Наукова школа з інфекційної патології тварин

 

Нікольський Володимир Васильович

(1906–1982)

 

 

Доктор ветеринарних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки

Назва наукової школи: Наукова школа з інфекційної патології тварин.

Рік заснування наукової школи: 1956 р.

Засновник наукової школи: наукова школа започаткована Нікольським В.В. на базі кафедри мікробіології Київського ветеринарного інституту (нині кафедра мікробіології, вірусології та біотехнології Національного університету біоресурсів і природокористування України), наукове спрямування співробітників якої стосувалось вивчення етіології, розробки засобів та методів діагностики і профілактики інфекційних хвороб тварин. У різні роки в названому напрямку працював колектив кафедри, яку очолювали професори Омельченко Ф.З. (з 1922 р. по 1924 р.), Нещадименко І.П. (з 1924 р. по 1925 р.), Рево М.В. (з 1925 р. по 1930 р.), Фурсенко Б.В. (з 1930 р. по 1941 р.), Слабоспицький Т.П. (з 1945 р. по 1955 р.).

Нікольський В.В. народився у с. Квашонках Талдомського району Московської області. Після закінчення Ленінградського ветеринарного інституту в 1929 р. працював окружним ветеринарним лікарем Тюменського округу, потім навчався в аспірантурі при Казанському ветеринарному інституті. З 1933 р. В.В. Нікольський очолював кафедру мікробіології Троїцького ветеринарного інституту, а з 1955 р. – аналогічну кафедру Свердловського сільськогосподарського інституту. З 1956 р. по 1979 р. В.В.Нікольський – завідувач кафедри мікробіології і вірусології (нині кафедра мікробіології, вірусології та біотехнології) в Київському ветеринарному інституті (нині НУБіП України). Тривалий період працював, за сумісництвом, на посаді проректора з навчальної роботи. В.В Нікольський нагороджений орденом Трудового червоного прапора та двома орденами «Знак пошани», відзначений багатьма медалями, автор чотирьох монографій, підготував чотирьох докторів та 16 кандидатів наук. Тривалий час В.В. Нікольський був експертом ВАК СРСР, членом ряду вчених рад з присудження наукового ступеня доктора наук.

DSC_6873 - копияВ.В. Нікольський започаткував новий аспект дослідження інфекційної патології тварин вивчення природи інфекційних захворювань за умови глибокого аналізу імунологічної реактивності тваринного організму, у зв’язку з факторами довкілля, що виявляють на нього вплив. Стратегія цих досліджень викладена в опублікованих ним монографіях «Вірусний гастроентерит свиней» (1964); «Інфекція та імунітет сільськогосподарських тварин» (1974) і ін. Перші наукові здобутки професора Нікольського В.В. стосувались етіології широко розповсюдженого на той час і маловивченого захворювання кролів, відомого як  інфекційний риніт. Він вивчив збудника хвороби та визначив шляхи її профілактики. На основі цих досліджень були захищені кандидатська та докторська дисертації. Останню він захистив у 33-річному віці. Пізніше його дослідження були присвячені вивченню інфекційного енцефаломіеліту та інфекційної анемії коней. Очолюючи кафедру мікробіології впродовж 23 років, В.В. Нікольський, вивчав етіологію і патогенез атрофічного риніту та вірусного гастроентериту свиней, досліджував природну резистентність та імунологічну реактивність тваринного організму, охарактеризувавши вплив різноманітних факторів на її показники, організував наукову лабораторію при кафедрі та започаткував вірусологічні дослідження, уперше в Україні розшифрував етіологію масових шлунково-кишкових захворювань новонароджених поросят і телят, встановивши вірусну їх етіологію, розробив засоби та методи діагностики і профілактики.

Керівник наукової школи: Скибіцький Володимир Гурійович (1942 р.н.) – учень і представник наукової школи В.В. Нікольського, доктор ветеринарних наук, професор, академік АН ВО України, заслужений професор Національного аграрного університету, відмінник освіти України, який очолив роботу колективу кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології у 1986 р. Він експерт ДАК України (тривалий час був ученим секретарем експертної ради), є членом Фармкомісії (з імунологічних препаратів) та представником робочої групи з ГМО при Міністерстві АП України, певний час був експертом ДАК із природничих та математичних наук при Міністерстві освіти і науки України, член Спеціалізованої вченої ради з присудження наукового ступеня доктора наук та ряду інших учених і методичних рад у НУБіП України. 

В.Г. Скибіцький після закінчення у 1960 р. Білоцерківського сільськогосподарського технікуму працював ветеринарним фельдшером у радгоспі (бруцельозно-туберкульозний ізолятор) та на ветеринарній дільниці (Бородянський район, Київська область), а після завершення у 1967 р. навчання в Українській сільськогосподарській академії, отримавши диплом лікаря ветеринарної медицини, – організовував та впродовж трьох років очолював роботу Диканської ветеринарної лабораторії, що на Полтавщині. Після закінчення аспірантури під керівництвом В.В. Нікольського захистив у 1974 р. дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук. Докторську дисертацію захистив у 1994 р.

Наукову роботу розпочав ще в студентські роки. Під керівництвом професора Нікольського В.В. виконав та успішно захистив дипломну роботу, яка була присвячена вивченню мікрофлори рубця жуйних за впливу різноманітних факторів. З того часу він не полишав мікробіології та вірусології. Під час роботи в Диканській ветеринарній лабораторії інтенсивно займався діагностикою та профілактикою інфекційних хвороб тварин, підвищував кваліфікацію в Московській ветеринарній академії, Ленінградському ветеринарному інституті, на ВДНГ СРСР, а пізніше – в університеті штату Айова (США), брав активну участь у різноманітних Міжнародних, Всеукраїнських та інших наукових і науково-практичних конференціях, зокрема в Лейпцигському університеті (Німеччина, 1997 р). Відзначений медаллю «Ветеран праці», нагороджений відомчими відзнаками: «За заслуги у ветеринарній медицині України», «Ветеран ветеринарної медицини України», «Відмінник освіти України».

В.Г. Скибіцький вивчав нормальну мікрофлору тваринного організму, збудники інфекційних захворювань тварин (ентеробактерії, патогенні мікоплазми, ротавіруси, пестивіруси, рабдовіруси), імунологічну реактивність тваринного організму, зокрема вплив нативних та рекомбінантних цитокінів на клітинний імунітет тваринного організму, розробляв засоби і методи лабораторної діагностики інфекційних хвороб тварин, засоби профілактики дисбіозів – пробіотики, автор та співавтор чотирьох монографій, 8 підручників для ВУЗів («Ветеринарна вірусологія», 2004 р., «Ветеринарна мікробіологія», 2012 р., «Практикум з ветеринарної вірусології», 2006 р., «Практикум з ветеринарної мікробіології», 2007 р., «Мікробіологія молока і молочних продуктів», 2008 р., «Мікробіологія м’яса та м’ясопродуктів» (практикум), 2008 р. та ін.), ряду навчальних посібників та довідників, опублікував понад 300 наукових праць. За його науковим керівництвом розроблено та впроваджено в практику ветеринарної медицини 8 діагностичних препаратів на основі імуноферментного аналізу, два імунокоригуючі препарати на базі рекомбінантних інтерферонів та нативних цитокінів та ін.

Професор Скибіцький В.Г. підготував двох докторів (Галатюк О.Є., Яблонська О.В.) та сім кандидатів наук (Білоконь В.І., Борзова В.А., Новіцька О.В., Пекнич В.М., Столюк В.В., Ташута О.С., Огбу Огбанайя). Очолюваний професором Скибіцьким В.Г. колектив співробітників, аспірантів та докторантів активно працює нині в плані пізнання біолого-екологічної характеристики ієрсиній і сальмонел, визначення їх ролі в етіології харчових токсикоінфекцій та обґрунтування безпечних технологій отримання тваринницької продукції, а також в аспекті розробки засобів і методів лабораторної діагностики інфекційних хвороб тварин, зокрема на базі використання імуно-хроматологічного аналізу.

Наукові дослідження В.Г.Скибіцького та його учнів не виходять за межі визначеного професором В.В. Нікольським стратегічного напряму.

Послідовники наукової школи: Онуфрієв В.П., Скибіцький В.Г., Харченко С.М., Бортнічук В.А., Литвин В.П., Ревенко І.П.,Чумак Р.М., ГалатюкО.Є., Яблонська О.В., Козловська Г.В., Міськевич С.В., Новіцька О.В., Столюк В.В., Ташута О.С., Павленко М.С., Невольмо О.М., Сорокіна Н.В., Садовський В.Я., Герстман М.В., Постой В.П., Причина М.І., Собко Ю.А., Степанюк О.В., Білоконь В.І., Борзова В.А., Пекнич В.М., Куц Н.В., Башта О.В., Волощук Н.М.

Загальна кількість учнів наукової школи: 9 докторів та 24 кандидати наук.

Напрям досліджень наукової школи: вивчення інфекційної патології тварин в аспекті пізнання патогенезу, розробки засобів й методів діагностики і профілактики інфекційних хвороб тварин та отримання якісної й безпечної тваринницької продукції.

Основні наукові здобутки школи. Визначений В.В. Нікольським науковий напрям і понині залишається стратегічно незмінним у діяльності наукової школи. Учні й послідовники продовжують його реалізацію, використовуючи сучасні методологічні досягнення біології й ветеринарної медицини.

Учень та послідовник В.В. Нікольського – доктор ветеринарних наук, професор Бортнічук В.А. (1937 р.н.), відмінник освіти України, упродовж 1979-1984 рр. очолював роботу колективу кафедри мікробіології та вірусології, був експертом ВАК України, членом спеціалізованої вченої ради з присудження наукового ступеня доктора наук та впродовж десяти років її вченим секретарем. Після закінчення Київського ветеринарного інституту В.А. Бортнічук працював ветеринарним лікарем–епізоотологом на Житомирщині, потім навчався в аспірантурі при кафедрі мікробіології та успішно захистив під науковим керівництвом В.В. Нікольського кандидатську дисертацію, присвячену вивченню етіології ензоотичної пневмонії свиней, а пізніше – докторську, у якій виклав результати дослідження хламідіозу свиней. Наукові дослідження В.А. Бортнічука були багатогранними, проте завжди в аспекті стратегії, визначеної його вчителем. Він досліджував етіопатогенез хламідійної інфекції у тварин, розробив засоби лабораторної діагностики і методи профілактики хламідіозу, вивчав генезис кишкових дисбактеріозів та ін. Базові здобутки власних досліджень професор Бортнічук В.А. виклав у монографіях «Ензоотична пневмонія свиней» (1974 р.) та «Хламідіоз тварин» (1991 р.). Він автор трьох підручників для вищих навчальних закладів та близько 150 наукових статей. Під його науковим керівництвом захищено докторську (Любецький В.Й.) та чотири кандидатські дисертації (Павленко М.С., Невольмо О.М., Сорокіна Н.В., Садовський В.Я.).

http://nubip.edu.ua/sites/default/files/imagecache/120x160/%D0%9B%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%BD.JPGРяд учнів В.В. Нікольського, виконавши за його керівництвом дисертаційні дослідження, започаткували власні наукові напрями. Зокрема, Ревенко І.П. та Литвин В.П., виконавши під його керівництвом важливий цикл наукових робіт на базі кафедри мікробіології, очолили кафедру епізоотології. Наукова робота професора Ревенка І.П. стосувалась біології та патогенних властивостей збудника бешихи свиней, явищ бактеріофагії.

Наукова робота доктора ветеринарних наук, професора, академіка АН ВО України, заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії України Литвина В.П. була спрямована на вивчення природної резистентності та імунологічної реактивності тваринного організму, етіопатогенезу інфекційних хвороб тварин, розробку засобів і методів їх профілактики і терапії. У результаті проведених досліджень ним було розроблено понад 20 ефективних препаратів для потреб ветеринарної медицини. В.П. Литвин опублікував більше 400 робіт, зокрема 3 підручники для ВУЗів, 15 навчальних посібників, монографій та довідників.

Започаткований В.В. Нікольським напрям наукових досліджень суттєво був інтенсифікований завдяки тісним контактам з іншими науковими школами, зокрема школою професора Онуфрієва В.П. і доктора біологічних наук Чумака Р.М.

http://www.cnshb.ru/AKDiL/akad/pic/Image670.jpgПрофесор Онуфрієв В.П., доктор ветеринарних наук, чл.-кор. НААН, заслужений діяч науки і техніки України, кавалер ордена Леніна та ряду інших державних нагород, організатор і понад 20 років директор Всесоюзного ящурного інституту, очолював роботу колективу кафедри з 1984 р. по 1995 р., вивчав природу вірусних ентеритів новонароджених телят, розробляв засоби й методи їх діагностики і профілактики, досліджував трансфер-фактор активного імунітету. У цей період під його науковим керівництвом захищено дві докторські (Бортнічук В.А., Скибіцький В.Г., та 10 кандидатських робіт (Ганім Абоуд Джабір, Герстман М.В., Кіпой Сумбу, Козловська Г.В., Міськевич С.В., Постой В.П., Причина М.І., Собко Ю.А., О.В., Ташута С.Г. ).

Доктор біологічних наук Чумак Р.М. тривалий час працював у Всесоюзному НДІ ветеринарної мікробіології та вірусології (м. Покров, Російська федерація), а з 2000 р. по 2011 р. – на кафедрі мікробіології, вірусології та біотехнології НАУ (НУБіПУ). Маючи відповідний досвід, він організував молекулярно-біологічний рівень досліджень збудників інфекційних захворювань тварин, генно-інженерні роботи, налагодив гібридомну технологію, що дозволило сконструювати близько десяти діагностичних та імунотропних препаратів і успішно впровадити їх у практику ветеринарної медицини.

Харченко_СНСуттєву позитивну роль у функціонуванні наукової школи В.В. Нікольського відіграла також доктор біологічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, професор Харченко С.М. (1934-2011 рр.), яка тривалий час працювала на кафедрі, вивчала екологію грибів – збудників мікозів і мікотоксикозів тварин, розробляла засоби і методи діагностики і профілактики, написала підручник для студентів зооінженерного факультету «Мікробіологія», опублікувала кілька довідників та понад 200 наукових статей, підготувала трьох кандидатів наук (Куц Н.В., Башта О.В., Волощук Н.М.).

Загалом наукові здобутки школи висвітлені у понад 1000 публікацій, зокрема в 15 монографіях, 13 підручниках, зафіксовані у 25 патентах на винаходи та в 11 методичних рекомендаціях, впроваджених у практику ветеринарної медицини.

Сучасний стан наукової школи. Популярність наукової школи. Школа В.В. Нікольського нині набирає нової творчої енергії завдяки успішному поєднанню роботи досвідчених фахівців і молодих дослідників. У 2008 р. кандидат ветеринарних наук Столюк В.В. переміг у номінації «Символ професійності», кандидат біологічних наук Мартиненко Д.Л. за роботи з вивчення високопатогенного пташиного грипу був відзначений у 2010 р. Державною премією України.

 

 

 

 

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій