Як енергія з полів може змінити морський транспорт
Світ сьогодні стикається з критичною загальною ситуацією. Вплив зміни клімату – це вже не майбутні прогнози, а сучасні реалії. Середня глобальна температура поверхні у серпні 2024 року була на 1,51°C вищою за доіндустріальний рівень, а рекордні нетипові раніш погодні явища стали нормою. Нагальна потреба перейти до сталої енергетичної системи ще ніколи не була настільки актуальною. Незважаючи на обіцянки щодо дій стосовно зменшення впливу на зміну клімату, викопне паливо задовольнило 80% світового попиту на енергію у 2023 році, зафіксувавши викиди на десятиліття вперед. Енергетичний сектор залишається найбільшим джерелом глобальних викидів вуглекислого газу, які зросли на 1 Гт у 2023 році порівняно з рівнями 2019 року. Для пом'якшення наслідків зміни клімату, спричинених людиною, відновлювані джерела енергії пропонують сталий шлях уперед.
З погляду на актуальність даного питання на лекцію з навчальної дисципліни «Біоекономіка», яка викладається для здобувачів ступеня доктора філософії ОНП «Менеджмент» та «Економіка підприємства та галузей національного господарства» професором кафедри економічної теорії Вірою БУТЕНКО, був запрошений старший науковий співробітник Інституту технічної теплофізики НАН України, експерт Біоенергетичної асоціації України Семен ДРАГНЄВ.
Лекція з біоекономіки, яка присвячена вибору агробіомаси для виробництва біопалив у морському секторі, стала яскравим прикладом того, як наука, екологія та стратегія розвитку зливаються в єдине русло сталого майбутнього.
У світі, де кожен літр пального має екологічну ціну, біоекономіка пропонує альтернативу, що виростає на наших полях. Лекція, проведена в рамках навчальної дисципліни, відкрила перед слухачами складний, але перспективний ландшафт агробіомаси — від соломи та ріпаку до енергетичних культур, здатних живити кораблі без шкоди для довкілля.
Морський транспорт, який досі залежить від важкого мазуту, потребує революції. Саме тут агробіомаса може стати ключем до декарбонізації. Лектор наголосив: вибір сировини — це не лише питання енергетичної ефективності, а й геополітичної стабільності, логістики та екологічної відповідальності. Україна, як аграрна держава, має унікальний потенціал стати постачальником сталого біопалива для портів Європи.
Фахівець з біоенергетики розглянув можливі способи зниження викидів вуглекислого газу. Одним із таких шляхів є торгівля квотами на викиди парникових газів.
Це питання викликало жваве обговорення аудиторії, оскільки дані питання входять до сфери наукових інтересів здобувачів вищої освіти.
Велику зацікавленість викликало також питання про Директиви ЄС про відновлювані джерела енергії RED II та RED IIІ, згідно з якими держави з морськими портами мають прагнути забезпечити, щоб з 2030 р. частка відновлюваного палива небіологічного походження в загальному обсязі енергії, що постачається в сектор морського транспорту, становила щонайменше 1,2%.
Семен ДРАГНЄВ також окреслив основні критерії сталості та критерії скорочення викидів парникових газів яким повинно відповідати паливо з біомаси.
Розглядаючи питання про можливі види сировини, які можна використовувати для виробництва біопалива, експерт наголосив на необхідності визначення певних критеріїв, зокрема: енергетична щільність та вихід біопалива з одиниці маси; вплив на ґрунти та біорізноманіття; сезонність та логістика збору та транспортування; економічна доцільність у порівнянні з традиційними джерелами.
Розглянуті були питання напрямів конверсії сировини для морського транспорту.
Лекція не оминула і національні реалії. Було підкреслено, що використання агробіомаси для морського сектору — це шанс для України не лише зменшити залежність від імпортного пального, а й стати лідером у зеленій трансформації. В умовах післявоєнного відновлення це може стати стратегічним напрямом розвитку аграрної та енергетичної політики.
На лекції було обговорено важливі питання, а присутні отримали можливість створення взяти участь у пілотних проєктах, подумати над залучення грантів та поглибити свої знання з біоекономіки.
Зустріч, яка відбулася — не лише про біопаливо. Це про вибір, який ми робимо щодня: між вичерпним і відновлюваним, між звичним і відповідальним. І якщо енергія майбутнього проростає на українських полях — настав час її зібрати.