Історія незалежної України говорить устами її творців: зустріч Івана Зайця зі студентами гуманітарно-педагогічного факультету

   Здавалося б очевидні речі стають дійсно очевидними лише тоді, коли вони актуальні, коли їм приділяється належна увага. Проте за клопотами сьогодення часто губиться не просто важливе, а визначальне. Відтак, окрім гідності, яку слід берегти ще з молоду, бо втративши її, людина позбувається змісту в очах Вічності, важливо не просто пам’ятати, а й берегти від плюндрування історію, як власну, так і спільну. Адже спільна історія – то стрижень, що дозволяє прийдешнім поколінням гордо опертися на звитягу попередніх поколінь, то, словами Івана Олександровича Зайця, «фундамент для національної пам’яті. А пам’ять плекає у собі гідність».
   Видатний український політичний та громадський діяч, народний депутат I – IV та VI скликань, без перебільшення поряд з іншими батько незалежної України сьогодні завітав до Alma Mater, аби неспішній бесіді зі студентами та викладачами гуманітарно-педагогічного факультету поговорити про головне – про історію. Історію становлення незалежної України на зорі утвердження суверенітету.
  Випускника тоді ще Української сільськогосподарської академії тепло вітали декан гуманітарно-педагогічного факультету Савицька Інна Миколаївна, заступники декана, завідувачі кафедри міжнародних відносин та суспільних наук Стрілець Василь Васильович і кафедри філософії та міжнародної комунікації Культенко Валентина Павлівна. Чи не в кожне слово його виступу вслухалися студенти та аспіранти, разом Іваном Олександровичем ніби наживо стаючи очевидцями доленосних подій 1991 року, коли Актом проголошення незалежності України була поставлена крапка в довготривалих побиваннях українців за право жити в суверенній державі.

   Цікаві факти, розлогі міркування щодо можливих перспектив розгортання подій в разі настання тих чи інших обставин, супроводжувані коментарями та доповненнями шанованих викладачів, тримали аудиторію в стані пізнавально-емоційного піднесення понад півтора години. Далі вужчим колом обмін думками продовжився на кафедрі міжнародних відносин та суспільних наук. Викладачам та аспірантам буквально не хотілося відпускати Івана Олександровича, засипаючи його питаннями, ділячись своїми враженнями та прогнозами, адже тема для спілкування обрана якнайактуальніша.

   Зрештою від зустрічі залишилися якнайприємніші переживання, а у свідомості ще довго зважувалося і перезважувалося твердження про те, що «минуле визначає майбутнє; майбутнє визначає теперішнє». Тож, славному минулому України, її діячів ми віддаємо шану, слідом за Іваном Франком пам’ятаючи про те, що «ми мусимо навчитися чути себе українцями». 

Володимир Калуга,
професор кафедри міжнародних відносин і суспільних наук