Українському пророку Тарасу Шевченку цього року виповнюється 205!

9 березня 2019 року

В українців можна відібрати все, але допоки вони пам’ятають
Святе Письмо і «Кобзар», – українська нація незнищенна,
бо незнищенний наш націоналізм, в основі якого – ці дві святі книги.

Василь Іванишин

     9 березня 2019 р. минає 205 років від дня народження національного генія і духовного батька українства Тараса Григоровича Шевченка. Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків).

     В історії кожного народу є імена культурних діячів, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Так у французів це Мольєр, Гі де Мопассан, Еміль Золя, Альбер Камю, Віктор Гюґо, у німців – Йоганн Вольфганг фон Гете, Фрідріх Шиллер, Еріх Марія Ремарк, Томас Манн, Річард Вагнер, у японців – Мацуо Басьо, Ясунарі Кавабата, Кобо Абе та ін. Є такі імена і у нашого народу – Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Леся Українка, Іван Нечуй-Левицький, Василь Барка, але серед них найпочесніше місце посідає Тарас Шевченко.

     Шевченко не є для нас людиною новою. Зі шкільних років ми знайомимося з його біографією, читаємо його твори, ходимо до музеїв, знайомимося з художньою спадщиною митця та його громадською роботою. Проте в сучасну пору, коли кращі сини й доньки українського народу змагаються за відродження українського національного організму, безжально нищеного чужинцями, коли в Україні множаться сили, котрі за ціль собі кладуть брати активну політичну участь у розбудові Української Національної Держави, для нас Тарас Григорович постає, перш за все, як провідник – духовний та ідейний, національний та політичний, який власним прикладом нескореного борця кличе кожного до героїчного чину:

«Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте».
(«Заповіт»)

     Адже понад усе Т. Шевченко за своє життя прагнув бачити Україну для українців без царя, пана, ляха, москаля та нерозумного брата.

«О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки! …»

     Шевченко у природний для себе як поета спосіб і в найдоступнішій для цілого народу художній формі сформулював, розвинув та обґрунтував національну ідею українського народу: законність і необхідність, можливість і реальність національної державності і незалежності. Він пробудив народ, дав йому вчення боротьби за свободу і вдихнув у нього віру в перемогу. Шевченко не запозичував і не видумував свого вчення. Його геній скристалізував те, що було сутнісним в історії, сучасності і мріях народу. Як висловився Дж. Грабович, «...він співець і пророк, що передавав голос свого народу, він духовний батько відродження української нації».


Художник Олег Шупляк. Серія «Двовзори»

     Роль Т. Г. Шевченка у боротьбі українців за кращу долю, за власну державу важко переоцінити. Життя і творча спадщина Кобзаря надихали багато поколінь українців на боротьбу за утвердження рідної мови, створення української держави. Сила духу, діяльність Т. Г. Шевченка, його проза і поезія сприяли проголошенню Української Народної Республіки в 1917 р., призвели до розвалу більшовицького радянського режиму, проголошення Незалежної України в 1991 р. Мрії Шевченка про життя українського народу в «сім’ї вольній, новій» збулися, проте зараз треба зберегти та примножити здобутки в ім’я наших славних пращурів і прийдешніх поколінь!!!

Де єсть добрі люди,
Там і правда буде,
А де кривда буде,
Там добра не буде.
(«Рукописна азбука мала»)

ОСНОВНІ ДАТИ В ЖИТТІ Т. ШЕВЧЕНКА

9 березня 1814 р. – Поет народився у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область).
1816 р. – Шевченкова сім’я повертається до Кирилівки.
1823 р. – Помирає Катерина, матір поета.
1824 р. – Тарас з батьком вирушають чумацьким шляхом.
1825 р. – Помирає Григорій, батько поета. Тарас стає наймитом у дяка. Потім тікає вчитися малярству.
1828 р. – Тарас стає панським служкою в селі Вільшани, козачком у пана Енгельгардта.
1828-1831 рр. — Тарас з паном у Відні.
1831 р. – Тарас їде у Петербург. Там він навчається у живописця Ширяєва.
22 квітня 1838 р. – Викуп з кріпацтва.
1838-1845 рр. – Тарас стає студентом Петербурзької академії мистецтв.
1839 р. – Шевченко хворіє на тиф.
1840 р. – Виходить перше видання «Кобзаря» з 8 поезіями.
1839 – 1841 рр. – Шевченко створює поему «Гайдамаки».
1841 р. – Виходить поема «Гайдамаки».
1843 р. – Шевченко приїжджає в Україну.
1845 р. – Виходять поеми «Кавказ», «Єретик», «Великий льох», «Наймичка», «І мертвим, і живим…». Шевченко написав Заповіт.
5 квітня 1847 р. – Шевченка арештовують.
Осінь 1847 р. – Поет хворіє на ревматизм у казематах.
1848 р. – Шевченко вирушає в експедицію Аральським морем.
1848-1858 рр – Шевченко на військовій службі в Оренбурзькому корпусі.
17 жовтня 1850 р. – Поета перевели в віддалене Новопетровське укріплення.
2 серпня 1857 р. – Шевченка звільняють.
1858 р. – Дозволяють виїзд в Україну.
Літо 1859 р. – Шевченко подорожує Україною, до рідного села.
10 березня 1861 р. — Шевченко помирає. Спочатку його хоронять на Смоленському кладовищі в Петербурзі.
22 травня 1861 р. – Перепоховання. Відповідно до заповіту його перевезли до Канева, на Чернечу Гору.



Художник Олег Шупляк. Серія «Двовзори»

     Чимала частина його біографії відома кожному, тому ми зібрали 20 незвичайних фактів про Кобзаря.

ЦІКАВІ ФАКТИ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

1. Перший в Україні «Буквар» з'явився завдяки Шевченку. Він надрукував його власними силами у 1861 р. Письменник оплатив наклад у 10 тисяч одиниць. Книга була видана з метою розповсюдження в безкоштовних школах для вивчення грамоти.
2. Слово «Бог» у творах Т. Шевченка зустрічається майже 630 разів.
3. Портрет В. Жуковського, за продаж якого Т. Шевченко був викуплений з неволі та вступив до Академії мистецтв та який був колись у Третьяковській галереї, тепер зберігається у Національному музеї Т. Г. Шевченка, що у Києві; його вважають оригінальним твором Карла Брюллова.


Художник Карла Брюллова «Портрет Василя Жуковського». 1838 р.

4. Український майстер Микола Сядристий створив найменше у світі «видання» «Кобзаря», розміром трохи більше половини квадратного міліметра, – набагато менше од макового зерняти. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі та мініатюрні, що гортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Палітурку зшито павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

5. У Каневі за яких кілька кілометрів від могили великого Тараса Григоровича спочиває його наречена Ликера Полусмакова.

6. Перший пам'ятник Т. Шевченку було відкрито у 1881 р. до 20-річчя від дня смерті митця у м. Форт-Шевченко (Казахстан), керував проектом І. О. Усков, який був комендантом Новопетровського укріплення, коли Шевченко перебував там на засланні.

В Україні перший пам'ятник Шевченку (його погруддя) встановлено у Харкові у садибі Алчевських у 1881 р.

7. В Україні та світі є 1384 пам'ятники Кобзареві, з них 1256 – в Україні та 128 – за кордоном у 35 країнах (станом 2019 р.). Це найбільша у світі кількість монументів, встановлених діячеві культури.
У Ковелі пам’ятник поету сягає заввишки більше, ніж сім метрів – це найвищий у світі монумент Кобзарю. Вага скульптури – біля 20 тонн. Автори монументу – київський скульптор Володимир Шолудько (автор ідеї), скульптори Петро Подолець та Микола Король, архітектори Тетяна Мельничук та Анатолій Заворотинський.
8. Шевченко Т. Г. мав прегарний драматичний тенор.
9. З «Кобзаря» оспівано в різних музичних формах 250 творів; На творчість Шевченка відгукнулося понад 120 композиторів; Микола Лисенко оспівав 87 поетичних зразків Шевченка.
10. Лише в Україні 11 музеїв Тараса Шевченка.
11. У містечку Форт-Шевченко (Казахстан) можна доторкнутися до виготовленої з каменю-черепашнику самим Тарасом лави, а пройшовши парком, побачити вербу, яку більше 150 р. тому посадив сам поет; і якщо зібрати усі дерева, посаджені з гілок, узятих з цієї верби, вийде цілий ліс.
12. У 1973-1975 рр. космічна станція «Марінер-10» вперше близько сфотографувала Меркурій, показавши сотні кратерів. В результаті один з 300 кратерів був названий на честь Тараса Григоровича. Діаметр кратера Шевченко – 137 кілометрів.

13. Шевченка часто малюють у вигляді вусатого чоловіка в шапці і кожусі. Однак історики запевняють, що під час життя в Петербурзі Кобзар був модним портретистом і непогано заробляв, а тому одягався досить модно. Зокрема, в своєму щоденнику він написав про особливе задоволення від придбання гумового плаща-макінтоша, який тоді коштував 100 рублів.
14. Основина освіта Т. Шевченка – два роки навчання в церковно-приходській школі. При цьому багатьма своїми знаннями майбутній письменник був зобов'язаний першій віленській красуні, баронесі Софії Григорівні Енгельгардт. Вона вчила хлопчика говорити польською і французькою. Однак все ж основні знання мов Тарас Шевченко отримав від тамтешніх лакеїв.

15. У свій останній день народження Тарас Шевченко в розмові з близьким другом художником Григорієм Честахівським висловив бажання, щоб в разі смерті його поховали в рідному Каневі. Вранці 10 березня в Петербурзі Тараса Григоровича не стало. Через два роки поета перепоховали в Каневі.
16. Дещо неочікувано вшанували пам’ять Кобзаря на території невизнаної Придністровської Молдавської республіки: у 1995 р. в обіг було введено банкноту у 50 тис. руб., на лицьовій стороні котрої був портрет українського гетьмана Богдана Хмельницького, а на зворотній – пам’ятник Шевченкові перед університетом у Тирасполі.
А вже у 2002 р. дизайн купюри обновили. Відтак, на банкноті у 50 рублів з’явився портрет Тараса Шевченка. Банкнота була зеленкуватого кольору, тому у свідомості молдаван «зеленими» довго лишалися не американські долари, а саме гроші з Шевченком.
У 2007 р. було затверджено остаточний дизайн грошей – сіро-зелений колір з незмінним Кобзарем.

17. Твори Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Серед них – японська, корейська, арабська і навіть міжнародна мова есперанто. Найбільшу кількість перекладів було здійснено російською, німецькою, польською, англійською мовами.
18. У 1964 р., коли відзначався 150-річний ювілей Великого Кобзаря, 196 населених пунктів СРСР носили ім’я Шевченка. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь митця (станом на 2019 р.). У Казахстані на його честь названо Форт-Шевченко, з 1964 р. по 1991 р. місто Актау мало назву Шевченко. Також однойменну назву носять 3 села, 4 селища і 8 хуторів в Адигеї, Башкортостані, Краснодарському краї та 8 областях Російської Федерації, і село у Рибницькому районі Придністров'я.
Крім того, на честь Тараса Григоровича Шевченка названі морська затока в Аральському морі та вершина висотою 4200 м на північному схилі Великого Кавказу, в Боковому хребті. Це ім'я дали їй українські альпіністи, які вперше підкорили цю кавказьку вершину у 1939 р.


Затока Шевченка на карті Аральського моря 1960 р.

19. Будучи членом Кирило-Мефодіївського товариства, Шевченко висував ідеї автономного статусу України та інших слов'янських держав, і столицею такої багатонаціональної держави він бачив місто Київ, а не Москву.
20. Третє видання «Кобзаря» 1860 р. було надруковано коштами Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі Україною в 1859 р. у Млієві. Платон Симиренко – відомий в Україні цукрозаводчик і меценат – виділив для видання «Кобзаря» 1100 рублів. За свій вчинок П. Симиренко поплатився здоров’ям та цукровим заводом, адже така «революційна» діяльність суперечила політиці царату.

Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)