Заробітна плата у лісовому господарстві – відкрита лекція на кафедрі таксації лісу та лісового менеджменту

14 жовтня 2026 року відбулася відкрита онлайн-лекція з дисципліни «Економіка лісового господарства» на тему «Заробітна плата у лісовому господарстві». Лектор – канд. с.-г.наук, доцентка Галина ДОМАШОВЕЦЬ.

Лекція була організована для студентів 4-го курсу (3 курсу скороченого терміну навчання) ОС «Бакалавр» спеціальності 205 «Лісове господарство».

Ліс сам себе не посадить, не догляне і не захистить від пожеж. За кожним гектаром молодих культур, кожним кубометром заготовленої деревини та кожним кілометром протипожежних розривів стоять конкретні люди – майстри лісу, лісничі, вальники, трактористи, машиністи лісозаготівельної техніки, інженери, начальники надлісництв чи директори лісогосподарських підприємств. Від того, як оплачується їхня праця, значною мірою залежить, чи матиме українське лісове господарство майбутнє.

У балансі будь-якого підприємства можна знайти будівлі та споруди, машини й обладнання, довгострокові біологічні активи, запаси та грошові кошти. Проте там немає того, що насправді визначає успіх будь-якої організації –працівників, їхніх знань, досвіду, кваліфікації, корпоративної культури та інтелектуального потенціалу.

Цей «парадокс балансу» має просте бухгалтерське пояснення. Згідно з міжнародними стандартами фінансової звітності, об’єкт визнається активом лише тоді, коли його можна ідентифікувати, тобто відокремити від підприємства, коли підприємство його контролює і коли від нього очікуються майбутні економічні вигоди. Знання і навички працівника не відповідають першій вимозі, адже працівник може звільнитися, і підприємство втратить цей «актив». Тому людський капітал у звітності не відображається.

Варто зазначити, що 1960-1970-х роках американські економісти Теодор Шульц та Ґері Беккер обґрунтували теорію людського капіталу. Згідно з нею, люди є носіями капіталу, а вкладення в їхню освіту, здоров’я та кваліфікацію приносять вимірювану економічну віддачу. З цього погляду заробітна плата є не просто статтею витрат, а інвестицією в людський капітал. Для лісового господарства, де від досвіду та відповідальності працівника залежить стан природних екосистем на десятиліття вперед, ця думка особливо актуальна.

Кадрова статистика лісової галузі України змушує замислитися. За чотири десятиліття кількість зайнятих у галузі зменшилася більш ніж учетверо, причому тільки за останні п’ять років вона скоротилася майже вдвічі.

Частково це пояснюється механізацією робіт, реорганізацією управління галуззю та створенням єдиного державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Але є й інший бік – війна, мобілізація, міграція та конкуренція з іншими галузями за робочу силу. У таких умовах питання гідної та справедливої оплати праці стає питанням виживання галузі.

Світові тенденції значно помірніші. За оцінками ФАО, у 2022 році в лісовому секторі світу працювало близько 42 млн осіб, тобто приблизно 1,2 % загальної зайнятості. Чверть із них становлять жінки. Найбільше працівників зосереджено в Азії, далі йдуть Європа, Африка та Америка, а на деревообробний підсектор припадає 58 % зайнятих у лісовому секторі. Порівняно з 2011 роком загальна чисельність працівників галузі у світі скоротилася приблизно на 3,1 %.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата є винагородою, обчисленою, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Важливо розрізняти номінальну та реальну заробітну плату. Номінальна зарплата є сумою грошей, яку працівник отримує за годину, день або місяць. Реальна визначається кількістю товарів і послуг, які на ці гроші можна придбати. Зростання номінальної зарплати в умовах інфляції ще не означає, що люди стали жити краще, адже справжній добробут відображає саме реальна заробітна плата.

Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України, мінімальна заробітна плата є встановленим законом мінімальним розміром оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Вона встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

До 2017 року мінімальна зарплата визначалася як оплата за просту некваліфіковану працю, і до неї не включалися доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. З 1 січня 2017 року її підвищили одразу вдвічі, з 1 600 до 3 200 грн, і водночас змінили підхід до визначення її складу. Сьогодні при порівнянні з мінімальною зарплатою не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та з підвищеним ризиком для здоров’я, за роботу в нічний і надурочний час, за роз’їзний характер робіт, а також премії до святкових і ювілейних дат.

З 1 січня 2026 року мінімальна заробітна плата в Україні становить 8 647 грн. За чверть століття вона зросла з 90 грн у 2000 році майже в сто разів. У гривні це зростання було майже безперервним, але в перерахунку на євро картина значно менш оптимістична. Найвищого значення, близько 213 євро, мінімальна зарплата досягла у 2022 році, а у 2026 році вона становить приблизно 174 євро. Від прожиткового мінімуму для працездатних осіб мінімальна зарплата відірвалася після 2017 року і сьогодні перевищує його більш ніж удвічі.

Ще порівняно недавно робота в лісовому господарстві оплачувалася гірше, ніж у середньому по країні. До 2014 року середньомісячна заробітна плата на підприємствах Держлісагентства стабільно поступалася середньому рівню по Україні. З 2015 року ситуація змінилася, і в більшості наступних років лісова галузь випереджала загальнонаціональний показник. У 2025 році середня зарплата на підприємствах Держлісагентства становила 30 775 грн, тоді як у середньому по Україні – 25 958 грн.

Вибір системи оплати праці лише на перший погляд здається технічним питанням. Насправді від нього залежить, наскільки ефективно працюватиме не тільки підприємство, а й уся галузь.

Головна складність полягає в тому, що інтереси сторін не завжди збігаються. Для працівника найкращою є система, яка найповніше оцінює його зусилля. Для роботодавця важливіше оцінювати результати. Ці інтереси збігаються лише тоді, коли результат безпосередньо залежить від зусиль працівника. У лісовому господарстві так буває далеко не завжди.

На підприємствах лісового господарства застосовують дві основні форми оплати праці – відрядну та погодинну. Кожна з них має різні системи.

Поряд із традиційною тарифною системою у ДП «Ліси України» запроваджено грейдингову систему оплати праці. Цей підхід широко застосовують великі компанії світу, щоб визначати справедливий рівень винагороди. Його суть полягає в тому, що всі посади ранжуються залежно від їхньої цінності для підприємства, і кожному рівню, або грейду, відповідає свій діапазон оплати. Грейдування проходить у два етапи, спочатку ранжують посади за їхньою цінністю для компанії та визначають відповідний рівень оплати, а потім оцінюють самих працівників з урахуванням їхнього досвіду, майстерності, особистих якостей та інших навичок.

Питання оплати праці в лісовому господарстві виходять далеко за межі розрахункових відомостей. Вони стосуються того, чи прийдуть у ліс молоді фахівці, чи залишаться в професії досвідчені працівники і чи буде кому господарювати і берегти українські ліси через десять і двадцять років. Галузь, яка за останні п’ять років втратила майже половину працівників, не може дозволити собі сприймати зарплату лише як витрати. Це інвестиція в людей, без яких жоден гектар лісу не стане ні зеленішим, ні здоровішим.

Публікацію підготовлено за результатами відкритої лекції «Заробітна плата у лісовому господарстві». Лектор – доц. Галина Домашовець