Дякуємо профспілці і ректорату: колектив факультету захисту рослин, біотехнологій та екології відвідав Софіївку

     Відправляючись в дорогу, ми навіть не сподівались, що наша екскурсія виявиться такою чудовою та надзвичайно яскравою. Ще й погода нам зробила подарунок на День працівника освіти: було напрочуд сонячно та тепло. 

     Можливо це тому, що відвідати ми зібрались парк, створений з великим коханням, парк, що по своїй красі, вишуканості, грандіозності та мальовничості не поступається кращим зразкам садово-паркового мистецтва світу і вважається перлиною світового масштабу. Так, ми поїхали в «Софіївку»! Національний дендрологічний парк на Черкащині, в місті Умань. 
     А починалося все з романтичного і палкого кохання графа Станіслава Потоцького і чарівної красуні-гречанки Софії де Вітт, світської дами, яка зуміла домогтися блискучого успіху при польському, французькому та російському дворах. У 1796 році почалися роботи по втіленню в життя задуму графа Потоцького побудувати в Умані незвичайний парк, казково красивий і найбільший в Європі, який він назвав на честь коханої «Софіївкою» і у травні 1802 року подарував улюбленій дружині на її іменини.

     В оформленні парку польський офіцер і військовий інженер Людвіг Метцель керувався давньогрецькою і давньоримською міфологією, гомерівськими поемами «Одіссея» та «Іліада». Потоцький хотів, мабуть, подарувати коханій часточку її батьківщини. Саме тому в Софіївському парку так багато різних споруд і композицій на давньогрецьку тематику: гроти Тантала, Венери, Каліпсо, Сцилли і Фетіди, Левкадська скеля з спорудженим на ній оглядовим майданчиком Бельведер. Тут є і Критський лабіринт, і підземна річка Ахеронт (Стікс), через яку, згідно стародавнім міфам, похмурий Харон перевозив душі в царство мертвих. По ній можна прокататись на човні і сьогодні!

     Чудовий екскурсовод, Алла Михайлівна Новікова, розповіла нам дуже багато цікавого як про історичні факти, легенди так і про сьогодення казкового парку. Над його створенням у далеких 1796-1802 роках щодня працювало близько 800 уманських кріпаків, які, між іншим, отримували за свою роботу, зарплату. Територія парку «Софіївка» була розбита в урочищі Кам'янка, через яке протікала річка Багно (потім – Кам'янка), на місці дубового гаю. До цих пір у парку біля Китайської альтанки можна побачити дуб, вік якого перевищує 300 років. У «Софіївці» було посаджено безліч рідкісних, екзотичних видів рослин: вавилонські верби, тюльпанове дерево, платани, пірамідальні тополі, туї та ін. Майже всі ми, звичайно, знаємо і деякі наші екскурсанти також розказали багато пізнавального про побачені дендрологічні об’єкти. Ми були вражені чітко продуманою водною системою, що працює без насосів. Необхідний тиск води створюється завдяки перепаду висот між двома озерами – Верхнім і Нижнім. На річці Кам'янці зведені дамби, побудовані підземні шлюзи. А вручну насипаний на Верхньому озері Острів Анти-Цирцеї («Острів Кохання») є одним із найромантичніших куточків в «Софіївці», який ми, звичайно, також не змогли обійти своєю увагою. Раніше дістатися сюди можна було тільки по озеру на човні. Сьогодні все набагато простіше – Острів Кохання сполучається з берегом за допомогою дерев'яного моста, зведеного тут ще в 1853 році.

     Загальна площа Софіївського парку становить 180 га. Тож обійти його і помилуватися всіма його родзинками за один день, звичайно, неможливо. Цікавими для нас були мальовничі містки, альтанки, статуї стародавніх богів (Аполлона, Амура, купальниці – Венери), героїв (Паріса, Орфея) і філософів (Сократа, Гомера, Еврипіда, Аристотеля). У «Софіївці» є і Єлисейські поля, і Партерний амфітеатр, і тераса Муз, і долина Велетнів. У парку можна побачити багато чудасій, наприклад, Фонтан Змія – найкрасивіший і оригінальніший з усіх софіївських фонтанів. Він влаштований посеред Нижнього озера. Стовп води заввишки до 20 метрів виривається з широко розкритої пащі гігантської змії. Воістину незабутнє видовище! У центральній частині парку розташований Великий водоспад. Вода зривається з висоти близько 15 метрів. Біля підніжжя водоспаду є озеро, на якому живуть білі лебеді. По одній із легенд парку, кожен новий ранок починається з того, що прекрасний лебідь припливає до скам’янілого профілю свого коханого, викарбованого в Левкадській скелі самою природою (в якому можна впізнати людину, дуже схожу на самого Потоцького). Чому?... Можливо прохаючи за щось пробачення, а можливо тому, що душі закоханих ніколи не розлучаються. Хто знає...

     Створена на хвилі палкого кохання «Софіївка» і досі підкорює серця своєю неповторною красою. Щорічно побачити це диво паркобудівництва приїжджає близько півмільйона людей. Саме тут чітко розумієш, що найважливішим для людини є уміння цінувати і берегти почуття інших. Адже безмежним і самовідданим було кохання Потоцького до своєї Софії, а «Софіївка» це довічний доказ цієї великої любові!..

     Нам неймовірно пощастило ще і в тому, що ми приїхали до Умані під час святкування Дня міста. 5-6 жовтня Умань відсвяткувала 522 річницю. В центрі міста, де ми також мали змогу побувати, на гостей чекали ярмарок майстрів, флешмоби, святковий концерт, кулінарні конкурси, майстер-класи, виїзна торгівля, атракціони. 
     Настрій був чудовий, святковий та сонячний. В наданому нам для поїздки автопарком університету зручному та затишному автобусі, ми проспівали безліч пісень і прослухали душевні вірші професора В.М.Жеребка.

     Ми безмежно вдячні профкому нашого університету за моральну і матеріальну підтримку, завдяки яким і відбулася ця поїздка.
     Тепло і кохання, відчуті в «Софіївці» надовго залишаться в наших серцях і душах.

Дмитрієва О.Є.,
голова профспілкової організації
факультету захисту рослин, біотехнологій та екології