Україна у війні: відкрита лекція директора Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолія Подольського для студентів НУБіП України

23 квітня 2022 року

 22 квітня 2022 року відбулася відкрита лекція (он-лайн на платформі Webex) директора Українського центру вивчення історії Голокосту, кандидата історичних наук Анатолія Юхимовича Подольського «Україна у війні. Історичні паралелі з минулим. Шлях до перемоги над ворогом».
  Анатолій Юхимович уже багато років займається темою Голокосту, до кола його наукових інтересів входять проблеми українсько-єврейських взаємин в історичній перспективі; історія Голокосту; порівняльні дослідження історії геноцидів ХХ ст.; студії з культури і політики пам’яті (Memory Studies) про Другу світову війну. Він є знаним вченим зі світовим ім’ям, учасником багатьох міжнародних наукових заходів з єврейських студій в Україні, Ізраїлі, Великобританії, США, Канаді, Польщі, Німеччині, Австрії, Франції, Молдові та інших країнах.


 Послухати лектора зібралось понад 150 викладачів, аспірантів, студентів НУБІП України, які зараз знаходяться в різних куточках України. З вітальним словом до присутніх звернулась декан гуманітарно-педагогічного факультету Інна Савицька, яка підкреслила важливість і необхідність говорити саме зараз на ці вкрай важливі та життєвонеобхідні теми, оскільки зараз твориться наша історія і від сьогодні залежить наше завтра і саме зараз ми повинні не забувати і наше минуле, наголосила на актуальності теми лекції в умовах воєнного стану. Згадала про давні, плідні та дружні зв’язки з Українським центром вивчення історії Голокосту, адже викладачі та студенти гуманітарно-педагогічного факультету вже давно беруть активну участь в різноманітних заходах, конференціях, семінарах, проектах Центру.


  Лектор розпочав свою доповідь з історичних паралелей між знищенням євреїв гітлерівськими нацистами та воєнними діями, що відбуваються зараз на території України, стверджуючи, що коли люди не засвоюють уроки історії, вони приречені на їхнє повторення. Рефреном виступу стало твердження: ми більше не зможемо вивчати минуле, історію, не проводячи паралелі з сучасною війною. Досвід українців з окупації, полону, учасників бойових дій відтепер превалюватиме над попереднім історичним воєнним досвідом людства.

  Українці у війні проти російських загарбників захищають своє життя, і не тільки своє право на вільне майбутнє, але ще й на своє минуле. Адже знищуючи Україну, вороги замахнулись і на нашу історичну пам'ять. «Вороги паплюжать наше минуле, вони хочуть забрати нашу пам'ять. Мова йде про нашу кудьтуру, нашу історію, мистецтво, духовне життя», - зазначив Анатолій Подольський. Сьогодні мої друзі з окупованого Мелітополя повідомили, що загарбники забирають у вчителів українські книжки, підручники історії, спалюють їх, як колись в 1933 році це робили в Німеччині нацисти, влаштовуючи багаття із книжок недогодних їм письменників.


  Історія всіх народів свідчить, що своє право на існування вони завжди виборювали у тяжкій боротьбі, зі зброєю в руках. Так формується спільна ідентичність, завойовується право на самовизначення, на реалізацію свободи власної волі. Впродовж восьми років українського спротиву російській агресії відбувалося становлення української національної єдності, свідомості, ідентичності. Сьогодні ми об’єднані потужною та світлою національною ідеєю вільної та незалежної України, зрошеною кров’ю жертв російської навали, українських громадян. Лектор продемонстрував фото Києва, Одеси часів Другої світової війни та 2022 року, вказуючи на прямі алюзії, які виникають, коли ми спостерігаємо за нашими рідними містами, що для захисту від ворога тепер оснащені окопами, протитанковими їжаками, мішками з піском тощо. Росіян сьогодні порівнюють з гітлерівськими загарбниками. З народу-переможця у другій світовій війні вони перетворились на нападників, окупантів, агресорів, злодіїв, що спаплюжили свій внесок у перемогу над нацизмом, втратили право святкувати перемогу над гітлерівськими нацистами.


  Анатолій Подольський навів приклад відомих людей, що пережили жахи Другої світової війни, їхній досвід сьогодні зберігає свою надактуальність для людства. Мартін Німеллер, автор відомих слів «Коли вони прийшли…», стверджував, що людина зобов’язана робити висновки із злочинів над людяністю, засуджувати та не дозволяти їх, інакше вони повторюватимуться. Французький історик Ален Безансон наголошував на колективній відповідальності усього суспільства за терпимість по відношенню до тоталітаризму. Країна, яка не опрацювала своє тоталітарне минуле, не покаялась перед світом, знову повертатиметься в свої минулі злочини. Задовго до теперішньої війни він вказував, що росія не визнала злочинності сталінського режиму, більше того путін реабілітував диктатора й сам став кривавим диктатором 21 ст.


  Упродовж двадцяти років Анатолій Юхимович брав інтерв’ю у свідків воєнних злочинів часів другої світової. Він констатує, що на питання, «Чи можете ви вибачити вбивства?» люди відповідали: «Вибачити можемо, забути не можемо». Владимир Янкелевич, французький філософ єврейського походження, відвернувся від німецької філософії та музики, оскільки вважав, що німецька культура не тільки виявилась неспроможною зупинити Голокост, а навпаки Голокост виріс з німецької культури. Своє ставлення до німців він висловив словами: «Мені до вас дуже далеко їхати», маючи на увазі прірву, що після пережитого назавжди пролягла між ним та німцями, навіть якщо ті не мали відношення до злочинів нацистів. Так само й ми вже ніколи не забудемо цих кривавих подій й знадобиться багато часу, щоб прийти до ідеї прощення. Дослідження «Memory Studies» виявляють багато випадків, коли люди, які пережили насильство, відчувають відразу до всього, пов’язаного з носіями культури, мови насильників. Українці сьогодні теж відчувають відразу до російської мови, хоча до цього вільно користувались нею в побуті.


  Всі присутні не залишилися байдужими до обговорюваної теми, доповідачу було поставлено багато запитань – і безпосередньо, і в чаті.

  Аспірант кафедри історії та філософії історії, історико - філософського факультету НПУ імені М.П. Драгоманова Денис Бурянов звернув увагу на проблему «братніх народів» та підкреслив, що ще в часи революції 1917 року російські політики щиро вірили, що українці не є окремим народом, а українська мова є лише діалектом російської. Анатолій Юхимович підтримав цю тезу і підтвердив, що ця проблема по-новому проявилися в наш час в українофобській пропаганді путінського режиму.
  Ковальова Софія студентка гуманітарно-педагогічного факультету НУБІП України, групи  МВ 21001б підкреслила, що на зміну СРСР прийшла Російська Федерації, але сутність нової Росії не змінилася і чи є надія, що ці зміни відбудуться? Відповідаючи на питання лектор наголосив, що дана проблема є набагато глибшою і лежить в площині менталітету. Тому, мабуть, марно чекати на кардинальні зміни та щире покаяння від росіян.
  Валентина Культенко, завідувач кафедри філософії та міжнародної комунікації, запитала: "Френсіс Фукуями, слідкуючи за подіями нашої війни, стверджує, що Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй вкотре «довела свою марність». Чи бачите Ви можливості об’єднаного світу реально протистояти таким злочинам, не висловлювати протести та обурення, а реально впливати на процес?" Відповідаючи на це питання Анатолій Єфимович порівняв Б. Джонсона з В. Черчелем і наголосив, що це дуже добре для нас, що він поводиться не як Н. Чемберлен, тому в нас є надія на постійну та достойну підтримку демократичного об’єднаного Заходу.

  Анатолій Юхимович Подольський – історик, науковець, для якого геноцид ще два місяці тому назад був проблемою теоретичного осмислення злодіянь минулого. Сьогодні ця тема набула безпосереднього наближення для кожного українця, для всіх людей вільного світу. Заклик: «Ніколи знову!» - ми осмислюємо не лише розумом, ним просякнута кожна клітина нашого єства. Й виступ доповідача це яскраво продемонстрував – сльозами, які час від часу навертались на очі присутніх, тремтінням голосу, болем, який проглядав в очах кожного, та у нашій спільній вірі в Перемогу України й Добра в цьому жорстокому протистоянні.

 


Валентина Культенко,

в.о.завідувача кафедри філософії та міжнародної комунікації,

Вікторія Хвіст,
доцент кафедри міжнародних відносин і суспільних наук.

 

Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook