний момент одягнути піксель і «Талани» та йти захищати Україну! Все може бути.