Військово-патріотичне виховання студентів спеціальності Соціальна робота на базі музею Афганської війни та відкритого музею військової техніки

     3 листопада 2017 року студенти спеціальності Соціальна робота навчальна група СР17001б гуманітарно-педагогічного факультету кафедри соціальної педагогіки та інформаційних техологій в освіті відвідали музей Афганської війни під час проведення виїзного заняття та засідання гуртка Соціальний практик. Заняття приурочено до святкування Дня артиллерії та інженерних військ Збройних Сил України! Ще називають Артилерістів - Богами війни! Куратор групи СР17001б полковник у відставці Ржевський Геннадій Миколайович на власному досвіді розповів про нелегку справу воїнів артилерістів.        Війна в Афганістані залишила багато проблем, зокрема проблему інвалідів, військовополонених, пошуку пропалих без вісті. Тому і довершують експозицію матеріали, що розповідають про сьогодення колишніх “афганців”, про їхні проблеми, задачі, які вирішує разом з державою Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).        Нелегко уявити очі осиротілих матерів, батьків, дружин, наречених, дітей… На сьогодні в Україні проживає 711 “афганських” сиріт, 505 вдів. Пам’ять про Афгані зберігають ті, хто втратив своїх бойових друзів.         Минуле назавжди лишається з нами. Тому жодна війна не може бути забутою, навіть та, яку було засуджено суспільством. Рядові солдати воєн не починають – вони гинуть на цих війнах, виконуючи свій військовий обов’язок до кінця.           1992 року в Меморіальному комплексі "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр." за ініціативою та участю Української Спілки ветеранів Афганістану було створено реліквійну експозицію "Твої, Батьківщино, сини. Обов'язок. Подвиг. Трагедія" фактично музей радянських воїнів-інтернаціоналістів, єдиний такого рівня у колишньому Радянському Союзі. За ці роки через його зали пройшли сотні тисяч відвідувачів, зокрема гості України із ближнього та далекого зарубіжжя. Зараз експозиція носить назву «Трагедія і доблесть Афгану». «На чужих війнах».     Не перелічити усіх куточків країни, де б не побували свого часу у пошуку матеріалів колишніх "афганців" співробітники музею. Були навіть у Кабулі.     Перший “афганський” експонат надійшов до фондів музею ще 1982 року, а загалом зібрано понад 12 тисяч експонатів, тисячі комплектів матеріалів учасників афганської війни.     До 10-річчя виведення радянських військ з Афганістану створено нову реліквійну експозицію “Трагедія і доблесть Афгану”. Вона розміщується на двох поверхах, у двох залах загальною площею 620 квадратних метрів і налічує близько 4 тисяч експонатів учасників афганської війни – представників 13 національностей, матеріали 28 Героїв Радянського Союзу.  

ТИСЯЧАМ ПОЛЕГЛИХ У АФГАНІСТАНІ ПРИСВЯЧЕНО Афган приснився…Бачу сніг багряний,До губ підношу – липне, мов пісок.Сповзає бинт. Засохла кров на раніІ голос старшини: «Держись, сынок…» Ще бачу снігурі. І сніг той самийВ долоню набираю – пропіка.Тамую спрагу словом… Наче п’янийНе можу зрозуміти: де ж рука? «Держись, сынок, вертушка на рассветеЗа нами обязательно придет» -Вбиває страх наш ротний Пересвєтов.Ми – ще живі, ще не загинув взвод. Ми – ще живі…І висота за нами,І біль, що пропікає до кісток.Чим я тепер писатиму до мами?Накрив правицю проклятий пісок. Чим я тепер? Пішли в атаку духи…За що ж правицю не зберіг Аллах.Ти так високо, Господи, послухай,Бере висотку шураві у снах. Сповзає бинт… Давно рубці на ранах…Надворі грудень, та шумить гроза.По тих, що залишилися у АфганіБ’є дзвін і ллється Господа сльоза. 

      В наш час ставлення до музею, як до потужного інструменту реалізації військово-патріотичного виховання молоді через зразки матеріальної та духовної відданості своєму громадянському обов’язку стає все більш актуальним.

   Отже, значення музею як місця, центру духовного, освітнього-виховного збагачення молоді, розширює його педагогічні можливості, сприяє взаєморозумінню людей різних поколінь і професій, залучає молодь до вічних духовних цінностей, поглиблює їх патріотичні почуття.

      Убитим і живим не було і нема за що виправдовуватися. Їх нема в чому звинувачувати. Але їх варто пам’ятати. Потрібно пам’ятати цю війну, цю трагедію...      Живі завжди в боргу перед мертвими. І наші діти та онуки мають знати своє історичне минуле, найбільше правди, нехай гіркої, але правди...      Наша участь в афганської війні буде мати сенс і виправдання тільки в одному випадку – якщо вона відверне інші війни. Ржевський Г.М.,доцент кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освітігуманітарно-педагогічного факультету НУБіП України