Журнал ЗЕРНО. Ректор Вадим Ткачук: курс університету – практико-орієнтована освіта

Одна з головних проблем нашого АПК — кадри. Слабкий менеджмент, віковий фактор, традиційно низький відсоток молоді в сільській місцевості, жахливий фактор війни, яка викосила фахівців і кваліфікованих робітників... Ці наші болі й привели мене у кабінет ректора НУБіП, щоб знайти відповіді: чи будемо ми мати приплив нових сил і знань в агрокомплекс, чи будемо здатні до розвитку й інновацій.

Я прийшов із надією, адже Вадим Анатолійович Ткачук обраний ректором головного аграрного університету країни лише п’ять місяців тому. Й енергія змін може дати живий поштовх єднанню науки та практики.

Університет насправді вражає: величезна кількість корпусів, оптимістичний настрій студентства, прекрасно обладнані аудиторії з сучасними комп’ютерами, медіапроєкторами, диджиталізовані програми й курси — все це навіть не нагадує науку, якою ми звикли її сприймати, відсталу, занедбану, позбавлену турботи держави й перспектив... Можливо, зміни відбулися впродовж останніх років, і ми ще не зрозуміли, що маємо науковий та освітній ресурс, достойний нашого славетного АПК. Проте я бачив це на власні очі.

Кабінет Вадима Анатолійовича Ткачука — просторий, але витриманий у стилі класики, на стіні портрет Шевченка, Кобзаря, і в кутку — символ нашого часу, розписаний Петриківськими мотивами тубус від протитанкової ракети.

ВИХОВУЄМО ФАХІВЦЯ, ГРОМАДЯНИНА, ПАТРІОТА

Вадим Анатолійович Ткачук — постать скульптурна, високий і міцний, а очі — добрі. Під час розмови завжди дивиться на співрозмовника, очі не відводить. У ньому відчувається величезний досвід і відповідальність за розвиток та функціонування величезної установи — НУБіП.

• Чи бачите ви в Україні тренд до омолодження сільського господарства? Що до полів і ферм приходить більше молоді, фахівців із цифровим підходом до процесів? Чи це лише окремі випадки поки що, не тенденція?

— Я ще молодий ректор, лише п’ять місяців на посаді, — всміхнувся Вадим Анатолійович. — Хоча працюю в університетській системі вже 35 років, на різних напрямах, очолював науку, фінанси, міжнародні зв’язки... Зараз колектив мене підтримав, обравши ректором. Ми живемо в буремні часи — і карантинний період, і війна дуже сильно впливають на процеси в науці й освіті зокрема, і в економіці, й у демографії... Університетам зараз непросто, науці непросто, як і державі загалом. Однак маємо суспільне завдання, у нас є тріада в місії — виховуємо фахівця, громадянина і патріота. В цьому наша суспільна значимість. Ми повинні давати високоякісні знання, але турбуємося і про суспільне значення освіти й науки. Чимало проблем випливає з того, що сьогодні практично вся наша освіта і наука фінансуються коштом зовнішніх донорів. Ми живемо нині за рахунок міжнародної підтримки — все, що держава збирає у вигляді податків і формує бюджети, йде на захист нашої незалежності.

• Проте ж і внутрішні ресурси мають працювати на вас, ви ж готуєте фахівців для найприбутковішої галузі нашої економіки.

— Скажу, що останнім часом ми бачимо зменшення державного замовлення на аграрні спеціальності. За останні 10 років постійно зменшується кількість студентів, навчання яких фінансує держава, і весь час зростає кількість студентів, котрі навчаються за власний кошт або кошти юридичних осіб. І цього року на деякі спеціальності значно зменшилося державне замовлення, особливо на професії аграрного спрямування, тваринництво, водні біоресурси, агроінженерія, зокрема лісове господарство...

• Що взагалі суперечить реальному стану речей.

— Так, і ми постійно дискутуємо з органами державної влади про необхідність збереження держзамовлення на кадри для галузі, яка є системоформувальною для нашої економіки. Відомо, що разом із переробною галуззю 18% ВВП, а за деякими оцінками й більше, — це аграрна галузь. А обсяг експортної виручки сягає 40%.

150 НОВІТНІХ ПРОГРАМ

• Це так, але цьому можна радіти, а можна й засмутитися...

— Світова історія показує, що аграрна країна не може бути багатою тільки за рахунок аграрного сектору, тому потрібно думати про інші напрями, високоіндустріальне виробництво, цифрові технології... Наш університет готує фахівців за понад 150 освітніми програмами, з них 51 бакалаврські, понад 70 — магістерські й 38 — програми підготовки докторів філософії. Практично всі спеціальності, пов’язані з аграрним сектором, в університеті присутні. Ми не зовсім типовий аграрний університет, у нас є інформаційні технології, право, менеджмент, бізнес, лісове господарство, гуманітарні науки, але коли говоримо про юридичний факультет, приміром, ми фокусуємося на аграрному й земельному праві, екологічному праві, всьому, що пов’язано з сільським господарством. На факультеті інформаційних технологій — фокус на застосуванні засобів, які активно використовуються сьогодні в аграрному виробництві, це і дистанційне зондування землі, точне землеробство, дрони тощо. Тобто це не класичний університет, а виш, який зосереджений на підготовці кадрів для АПК. Навіть на журналістському відділенні ми готуємо фахівців із розумінням процесів, які відбуваються в сільському господарстві та агробізнесі.

• А скільки взагалі студентів у вас навчається?

— Базовий заклад у нас у Києві — тут 110 га паркової території, де розташовано 17 навчальних корпусів, прекрасний ботанічний сад, лабораторії конярства, бджільництва, плодоовочевий сад (тут проходять практичні заняття, дослідження наших магістрів, аспірантури). Ветеринарний факультет має свою клініку та унікальний музей анатомії. У базовому закладі навчається близько 20 тис. здобувачів, а загалом по системі, яка поєднує дев’ять коледжів і два інститути в регіонах України, — приблизно 27 000. Ми маємо розвинену дослідницьку інфраструктуру. У нас є агрономічна дослідна станція — понад 1000 га, з базою для проведення досліджень, підготовки аспірантів, де ми висіваємо щороку колекцію різноманітних сортів, культур, тестуємо технології, де проводимо і реалізуємо різноманітні наукові проекти як на внутрішні замовлення, так і міжнародні.

• Які площі землі є у користуванні університету?

— У нас понад 5 тис. та сільськогосподарських земель і 17 тис. га лісу. Боярська лісова дослідна станція — осередок проведення досліджень і практичної підготовки наших здобувачів. Там прекрасно обладнаний навчально-науковий центр із сучасними технологіями, там проводять дослідження зі збереження і відтворення лісових екосистем. У нас загострюється проблема усихання соснових лісів. На нашій базі реалізуються і міжнародні проекти, наприклад, Східноєвропейський центр моніторингу пожеж... Ще в нас є унікальний комплекс, лабораторія якості й безпечності продукції АПК, розташований у смт Чабани. Це окрема структура, що може сертифікувати продукцію для експорту, проводити велику кількість досліджень із ГМО, визначення вмісту різних речовин, ідентифікації походження видів рослин за насінням тощо. Поруч розташований наш інститут сільськогосподарської радіології, який накопичив величезний досвід зменшення впливу радіації на ґрунти, на молоко і м’ясо, досвід рекультивації земель на базі зони відчуження. Це колектив, який розробив унікальні технології і методи, що потрібні всьому світу. Сьогодні експерти цього інституту працюють у Фукусімі на запрошення японського уряду.

ЧИ СПРАВДІ СТУДЕНТІВ НАВЧАЮТЬ ТЕХНОЛОГІЯМ ЗАВТРАШНЬОГО ДНЯ

• Все ж таки про підготовку фахівців... Чи справді в університеті є візія, які саме фахівці, з якими знаннями й практичними навичками потрібні аграріям сьогодні та будуть потрібні завтра?

— Наш університет в останнє десятиліття системно реалізує політику співпраці бізнесу, освіти й науки. На території в нас чимало лабораторій для навчання і проведення досліджень, які створені у співпраці університету і бізнесу. Відома вам компанія Mzuri, компанія Kuhn, «Агрілаб», БТУ, «Шнайдер Електрік», Stihl у лісовому господарстві, компанії з ветеринарної медицини, десятки компаній долучилися до створення таких центрів, надали для використання в освіті сучасні технології, якими вони сьогодні оперують. В умовах обмеженого фінансування ми йдемо на таку співпрацю. Оновлення матеріальної бази має певні труднощі, але є потреба, щоб здобувачі навчалися на сучасному обладнанні. Бізнес активно відгукується на таку співпрацю, охоче надає демонстраційні зразки обладнання, студенти захоплено їх вивчають. Сьогодні вони вивчають обладнання, з яким завтра працюватимуть у реальних господарствах.

Це хороша основа для того, щоб зробити наше практико-орієнтоване навчання високоякісним. Якість навчання сьогодні дуже важлива. Ми залучаємо бізнес до обговорення й уточнення навчальних програм. На кожному факультеті працює Рада роботодавців, великих стейкхолдерів, які потребують фахівців. їхній менеджмент бере участь в обговоренні змісту освіти, формулює: нам потрібен фахівець із такими компетенціями, такими навичками — і ми повинні ці компетенції в процесі навчання студенту дати. Це приклад синергії, об’єднання потреб ринку, реального сектора економіки з освітою. Ми відгукуємося на ці запити, враховуємо їх. Проводимо засідання з Радами роботодавців на постійній основі, наші предмети й програми переглядаються, це дає позитивний імпульс й активно впливає на якість підготовки. Що стосується науки, ми реалізуємо внутрішні проекти й активно беремо участь у міжнародних проектах. Кілька днів тому на базі університету відбувся великий семінар за участі керівників і координаторів програми Горизонт Європа, великої програми Єврокомісії з фінансування досліджень. Вона поєднує програму Диджитал Європа та Еразмус Плюс, підтримку мобільності персоналу й студентів, загалом має місткість понад 90 млрд евро до 2027 року. Наш університет займає п’яте місце серед усіх наукових закладів країни з кількості проектів та залучених грантів за цією програмою...

• Так, я й прийшов тому, що спостерігаємо просто вибух заходів, ініціатив, подій на базі НУБіП...

— За нашою статистикою, якщо 2016 року ми подавали три заявки й лише одна з них була успішною, то цього року вже подали 40 — з них 16 успішні. Ми вчимося, набуваємо досвіду. Це дає нашим науковцям змогу покращити рівень досліджень, адаптувати їх до сучасних стандартів Європи та світу, це можливість розвивати партнерство. Ми налагоджуємо партнерство із зарубіжними університетами й науковими групами, які ведуть дослідження щодо змін клімату, альтернативної енергетики, проблем регенеративного сільського господарства. Ми навчаємо наших людей методик і підходів, які є трендами у світі. Деякі з проектів спрямовані на адаптацію методологій. У нас є домовленість з УКАБом про створення на базі нашого університету центру Європейської аграрної політики, де ми зможемо адаптувати тренди, що є в європейському сільському господарстві, до навчання наших студентів і науковців, оскільки ми взяли курс на євроінтеграцію. Університет залучений до двох європейських альянсів університетів. Це проект European Green University, в ньому два альянси Uni-Green та EU-Green, в яких беруть участь близько 20 євроуніверситетів. Один із напрямів сучасної європейської освіти — диджиталізація, зелений курс, і другий — створення альянсів. Європа прагне створити уніфіковану систему освіти й досліджень, де здобувач, вільно пересуваючись із країни в країну, може отримувати певний набір знань і диплом європейського зразка, без ідентифікації за університетами. Це політика ЄС — він як єдина сім’я, тож ми до цього адаптуємося.

МІЖНАРОДНО ВИЗНАНИЙ ДИПЛОМ

• А диплом вашого університету буде визнаний?

— Він уже визнаний. Ми реалізуємо нашу ступеневу освіту відповідно до критеріїв і положень Болонської угоди, підписаної Україною. Наш диплом бакалавра, магістра визнається нашими партнерами, зокрема у США. Ми мали програму в університеті, Linkage Project, де з американськими університетами адаптували наші програми, в нас підписані меморандуми з університетами Айови, Луїзіани, Пенсильванії, іншими, де в меморандумах закріплено, що вони повністю визнають нашу систему освіти. Ми уважно стежимо за тим, що кращого є в освіті Європи. Не копіюємо все підряд, тому що в нас багато є унікального...

• Ви взагалі як оцінюєте українське сільське господарство? Воно ж не європейське.

— Абсолютно ні. Європейська модель ґрунтується на дрібному фермерстві — в нас переважає середнє і велике виробництво. Європа рухається в бік грунтозберігального та ресурсозберігального землеробства, відновлення ґрунтів, і ми також маємо певні програми, особливо агробіологічного спрямування. Ресурсоощадні та екотехнології в центрі нашої уваги. Ми пишаємося нашими чорноземами, але вміст гумусу почасти знижується... Ця проблема потребує уваги. А наступна проблема — зрошення. Україна в дуже скрутному становищі щодо забезпечення водою для сільського господарства, рано чи пізно нам доведеться відновлювати іригаційні системи, які колись у нас існували. А кліматичні зміни доводять, що без регулювання водних режимів живлення рослин ми не зможемо досягти максимальних результатів. Уже незабаром нам потрібно буде шукати інвестиції, щоб здійснити комплексну програму зрошення в Україні. Це вже стосується не тільки півдня, а й центрального регіону.

• Для науки, напевно, цікаво спостерігати, як соняшник і кукурудза крокують на північ, де їх ніколи не вирощували... Проте що вони залишають но собі...

— Так, колишнього зонування вже немає.

ВІД АГРАРНИХ АТАШЕ ДО ЗРОШЕННЯ

• А зараз ще й питання ринків збуту, світових цін... Зрозуміло, що великі компанії та холдинги займаються цим фахово, а от менші фермери фізично не мають можливості заглиблюватися в це...

— Тут є шлях кооперації, є досвід кооперативів Франції, Німеччини. Ми в цьому плані співпрацюємо з Дипломатичною академією України і з ФАО, анонсували ідею міністру агропродполітики — хочемо створити програму підготовки аграрних дипломатів. У нас у представництвах за кордоном немає посади аграрного аташе, є аташе, радник з економічних питань. До речі, така програма існує в нашому партнерському університеті в Празі — міжнародна аграрна дипломатія. Нас підтримує Міністерство закордонних справ, Всесвітня організація продовольства, вони нададуть можливість нашим випускникам стажуватися в міжнародних інституціях. Важливо, щоб наші спеціалісти, знаючи наш потенціал і наші можливості, могли просувати наші інтереси в інших країнах. Інші країни це роблять, і в нас є аграрні аташе багатьох країн світу, ми працюємо з цими посольствами та бачимо, як вони просувають інтереси свого аграрного бізнесу на наших теренах.

• Це ідея чи мрія, як далеко вона від втілення?

— Ми працюємо системно, нещодавно провели зустрічі з представниками Празького університету, ФАО, в нас уже відпрацьована програма. Наступного навчального року ми почнемо як мінімум із сертифікованого курсу.

ОСОБИСТИЙ ДОСВІД ЯК ОРІЄНТИР РУХУ КОЛЕКТИВНОЇ ДУМКИ

• Ви чимало їздили по інших країнах і Європи, і обох Америк і знайомилися не тільки з системами освіти, а й з практичним сільським господарством... Сільське господарство якої країни вам більше сподобалося?

— Я раніше відповідав за міжнародну діяльність в університеті й справді чимало країн відвідав... Свого часу навчався в Лондонському університеті, де студіював систему маркетингу, продовольства і сільськогосподарської продукції в Європі та Північній Америці. Цікавий був досвід, і мені доводилося відвідувати агропідприємства в різних країнах. Мені сподобалася система кооперації у Франції, особливо в молочному секторі. Там це розвивається протягом багатьох поколінь, кооперативи там уже — вертикально інтегровані мультинаціональні компанії... Прекрасно знаю Британію, багато компаній якої виросли у великих постачальників продукції з маленьких фермерських господарств... Там хороший підхід, де система рітейлу представлена мережевими супермаркетами — «Теско», «Нетто», «Сейнсбері» тощо, які укладають контракт із фермером, котрий отримує гарантований ринок збуту. І фермер має поставити до дистриб’ютора законтрактований обсяг продукції відповідної якості. Неважливо, де ти її візьмеш. Тому я бачив багатьох фермерів, які відкривали в Іспанії виробництво полуниці, наприклад, щоб ця ягода гарантовано була цілорічно о 7 годині на прилавку. Виробництво там досить інтенсивне, що базується на маленьких фермах, які потім зростають. Наприклад, компанія GS разом із Natures Way займає значну частку ринку з постачання свіжих салатів. Вони починали з невеликої площі, а потім зростали 20-30 років, тому що їхня продукція переважала конкурентів у якості. Дуже цікаве та якісне тваринництво, вівчарство, інтенсивне виробництво яловичини. У Франції теж і свинарство, і ВРХ ефективно розвиваються.

• У вас складна функція... Ви навчаєте людей, спеціалістів принципам і методикам, які вони застосовуватимуть завтра. Проте вся суть нашої освіти завжди полягала в тому, що людям розповідали, як працювали й діяли вчора. Бачу, шо ви — людина сучасності, орієнтуєтеся в трендах, тенденціях, технологіях, диджиталізації, євроінтеграції та глобальних ринках, — чи не зустрічаєте всередині системи опору? Чи вас, навпаки, підтримують? Чи вам узагалі байдуже і ви йдете своєю дорогою, попри перепони?

— Мені не байдуже. Якби мені було байдуже, я б не йшов на посаду ректора, мені не байдужа доля української освіти й цього закладу. Попри високість слів, це частина мого життя, я хотів би залишити по собі хоч кілька хороших справ, які б принесли користь й університету, й освіті, й аграрному сектору загалом. Якщо говорити про виклики й спротив... Диджиталізація й розвиток інформаційних технологій — процеси, які вже перебувають за межами нашого контролю. Прийшов штучний інтелект, здійснив прорив у всіх сферах нашого життя, він усюди присутній. Ми не відійдемо від цього, це вже буде частиною нашого життя, як став частиною нашого життя мобільний зв’язок. Ми маємо з цим працювати, маємо думати, як це використовувати на користь і на результат. Спротиву в колективі немає. У нас є програма розвитку університету. Це не програма, яку придумав ректор. Це програма розвитку, яка формується знизу догори. Ми спускаємося на рівень кафедри, де формуються ідеї, спрямовані на розвиток. Це конкретні показники, а не гасла, які трансформуються в завдання на п’ять років. Це ініціатива знизу, котру ми систематизували, підкріпили ресурсом, визначили пріоритети. Щоб забезпечити наповнення програм, ми звертаємося до держави, до грантів, до бізнесів, до меценатів. Колектив у нас стабільний, хоча був відтік кадрів у бізнес, імовірно, пов’язаний з нестачею фінансування науковців й освітян, але все ж таки ми не маємо такої ротації, як в інших установах — 3056 штатних одиниць тільки в центральному базовому закладі, з них 1310 — науково-педагогічні працівники, серед яких 822 мають наукові ступені кандидата й доктора наук, багато членів Академій, заслужених працівників. Що стосується диджиталізації, ми одразу запровадили політику застосування штучного інтелекту в нашому університеті. Для цього в нас є команда, ми створюємо систему Смарт-університет. В електронному кабінеті студент зможе тримати всі свої навчальні плани, всі свої результати навчання. Також доступний через цифрове середовище електронний деканат з усіма планами та інформаційними повідомленнями й розкладами. Бібліотека забезпечує розсилання інформаційних матеріалів студентам, зокрема й цифрових підручників, 95-98% матеріалів оцифровано. Хоча, я вважаю, це не зовсім правильно, під час дистанційного навчання втрачається живе спілкування, виховний момент, елемент соціалізації наших здобувачів. Обмін енергетикою викладача й учня важливий, я відчуваю це, коли викладаю студентам...

У НУБІП МОЖНА НАВЧАТИСЯ АНГЛІЙСЬКОЮ

• А що ви викладаєте?

— Я викладаю економіку праці англійською мовою, сьогодні університет проводить такий експеримент — ми надаємо можливість здобувачам отримувати освіту англійською мовою за бажанням. Це триває вже років 15, формуються англомовні групи... Викладачі готують свої навчально-методичні матеріали англійською мовою на комісію, отримують внутрішній сертифікат на право викладати, а діти активно на це реагують. Іноземна мова абсолютно необхідна, це і запит бізнесу. Це саме практико-орієнтоване навчання. Важливий елемент — інформаційні технології. Фахове володіння комп’ютером, програмним забезпеченням, яке адаптоване до того, що людина робитиме на робочому місці. Ми цього року купили комп’ютерної техніки на 7,5 млн, у нас понад 80 комп’ютерних класів. Хоча проблем дуже багато, але робота йде системна, ми багато і глибоко працюємо над ними...

• Хотів спитати про дітей... Ви ж їх бачите не перший рік, хоч і молодий ректор, але викладаєте давно... Які вони сьогодні?

— Я працюю викладачем 30 років, з 1994-го. Діти в нас хороші. Більшість — хороші. Якість шкільної освіти в нас переживає спад (карантин, війна) — діти переживають усе це, як дорослі. Ми шукаємо методи, щоб повернути їх до життя, активувати й мотивувати на здобуття якісної освіти. Зі студентами потрібно бути дуже уважним, адже вони надто чуттєві до неякісної послуги. їм потрібен сучасний матеріал, і вони його тонко відрізняють. Мені здається, теоретична лекція і практичне заняття після неї певного мірою відживають, теоретичний матеріал доступний і в телефоні, й у відеоформатах, а от формування компетенції! і навичок — це практика. Нам потрібно переходити на практичні заняття, застосування інноваційних технологій, до методики кейсів, інших сучасних методик, які б стимулювали дитину бути відповідальнішою, активно входити в процес. Нам спільно треба покращувати якість освіти.

ГЕНЕТИЧНИЙ КОД РЕКТОРА

• А що вам у роботі дає найбільше задоволення?

— Я вийшов зі студентських профспілок — відповідав за всі аспекти студентського життя... Родом із Житомирської області, Звягільський район, село Великий Молодьків... Маму ми втратили, коли мені було 10 років. Батько працював із гарячою цеглою, вік його теж був коротким... Проте доброта батьків сформувала генетичний код — я дуже люблю людей. Студентське середовище, університетське дає багато позитивних емоцій. Дуже подобаються студентські ініціативи. Щодня відбувається чимало подій, тільки наукових заходів у нас проходить понад 100 на рік, семінари, конференції, круглі столи. У нас є багатющий музей ґрунтів України, унікальна колекція. Університети, я вважаю, мають бути не тільки осередками підготовки фахівців і наукових досліджень, вони також носії суспільних цінностей.

Важливо, що це — осередки вільної думки...

Розмову вів Юрій Гончаренко