МИ ЦЕ ЗРОБИЛИ!
Хто він такий?
13 дитина в родині з 14 і наймолодший з тих 6, що вижили. Про нього часто пишуть "Выдающийся русский хирург ...". Однак, він не "русский" він вийшов далеко за межі свого російського походження - він вчений світового масштабу, що значно випереджав свій час. Він був аж надто не ординарною людиною, але чому тут дивуватися - не ординарність притаманна геніальним людям, а тим більше геніальним вченим! Він все життя служив науці! Служить він їй і після своєї смерті! Звісно ж немає потреби тут детально описувати його біографію - це, було зроблено не раз і задовго до нас.
Микола Іванович Пирогов - це людина, що зробила величезний внесок в медицину і не тільки! Його можна назвати багатодітним батьком - батьком (основоположником) військово-польової хірургії (зазначимо, що значно пізніше після М.І. Пирогова батьком ветеринарної військово-польової хірургії став доктор ветеринарних наук, професор, завідувач кафедри хірургії Київського ветеринарного інституту, підполковник ветеринарної служби, хірург фронту у маршала К.К. Рокосовського, перший заслужений діяч наук УРСР Іван Омелянович Поваженко. Наш Поваженко це Пирогов у ветеринарії); батьком льодяної або топографічної анатомії - його методи вивчення топографічної анатомії зрештою стали прототипом сучасної комп'ютерної томографії; батьком пластичної хірургії; батьком гіпсової пов'язки - це його винахід; винайдений ним штучний суглоб випереджав наукову думку майже на 100 років; звичайним для сьогодення є наявність медсестер у лікарнях, але Інститут медсестер вперше запровадив Пирогов; товариство Червоного Хреста - це теж заслуга Пирогова; Микола Іванович започаткував поділ поранених (хворих) на важко- та легко поранених (хворих), що мало і має важливе значення, і на жаль особливо у бойових умовах; він активно впроваджував ефірний наркоз і провів тисячі операцій під анастезією і описав всі деталі і особливості ефірного знеболення тим самим він став батьком анастезії (в ті часи коли ще не існувало наркоза Микола Іванович Пирогов, щоб пацієнт не встиг "перелякатися" і отримати больовий шок, за 1,5 хвилини видаляв жовчний міхур і за 3 звилини апендицит, за одну хвилину камінці з сечового міхура причому це вже з зашитою раною); Микола Іванович Пирогов, на підставі свого практичного досвіду розробив величесзну кількість медичного і ветеринарного інструменту, значною частиною якого лікарі користуються і досі, і вже й не замислюються, хто був автором того чи іншого інструменту. Микола Іванович Пирогов - це хірург від Бога!
Особисті медичні інструменти М.І. Пирогова з колекції Музею-садиби М.І. Пирогова
Кастраційні щипці для коней конструкції М. І. Пирогова
Дорога Миколи Івановича Пирогова у медицину розпочалася ще у дитинстві із знайомства з видатним лікарем і вченим свого часу Єфремом Йсиповичем Мухіним. Згодом, за рекомендацією Є.Й. Мухіна, юний Микола Пирогов у 14 років став студентом медичного факультету Московського університету. Єфрем Йосипович Мухін (1766 - 1850 рр.) —
"Лікар не анатом не тільки не корисний, але й шкідливий"
Цей вислів славетного професора Єфрема Йосиповича Мухіна є гаслом нашої величної кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Вхід на кафедру анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка
До речі, ім'я професора Мухіна носить Кіровоградський медичний коледж, що є вищим навчальним закладом освіти І-ІІ рівнів акредитації м. Кропивницький. У 1788 р. у Єлисаветграді (нині Кропивницький) було засновано медико-хірургічну школу, яка вже за десять років підготувала 255 лікарів та підлікарів, тоді як упродовж усього XVIII століття в Російській імперії медичну освіту здобули 2000 лікарів, тобто кожен восьмий випускник медзакладу закінчив Єлисаветградську медико-хірургічну школу. Спадкоємцем цієї славетної школи судилося стати Кіровоградському медичному училищу, яке було засновано в 1928 році, а пізніше названо на честь свого видатного випускника, викладача школи, першого декана медичного факультету Московського університету Єфрема Йосиповича Мухіна.
Завідувач нашої кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад В.Г. Касьяненка, член Пироговської комісії з ребальзамування тіла М.І. Пирогова та член виконавчої групи цієї комісії, професор Мельник Олег Петрович біля бюста видатного українця, професора Єфрема Йосиповича Мухіна в Музеї-садибі М.І. Пирогова
8 жовтня 2016 року, з метою відродження незаслужено забутого імені та увічнення пам'яті видатного українцяна, вчителя Миколи Івановича професора Єфрема Йосиповича Мухіна, на його Батьківщині, у с. Зарожне Харківської області йому було встановлено пам'ятник. Українці пам'ятають своїх героїв і відродження України починається з повернення забутих імен.
08.06.2016 року. Відкриття пам'ятника Єфрему Йосиповичу Мухіну на його батьківщині
За своє життя Микола Іванович Пирогов вилікував незліченну кількість людей. У 1855 році він вилікував одну молоду людину, якій на той час було 21 рік. Цьому молодому хлопцю лікарі поставили смертельний діагноз - туберкульоз. Після огляду проведеного Пироговим він поставив інший діагноз "... у вас больное сердцэ", і вилікував цього хлопця. Ним виявився, згодом всесвітньо відомий хімік, Дмитро Іванович Мєндєлєєв (1834 - 1907 рр.). Такщо хімічна наука зобов'язана М.І. Пирогову. Хто знає чи була б і сьогодні відома періодична таблиця елементів якби не Пирогов і чи був би Д.І Мєндєлєєв головою кваліфікаційної комісії у перших випускників сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту (попередника нашого Національного університету біоресурсів і природокористування України) якби не Пирогов. Між іншим, коли Дмитро Іванович Мєндєлєєв вже був всесвітньо відомим вченим і йшов по вулиці він привітався з одним робітником і довго про щось розмовляв. Цю розмову побачив один з тих, хто добре знав Мєндєлєєва. Коли вони розійшлися, кожен у свою сторону, знаючий Мєндєлєєва чоловік підійшов до робітника і запитав: "А кто это был?" на що той відповів: "Как же, это чемоданных дел великий мастер". Було таке хоббі у Дмитра Івановича - робити валізи.
У 1903 році Д. І Мєндєлєєв очолював кваліфікаційну комісію двох перших випусків сільськогосподарського відділення КПІ, яка присвоїла кваліфікацію вченого агронома 32 особам
Був у Пирогова і ще один досить відомий пацієнт. У серпні 1862 року був поранений у битві національний герой Італії Джузеппе Гарібальді (1807 - 1882 рр.). Цілих два місяці італійські, французькі та англійські хірурги чи містить рана Гарібальді кулю чи ні. До пораненого Гарібальді приїхав М.І. Пирогов, що перебував в той час у Німеччині. Його не запрошували він приїхав сам. Десять поранень, що отримав Гарібальді до того були ніщо порівняно з цим пораненням, що загрожувало його життю. Куля була в нозі і спричиняла пекельні муки. Починала розвиватися гангрена. Кращі лікарі, що лікували Гарібальді вже почали думати про
анпутацію ноги. Після свого приїзду Пирогов оглянув рану ідав свої рекомендації і через 26 днів куля була видалена. якби не Пирогов, Гарібальді був би без ноги. Невдовзі після операції Пирогов отримав листа від Гарібальді (він ще не вставав з ліжка і лист писали за його дорученням): «… генерал Гарибальди… благодарит за драгоценные советы, которые вы ему дали. Пуля благополучно извлечена. Генерал будет вечно благодарен за то, что вы отнеслись к нему с участием». Після виздоровлення, Гарібальді сам написав Пирогову: «Мой дорогой врач Пирогов! Моя рана почти зажила. Я чувствую необходимость поблагодарить вас за сердечное участие, умелое врачевание. Считайте меня, мой дорогой врач, вашим подданным. Ваш Джузеппе Гарибальди». У тому ж таки 1862 році пацієтом Миколи Івановича Пирогова був перший канцлера Німеччини Отто фон Бісмарк (1815 - 1898 рр.).
Де панує дух науки, там твориться велике й малими зусиллями».
Значна частина життя Миколи Івановича Пирогова була пов'язана з Україною. У 1856 році його призначають на посаду попечителя Одеського навчального округу, а у 1858 переводять на ту ж посаду, але Київського навчального округу де він працював до своєї відставки 1861 року. Працюючи на посадах попечителя Одеського і Київського навчальних округів Микола Іванович зробив вагомий внесок у розвиток освіти. деякі його новаторські пропозиції в в освіті залишаються актуальними і нині. Під кінець своєї педагогічної кар’єри, Пирогов завчасно придбав садибу в селі Вишня біля Вінниці, а коли настав час, переїхав до маєтку. За деякими свідченнями ще до відставки Пирогова один багатий єврей купив цей маєток на ім’я Пирогова. Дві тисячі гектарів орної землі, 50 гектарів дубового лісу, ставок та водяний млин приносили великий прибуток. І все ж майже 11 років Пирогов розраховувався з кредитором. У садибі Вишня він спочатку збудував цегельний завод… потім гарний півтораповерховий 20-кімнатний будинок…».
Будинок М.І. Пирогова
«Без натхнення - немає волі, без волі - немає боротьби, а без боротьби - нікчемність і свавілля».
У Вишні Пирогов продовжує наукову й лікарську діяльність, облаштовує сільську лікарню, аптеку, пише «Дневник старого врача». День у день Микола Іванович оперує, робить по кілька перев’язок і п’ять-шість годин веде прийом пацієнтів. За порадою й поміччю до «чудесного доктора» зверталися численні хворі з далеких і близьких міст, містечок та сіл. Як досвідчений лікар, він бачив безпосередній зв’язок між злиднями, голодом і хворобами. «У багатьох випадках, — пише Пирогов, — для наших хворих поселян молоко і м’ясо, а інколи й хліб — ліки, без яких аптечна мікстура не дає надії на успіх». На початку 1881 року у Пирогова на піднебінні утворилася виразка. Московські лікарі поставили діагноз — рак. Про страшну хворобу Миколі Івановичу не сказали, а лише запропонували зробити операцію., але він відмовився, оскільки дійшов висновку, що пухлина доброякісна і що оперативне втручання не потрібне. Утім, за 26 днів до смерті М.І. Пирогов сам поставив собі діагноз, про що власноручно написав у записці, що нині зберігається у Музеї-садибі М.І. Пирогова у Вінниці.
Лист паперу на якому за 26 днів до смерті Микола Іванови Пирогов власноручно записав свій діагноз. Фото з експозиції Музею садиби М.І. Пирогова
23 листопада 1881 року тяжка недуга обірвала життя Миколи Івановича Пирогова. Вдова вирішила забальзамувати тіло чоловіка. Для цього потрібно було отримати дозвіл Синоду. Як виняток, «беручи до уваги заслуги раба Божого», ієрархи дозволили не віддавати тіло землі" - «Дозволяется не предавать земле, дабы ученики и продолжатели благородных и богоугодных дел Н. И. Пирогова могли лицезреть его светлый облик», але ті ж ієрархи зазначили - за умов, що тіло буде знходитись нижче рівня землі. Зараз важко сказати чим було обумовлено рішення про бальзамування - чи це була велика любов до чоловіка, чи можливо філософські роздуми Пирогова про які він писав при житті. А він писав не тільки про медицину і освіту, але й писав вірші і філософські трактати. У 1842 році він закохується у Катерину Дмитрівну Березіну. Того ж року молодята обвінчалися. «Впервые я зажелал безсмертия - потусторонней жизни. Это сделала любовь" - писав Микола Іванович у щоденнику. "Хотелось, чтобы любовь длилась вечно, такой сладкой была она". Але щастя тривало недовго. Узимку 1846 року Катерина Дмитрівна померла від післяпологових ускладнень, і залишила Миколі Івановичу двох синів. Згодом Микола Іванови одружився на Олександрі Антонівні Бістром, що була на 20 років молодша від нього і решту життя прожив з нею. Цікавий факт Олександра Антонівна Бістром була двоюрідною сестрою дружини О.С. Пушкіна Наталії Гончарової, а Наталія Гончарова - це, внучка і правнучка двох українських козацьких гетьманів Дорошенків. Воістину світ круглий.
Микола Іванович Пирогов в день смерті
На четвертий день до Вишні з Петербурга приїхав учень М.І. Пирогова, відомий лікар і анатом, лейб-медик царя Олександра ІІ, дійсний таємний радник (згідно табелі про ранги чин, що відповідаєв званню генерал-полковник), уродженець міста Бєльци (нині Республіка Молдова) Давид Іліч Виводцев (1830 - 1896 рр.) і в присутності двох лікарів, священика і двох фельдшерів
забальзамував тіло померлого. Між біографами Пирогова досі триває полеміка: хто ж саме був присутній при бальзамуванні? З упевненістю можна сказати, що допомагав Виводцеву місцевий лікар Шафіра, а другим асистентом був, найімовірніше, штатний київський бальзамувальник - директор Київського анатомічного театру (так в ті часи називали анатомічні музеї) Володимир Олексійович Бец (1834 - 1894 рр.). В.О. Бец - всесвітньо відомий вчений анатом, що виявив і описав пірамідальні клітини мозку, які згодом увійшли у анатомічну науку під назвою клітини Беца. Виводцев прибув у Вишню (нині район м. Вінниця) з Петербурга 27 листопада, тобто через 4 дні після смерті Пирогова і відразу ж приступив до справи. Згодом доктор Виводцев написав: «Имея возможность часто видеть, как во время его цветущего здоровья, так и во время болезни, я до глубины души был поражен тем печальным видом, который он представлял после смерти. Покойный лежал в своем рабочем кабинете, в глубоком трауре, на походной кровати, поставленной на катафалк. Все тело отличалось сильной исхудалостью; лицо резко изменилось, осунулось, щеки впали; к тому же уже наступило резко выраженное трупное разложение, выразившееся сильным запахом и зелеными пятнами на груди, животе и даже на лице. Признаться, мы сомневались, чтобы искусство могло восстановить то, на что смерть и время успели уже наложить свою разрушительную печать. Но по окончании бальзамирования, к общему нашему удовольствию, нам представилась совсем иная картина: зеленые пятна совсем исчезли; трупный запах совершенно прошел, все тело приняло свежий вид, а лицо – нормальное выражение. Николай Иванович напомнил спящего человека. Не только мы, врачи были в восторге от результата бальзамирования, но и родные тоже были вполне удовлетворены его наружным видом, который нисколько не изменился даже и на третий день после бальзамирования (т.е. семь дней после смерти). При этом надо добавить что тело Николая Ивановича лежало не в герметически закрытом гробу, а в совершенно открытом». Певний час саркофаг знаходився у маєтку, згодом був перенесений до церкви села Шереметка. 24 січня 1882 року саркофаг встановили в родинному склепі. У 1885 році над склепом за проектом київського архітектора В. Сичугова спорудили церкву на честь Миколи Чудотворця, де саркофаг зберігається й донині.
Церква-некрополь Миколи Івановича Пирогова
Бальзамування тіл померлих старе як світ. Воно було відоме ще за довго до нашої ери, і розповсюджене серед багатьох народів світу. Однак, методи були різними. Першими, як відомо, були древні єгиптяни. Проте, не дивлячись на різні способи бальзамування, завершувались вони муміфікацією тіл. Мабуть кожен чув про єгиретські мумумії. Тіло Миколи Івановича Пирогова - це, не мумія (саме слово мумія означає висушений), це бальзамоване тіло, що зберігає певну еластичність тканин. У давні часи бальзамування тіл померлих було пов'язане з релігійними млтивами - люди вірили у переселення душ і сподівалися повернутися, за якийсь час після смерті, у свє ж тіло. Пізніше, в тім, як і нині, бальзамування застосовувалося і застосувується для короткочасного збереження тіл до їх поховання. Відомо, що тіло Олександра Македонського, що під час своїх походів помер у Індії від малярії, з метою його перевезення на Батьківщину для поховання було залите медом. З цією ж метою застосовувалося бальзамування в часи життя Пирогова. Бальзамували, здебільшого, знатних осіб та представників царської родини. У ХІХ столітті найвідомішими і найпрофесійнішим бальзамувальником був учен.ьМ.І. Пирогова: Давид Іліч Виводцев. Сьогодні ми можемо, з повною відповідальністю, це стверджувати. Після того як Виводцев, за своїми методами та рецептами забальзамував тіло М.І. Пирогова - воно без будь-якого догляду пролежалу у склепі майже 65 років, і станом на сьогодні є найстарішим забальзамованим тілом у світі. Так сталося, що Микола Іванович служив науці при житті, а його тіло, вже друге століття, служить їй після його смерті.
Через 43 роки після смерті лікаря і науковця Миколи Івановича Пирогова було забальзамоване тіло політичного діяча Володимира Іліча (Ульянова) Леніна. Після проведення патологоанатомічного розтину тіла Леніна з нього були видалені всі органи
грудної та черевної порожнин і головний мозок. Не має потреби вдаватися у деталі чому і у кого виникла ідея бальзамувати тіло вождя, однак відповідальність за проведення цієї складної роботи, на 56 день після смерті Леніна, взяли насебе: уродженець Одеси, відомий вчений анатома, завідувач кафедри анатомії людини Харківського медичного іінституту, професор, академіка ВУАН Володимир Петрович Воробйов (1876 - 1937 рр.) та уродженець Камянця-Подільського, біохімік, а згодом директор лабораторії при мавзолеї Леніна, Герой Соціалістичної праці Борис (Бер) Іліч (Елійович) Збарський (1885 - 1954 рр.). Після смерті В.П. Воробйова, Збарський засекретив розроблений ним рецепт бальзамування, створивши тим самим монополію мавзолею Леніна, що нині входить до складу Всеросійського інституту лікарських та ароматичних рослин (ВІЛАР), на проведення таких робіт з тілами видатних політичних діячів.
У всі часи були анатоми, котрі створювали суміші для фіксації біологічних тканин, що дозволяли тривалий час зберігати анатомічні препарати і цілі тіла, які не мали запаху ні трупа ні консерванта. Але рецепти цих сумішей вони не розголошували і забирали їх з собою в могилу. Ми до цих пір не знаємо точного складу розчинів, що використовувалися для бальзамування Фараонів у Єгипті, сухих мумій у пустелі Невада поруч з Лас Вегасом і в пустелі Такламакан у Китаї. Ці тіла до цих пір добре збережені, вони виставлені, у муміфікованому стані, у багатьох музеях світу, а у місті Сіетл (США) навіть у магазині з продажу сувенірів. До цих пір не опубліковані рецепти сумішей, що використані під час бальзамування політичних діячів багатьох країн. Щодо бальзамування М.І. Пирогова, яке тривало 4 години, то воно було прведено без розтину порожнин. Слід зазначити, що відомо два способи бальзамування без ростину порожнин які розробив Виводцев. При першому способі він застосовував консервуючи рідину, до складу якої входили карболова кислота і спирт у водному розчині гліцерину, при другому саліцилова кислота, тимол та спирт у водному розчині гліцерину. Однак, з приведених Д.І. Виводцевим вісімнадцяти детальних протоколів видно, що автор користувався цілим рядом модифікацій вказаних вище консервуючих рідин. Отже за яким саме рецептом і у якій модифікації був бальзамований М.І. Пирогов достеменно не відомо. Існує навіть така легенда, що Пирогова забальзамували за його власним рецептом, однак це лише легенда. Слід зазначити, що за тілом М.І. Пирогова ніколи не було і немає особливого догляду, окрім періодичних ребальзамацій, що до недавнього часу проводили співробітники мавзолею Леніна.
Завідувач нашої кафедри, професор Мельнк О.П., що у 2004 році розпочав роботу у напрямку новітніх анатомічних технологій - пластинації або полімерного бальзамування (в той час ще доцент) у 2006 році спробував долучити тіло Пирогова до сучасних методів бальзамування. Перебуваючи у Вінниці, він звернувся до тогочасного директора Музею-садиби М.І Пирогова з проханням дати доступ до тіла Миколи Івановича для того щоб у місці розрізу вирізати шматочок тканини. Мета була одна – спробувати вимити з цієї тканини все те, що за багато років було влито. Якщоби це вдалося то наступним етапом мала стати пластинація тіла Пирогова. Мова йшла про офіційний дозвіл. Однак відповідь була дуже проста: «Молодой человек, мы без мавзолея даже крышку гроба не открываем». На тому все і закінчилося.
Щодо бальзамування Леніна, то тут все було набагато складніше. 21 січня 1924 о 18 годині 50 хвилин у віці 53 років помер вождь світового пролетаріату, творець Радянської держави і натхненник Великої Жовтневої соціалістичної революції Володимир Ілліч Ульянов-Ленін. До цих пір прийнято вважати, що рішення не віддавати тіло вождя землі було визначено неможливістю зупинити нескінченний потік людей, які прагнули попрощатися з людиною, що змінила життя всієї країни і хід її історії. Проте все було не зовсім так.
Одним з перших, хто відразу після смерті Леніна підняв питання про бальзамування тіла, був хімік Борис Ілліч Збарський. Сталін гаряче підтримав цю ідею. Через 56 днів після смерті Леніна була зібрана група вчених на чолі з харківським професором В.П. Воробйовим, яка і приступила до роботи. Харківським же професором М.Ф. Мельниковим-Разведенкова в 1895 році був розроблений новий спосіб бальзамування трупів – збереження тіл не в рідині, а в напіввологому стані. При цьому способі досягається повне збереження нормального прижиттєвого забарвлення шкіри. Перше бальзамування тіла Леніна було проведено професором А.А. Абрикосовим, якому було доручено зберегти тіло Володимира Ілліча протягом тих 6 днів, протягом яких передбачалося прощання російського народу зі своїм вождем.
Для тимчасового бальзамування застосовувався стандартний розчин з формаліну, хлориду цинку, спирту, гліцерину і води. Тимчасово була видалена груднина, і в аорту була введена консервуюча рідина. «Після цього кінчики вух порожевіли, і все обличчя отримало зовсім свіжий вигляд».
Після роботи Абрикосова тіло пролежало в практично незмінному стані більше місяця. Бальзамування останків було розпочато в кінці березня 1924 року. Спочатку план бальзамування, ретельно розроблений вченими, складався з трьох основних пунктів. По-перше, було необхідно просочити все тіло формаліном. Формалін був і залишається кращим фіксатором, який перетворює білки в стабільні з'єднання, що попереджають розпад тканин. Крім того, формалін є сильним дезинфектором, що вбиває всі мікроорганізми і більшу частину грибків і цвілі. По-друге, необхідно було якимось чином знебарвити бурі плями, які сильно псували зовнішній вигляд обличчя та кистей рук, для чого планувалося застосувати такий випробуваний засіб як перекис водню, що добре відбілює анатомічні препарати. І по-третє, необхідно було повністю просочити все тіло водними розчинами ацетату калію і гліцерину, щоб тканини не втрачали вологу в ході природної муміфікації. Робота мала бути трудомістка, кропітка, і сам Воробйов не був до кінця впевнений в успіху, тому що з моменту смерті Леніна пройшло вже майже 2 місяці (56 днів).
При більш детальному дослідженні тіла Леніна групою професора Воробйова деякі зміни в тілі все-таки були виявлені. По-перше, йшло природне розкладання тіла і, по-друге, суха муміфікація – висихання тіла. Бальзамування проводили одночасно двома способами, розробленими Воробйовим і Мельниковим-Развєдьонковим. Висохлі частини піддавалися спочатку впливу простої води, потім води, змішаної зі слабким розчином оцтової кислоти, і потім обробці перекисом водню, що дозволило знищити посмертні пергаментні плями, які виникли на тілі. Сенс даної методики бальзамування полягає в тому, щоб усі без винятку клітини тіла були просякнуті бальзамуючими речовинами.
Для того щоб бальзамуючі речовини проникли в найвіддаленіші ділянки тіла Володимира Ілліча, довелося вдатися до обколювання, а потім – до широких розрізів. Ці розрізи дозволили добре просочити м'язову масу тіла формаліном, а потім і розчином для бальзамування, проте згодом вони ж доставили вченим безліч турбот у зв'язку зі складністю їх закривання. Концентрація рідин в тканинах безперервно збільшувалася. У тіло вводилися спирти, формалін, гліцерин, в яких був розчинений ацетат калію. В результаті трудомісткою і кропіткої роботи тканини шкіри тіла Леніна абсолютно не відрізнялися ні за кольором, ні за консистенцією від нормальних прижиттєвих тканин. Всі клітини тіла Володимира Ілліча були просочені гліцерином і ацетатом калію. Останній є дуже гігроскопічною сіллю, що притягує вологу з повітря. Тому тіло може висохнути тільки тоді, коли вологи зовсім не буде.
З метою підтримки вологості повітря тіло Леніна було поміщене у спеціально розроблену скляну труну. У стінках труни пророблені два отвори, що закриті герметичними гумовими пробками і з'єднані з термометром і гігрометром. 3 внутрішнього боку саркофага вологість дорівнює 92%. На переконання експертів і думку бальзамувальників, тіло Володимира Ілліча може зберігатися невизначено тривалий час. Пробальзамовані не тільки всі клітини, а й скелет. Бальзамуючи рідина проникла навіть до самого кісткового мозку. Під повіки були вставлені очні протези з накладенням на краї повік 2-3 швів. Крім того, були накладені шви через товщу верхньої та нижньої губ, що зімкнули ротову щілину. Вузли цих швів зовні абсолютно непомітні, оскільки прикриваються вусами і бородою. В ході останньої стадії обробки було вирішено поверх змоченої білизни туго забинтувати все тіло і кінцівки гумовими еластичними бинтами, виготовленими на заводі «Каучук» за спеціальним замовленням. Проте тут же з'ясувалося, що бинти забарвлюють білизну у коричневий колір, тому пізніше на заводі «Трикутник» були виготовлені безбарвні гумові бинти. Тіло Леніна одягнули в напіввійськовий френч захисного кольору, і 26 липня 1924 року величезна і важка робота з бальзамування тіла вождя пролетаріату була завершена. Протягом чотирьох місяців Воробйов і Збарський працювали не покладаючи рук. Була вирішена дійсно унікальна задача – бальзамування цілого тіла з повним збереженням об’ємів, форм і всієї тканинної та клітинної структури.
Згодом, при мавзолеї була створена спеціальна лабораторія що займається розробкою бальзамуючи рідин і слідкує за збереженням тіла Леніна (про неї було згадано вище). Ці розробки тримаються у таємниці і досі неопубліковані. Однак періодично тіло Леніна підлягає ребальзамуванню з повним зануренням у бальзамуючи рідину. Скориставшись інтернетом ми розмістим декілька фотографій цього процесу.
Етапи ребальзамації тіла Леніна
Що стосується бальзамування Сталіна, то він пролежав у мавзолеї поруч з Леніним недовго. Після ХХ з'їзду комуністичної партії СРСР його тіло винесли з мавзолею і поховали біля Кремлівської стіни. У 1990 році «головний зберігач тіла Леніна» академік Сергій Сергійович Дебов (1919 - 1995 рр.), що очолював науково-дослідну лабораторію при Мавзолеї Леніна даючи інтерв'ю радянським і закордонним журналістам обмовився «Ми так добре забальзамували тіло Сталіна, що, думаю, і сьогодні воно перебуває в цілості ... У всякому разі, місце там, за мавзолеєм, сухе, піщане ... ». В принципі немає сумніві в тому, якщо Росія на думає повернути тіло Сталіна в мавзолей то для команди ленінського мавзолею - це, не буде великою проблемою.
Тіла Й. В. (Джугашвілі) Сталіна та В.І. (Ульянова) Леніна в мавзолеї
6 серпня 1925 р. радянський військовий і політичний діяч, герой Громадянської війни Григорій Іванович Котовський (1881 – 1925 рр.), що зробив кар’єру від кримінального злочинця до члена Союзного, Українського і Молдавського Центрального Виконавчого Комітету СРСР, члена Революційної військової ради СРСР був убитий, за нез'ясованих обставин, свіоїм же приятелем, що на думку керівництва СРСР, товаришів по службі та багатьох простих людей, заслужив посмертну згадку, як і Ленін, зберігатися у забальзамованому вигляді у у мавзолеї. Він став легендою, Робіном Гудом південноукраїнських степів ще до революції. Багато хто пам'ятав, як Котовський під дулом револьвера відняв у одеського фабриканта Арона Гольдштейна 10 тис. рублів і роздав їх бідним: «На молоко для бідних дітей». На наступний день після вбивства, 7 серпня 1925 р., після загибелі комкора, з Москви до м. Бірзула (з 1935 р - Котовськ, а нині Подольск Одеської області) приїхав професор Володимир Воробйов. Той самий, що роком раніше бальзамував тіло Леніна. Процес йшов за вже відпрацьованою методикою - над тілом «найхоробрішого серед скромних і скромно серед хоробрих», як назвав Котовського Сталін, працювали кілька днів. Одночасно в міському парку влаштували мавзолей, поки тільки підземну частину зі скляним саркофагом і подушечками для нагород - три ордени Бойового Червоного Прапора і шашка зі знаком того ж ордена. Надземна частина пам'ятника - стела з трибуною і барельєфами на тему Громадянської війни - була створена лише у 1934 р. Місце стало ідеологічним центром міста - тут приймали в піонери, проходили паради.
Все це обірвалося під час другої світової війни. За іронією долі німецько-румунські війська, які окупували місто, зруйнували останній притулок Котовського рівно через 16 років після загибелі героя - 6 серпня 1941 г. Його тіло було спотворене і скинуто в рів разом з розстріляними євреями, нагороди викрадені і вивезені до Румунії.
Через кілька днів місцеві робітники на чолі з начальником ремонтних майстерень Іваном Скорубським розкопали рів і перепоховали загиблих, а останки Котовського залили дефіцитним, для того часу, спиртом і зберігали в мішках і ящику на горищі до звільнення міста у 1944 р.
Спотворене німецько-румунськими окупантами тіло Г.І. Котовського
Аналізуючи фотографію спотвореного тіла Котовського видно, що на грудній і черевній стінках немає розрізів. Очевидно, Володимир Петрович Воробйов проводив бальзамування комкора без розтину порожнин через стегнові артерії. Органи черевної порожнини, можливо, він видаляв за методом Виводцева, але видаляв чи не видаляв, зараз про це сказати не можливо. Отже патолого-анатомічний розтин з видаленням органів грудної та черевної порожнин Леніна завдавав Воробйову аж дуже багато клопоту і проблем, але він їх вирішив.
Згодом Румунія нагороди Котовського повернула - нині вони зберігаються у Москві в Центральному музеї Збройних сил. Відновили мавзолей Котовського, у зменшеному вигляді, у 1965 році. Спотворені рештки помістили у свинцеву труну з віконцем і повернули у підземний склеп. В ньому до цих пір знаходиться накрита оксамитом труна Котовського з невеликим віконцем, в яке можна зазирнути. Мавзолей відкритий для відвідувачів.
Рештки Г.І. Котовського у його мавзолеї
Мавзолей Котовського
У 2016 році українські націоналісти на хвилі «декомунізації» повторили «подвиг» румунських загарбників - увірвалися в покинутий, підтоплений ґрунтовими водами склеп і влаштували погром, розкурочили труну і поглумились над останками. Яка доля чекає прах червоного командира і його мавзолей, поки неясно.
Приклад успішного муміфікування Ілліча надихнув багато комуністичних режимів. Уже в 1925 році до радянського уряду звернулися китайські комуністи з проханням про бальзамування тіла Сунь Ятсена і ... отримали відмову. Втім китайці не розгубилися і розробили свою власну технологію, так що протягом 20 століття для бальзамування використовувалися і радянська (зараз російська) і китайська системи бальзамування. Була і третя - іспанська. За першою були забальзамовані: Григорій Котовський (СРСР 1925), Георгій Димитров (Болгарія, 1949), Чойбалсан (Монголія, 1952), Йосип Сталін (СРСР, 1953), Клемент Готвальд (Чехословаччина, 1953), Хо Ши Мін (В'єтнам, 1969), Агостіньо Нето (Ангола, 1979), Ліндон Бернхем (Гайана, 1985), Кім Ір Сен (Північна Корея, 1994) Кім Чен Ір (Північна Корея 2011).
Так виглядають тіла політичних діячів забальзамованих за російською системою бальзамування
Хо Ши Мін (1969)
Кім Ір Сен (1994)
Кім Чен Ір (2011)
За китайською – Мао Цзедун (Китай, 1976) та Енвер Ходжа (Албанія, 1985).
Серед забальзамованих за китайською системою збереженим є тільки тіло Мао Цзедуна
Забальзамоване тіло Мао Цзедуна
Зі зміною політичної ситуації деякі тіла були винесені з мавзолеїв і поховані. Сталін був похований у 1961 році, Готвальд – у 1962, Бернхем – у 1986, Димитров у – 1990, Ходжа – у 1991, Агостіньо Нето (1992), Чойбалсан (2006). У Росії ж цей унікальний науковий експеримент триває і досі ... На 43 роки довше ніж у Москві триває експеремент і у Вінниці.
Як зазначалося вище, у ХХ столітті сформувалася ще й третя - іспанська система бальзамування. ЇЇ автором є іспанський вчений Педро Ара Саррія (1891 - 1973). Найвідмішою його роботою було бальзамування тіла національної героїні Аргентини, дружини колишнього президента Хуана-Домінго Перона, яка померла від раку у 33 роки, Еви Перон (1952). Аргентинці з любов'ю називали її не інакше як Евіта.
Президент Перон запросив до Аргентини іспанського лікаря Педро Ару, який присвятив цілий рік бальзамуванню тіла Евіти. Опускаючи політичні подробиці та катаклізми тодішньої Аргентини зазначимо, що згодом тіло Евіти було надіслано до Італії. Де вона була похована на кладовищі в Мілані під вигаданим ім'ям Марія Маггі де Магістріс.
Довгих 14 років ніхто, крім декількох військових, навіть мати аргентинської героїні, не знала про місцезнаходження останків Евіти, поки глава чергового військового режиму Аргентини генерал Лануссе не вирішив використовувати тіло покійної в якості розмінної монети у своїх політичних іграх. Труну з тілом було витягнуто з могили на міланському кладовищі. Побачивши чудово збережене тіло молодої жінки, могильники кинулися бігти з криками: «Чудо!». Забальзамоване тіло мало вигляд сплячої людини. Воно було доставлене в Мадрид і передане Перону, що жив у вигнанні в Іспанії.
Лише у 1976 році сестри Еви Перон змогли поховати її на кладовищі в багатому районі Реколета у Буенос-Айресі. Але метод, яким користувався Педро Ара для бальзамування залишився не відомим. Про цей метод відомо лише те, що Педро Ара застосовував бальзамувальні розчини з парафіном. Однак, метод бальзамування, ні склад бальзамувальних розчинів достеменно не відомі.
Педро Ара біля забальзамованого тіла Еви Перон
Слід зазначити, що крім трьох описаних систем бальзамування, у ХХ столітті була запропонована і четверта, яка використовувалася для навчальних цілей і жодного разу не застосовувалася для бальзамування політичних діячів і впливових осіб. У 1934 – 1935 роках Андрій Володимирович Ромодановський (1904 – 1969), скажімо так забальзамував тіло чоловіка на кафедрі анатомії людини Омського медичного інституту. Це тіло виставлене в музеї і без будь-яких особливих умов, а у самих звичайних, фактично на повітрі зберігається вже понад 80 років і це для нас залишається загадкою. На тілі чоловіка добре видно один розріз в ділянці стегнового трикутника (для доступу до стегнових судин). Для бальзамування автор використовував 10% розчин формаліну, головна умова, на яку звертав увагу А.В. Ромодановський, не вводити зайвої кількості формаліну. Після достатньої і тривалої фіксації (чим більше, тим краще) труп виносили на мороз для виморожу-вання. Благо цьому сприяв сибірський мороз. Після виморожування препарат відтаювали і сушили при кімнатній температурі. Результат перевершив всі очікування автора: тіло за роки зберігання жодного разу не було реставровано, воно не зменшилася в обс’ємі, збережене природне забарвлення шкіри, зморщування тканин – мінімальне. Це найунікальніший анатомічний препарат нашої сучасності. Він стоїть в одному ряду із скелетом людини, який виготовив Андрій Везаліій ще у 1543 році в Базелі і який також досі виставлений в анатомічному музеї медуніверситету. Подібні експеременти з виморожування після фіксації формаліном на нашій кафедрі проводив, професор Мельник Олег Петрович, але на трупах тварин.
Яке ж відноення має метод Ромодановського до бальзамування Пирогова? Злавалося б ніякого. Однак, результати його роботи дають нам можливість зробити деякий аналіз. Ромодановський застосовував виморожування анатомічних препаратів. Цей метод давно відомий, особливо у північних народів для збереження м'ясних продуктів. В анатомічній музейній практиці застосування консервантів з подальшим виморожуванням дає досить позитивні результати, оскільки підчас замерзання тканин, що містять воду, кристали льоду рвуть міжклітинні мембрани, а це, у свою чергу створює кращі можоивості для проникнення консервуючих (бальзамуючих) розчинів у тканини. Що стосується бальзамування тіла Миколи Івановича Пирогова. Він помер 22 листопада 1881 р., але це за старим стилим, а за новим - це 5 грудня. Тобто вже була зима. Поява чітко виражених посмертних змін на тілі і наявність чітко вираженого трупного запаху свідчить про те, що тіло Пирогова не перебувало під впливом мінусових температур. Це і було причиною початку розкладання трупа, а розкладання трупа супроводжується руйнуванням тканин. Однак, не всі тканини тіла розкладабться з однаковою швидкістю. Як відомо - першими починають розкладатися кишечник та печінка (мабуть тому виводцев їх і видалив), а останньою вмирає шкіра, зокрема у людей, ще якийсь час після смерті продовжує рости волосся. Як це не дивно, але початкові процеси розкладання тіла, завдяки чітко відпрацьованій методиці проведення бальзамування, відіграли важливу роль у просочені тіла Миколи Івановича бальзамуючим розчином. Але що було з тілом потім? Відомо, що певний час саркофаг з тілом знаходився у маєтку, згодом був перенесений до церкви села Шереметка. 24 січня 1882 р. саркофаг встановили в родинному склепі. Однак, 24 січня - це, за новим стиленм 6 люте - фактично найморозніший період зими. Отже, до перенесення саркофага у склеп тіло Пирогова все ж таки піддавалося впливу мінусових температур, хоча і не цілеспрямовано. Це у свою чергу розривам, мікрокристалами льоду, міжклітинних мембран та тращому просоченню у тканини бальзамувальних рідин. Можемо припустити, що і подальші 65 років перебування тіла Миколи Івановича у склепі піддавалися періодичному впливу мінусових температур.
У 1979 році імецький анатом Гунтер фон Хагенс винайшов метод, який полягає у заміні води в тканинах, на полімери, зокрема силікон. Цей метод отримав назву - пластинація, або полімерне бальзамування. Це унікальний, досить тривалий і дороговартісний метод, але він того вартий. Пластиновані препарати або навіть цілі тіла мають не визначено тривалий термін придатності, оскільки вони не підвласні біологічним пошкодженням. В Україні цією методикою, але власної модифікації, володіють лише представники київської школи порівняльних морфологів. Принаймі поки-що вони є єдиними в Україні. І хто знає, можливо колись, після багато чисельних експерементів, ця методика буде застосована і до тіла Миколи Івановича Пирогова? Можливо???
Що ж, знову повернемося, після певного екскурсу в історію, до Пирогова. Після того, як тіло Миколи Івановича, без будь якого втручання пролежало у родинному склепі майже 65 років, в часи другої світової війни, після звільнення Вінниці від німецьких загарбників у 1944 році, начальник Головного військово-санітарного управління Червоної Армії, генерал-полковник Єфім Іваноич Смірнов (1904 - 1989) доповів Сталіну про те, що у Вінниці зберігається забальзамоване тіло основоположника
військово-польової хірургії Миколи Івановича Пирогова. І ... була особиста вказівка Сталіна - відновити останки Пирогова, ребальзьзамувати тіло, вилучити у Москві і Леннінграді все, що має відношення до Пирогова та створити у Вінниці Музей-садибу М.І. Пирогова. І під суворим контролем НКВС все, що можна було вилучити вилучали і звозили у Вінницю де у 1947 році відкрився Музей-садиба М.І. Пирогова. У 1945 році - через 65 років після смерті і бальзамування Пирогова було проведено його перше рабальзамування. Це було дуже складне і відповідальне завдання. Вище було зазначено, що для бальзамування Леніна, професор Воробйов долучав свого учня Р.Д. Сінєльнікова. Тож професор Рафаїл Давидович Сінєльніков (1896 - 1981) очолив групу вчених, що з успіхом провела перше ребальзамування тіла Миколи Івановича Пирогова. Потім група Сінєльнікова провела ще два ребельзамування у 1956 1973 
рр. У 1979 та 1988 рр., для ребальзамування, тіло Миколи Івановича вивозилося в мавзолей Леніна у Москву, де ці процудури виконувалися під керівництвом, вище згаданого, академіка С.С. Дєбова. Після здобуття Україною незалежності у 1991 р. наступні ребальзамування у 1994, 2000, 2005 та 2011 рр. відбувалися безпосередньо у Вінниці співробітниками мавзолею Леніна. Керівником групи московських вчених, був академік Дєнісов-Нікольський Юрія Іванович (1932 - 2018 рр.).
До сьогодення ніхто не замислювався в Україні над питанням ребальзамувань тіла Пирогова. У сусідній і Колись дружній державі, була спеціалізована установа, співробітники якої час від часу приїздили до Вінниці і безпосередньо у Музеї-садибі Пирогова проводили процедури ребальзамування. Десяте, можна сказати, ювілейне ребальзамування було заплановане на 2016 рік. Але ... у 2014 році розпочалася російська агресія проти України ... І ... багато яких відносин були втрачені, в тому числі, і відносини з мавзолеєм Леніна - співробітники якого час від часу проводили ребальзамування тіла Миколи Івановича Пирогова.
У 2015 році директор Музею-садиби М.І. Пирогова Гунько Петро Маркович звернувся до вищого керівництва з прохання дозволити звернутися до
мавзолею Леніна з проханням про ребальзамування тіла Пирогова, на що отримав відповідь: "... у нас війна з росією - шукайте фахівців в Україні ...". І Петро Маркович почав шукати ... Але ніхто не хотів брати на себе відповідальність за цю справу. А час ішов, і ніхто не знав в якому стані тіло, що і як має бути і що робити. Тим більше, що в засобах масової інформації Росії почалися розмови, що Ураїна без Росії не зможе провести ребальзамування тіла видатного вченого і це тіло може бути втрачене назавжди.
Подібну інформацію у жовтні 2017 року надрукувала і вінницька газета "33-й канал". Ця газета потрапила у руки Почесного члена нашої кафедри, директора Вінницької державної лабораторії ветеринарної медицини Килівника О.М. Прочитавши у газеті статю у якій йшлося про Можливу втрату тіла Пирогова Килівник Олександр Михайлович відразу ж повідомив про це завідувача нашої кафедри, професора Мельника О.П., який вже тривалий час займався питаннями полімерного бальзамування, або пластинації і вивчав різноманітні анатомічні техніки для використання їх у навчальному процесі і анатомічній музейній справі. І ... після кількох телефонних розмов професора Мельника з директором Музею-садиби М.І. Пирогова Олег Петрович виїхав до Вінниці.
Тут мабудь потрібно повернутися до початку нашої історії і сказати якби
Якби не князь Григорій Потьомкін -
Хото знає чи став би Єфрем Йосипович Мухін тим ким він став? і чи сказавби свою величну фразу:
"Лікар не анатом не тільки не корисний, але й шкідливий"
Якби не професор Єфрем Йосипович Мухін -
Хто знає чи пішов би Микола Іванович Пирогов у медицину?
Якби не Микола Іванович Пирогов -
Хто знає як би довго людство йшло до зробленого ним? І чи став би Давид Іліч Виводцев тим ким він став?
Якби не Давид Іліч Виводцев -
Хто знає чи був би так якісно забальзамований Микола Іванович Пирогов?
Якби не генерал-полковник Єфім Іванович Смірнов -
Хто знає чи дав би команду Сталін на проведення ребальзамування тіла Пирогова і створення Музею-садиби?
Якби на Рафаїл Давидович Сінєльніков -
Хто знає як би було проведено перше ребальзамування?
Якби не академіки Сергій Сергійович Дєбов та Юрій Іванович Дєнісов-Нікольський -
Хто знає як би проводилися ще 6 ребальзамувань?
Якби не Петро Маркович Гунько -
Хто знає як довго ще готувалися б до 10 ребальзамування?
Якби не стаття у газеті 33-й канал -
Хто знає чи отримав би з інших джерел інформацію про необхідність ребальзамування Пирогова Олесандр Михайлович Килівник?
Якби не Олександр Михайлович Килівник -
Хто знає чи приймав би участь у 10 ребальзамуванні тіла М.І. Пирогова, зі своїми, як завжди, радикальними і оригінальними ідеями, завідувач нашої кафедри, професор Мельник Олег Петрович?
І головне - якби не директор Музею-садиби М.І. Пирогова Петро Маркович Гунько -
Чи була б створена Пироговська комісія? Чи була б зібрана така вдала команда науковців? Чи відбулося б в загалі 10 ребальзамування тіла Миколи Івановича Пирогова? Чи це тіло було б просто поховане і втрачене назавжди?
А далі про все по-порядку ...
З 8 по 10 листопада 2017 року завідувач нашої кафедри анатомії, гістології і патоморфлогії тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка, професор Мельник Олег Петрович, з метою пошуків шляхів ребальзамування тіла Миколи Івановича Пирогова відвідав Національний Музей-садибу М.І. Пирогова та Вінницький національний медичний університет ім. М.І Пирогова.
Бальзамоване тіло видатного хірурга і анатома Миколи Івановича Пирогова
Професор Мельник Олег Петрович та генеральний директор Муею-садиби М.І. Пирогова Гунько Петро Маркович у склепі біля гроба з бальзамованим тілом М.І. Пирогова
У кабінеті генеральний директор Муею-садиби М.І. Пироговапід час обговорення шляхів ребальзамування тіла М.І. Пирогова
Під час зустрічі у кабінеті ректора Вінницького національного медичного університету (зліва на право): завідувач кафедри анатомії людини к.мед.наук, доцент Тихолаз Віталій Олександрович, к.мед.нук, доцент кафедри оперативної хірургії та клінічної анатомії Голубовський Ігор Анатолійович, к.мед. наук, доцент кафедри анатомії людини Гриценко Сергій Іванович, доктор мед. наук, професор кафедри оперативної хірургії та клінічної анатомії Костюк Григорій Якович, завідувач кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка доктор вет наук, професор Мельник Олег Петрович, ректор Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Герой України, акадамік НАМН, доктор мед. наук, професор Мороз Василь Максимович, генеральний директор музею-садиби М.І. Пирогова к.мед.наук, доцент Гунько Петро Маркович та завідувач кафедри оперативної хірургії та клінічної анатомії доктор мед. наук, професор Півторак Володимир Ізяславович
Потім відбулося установче засідання Пироговської комісії
А далі було знайомство з музеєм М.І. Пирогова
Пролфесор Мельник О.П. біля пам'ятника М.І. Пирогову
Одна з картин в музеї
Проофесор Мельник О.П. біля бюста професора Осипа Ефремовича Мухіна
Оригінальні малюнки з препаратів М. І. Пирогова
Медичні інструменти М.І. Пирогова
Картина "Микола Пирогов та Лев Толстой"
Фрагменти картин в музеї
Професор Мельник О.П. в одному з експозиційних залів музею
Кабінет М.І. Пирогова
Одна з експозицій музею
Записка написана рукою М.І. Пирогова у 1881 році за 26 днів до смерті
Під час роботи з архівними документами: головний зберігач музею Мартинова Зіна Степанівна та професор Мельник Олег Петрович
8 грудня 2017 року на кафедрі анатомії, гістології і патоморфології тварин відбулася робоча зустріч членів Пироговської комісії
Під час зустрічі були обговорені плани подальшої роботи Пироговської комісії
Під час візиту, завідувач кафедри, професор Мельник О.П. познайомив гостей з нашим музеєм
Члени комісії в музеї анатомії (зліва на право): проректор з науково-педагогічної роботи, професор кафедри анатомії людини Вінницького національного медичного університету Гумінський Юрій Йосипович, завідувач кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад В.Г. Касьяненка ЕУБіП України, професор Мельник Олег Петрович, керівник навчального відділу Вінницького національного медичного університету, професор Фоміна Людмила Василівна та заступник генерального директора Національного музею-садиби М.І. Пирогова Гайдуков Володимир Олексійович
21 листопада 2017 року, керівництво Пироговської комісії надіслало лист Прем'єр-міністру України з проханням дати дозвіл на проведення ребальзамування тіла М.І. Пирогова. У цьому листі була чітко викладена необхідність і доцільність проведення даної процедури, а також йшлося про виділення певного фінансування на проведення ребальзамування. Прем'єр-міністр України підтримав пропозицію Пироговської комісії і переадресував лист комісії Міністерству охорони здоров'я України. І тут почалося ...
31 січня 2018 року в.о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун, на своїй сторінці у facebook https://www.facebook.com/ulanasuprun/posts/2031808777103679 виступила проти ребальзамування тіла всесвітньо відомого хірурга основоположника військово-польової хірургії Миколи Івановича Пирогова. Зокрема в.о. міністра, у своєму дописі, зазначила:
Комісія Національного музею-садиби М. І. Пирогова звернулася до Уряду з проханням надати дозвіл на ребальзамування тіла вченого. Ціна питання - 199 034 грн.
На ці кошти можна придбати, наприклад, - більше сотні упаковок препарату для лікування гострого лейкозу. Часто маємо запит від регіонів на цей препарат. Або інших ліків чи медичних засобів, що могли б допомогти багатьом пацієнтам.
Чи Микола Пирогов захотів би, щоб гроші, які можна використати на лікування живих людей, витрачалися на процедуру ребальзамування, яка вже не допоможе нікому? Чи в Україні у ХХІ столітті бюджетні кошти повинні витрачатись на подібні процедури?
Як гадаєте?
2. лютого 2018 року цю публікаціїю на фейсбуці, серед багатоьох інших, можливо дещо емоційно, прокоментував і завідувач нашої кафедри, професор Мельник О. П.
Пані Уляно! Ви виконуєте обов'язки міністра охорони здоров'я України! Не вже вам, як очільнику медичного міністерства байдужа наша, так, саме наша історія медичної науки? Цим жестом, ви заставляєте засумніватися у вашому патріотизмі до нашої держави, а ви все ж таки виконуєте обов'язки міністра!
Бальзамоване тіло Миколи Івановича Пирогова було забальзамоване 136 років тому, задовго до того, як це було зроблено з Леніним. Це тіло, якщо ви знаєте історію нашої української науки, в тому числі і медичної, не було ні знищене, ні пошкоджене в часи громадянської і другої світової воєн, не зважаючи на те, що у Вінниці, під час останньої була ставка Гітлера.
Усвідомте, що тіло Пирогова – це тіло основоположника військово-польової хірургії! Невже це вам ні про що не говорить? Це тіло людини, яка розробила низку медичних і ветеринарних хірургічних інструментів, людини яка першою на наших теренах почала застосовувати наркоз, людини яка розробила принципи багатьох хірургічних операцій, що застосовуються і нині, людини, яка зробила величезний внесок в анатомічну науку. Якщо ви лікар то ви повинні знати, що ЛІКАР НЕ АНАТОМ НЕ ТІЛЬКИ НЕ КОРИСНИЙ, АЛЕ Й ШКІДЛИВИЙ, адже без знання анатомії немає чого робити у гуманній чи ветеринарній медицині! Це тіло людини, перед якою схиляли голови тогочасні лікарі і науковці Європи; це тіло людини, яка безкоштовно, наголошую безкоштовно, лікувала простих людей; це тіло людини – лікаря світового значення; це тіло людини, яка вивела у Вінниці на нашій українській землі два сорти твердої пшениці, а ви дозволяєте собі ставити під сумнів необхідність ребальзамування цієї людини – СХАМЕНІТЬСЯ!
Мабуть ви не поважаєте історію нашої, наголошую, саме нашої української медичної, як гуманної, так і ветеринарної науки, зокрема і нашої неньки України взагалі! Врахуйте і те, що попередні ребальзамування проводили співробітники ленінського мавзолею, які тримали в секреті рецепт бальзамувальної рідини, а наші українські вчені розкрили цю таємницю. Отже, ребальзамування тіла Пирогова має і політичне значення.
Невже ви, як виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я, хочете дати привід нашому північному сусіду-агресору говорити про те, що Україна не спроможна зберегти тіло видатного вченого і маніпулювати цим на світовій арені? А це вже буде злочин не лише перед українською наукою, але й перед нашою державою! Ніхто і ніколи не був і не буде вічним на своїй посаді, колись і ви залишите її. То ж, будь-ласка, увійдіть у нашу українську історію, як дійсний патріот медичної науки і в цілому української держави. Не будьте руйнівником нашої культурної і наукової спадщини, адже Пирогов – це наше національне надбання, водночас і надбання світового значення, і це надбання зберігається у Вінниці! Якщо не хочете допомогти, то не заважайте! А головне не робіть злочину перед українською та світовою лікарською наукою! Інакше як нинішні, так і наступні покоління лікарів і науковців вам цього не пробачать.
Нехай до вашої свідомості прийде здоровий глузд і нехай у цьому допоможе вам Бог! Пирогова ж залиште Україні та українцям для майбутніх поколінь лікарів, які ще дуже і дуже довго будуть користуватися і керуватися тими принципами, які свого часу розробив славетний Микола Іванович Пирогов.
СЛАВА УКРАЇНІ!
СЛАВА УКРАЇНСЬКІЙ НАУЦІ!
Однак, не дивлячись ні нащо підготовка до ребальзамування тіла М.І. Пирогова продовжувалася
20 - 21 лютого 2018 року, у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова, відбулося засідання Пироговської комісії з питань ребальзамування тіла М.І. Пирогова, в роботі якої вяв участь і завідувач нашої кафедри, професор Мельник Олег Петрович. Засідання проходило під головуванням голови комісії - ректора Вінницького національного університету, професора, академіка НАМН, Героя України Мороза Василя Максимовича
На засіданні були обговорені шляхи підготовки до проведення робіт із збереження тіла М.І. Пирогова, а також прийнято рішення про проведення І етапу ребальзамувальних робіт в період 12 - 14 березня 2018 року. Крім того, на цьому засіданні була створена виконавча група Пироговської комісії до складу якої увійшов і завідувач нашої кафедри, професор Мельник О.П.
Про хід підготовчих робіт голову комісії інформує співголова генеральний директор Національного музею-садиби М.І. Пирогова Гунько Петро Маркович
В залі засідання
В музеї-садибі М.І. Пирогова за роботою над розробкою тканинних конструкцій для ребальзамування: завідувач нашої кафедри, професор Мельник Олег Петрович, головний зберігач фондів музею Мартинова Зінаїда Степанівна та вчений секретар музею-садиби М.І. Пирогова Гайдуков Віктор Олексійович
14 березня 2018 року був проведений І етап ребальзамування тіла Миколи Івановича Пирогова силами українських вчених
Напередодні в процесі підготовки бальзамувального розчину
Потім була зустріч професора Мельника О.П. з єпископом Вінницьким та Брацлавським Михаїлом
В процесі виносу тіла Пирогова зі склепу
Тіло Миколи Івановича Пирогова було доставлене в лабораторію, що знаходиться на території Музею-садиби і підготовлене до проведення подальших процедур
Група вчених за роботою над тілом Пирогова
Потім були проведені комп'єтерно- томографічні дослідження
В процесі проведення комп'ютерно-томографічних досліджень
Професор Мельник О.П. (третій ліворуч) серед членів виконавчої групи Пироговської комісії та керівництва Музею-садиби М.І. Пирогова біля ванни з тілом Пирогова у бальзамуючому розчині. Так завершився перший етап ребальзамування
19-20 квітня 2018 року був проведений ІІ етап ребальзамування тіла Миколи Івановича Пирогова, знову ж таки, силами українських вчених
Професор Мельник О.П. Біля кітеля М.І. Пирогова. Це рідний його кітель, який він носив ще при житті, очевидно, ще з 1858 року, коли йому було присвоєне звання таємного радника (чин, що відповідав званню генерал-лейтенанта). цей кітель чудово зберігся ще з тих часів
Під час проведення останніх приготувань
Потім тіло М.І. Пирогова було транспортоване до місця вічного спочинку
Ребальзамоване тіло М.І. Пирогова у саркофазі
Під час підсумкового засідання Пироговської комісії
Після завершення робіт. Безпосередні виконавці ребальзамування тіла М.І. Пирогова - члени виконавчої групи Пироговської комісії та керівництво Національного музею-садиби М.І. Пирогова (зліва на право): завідувач кафедри анатомії, гістології і патоморфології НУБіП України, професор Мельник Олег Петрович, генеральний директор Національного музею садиби М.І. Пирогова Гунько Петро Маркович, вчений секретар музею-садиби М.І. Пирогова Гайдуков Віктор Олексійович, співробітники кафедри нормальної анатомії людини Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова: професор Гумінський Юрій Йосипович, доцент Гриценко Сергій Іванович, асистент Стельмащук Павло Олегович та асистент Залевський Леонід Леонідович
В даному дописі викледено, здебільшого, інформацію про участь завідувача нашої кафедри. Так, завідувач нашої кафедри, професор Мельник О.П. має певні заслуги у прповеденні ребальзамування тіла М.І. Пирогова. Його досвід, як вченого і великого фахівця у анатомічній музейній справі знадобився у проведенні цього процесу. Але Олег Петрович працював не один - працювала велика і злагоджена команда! Хто більше, хто менше, але кожен заслуговує великої вдячності і пошани за проведену роботу з ребальзамування тіла світила лікарської науки Миколи Івановича Пирогова. Адже це вперше, ребальзамування М.І. Пирогова було проведено без сторонньої допомоги, зокрема російської. Це заслуга не вінницьких чи київських, не львівських чи сумських - це заслуга українських вчених! І немає значення який регіон чи вищий навчальний заклад України вони представляють. це зроблено в Україні, українськими вченими і для світової спільноти. разом з тим найбільша заслуга у проведенні десятого ребальзамування тіла М.І. Пирогова належить головному організатору цього процесу, генеральному директору Національного музею-садибм М.І. Пирогова Гуньку Петру Марковичу.
