Від самотності до спільноти: як столичний «Будинок мами» повертає жінкам віру в майбутнє
Здобувачі другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності «Соціальна робота» Національного університету біоресурсів і природокористування України мали змогу зазирнути в серце справжньої підтримки – туди, де теоретичні знання про соціальну реабілітацію та принципи роботи з вразливими групами оживають у реальних історіях жінок, які долають життєві кризи. У серці Києва, на Печерську, де гамір проспектів переплітається з тихим затишком старовинних вуличок розташувалася громадська організація «Будинок мами» – не просто притулок, а символ надії, що діє як міцна родина для матерів, які зіткнулися з насильством, бідністю чи наслідками війни. Цей осередок став справжнім маяком для сотень жінок, перетворюючи абстрактні принципи соціальної роботи на живі стратегії порятунку та відродження.
У сучасному українському суспільстві, що переживає складні трансформаційні процеси, особливої уваги потребують жінки з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах. Втрата житла, насильство у сім’ї, бідність, соціальна ізоляція або вимушене переселення внаслідок війни – це лише частина проблем, що можуть поставити матір з дитиною на межу виживання. Саме тут, у «Будинку мами», вони отримують не просто дах над головою, а шанс повернутися до нормального життя. Це не притулок у класичному розумінні – це простір, де жінка може відчути себе захищеною, почутою і, головне, потрібною.
Уявіть: осінній вечір, за вікном дощ, а в невеликій кімнаті на Печерську – сміх. Жінки, які ще вчора боялися вийти на вулицю, тепер обговорюють, як відкрити власну справу чи знайти роботу. Олена, 32-річна киянка, яка втекла від токсичного партнера з новонародженою донькою, згадує: «Я думала, що світ закінчився. Але тут мені сказали: ти не сама. Соціальні працівники мені допомогли навчитися шити, поновити та оформити документи, а головне – повірили, що я зможу».
Така трансформація – не виняток. ГО «Будинок мами» пропонує комплексну підтримку: від кризового втручання (психологічна допомога, юридичні консультації) до довгострокових програм навчання на перукаря чи бухгалтера, діти займаються з педагогами, а мами відновлюють віру в себе.
Особливої ваги набуває діяльність закладу в умовах війни. Кількість внутрішньо переміщених осіб значно зросла. Для них Будинок матері стає не лише тимчасовим прихистком, але й символом турботи й солідарності. Тут жінки отримують підтримку у відновленні документів, налагодженні контактів з державними та недержавними організаціями, доступі до медичних і освітніх послуг.
Будинок матері – це не просто дах над головою. Це комплексна соціальна послуга, яка поєднує надання житла, психологічної допомоги, соціально-педагогічного супроводу та сприяння у вирішенні правових і побутових питань. Жінка, яка потрапляє сюди, отримує тимчасове житло у безпечному середовищі, де вона може відчути себе захищеною від зовнішніх загроз і внутрішньої тривоги.
Водночас фахівці закладу працюють над тим, щоб забезпечити їй умови для відновлення соціальної активності, зміцнення батьківських навичок і пошуку можливостей для подальшого самостійного життя. Секрет успіху «Будинку мами» полягає у комплексному підході. На відміну від багатьох притулків, де сім’ї розлучають, тут створено затишні кімнати, де мами можуть жити з дітьми, готувати їжу, гратися чи просто відпочивати.
Програми підтримки включають групові заняття, де жінки діляться досвідом, навчаються фінансової грамотності чи отримують навички для нової професії. Соціальні працівники, волонтери й психологи працюють як єдина команда. Вони здійснюють індивідуальне оцінювання потреб кожної жінки, складають план підтримки, що охоплює різні сфери: від оформлення соціальних виплат і відновлення документів до допомоги у пошуку роботи чи навчання. Психологи працюють над подоланням наслідків психологічних травм, часто пов’язаних із досвідом насильства або вимушеної міграції. Практика показує, що саме комплексний підхід – поєднання соціальної, психологічної та педагогічної підтримки – забезпечує найбільш ефективні результати. 
Партнерство з київським бізнесом – це ще одна складова успіху: кав’ярні надають безкоштовні сніданки, ІТ-компанії організовують курси для мам, які хочуть змінити професію. «Ми не чекаємо, поки держава вирішить всі проблеми. Ми діємо тут і зараз», – каже координаторка проекту. Організація живе на донатах і волонтерській допомозі, але це не заважає їй бути ефективнішою за багато державних програм.
Організація не залежить від держави, тому може діяти гнучко: онлайн-гаряча лінія для консультацій (доступна 24/7), вебінари про фінансову грамотність чи антистрес-майстер-класи з йоги. Партнерства з локальними бізнесами – ще один секрет успіху: кав’ярні на Подолі надають безкоштовні сніданки, а ІТ-компанії – курси для мам, які хочуть змінити професію. Статистика вражає: 70% випускниць програми знаходять стабільну роботу протягом шести місяців, а рівень рецидиву насильства серед учасниць падає на 40% завдяки груповій терапії. Але за цифрами – людські долі. Багато хто з мам, як Марія з Харківщини, прибула сюди з одним рюкзаком: «Війна забрала дім, але тут я відчула, що можу будувати новий. Діти грають з іншими, а я – вчуся бути сильною».
Чому «Будинок мами» вартий вашої уваги? Бо в Києві, місті мільйонів, такі організації – як нитки, що зшивають розірвану тканину суспільства. Якщо ви мама в скруті, зателефонуйте на гарячу лінію +380 68 336 67 59 – двері завжди відчинені. Якщо волонтер, то приєднуйтеся до майстер-класів чи зборів. А якщо просто небайдужа людина – поділіться цим текстом.
«Будинок мами» доводить, що навіть у найважчі часи суспільство може створювати острівці тепла, де кожна жінка відчуває, що вона не сама. Тут не просто рятують – тут відроджують. І це те київське диво, яке варто побачити своїми очима.
Відвідування Центру підтримки матері та дитини «Будинок мами» для студентів магістратури спеціальності «Соціальна робота» стало не просто екскурсією, а справжнім уроком гуманізму, який важко забути. Майбутні фахівці, які щодня вивчають теорію соціальної роботи та реабілітації, тут побачили, як абстрактні принципи перетворюються на реальні історії порятунку, надії та відродження. Їхні відгуки – це не просто враження, а свідчення того, як справжня соціальна робота змінює долі.
Для Наталії Яким візит до «Будинку мами» став підтвердженням того, що соціальна робота – це не паперові звіти, а жива, щоденна праця з людьми. «Заклад орієнтований не на тимчасову допомогу, а на довгостроковий результат. Кожна жінка отримує не лише притулок, а комплексну підтримку: від психологічних тренінгів до курсів фінансової грамотності». Але найголовніше – атмосфера. Персонал не просто виконує обов’язки, а справді вболіває за долю кожної мами. Це те, чого не навчишся з підручників» – підсумовує студентка, наголошуючи на індивідуальному підході як запоруці успіху.
Лариса Букоємська: «Тут панує не атмосфера закладу, а атмосфера дому. Це простір, де жінки з дітьми від 0 до 3 років отримують все необхідне для відновлення: юридична допомога, психологічна підтримка, допомога з пошуком роботи – і все це в атмосфері довіри та тепла. Адже працівники не просто виконують роботу, а вони створюють родину». Її враження підсумовує проста, але глибока думка: «Тут не просто рятують – тут навчають жити далі».
Ірина Клекта. Для Ірини «Будинок мами» став прикладом того, як соціальна робота має працювати на практиці: «Тут створені умови не лише для виживання, а для розвитку мам і їхніх дітей». Вона звернула увагу на деталі: «Зручний побут, консультації спеціалістів, можливість отримати соціально-психологічну допомогу – все це допомагає жінкам знову повірити у власні сили. Тут атмосфера прийняття та розуміння – це те, що робить цей заклад унікальним», – резюмує Ірина.
Іван Гаращук був особливо вражений застосуванням різних видів терапії та можливістю поспілкуватися з підопічними: «Тут не просто говорять про підтримку – тут її реально надають». Іван, який звернув увагу на організаційні аспекти роботи центру, зазначив: «Вразило, як тут все продумано – від психологічної терапії до побутових дрібниць. Ми спілкувалися з мамами, чули їхні історії – і відчували, що вони тут не отримувачі послуг, а частина спільноти. Саме тут ми бачимо, як соціальна робота дійсно змінює життя».
Надія Левицька підкреслює, що цей досвід став для неї цінним уроком про те, як у складних обставинах можна «відновлювати ресурсність людини, зміцнювати її самооцінку та мотивувати до позитивних змін. Вона підкреслила багатогранність роботи центру: «Соціальна, психологічна, навіть духовна підтримка – все це допомагає жінкам не просто вижити, а відновити впевненість у собі. Індивідуальний підхід, повага до кожної історії – ось що робить цей заклад ефективним», – каже вона. «Для мене, як для майбутнього соціального працівника, це найкращий приклад того, як має працювати система підтримки».
Андрій Галанін звернув увагу на практичні аспекти діяльності закладу: «Нам показали все – від кімнат для мам з дітьми до ігрової зони, пояснили, як організовано харчування та дозвілля. Працівники відповідали на всі запитання, навіть залишили контакти для майбутньої співпраці», – ділиться він. «Це не просто заклад – це живий організм, де кожен важливий. Ця екскурсія назавжди змінила моє уявлення про соціальну роботу».
Вікторія Миколаєць відзначила структурованість і водночас теплоту центру: «Чіткий розпорядок дня, рекомендоване меню для дітей, заняття з психологом – все це допомагає жінкам відновити контроль над життям. Середовище довіри та підтримки – це те, що робить «Будинок мами» особливим».
Аліна Лисенко звернула увагу на простоту та функціональність простору: «Нічого зайвого, але все під рукою – від ігрової кімнати для дітей до кухні, де мами можуть готувати разом. Тут не відчуваєш напруги, а тільки тепло та готовність допомогти», – ділиться вона. «Я б хотіла тут волонтерити – бо це місце, де справді змінюють життя».
Юлія Бабюк підкреслила, що «Будинок мами» – це не просто прихисток, а простір для змін: «Мами живуть з дітьми в затишних кімнатах, отримують підтримку психологів, соціальних працівників, навчаються новим навичкам». «Головне – тут жінки набувають здатностей змінити своє життя».
Катерина Кузьменко дякує команді за «велике серце, доброту і професіоналізм», підкреслюючи, що вони «змінюють життя на краще та дарують віру там, де її вже майже не залишилося. Завдяки їхній відданості, у стінах центру панує «спокій і гармонія», що сприяє відновленню сил та впевненості. Це місце, де соціальна робота стає справжнім мистецтвом».
Для студентів візит до «Будинку мами» став ля майбутніх фахівців не просто екскурсією, а глибоким уроком людської гідності та професійної відповідальності. Вони побачили, що соціальна робота – це мистецтво змінювати долі, даруючи не просто притулок, а надію на майбутнє.
І як завжди, висловлюємо найщирішу вдячність чудовій команді: директору – Тетяні Тененікій за мудре керівництво і натхнення, помічнику директора – Алесі Хорольській за невичерпну підтримку й турботу, консультанту стратегічного розвитку – Наталії Зінкевич за далекоглядність і креативні рішення, фахівцю із соціальної роботи – Ользі Задесенець за відданість справі й щиру людяність, соціальному працівникові – Олені Борщовій за щоденну працю та тепло серця. Ваша спільна енергія й професіоналізм роблять великі зміни можливими!
