Студенти НУБіП України відвідали презентацію книги журналіста про Вячеслава Веремія

Журналіст, його позиція і слово – не вмирають

     Він мав змогу спокійно їхати додому, але він зупинив таксі і почав знімати озброєних «тітушок». На жаль, ця зупинка закінчилася трагічно. Його не стало 19 лютого 2014 року…

     У Національній спілці журналістів України відбулася презентація книги Вячеслава Веремія «Правда життя журналіста» (упорядник К.А. Веремій). Це видання змальовує життєвий образ відомого журналіста, патріота і просто щирої людини Вячеслава Веремія, який загинув при виконанні журналістських обов’язків.

     На презентації були присутні сім’я, друзі та люди, які знали Славка. Також спілку журналістів відвідали студенти-журналісти 1-го курсу НУБіП України, які вважають, що про своїх героїв вони мають знати все.

    Перше слово отримала мама В’ячеслава Катерина Аркадіївна Веремій. Жінка, зі слізьми на очах,дякувала всім за присутність і підтримку.

    «Я хочу, щоб ви дізналися ким насправді був Славко. Він був дуже великим патріотом. Одного разу він прийшов додому побитий, і я запитала в нього, що сталося, на що він сказав, махнувши рукою: «ай, побили мене… назвавши націоналістом». А націоналізм – це що? Це любов до своєї країни. Дитиною він думав про Україну, в душі в нього був український народ. Він думав про нього, а коли людина думає – вона пише, отже, вона небайдужа до цього. Славко писав ще у 9 років. Хоч тоді ще не було суверенної України, але він вже про неї писав. А ще він дуже любив Стуса, любив Шевченка. У нього не було коштів, щоб купити тієї книжечки, яка йому подобалася. І знаєте, що він робив? Славко брав свій блокнот і ходив до бібліотеки переписувати всі вірші. З цих його папірців, рукописів я робила книгу. Тут вся любов його до українського народу. Ви знаєте… Ця книга – це моя біль», – розповіла Катерина Аркадіївна.

     Жінка наполегливо рекомендує прочитати оповідання: «Студент», «Француз» і «Квадратне» життя», переконуючи, що саме в цих творах вся біль Вячеслава.
     Також мати розповіла про синову мрію: «він хотів створити свою українськомовну газету, а коли я запитала в нього, якою буде назва, він сказав, що це таємниця… Знаєте… Якщо хтось скаже,що Славко не патріот – я покажу їм ці рукописи. Ось його любов до Батьківщини!».
     Після Катерини Аркадіївни до слова були запрошені друзі, товариші та вчителька Вячеслава, які розповідали, що чоловік був світлою людиною з великим серцем. Він любив свою країну, і був патріотом у якого горіли очі.

     Після завершення презентації всі бажаючі мали змогу отримати книгу.

Давайте пам’ятати, що герої не вмирають!

Ірина Кондратюк, Ольга Галата, Роман Вовк
Фото: Орина Зеленіна