Різноманітні горизонти реабілітації: практика магістрів від дитячих садків до соціальних служб
Відповідно до навчального плану здобувачі другого (магістерського) рівня вищої освіти «Соціальна робота та реабілітація» Національного університету біоресурсів і природокористування України з 1 вересня по 13 вересня 2025 року пройшли навчальну реабілітаційну практику – важливий етап підготовки, без якого неможливо уявити сучасного фахівця.
Практика охопила ключові напрями реабілітації, соціальної роботи та спрямована на набуття практичних навичок підтримки дітей та дорослих з інвалідністю, військовослужбовців та їхніх родин, переселенців та сімей, які опинилися в складних життєвих ситуаціях. Магістри долучалися до діяльності реабілітаційних центрів, соціальних служб, освітніх закладів і благодійних організацій по всій Україні, отримуючи безцінний досвід у державному, приватному та громадському секторах. Географія практики вражає: від Києва до регіональних центрів Полтавської, Житомирської та Київської областей. Понад 15 установ відкрили свої двері для студентів, щоб передати їм найкращий досвід.
У благодійних організаціях і фондах магістри мали змогу побачити, як вибудовується допомога вразливим групам на організаційному рівні. У «Благодійному фонді для України» вони долучилися до координації роботи волонтерів та розподілу ресурсів, відчувши, що за кожною переданою коробкою гуманітарної допомоги стоїть ціла система рішень і злагоджена команда. А в «Благодійному фонді «МХП-громаді» студенти брали участь у проєктах соціальної реабілітації, які поєднують економічну й психологічну підтримку. Тут вони вчилися розбиратися з механізмами фінансування, моніторингом ефективності та прозорістю благодійних ініціатив.
Отримані навички студенти поглиблювали в реабілітаційних центрах і закладах соціальної підтримки, фокусуючись на комплексній реабілітації осіб з інвалідністю. Так, у центрі «СПІРІТ» магістри брали участь у проведенні терапевтичних сесій та групових занять; у Київському міському Центрі соціальної, психологічної, професійної та трудової реабілітації «Аскольд» – допомагали молоді з інвалідністю у професійній перепідготовці та надавали соціально-психологічну підтримку; у Центрі комплексної реабілітації Солом’янського району працювали з дітьми, які мають порушення психофізичного розвитку за адаптивними програмами, підтримуючи також їхні родини. Це дало можливість студентам на практиці відчути, що таке індивідуальна терапія та мультидисциплінарна командна робота.
Чимало магістрів обрали практику у соціальних службах та органах місцевого самоврядування, щоб зрозуміти, як функціонує державна система соціального захисту зсередини. У Службі у справах дітей Білоцерківської міської ради вони займалися питаннями захисту прав дітей і профілактикою соціального сирітства, у Калинівській селищній раді – долучалися до локальних програм підтримки громад, у Центрі надання соціальних послуг Лисянської селищної ради – оцінювали потреби сімей, а в Подільському міському центрі соціальних служб працювали в умовах кризових звернень, надаючи консультації та допомогу в екстрених ситуаціях.
Інтеграція реабілітаційних підходів у освітній процес стала основою практики в закладах дошкільної та загальної середньої освіти, де студенти вчилися поєднувати інклюзивні практики з елементами раннього втручання. Так, у закладі дошкільної освіти та початковій школі «Ля Малюк» у Києві працювали з дітьми над розвитком інклюзивних навичок спілкування та співпраці; у приватному ліцеї Inventor – з комплексними програмами для дітей з особливими освітніми потребами; у Радомишльському ліцеї №4 імені І. Самоплавського – з впровадженням стратегії інтеграції реабілітаційних методик у шкільне освітнє середовище; у ЗДО №10 міста Лубни – з профілактичними програмами з профілактичними програмами щодо попередження ризиків психофізичного розвитку дітей вже на ранніх етапах.
Частина магістрів розширила горизонти, застосовуючи реабілітаційні підходи у зовсім нетипових контекстах. На кафедрі військової підготовки НУБіП вони відпрацьовували методики підтримки військовослужбовців та студентів, у компанії «Сільпо-Фуд», а також долучалися до корпоративних програм соціально-психологічної підтримки персоналу, а у «БЛЮТІТ» працювали над проєктами трудової реабілітації в бізнес-середовищі.
У підсумку практика сформувала в студентів широкий спектр професійних компетентностей: від діагностики потреб і складання індивідуальних планів реабілітації до навичок командної взаємодії та менеджменту соціальних проєктів. Це був досвід, що поєднав безпосередню роботу з отримувачами соціальних послуг та стратегічне бачення процесів, готуючи магістрів до викликів сучасної соціальної сфери.
Магістри зізнаються, що практика стала для них не просто етапом навчання, а справжнім випробуванням і підтвердженням правильності обраного шляху.
«Висловлюю щиру подяку Центру комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю Солом’янського району м. Києва за можливість проходження практики. Організація була на високому рівні: мені надали план роботи, ознайомили з правилами та технікою безпеки, колектив Центру проявив доброзичливість і готовність допомогти у будь-якій ситуації. Я мав змогу асистувати на заняттях, брати участь у клубі спілкування, творчих майстернях та шахматотерапії. Це дало мені практичний досвід роботи з молоддю з інвалідністю та навичку ефективної взаємодії з фахівцями. Практика допомогла сформувати професійні компетентності й утвердила мене у виборі спеціальності», – розповідає Дмитро Чубанов.
Не менш теплі враження залишила практика і в Христини Свьокли, яка працювала у Подільському міському центрі соціальних служб: «Цей період подарував мені надзвичайно позитивні емоції. Я мала можливість не лише ознайомитися з організацією роботи соціальних служб, а й побачити, як фахівці допомагають сім’ям, дітям та людям у складних життєвих обставинах. Колектив вразив відкритістю та професіоналізмом. Працівники охоче ділилися досвідом, пояснювали особливості ведення документації, алгоритми роботи з клієнтами. Я спостерігала консультації, брала участь у підготовці соціальних заходів, аналізувала реальні кейси. Це дало змогу застосувати теорію на практиці, розвинути навички та зміцнити впевненість у правильності професійного вибору».
«Практика відкрила мені очі на справжні масштаби роботи служби у справах дітей», – зізнається Анастасія Лівіцька. «Цей досвід став важливим етапом професійного становлення і допоміг глибше усвідомити роль соціальної та правової підтримки дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Я ознайомилася з нормативно-правовою базою, обов’язками фахівців та алгоритмами взаємодії з іншими державними й недержавними структурами. Найбільш цінним було спостереження за виїздами до сімей, коли спеціалісти працювали безпосередньо з дітьми й батьками. Це дозволило закріпити знання, отримані в університеті, відчути відповідальність за прийняті рішення, сформувати навички командної роботи й ефективної комунікації. Я зрозуміла, наскільки важливою у цій сфері є професійна етика, врівноваженість та вміння знаходити баланс між інтересами дитини, сім’ї та вимогами законодавства».
Схожими враженнями діляться й Олена Ушарук та Богдан Кревський, які проходили практику у Білоцерківській службі у справах дітей. «Ми мали змогу ознайомитися з організаційною структурою служби, її основними напрямами та специфікою роботи соціального працівника у сфері захисту прав дітей. Найбільше вразила можливість бачити, як теоретичні знання перетворюються на конкретні дії – від ведення документації до прийняття рішень у кризових ситуаціях. Великим плюсом стала чітка організація практики: наставник, графік, доступ до реальних кейсів. Особливе значення мали моменти, коли ми спостерігали, як фахівці ухвалюють важливі рішення щодо безпеки та благополуччя дітей. Це дало нам розуміння не лише нормативно-правової бази, а й механізмів реагування на випадки насильства, що є критично важливим для майбутньої професії».
Євген Захарченко пройшов практику у благодійній організації «МХП-Громаді» й зробив для себе важливий висновок: соціальні ініціативи в бізнес-середовищі мають величезне значення. «Я побачив, наскільки важливо впроваджувати сучасні методи адаптації та реабілітації ветеранів у соціальне й комерційне життя, щоб вони могли продовжувати повноцінно жити. Переконаний: у майбутньому студентів варто ще активніше залучати до практичної реалізації соціальних проєктів – виїзних заходів, організації груп підтримки, моніторингових досліджень. Це дозволить поєднати теорію з реальним досвідом і зробить підготовку майбутніх фахівців ще ефективнішою».
Анна Єфремова працювала в дитячому садку та початковій школі «Ля Малюк» у Києві й наголошує, що цей досвід став переломним у її професійному становленні. «Я змогла безпосередньо побачити, як функціонує сучасний освітньо-реабілітаційний заклад, ознайомитися зі структурою, роботою педагогів, психологів і корекційних фахівців. Найціннішим було не лише спостереження, а й участь у проведенні виховного заходу з елементами реабілітації. Саме тоді я зрозуміла, як у реальному освітньому процесі втілюються принципи інклюзивної освіти та індивідуального підходу до кожної дитини».
Олександра Долбєва пройшла практику у Мелітопольському НВК №16 і підкреслює, що саме цей досвід допоміг їй побачити інший бік шкільного життя. «Я ознайомилася з організацією роботи закладу, діяльністю адміністрації та соціально-психологічної служби. Особливим відкриттям стали проблеми стресу та емоційного вигорання серед педагогів. Я застосувала знання з музикотерапії та провела коротку релаксаційну сесію, яка отримала позитивний відгук і створила теплу атмосферу. Це показало мені важливість психологічної підтримки для вчителів і роль інноваційних методів у реабілітації. Вважаю цю практику надзвичайно корисною і мотивуючою для подальшого професійного розвитку».
Олеся Рєзнік пройшла практику у дитячому садку та початковій школі «Ля Малюк» у Києві й відзначила, що цей досвід допоміг їй усвідомити багатовимірність роботи з дітьми. «Я переконалася: робота з дітьми потребує не лише педагогічних знань, а й соціальної, психологічної та корекційно-реабілітаційної підтримки. У закладі створене сприятливе середовище для гармонійного розвитку, де освітні та виховні аспекти поєднані з корекційними методами. Спостереження за роботою фахівців показало, наскільки важливо інтегрувати навчання з психологічною підтримкою та соціальною адаптацією. Практика закріпила мої знання й дала нові професійні уміння, підтвердивши ефективність комплексного підходу у роботі з дітьми».
Юрій Луценко здобував досвід у Радомишльському ліцеї №4 імені І. Самоплавського, де ближче познайомився з роботою соціально-психологічної служби. «Я брав участь у виховних і профілактичних заходах, складав інформаційні матеріали, спостерігав за консультаціями та аналізував складні випадки. Це сприяло розвитку аналітичного мислення, комунікативних і організаційних навичок, а також уміння працювати в команді. Чітке планування, наставницька підтримка й доступ до методичних матеріалів зробили практику ефективною. Думаю, студентам варто надавати ще більше можливостей для самостійного проведення занять і тренінгів, а також забезпечити ширший доступ до електронних ресурсів».
Валерія Богуцька та Юлія Чернієнко проходили практику в Реабілітаційному центрі «Спіріт» і наголошують на цінності атмосфери підтримки. «Ми ознайомилися з основними напрямами роботи центру та методами соціально-психологічної реабілітації. Спілкування з досвідченими фахівцями, які охоче ділилися знаннями, стало справжнім ресурсом. Доброзичлива атмосфера сприяла швидкій адаптації й результативному навчанню. Ми вдосконалили комунікативні вміння й усвідомили значущість індивідуального підходу до кожного клієнта. Разом із тим, більші можливості для практичної діяльності зробили б досвід ще кориснішим».
Олександр Сидоров та Марко Пригоцький пройшли практику в Центрі «Аскольд», наголошуючи, що саме там відчули цінність комплексної підтримки. «Індивідуальний підхід, довіра й щире ставлення іноді дають не менший ефект, ніж спеціальні методики. Було помітно, як фахівці постійно вдосконалюють свої знання, адже підходи до реабілітації швидко змінюються. Особливо важливим була можливість долучатися до реальної роботи, спостерігати й практикуватися. Хотілося б, щоб для студентів організовували більше майстер-класів і тренінгів – це допомогло б краще підготуватися до професійної діяльності. Загалом переконання було в тому, що соціальна робота вимагає не лише знань, а й емпатії, терпіння та готовності вчитися все життя».
У підсумку, практика стала для магістрів спеціальності «Соціальна робота та консультування» справжнім випробуванням професійної зрілості. Саме у реальних умовах (у дитячих садках, школах, соціальних службах, благодійних фондах та реабілітаційних центрах) студенти відчули живий пульс професії, де теорія перетворюється на дію, а знання набувають справжньої ваги. Вони вчилися слухати і розуміти, аналізувати й приймати рішення, працювати у команді й нести відповідальність за вибір, від якого залежить благополуччя конкретної людини чи родини.
Цей досвід дозволив побачити соціальну роботу не як абстрактний набір методів, а як покликання, яке потребує емпатії, врівноваженості й готовності вчитися все життя. Практика не лише загартувала професійні навички магістрів, а й дала їм відчуття місії – бути поруч там, де найважче, і допомагати там, де це найбільш потрібно. Саме такі кроки готують майбутніх соціальних працівників до реальних викликів суспільства, перетворюючи студентів на фахівців, які вміють працювати з людьми й для людей.
НПП кафедри соціальної роботи та реабілітації
Ніна Тверезовська, Ірина Демченко
