Єрнар Аміров: переконаний, що в НУБіП можна здобути якісну освіту

7 листопада 2020 року

     Єрнар Аміров у свої 22 роки точно знає, чого хоче – стати висококваліфікованим спеціалістом в аграрній сфері. І до своєї мети хлопець рухається впевнено: вже має диплом бакалавра з аграрної техніки і технології, який здобув вдома – в Казахстані, а зараз приїхав до України, аби навчатися на магістерській програмі за спеціальністю «Адміністративний менеджмент».

  • Чому для продовження навчання обрав саме Україну?

     – По-перше, переконаний, що тут можна здобути якісну освіту. Свого часу моя мама Гульдана теж навчалася у вашій країні – вивчала російську мову та літературу в Чернігові, отримала чудову освіту і зберегла найкращі спогади про Україну. По-друге, хочу подивитися, як організована робота агропромислового комплексу у вашій країні, з тим, щоб стати кращим фахівцем і застосувати отримані знання і навички вдома. Адже після закінчення навчання збираюся повернутися в Казахстан і працювати в аграрному секторі, який у нас активно розвивається.

  • І з усіх українських вишів спинив вибір саме на НУБіП…

     – Так. Ще у лютому на сайті міжнародних програм «Болашак» (по казахськи «майбутнє») прочитав про можливість навчатися за магістерськими програмами в університетах України і почав активно моніторити сайти вишів та їхні сторінки у соцмережах, читав відгуки. Вирішальним став той факт, що НУБіП має більш як 120-річну історію: якщо тут більше століття готують фахівців для аграрної (та й не тільки) галузі, це говорить про потужну наукову школу і якість освіти. Так і обрав виш.

  • Але тут трапився форс-мажор світових масштабів: пандемія COVID-19…

     – І мені довелося вирішувати, як бути далі: або їхати на навчання до Києва, або забути про свою мрію. Згадалися слова якоїсь мудрої людини: якщо важко досягти цілі, то змінювати слід не ціль, а метод її досягнення. Тож, отримавши запрошення, почав моніторити вже сайти авіакомпаній. Купив квитки на Київ, але й тут без сюрпризів не обійшлося: мій рейс відмінили і довелося імпровізувати. Зрештою, з пересадкою у Мінську, але все ж дістався України і НУБіП.

  • Батьки не заперечували?

     – Що ви! Вони мене завжди підтримують. Мій батько Нургабидула – інженер-хімік, сорок років пропрацював на великому підприємстві, яке виробляє жовтий фосфор. Тож він чудово розуміє, як чоловікові важливо реалізуватися в професії.

  • Які перші враження від Києва і університету?

     – Ще мало бачив місто, а університет дуже сподобався. Гарно розмістили і у гуртожитку. Дуже вдячний за допомогу співробітникам університету і міжнародного відділу зокрема.

  • Не можу не відмітити твою чудову російську. А як справи з українською мовою?

     – Поки що словарний запас невеликий, але дайте час. Мені дуже подобається українська мова і культура. Мій сусід і за сумісництвом вчитель музики українець, тож знаю досить багато про традиції і кухню. Та й мама розповідала і часто готує мені борщ. Це моя улюблена страва. Ще полюбляю українські вареники. У нас же, казахів, в основному готують м'ясо, ваша кухня зовсім інша.

  • Чим захоплюєшся?

     – Читаю, особливо люблю історичні романи і детективи. Займаюся спортом – спочатку це було самбо (був призером республіканських турнірів), а потім захопився рукопашним боєм. Цікавлюся суспільним життям і політикою. Сподіваюся, ситуація з пандемією все ж вирішиться і братиму участь в різноманітних університетських заходах, яких, як знаю, в НУБіП проводиться чимало.


Розмовляла Ірина Білоус
 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook