Студенти факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК провели виховну годину-спомин: Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій землі

28 квітня 2022 року

     27 квітня 2022 року на факультеті харчових технологій та управління якістю продукції АПК студенти разом з викладачами організували виховну зустріч, присвячену Дню пам’яті про аварію на Чорнобильській АЕС.

    У вересні 2003 року на саміті СНД Президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада голів держав СНД підтримала цю пропозицію.

     Чорнобильська катастрофа – екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.

     Чорнобильська атомна електростанція є символом наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії людства. Трагедія не має аналогів за обсягами забруднення природного середовища, негативного впливу на здоров’я та психіку людей, їхній побут і соціально-економічні умови життя.

         26 квітня – є днем пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.

      Відкриваючи захід декан факультету Лариса Баль-Прилипко звернулась до усіх учасників заходу із такими словами: " Низько вклоняємось усім ліквідаторам аварії на ЧАЕС, які, не шкодуючи свого здоров’я і життя, працювали в 30-кілометровій зоні радіаційного лиха аби якомога швидше ліквідувати наслідки Чорнобильської трагедії, обмежити біду, тим, хто зупинив розбурхану стихію некерованої ядерної реакції і зробив вагомий внесок у справу подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Серед них і працівники нашого університету – професори - Ігор Гудков, Валерій Кашпаров, доценти - Сергій Грисюк, Микола Лазарєв, які нині викладають на кафедрі загальної екології, радіобіології та безпеки життєдіяльності".

     Студенти факультету Данило Маліков, Владислава Яценко, Володимир Затильний, Наталія Семенюк та Вікторія Крюкова,  підготували невеличкі доповіді та відео (https://www.youtube.com/watch?v=f7Z3Pg9q0uM), що містили повну інформацію про катастрофу і те, що вона принесла, про героїв, які віддали своє життя задля нашого майбутнього, читали вірші присвячені трагедії і звичайно ж в ході заходу були обговорені актуальні питання щодо катастроф нині.

 

Атомний Вій опустив бетонні повіки.

Коло окреслив навколо себе страшне.

Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!

Хто сіяв цю біду і хто її пожне?

Хто нас образив, знівечив, обжер?

Яка орда нам гідність притоптала?

Якщо наука потребує жертв, —

чому ж не вас вона перековтала?!

 

Загидили ліси і землю занедбали.

Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок.

То хто ж ви є, злочинці, канібали?!

Ударив чорний дзвін. І досить балачок.

В яких лісах іще ви забарложені?

Що яничари ще занапастять?

І мертві, і живі, і ненароджені

нікого з вас довіку не простять!

Ліна Костенко

  

«МАЛИНОВИЙ ДЗВІН» 

Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,

За скоєний гріх розіп'ята живцем,

Прип'ята до неба, щоб випити вічність,

Щоб вмити від бруду змарніле лице?

Регочуть іони малиновим дзвоном,

Вбиваючи блиск нерозкритих очей,

Ридає вночі божевільна мадонна,

Приймаючи з лона холодних дітей

В бездонність ночей.

  

Малиновий дзвін, малинове лихо,

Як тихо ступає життя у полин

І лине горіти туманам на втіху,

Малинове лихо, малиновий дзвін,

Чорнобильський дзвін.

 * Малиновий колір символізує підвищений фон радіації.

Анна Багряна

     Завданням і викликом 2022 року для усього світу – не допустити нового Чорнобиля! У 2022 році Україна має боронити свою землю від російського агресора і знову стояти на охороні всього світу від катастрофи. У перший день війни Чорнобильська атомна електростанція була захоплена російськими військовими, тоді ж були вчинені провокації зі сторони рф, взято в полон захисників ЧАЕС та вивезено частину її обладнання. Україна і світ з острахом спостерігали за тими подіями. Адже це страшно — вдруге пережити катастрофу подібного масштабу. Але ми вистояли і зберегли весь світ від повторного лиха.

     Аварія на Чорнобильській АЕС торкнулася життя кількох поколінь і завдала непоправних втрат. Вона спричинила забруднення навколишнього середовища, на довгі роки перетворивши територію довкола станції на зону відчуження. Катастрофа позбавила домівок тисячі людей. Проте найголовніше – трагедія забрала та покалічила людські невинні життя.

     Чорнобильська ядерна катастрофа ніколи не зітреться з пам’яті людства. В ім’я життя на землі спільними зусиллями треба долати її тяжкі наслідки, дбати про те, щоб подібного не сталося в майбутньому.

    Ми повинні завжди пам’ятати про жертви, які довелося понести внаслідок аварії на ЧАЕС. І зробити все можливе, щоб історія ніколи не повторилася знову.

     У цей день вшануймо ліквідаторів, за їх сміливість та відвагу! Передаємо найщиріші слова вдячності та доземний уклін за високу громадянську позицію і схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, чиї життя обірвав смертоносний атом.

Дякуємо за подвиг, і вічна пам`ять героям, що віддали своє життя у боротьбі з цією техногенною катастрофою!

І пам`ятаймо, що людське життя – безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.

 

Цей дощ – як душ … Цей дощ – як душ…

Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов’їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.

Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.

В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник…

  Ліна Костенко. 2019

     Про те, що сталось, не можна забувати. Лише память і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якось винагородою тим, хто поклав на цей "атомний вівтар" своє здоровя і життя. 

Тетяна Розбицька,
заступник декана з виховної роботи

Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook