Тиждень правових знань-2022. День четвертий: «Право на життя як одна з найвищих цінностей» у центрі уваги дискусійного клубу "De Jure! "

06 жовтня 2022 року в рамках Тижня правових знань-2022 відбулося засідання дискусійного клубу "De Jure!". Темою обговорення стало таке завжди цікаве й актуальне питання, як право на життя.

Право на життя має найбільшу цінність для людини і є передумовою всіх інших прав.

Одним із перших документів, спрямованих на захист права на життя, став Статут Організації Об'єднаних Націй (від 26 червня 1945 р.), в якому передбачено, що однією з цілей цієї організації є захист усіх основних прав людини. До цих основних прав належить насамперед право на життя.

У ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (від 16 грудня 1966 р.) право на життя визначається як невід'ємне право кожної людини, яке охороняється законом, і якого ніхто не може бути свавільно позбавлений.

У ст.27 Конституції України кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Під позитивними обов'язками держави з реалізації права на життя розуміється зобов'язання держави створювати належні умови для реалізації цього права. Як порушення позитивних зобов'язань держави у цій сфері розглядають неефективну діяльність системи охорони здоров'я.

Поряд із правом на життя існує право розпоряджатися своїм життям, що тлумачиться як можливість піддавати його значному ризику або навіть приймати рішення про припинення життя – право на смерть. Це породжує багато дискусій в тому числі і навколо теми евтаназії. Евтаназія– це діяння, яке свідомо і умисно вчиняється медичним працівником за неодноразовим і категоричним проханням невиліковно хворого з метою припинення фізичних страждань, що має результатом смерть пацієнта. Національним законодавством не визнається будь-яка форма евтаназії в Україні. У теорії кримінального права і в правозастосовній практиці визнається, що добровільна згода людини на позбавлення її життя не виключає протиправності й караності діяння і зазвичай кваліфікується за ст.115 КК як вбивство.

Право на життя, як і усі особисті немайнові права фізичної особи, є невід'ємним від носія, позбавленим економічного змісту, виникає в особи з моменту народження чи іншого моменту, що прямо передбачений законом, а також належить їй довічно. Відсутність економічного змісту цього права означає, що його, на відміну від майнових прав особи, не можна виразити в грошовому еквіваленті. 

ЖИТТЯ – БЕЗЦІННИЙ СКАРБ !!!

В ході засідання піднімалися питання, що стосувалися смертної кари, права на життя ненародженої дитини, а також питання гуманності збереження життя в ході бойових дій. 

Члени клубу не лише відповідали на порушені на засіданні питання. Вони намагалися довести і обґрунтувати власну точку зору.

Загалом засідання виявилося досить цікавим і пізнавальним, адже право на життя стосується кожного. А 07 жовтня 2022 року запрошуємо взяти участь у роботі круглого столу «Соціальні права громадян: правове забезпечення та захист» (Сергій Козін).

Людмила Протосавіцька,

доцентка кафедри теорії та історії держави і права