5 червня – Всесвітній день охорони навколишнього середовища

«Ми всі несемося вдалину на одній і тій
же планеті – ми екіпаж одного корабля».
Антуан де Сент-Екзюпері

     Традиційно Україна, як і увесь світ, 5 червня відзначає Всесвітній день охорони навколишнього середовища (World Environment Day). Всесвітній день навколишнього середовища (ВДНС) – найбільша щорічна подія в світі, яку проводить Організація Об'єднаних Націй (ООН) з метою ознайомлення з навколишнім середовищем серед людей. Основна його мета – підвищити обізнаність щодо охорони нашої природи та розглянути різні екологічні проблеми, які зростають з кожним днем. Це одна з головних дій із захисту навколишнього середовища.

     ВДНС був розроблений Генеральною Асамблеєю ООН ще у 1972 р. в перший день Конференції ООН з питань навколишнього середовища людини. З 1974 р. Всесвітній день навколишнього середовища став глобальним святом з темою «Тільки одна Земля». ВДНС 2020 р. широко відзначається у більш ніж 143 країнах. В народі його називають «Днем людей», щоб показати їх турботу та підтримку Землі та навколишньому середовищу. Цього річ ВДНС буде зосереджений на біорізноманітті та відбудеться в Колумбії у партнерстві з Німеччиною. Темою Всесвітнього дня довкілля 2020 р. є «Відзначення біорізноманіття».

     Чому ми повинні дбати про біорізноманіття?
     Біорізноманіття – це зміна наземних, прісноводних та морських видів Землі, а також їх середовищ існування. Біорізноманіття є життєво важливим для виживання всього життя на землі. Біорізноманіття надає нам продукти харчування, воду та ресурси, а також такі послуги, як клімат-контроль, запилення, пом'якшення повеней та кругообіг поживних речовин.

     Екосистеми покладаються на всі частини від найменших бактерій до найбільших хребетних. Це все взаємопов’язано. Одні виробляють кисень, яким інші дихають. Деякі забезпечують їжею більш великих видів, які, в свою чергу, стають здобиччю ще більших видів. Кожен живий організм відіграє певну роль у підтримці рівноваги. Зрештою, ви можете втратити набагато більше одного виду, видаливши один елемент. Понад 98% видів у природі вимерли.
     Біорізноманіття включає три основні типи: різноманітність видів (генетичне різноманіття), різноманітність видів (різноманітність тварин) та різноманіття ареалів (різноманітність екосистем).
     Сьогодні екологічні проблеми стоять у ряді найважливіших і визначають рівень благополуччя всієї світової цивілізації й, зокрема, нашої країни. Нинішня екологічна ситуація в Україні, яка формувалась впродовж тривалого часу через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природних геосистем, характеризується як кризова. Територія України відзначається надмірним техно- і антропогенним навантаженням на природне середовище та високим ступенем його забруднення.

     Промислове навантаження на довкілля від викидів підприємств у розрахунку на 1 кв. км площі країни становить близько 6,5 тонн, на душу населення – більше ніж 80 кг на рік. В Україні ще не напрацьований серйозний досвід у сфері утилізації відходів: переробляється всього 5-10% сміття, решта накопичується у вигляді захоронень на полігонах, які стають об’єктами екологічної небезпеки.

     Масштаби змін природного середовища залежать від двох основних факторів: інтенсивності прояву речового складу забруднювачів та здатності природи до самоочищення. Тверді, рідкі й газоподібні викиди забруднюючих речовин потрапляють у всі компоненти природи: воду, ґрунт, атмосферне повітря. Найбільше викидів здійснюється в атмосферне повітря, через яке небезпечні речовини поширюються в інші компоненти природи, підвищуючи тим самим уже існуючий у них рівень забруднення.
     У процесі довготривалої дії забруднювачів погіршуються чи порушуються основні природні, соціально-економічні функції природного середовища. Це ускладнює життя всіх живих організмів, а особливо негативно впливає на стан здоров’я та тривалість життя людей: за даними ВООЗ українці живуть в середньому на 10 років менше, ніж європейці та жителі багатьох інших країн світу.

     Екологічна криза вимагає інтенсивного екологічного виховання підростаючого покоління зокрема і населення загалом. Дієвим наочним інструментом для накопичення знань про закономірності розвитку та функціонування природних комплексів (екосистем), формування екологічної культури є картографічні документи та науково-популярна література. На основі проведених еколого-географічних досліджень в Україні видано низку карт і атласів як території держави в цілому, так окремих її регіонів.

     Варто знати:
     Екологічно небезпечними є відпрацьовані автомобільні шини, які відносяться до четвертого класу небезпеки. Вони являють собою з'єднання поліароматичних вуглеводнів і канцерогенних речовин, що володіють високим рівнем токсичності. Головним матеріалом для шини є гума. Вона буває різною і може виготовлятися як з синтетичного, так і з натурального каучуку. Другий за кількісними показниками елемент складу шини – вуглець технічний. На його частку припадає приблизно 30% всієї суміші. Досить часто замість технічного вуглецю використовується сірка або кремнієва кислота. В якості добавок для приготування компаундів застосовуються різні олії і смоли. В 1 тонні відпрацьованих шин міститься близько 700 кг гуми, яку можна використати для виробництва палива, гумотехнічних виробів і будівельних матеріалів. В той же час, якщо спалити 1 тонну відпрацьованих шин, в атмосферу потрапить 270 кг сажі і 450 кг токсичних домішок й газів.
     Технологія утилізації покришок набагато вигідніше з будь-якої точки зору, ніж старі методи спалювання, складування і закапування. Більш ніж три чверті всіх шин у світі складаються з синтетичного каучуку, що видобувається з нафти. Остання відноситься до категорії не відновлюваних ресурсів. Переробка відпрацьованих покришок здатна значно скоротити споживання цінних корисних копалин.
     Екологічно небезпечними є штучні пластикові квіти та вінки. Всеукраїнська екологічна ліга наголошує, що штучні пластикові квіти та вінки не мають ніякої релігіозної символіки для вшановування пам’яті померлих, а тільки забруднюють навколишнє середовище. Вони мають нетривалий термін використання – вже за рік вони остаточно втрачають свій яскравий вигляд та їх змінюють на наступні штучні композиції.
     «Нежива» квіткова атрибутика, просочена парафіном розкладається на полігонах від 40 до 100 років. При розкладанні таких відходів виділяються такі отруйні речовини, як стирол, формальдегід, діоксин, бісфенол та ін. Велика кількість сміттєзвалищ в Україні не обладнані системами збору фільтрату, який утворюється в результаті проходження атмосферних опадів крізь товщу відходів. У таких випадках токсичні продукти розкладання пластику просочуються у ґрунт, ґрунтові та підземні води.

     Екологічно безпечний світ – це чисте повітря, придатне для дихання, для існування на планеті біологічного розмаїття рослин, тварин, риб, комах. Серед комах найважливішими є бджоли. «Через чотири роки після того, як зникне остання бджола, зникне й людство» (Альберт Ейнштейн).
     Приблизно третина світового сільського господарства залежить від запилення, в основному медоносними бджолами (80–90%). Бджоли запилюють помідори, огірки, перець, баклажани, цибулю, квасолю, кабачки, капусту броколі, яблука, груші, цитрусові, каву, какао, кокоси та інші культури, що забезпечують організм людини близько 35% калорій, великою частиною вітамінів, мінералів і антиоксидантів. Крім того, не варто забувати, що культури, які запилюють бджоли, є важливою складовою раціону худоби, і їх зникнення значною мірою позначиться на виробництві м’ясної продукції і, відповідно, на цінах на м’ясо.
    Законодавство регулює охорону та безпеку бджільництва, проте ніхто не контролює дотримання норм. Фізичні та юридичні особи, які застосовують засоби захисту рослин для обробки медоносів, згідно зі ст. 37 Закону України «Про бджільництво», зобов’язані не пізніше ніж за три доби до початку обробки через засоби масової інформації попередити про це органи місцевого самоврядування, пасічників, пасіки яких знаходяться на відстані до 10-ти кілометрів від оброблюваних площ. При цьому повідомляють дату обробки, а також назву, ступінь і строк дії токсичності препарату.

     Давайте згадаємо, що ми всі живемо на одній планеті і забруднюючи природу ми шкодимо у першу чергу самим собі та своїм нащадкам. Тому з такої хорошої нагоди зробимо хоча б один крок на покращення стану довкілля. Кожен для себе повинен знайти шляхи, для покращання навколишнього середовища. Можливо хтось прибере сміття в своєму дворі, а дехто просто не залишить слідів свого перебування на природі. Але разом ми зробимо навколишнє середовище кращим, і надалі не забуватимемо про його охорону та збереження природних скарбів.

Пам’ятаймо, що все залежить від нас – смітити чи ні – вибір кожного з нас…

Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України