Собака як оберіг. Перші згадки про собак та їх предків

 

 

   Вовк є спільним персонажем для міфології та космології різних народів, а саме народів території Євразії та Північної Америки. Це пов'язане з ареалом поширення цієї тварини. Оскільки вовк – це хижак, то у міфології його зображували як небезпечного та сильного союзника чи супротивника. Неоднозначне було і його сприйняття: він міг символізувати як воїна, так і диявола. Вовк має велике значення в культурах і релігіях кочових народів, як євразійського степу, так і північноамериканських рівнин.

  Також вовків асоціювали з чаклунством. Це було характерно як для північноєвропейської культури, так і для корінних американських культур певних народностей. Наприклад, у скандинавському фольклорі вельва (відьма) Гюндля та гігантка Гірроккін зображуються у вигляді вовчиць, а в культурі навахо вовки боялися відьом у вовчому одязі.

  Однією з найбільш давніх письмових згадок про вовків, зокрема чорних, є сюжет у вавилонському епосі про Гільгамеша. У ньому головний герой відмовляє богині Іштар через те, що вона перетворила свого попереднього коханого, який був пастухом, на вовка, тобто ту тварину, від якої він повинен був захищати стадо.

  Також згадується про вовків у міфології всіх країн світу, як талісман, оберіг та захист оселі.

 

 

   Сама відома Римська міфологія як Капітолійський Вовк годує Ромула і Рема, синів Марса та майбутніх засновників Риму. Немовлят-близнюків наказав убити їхній двоюрідний дядько Амулій. Слуга хотів виконати наказ, однак змилостивився і поставив колиску з дітьми на берег річки Тибр. Річка, яка була в повені, піднялася і м’яко понесла колиску і близнюків вниз за течією, де під захистом річкового божества Тіберіна їх усиновила вовчиця, відома на латині як Лупа, тварина, священна для Марса. Як наслідок, італійський вовк є національною твариною сучасної Італійської Республіки.

  Слов'янська міфологія. У слов’янських мовах використовується термін «вовкодлак» («перевертень»), що походить від загальнослов’янського vuko-dlak («вовче хутро»).

 Вовк як міфологічна істота сильно пов’язаний із балканською та сербською міфологіями та культами. Він займає важливу роль у сербській міфології. У слов'янській, старосербській релігії та міфології вовк використовувався як тотем. У сербській епічній поезії вовк є символом безстрашності. Вук Караджич, сербський філолог і етнограф XIX ст., пояснив традиційне апотропейне використання імені «Вук» («вовк»): жінка, яка втратила кілька дітей поспіль, називала свого новонародженого сина Вуком, оскільки вважалося, що відьми, які «з’їдали» немовлят, боялися нападати на вовків.

 

 

  Також вовк згадується в Біблії, в одному з пізніх коментарів Біблії, а саме, Буття, розповідається про те, звідки взялися собаки в людському суспільстві.

   Коли Каїн, первісток Адама та Єви, убив свого брата Авеля, Бог жорстоко покарав його і змусив вічно блукати світом. Наляканий Каїн благав Господа хоч якось захистити його від небезпек світу, і тоді Бог дав йому у супутники собаку – priut-kozhuhovo.com.

  Також ще є Біблійська легенда про хліб та покарання від Бога. Дав Бог людям жито та пшеницю, щоб вони обробляли його та хліб мали. Колоски були не такі як зараз, а на стеблі було по 5-6 шт. Але люди не шанували цього Божого дару, оскільки хліба було вдосталь. Вони розкидали ці рослини, топтали і знищували. Не зміг Бог терпіти такої наруги та відібрав все жито та пшеницю у людей. Настав голод, важкі часи, але люди не просили пробачення у Бога.

  Та собакам і котам стало шкода людей і вони вирішили звернутись до Бога замість людей і вимолили колосок у Бога. Але він був вже інший такий як сучасний – високий, тонкий, колючий, одна штучка на стеблі – ukrainians.today.

  Тому люди приручали собак і це підтверджує той факт, що собаки були одомашнені раніше інших відомих видів. Прикладом є фраза з Євангелія від Матвія («Господи! Але й пси їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів») – priut-kozhuhovo.com.

   У Середні віки собака-вівчарка, що стежить за стадом, стала символом вищого духовенства. У цей час собаці приписували безліч чеснот – пильність, покірність, вірність (не лише релігійну, а й подружню та васальну), побожність, відданість. Саме в такій символіці в Середні віки собаки були присутні у мистецтві – на мальовничих полотнах, в ілюстраціях, у скульптурі і навіть на могильних пам'ятниках. Собаки розглядалися як атрибут багатьох католицьких святих – Роха, Христофора, Бернарда, Маргарити Кротонської та, особливо, Домініка – priut-kozhuhovo.com.

 

 

  Одне із перших глобальних молекулярних досліджень родоводу псів було опубліковане ще у 1997 р. На той час вчені здійснили справжній подвиг – сиквенування ДНК наприкінці ХХ ст. було тривалим і затратним заняттям – вони дослідили зразки 162-х особин вовків із 27-ми локалітетів з території їх ареалу й порівняли їх зі 140-ами собаками, приналежними до 67-ми порід. Вони вперше, молекулярними методами, довели, що Вовк є предком Собаки. Більше того, згідно їх дослідження, пси виникли понад 100 000 р. тому – це раніше, ніш Людина розумна (Homo sapiens sapiens Linnaeus, 1758) покинула Африку, а оскільки собаки були доместиковані у Євразії, то відповідальною за їх приручення є Людина неандертальська (Homo sapiens neanderthalensis King, 1864)! Ця думка є вельми цікавою, аналогічно як і те, що знаряддя праці вигадали Австралопітеки (Australopithecus Dart, 1925), але повернімось до походження собак. Вчені встановили, що сучасні пси розподілені на чотири групи, які у тій чи іншій мірі є близькими одна до іншої. Одна із найбільших груп включає дуже різноманітних собак – від найдревніших порід, як то австралійські динґо і новоґвінейські собаки-співці, до сучасних шотландських вівчарок колі чи пуделів. Інші ж групи дуже віддалені від основної і є більш споріднені до вовків, наприклад, німецька вівчарка. Все це вказує на багаторазові гібридизації із вовками і, очевидно, – на незалежні осередки виникнення собак… – naturalist.if.ua.

   Також є крилатий афоризм якій пішов в народ і використовують у сучасному світі, «Чим більше я пізнаю людей, тим більше мені подобаються собаки». Цей вислів належить Генріху Гейне, німецькому поету – ukrinform.ua.

 

 

   Насправді цю фразу часто приписують Адольфу Гітлеру, тому що він дуже любив свою вірну подругу і ніколи не залишав її. Бло́нді – німецька вівчарка, що належала Адольфу Гітлеру. Вона була подарована фюреру Мартіном Борманом у 1941 р. та залишалася з Гітлером, навіть коли той перемістився у бункер під рейхсканцелярією у квітні 1945 р.

  Блонді супроводжувала Гітлера у всіх його ставках. Секретарка Кріста Шредер згадувала, що шеф відкрито ревнував Блонді до всіх, до кого вівчарка наближалася, довірливо обнюхуючи. Він забороняв приманювати Блонді м'ясом, вважаючи, що завоювати її симпатію в такий спосіб неможливо. Гітлер гуляв з Блонді щоранку після сніданку, хоча до неї був приставлений спеціальний собаківник. Блонді володіла кількома трюками.

  У бункері в 1945 р. Блонді принесла приплід з п'яти цуценят від собаки німецької вівчарки на прізвисько Харас, що належав вдові архітектора Пауля Трооста. Гітлер назвав одного із цуценят Вольфом («вовк») на свою честь («шляхетний вовк» – значення імені Адольф). Перед тим як накласти на себе руки, фюрер наказав своєму лікарю Людвігу Штумпфеггеру умертвити Блонді, давши їй таблетки ціаніду. Коли в бункер увійшли представники радянських військ, вони виявили трупи Блонді та Вольфа, доля решти чотирьох щенят залишилася невідомою.

 

   Те, що собака друг людини – знають всі. Чому саме собака? Вона найрозумніша тварина, її мозок анатомічно так розташований, що вона розуміє краще ніж будь- яка інша тварина – meta.ua. Кількість нейронів у корі головного мозку тварин є ознакою інтелекту. Виявилося, що у собак приблизно 530 мільйонів кортикальних нейронів, тоді як у кішок лише близько 250 мільйонів.

У мозку людини, для порівняння, близько 16 мільярдів кортикальних нейронів – life.pravda.

  Тому саме собака з легкістю відчуває настрій людини, розуміє мову та приходить повтішати коли тяжко, грається піднімає настрій, бігає з власником складає компанію у спорті, захищає. Вона є дуже відданою твариною. У сучасному світі в деяких країнах заборонено вбивати або морити голодом та навіть тримати на ланцюгу собаку. Вона повинна обов’язково бути вільною та нагодованою. Прикладом цьому слугує Туреччина. Це є рай для вуличних тварин – країна сонця, моря, відпочинку. Нещодавно було започатковано проект зі встановлення на вулицях і парках Стамбулу спеціальних автоматів з кормом для вуличних тварин. У вуличних тварин Стамбулу є своя швидка медична допомога. Нею займається державна служба підтримки – yur-gazeta.com.

   Евтаназія здорових тварин в Польщі заборонена з 1997 р.законом «Про охорону тварин». Там їх утримують довічно.

   Столицю Латвії – Ригу інколи в рекламно-туристичних цілях називають «містом котів». За жорстоке поводження з тваринами у Латвії передбачена кримінальна відповідальність, яка працює на практиці. Тому тварин на вулицях ображати ризиковано.

   У Швейцарії законодавчо введена посада «адвоката тварин». Прийнято Закони про Права тварин, де регламентується поводження з домашніми та дикими тваринами. Тварини наділяються правами, і «адвокат тварин» контролює власників тварин на предмет дотримання ними цих прав – epl.org.ua.