Олег Гнатюк, випускник механіко-технологічного факультету 2000 року: «НУБіП є найкращою школою знань з агроінженерії»

11 лютого 2022 року

 

 В. Хмельовський: Олеже Анатолійовичу, розкажіть про себе, про місце, де ви народились.

     — Я народився у селищі Мурафа Шаргородського району Вінницької області (на Поділлі) у звичайній сільській родині. Моє село відоме в Україні та згадується у літописах з 1432 року. На думку окремих дослідників, між 1605 та 1610 роком у Мурафі, у шляхетській родині Сірків, народився кошовий отаман Іван Сірко, легендарна та харизматична особистість. Тут, у найкращому куточку України, проходили мої дитячі та шкільні роки. З раннього дитинства навчився працювати, самостійно приймати рішення. Тому і до сьогодні я пам’ятаю ту сільську науку, що згодом так пригодилась у житті.

    Є. Марчишина: Яким був ваш шлях до вибраної професії?

     — Середню школу я закінчив з хорошими та відмінними оцінками. З дитинства завжди цікавився тракторами, автомобілями, любов до яких привив батько, який теж був закоханий в техніку. При кожному зручному випадку, він намагався оглянути двигун, долити оливу та перевірити все до дрібничок. Робив він це з великим задоволенням. А мені було цікаво спостерігати за ним, і я стояв, і чекав, коли ж він мені скаже: «Олеже, подай мені ключ». Потім мені доручали самостійно розбирати якісь нескладні механізми, а під час жнив намагався побільше бувати на полях, чимось допомагати трактористам та комбайнерам. Після школи, у 1995 році вступив на факультет механізації сільського господарства і розпочав навчання.

     В. Хмельовський: Як проходило навчання? Що найбільше запам’яталося?

     — Навчаючись в університеті, додатково брав активну участь в науковому і культурному житті факультету. Намагався ніколи не пропускати лекції та лабораторно-практичні заняття, оволодіти практичними навичками, пов’язаними з вивченням та освоєнням нової техніки. І це дійсно було так. Досі пам’ятаю незабутні лекції професорів Цапка В.Г., Войтюка Д.Г., Ревенка І.І., Опальчука А.С., Обухової В.С., доцента Лехмана С.Д. та інших, навчальні та виробничі практики в дослідних господарствах. На старших курсах мене зацікавили питання безпечної експлуатації сільськогосподарської техніки, адже під час роботи будь-якої машини є небезпечні зони, в які може потрапити працівник внаслідок певних небезпечних дій та обставин, і травмуватись. Записався у студентський гурток, намагався більш поглиблено вивчати безпеку виробничих процесів в АПК, працеохоронні дисципліни. На мою думку, основна заслуга нашого університету – це вміле поєднання знань з практикоюСтуденти вивчають не віртуальні машини, механізми, методи та способи обслуговування та застосування техніки, а реально втілені у життя. Крім цього, вони мають змогу побачити, як господарюють в інших країнах. Саме така наука нам потрібна.

     Є. Марчишина: Як склалось ваше життя після отримання диплому?

     — Студентські роки пролетіли швидко. Після аспірантури, мені запропонували продовжити наукову та викладацьку роботу на кафедрі охорони праці та інженерної екології, де я успішно трудився на посаді асистента та навчав молоде покоління. Підготував кандидатську дисертацію з питань зниження професійного ризику трактористів-машиністів на механізованих процесах в агропромисловому комплексі України, яку згодом успішно захистив. Потім перейшов працювати на державну службу у Міністерство аграрної політики у відділ охорони праці, де опікувався проблемами безпеки праці та виробничого травматизму на сільськогосподарських підприємствах України більше 10 років. Після цього мене порекомендували у Державну службу з питань праці України, де працюю і нині на посаді начальника управління інспекційної діяльності.
    Моя робота у Держпраці України пов’язана з наглядовою діяльністю за дотриманням законодавства з охорони праці роботодавцями, подоланням незадекларованої праці, попередженням виробничого травматизму та професійних захворювань, захистом прав потерпілих на виробництві працівників. Доводиться часто бувати у різних регіонах України з інспекційними та роз’яснювальними завданнями, проводити пропаганду безпечних методів праці, співпрацювати та координувати роботу з різними державними структурами та профспілками, відповідати на численні запити громадян та підприємств під час гарячих урядових ліній. Неодноразово проходив стажування та обмін досвідом за межами України, зокрема, у Нідерландах, Японії та інших країнах.

     В. Хмельовський: Чи не шкодуєте ви, Олеже Анатолійовичу, про вибір університету та професії?

     — Жодного разу! Мій особистий досвід свідчить, що механіко-технологічний факультет Національного університету біоресурсів і природокористування України дає глибокі різносторонні знання, які можна застосувати у багатьох напрямах. Тут навчають вміти використовувати нові технології, проявляти стійкість перед труднощами, знаходити нові рішення, зберігати самоконтроль, передбачати зміни та завчасно до них готуватись, швидко переключатись між завданнями, експериментувати, виконувати нові та складні роботи. Роботодавець хоче бачити фахівця з спеціальними та організаційними знаннями, який при цьому володіє необхідними професійними навичками.
     Факультет випустив багато достойних спеціалістів, які займали та займають високі посади в Україні. Згадаймо Голову Верховної Ради Олександра Мороза, кращого міністра освіти і науки незалежної України, ректора НУБіП Станіслава Ніколаєнка, Героя України Анатолія Пачевського та інших добре відомих на теренах України особистостей. Більше того, наш факультет закінчили і мої друзі, Микола та Максим Тягай, які зараз працюють на високих посадах та дуже задоволені вибором професії.

     В. Хмельовський: Чи доводиться вам бувати, Олеже Анатолійовичу, у рідному НУБіП України та чи бачите ви зміни в організації навчального процесу та розвитку матеріально-технічної бази факультету?

     — В рідному університеті буваю часто. Разом з науковцями кафедри охорони праці та біотехнічних систем у тваринництві неодноразово організовували науково-практичні семінари з охорони праці для спеціалістів з охорони праці, виступав з доповідями на конференціях. Разом з науково-педагогічними працівниками кафедри брав участь у міжнародному співробітництві під егідою Міжнародної організації праці в рамках Проекту ЄС-МОП «На шляху до безпечної, здорової та задекларованої праці в Україні».
     Останнім часом, відбулись дуже помітні зміни на факультеті у поповненні навчальних лабораторій сучасними приладами та зразками техніки провідних світових компаній KUHNAmazoneHARDIСLAAS та ін. Зміни виключно у кращу сторону. Не впізнав вестибюль рідного 11 корпусу, його дуже осучаснено; оновлені навчальні аудиторії та лабораторії. Зміни позитивні та вражаючі, багато зроблено для комфортного навчання та відпочинку студентів.

     В. Хмельовський: У чому переваги навчання на механіко-технологічному факультеті перед іншими ЗВО?

     — Студентство сьогодні – це креативна, творча, мобільна, цілеспрямована молодь, яка активно використовує нові технології, практично живе ними і створює їх. Ключовим для них є швидке отримання знань і необхідних професійних навичок.
    На мою думку, на факультеті працюють чудові науково-педагогічні працівники. Це можна підтвердити їх науковою та педагогічною активністю, публікаціями, практичними вміннями. Достойний багаж знань можна здобути саме тут. Навчальні плани адаптовані до системи отримання вищої освіти в Європі. Далеко не в кожному ЗВО є така сучасна матеріальна база, потужні навчально-наукові лабораторії, діючі зразки сучасних машин. Епоха діджиталізації та швидких технологічних змін вимагає, щоб студенти навчились та могли ефективно працювати у різних ситуаціях, швидко підлаштовувались до нових умов, гнучкості у прийнятті рішень. І факультет відповідає цим вимогам.

     Є. Марчишина: Чи рекомендуєте Ви механіко-технологічний факультет вступникам шкіл та коледжів 2022 року?

     — Переглядаючи вакансії на ринку праці можна помітити зростаючу тенденцію до збільшення попиту на технічні професії. На механіко-технологічному факультеті доступ до знань, нових технологій на сьогодні відкритий, як ніколи. Тут щороку проходить безліч наукових виставок, конференцій, семінарів, започатковано багато цікавих проєктів, тренінгів. Знаю з власного досвіду, що викладачі факультету навчать майбутніх студентів правильно використовувати ці знання, відділяти справді цінну, наукову, навчальну інформацію від неякісної, якої також достатньо у загальновідкритому доступі.
     Співпраця із закордонними партнерами дає студентам можливість використати найкращий досвід України та поєднати його з європейським і світовим. Тут важливо навчити студента аналізувати і застосовувати найкращі досягнення. Студентів залучатимуть до розробки стартапів – це найкраща можливість для формування сучасних знань, розвитку логічного мислення, застосування своїх ідей у різноманітних галузях. Тому я рекомендую вступникам 2022 року свою «альма-матер» та рідний механіко-технологічний факультет.

     В. Хмельовський: Дякуємо за розмову, Олеже Анатолійовичу, та любов до нашої професії та НУБіП України. Успіхів Вам!

 
Розмову провели завідувач кафедри охорони праці та
біотехнічних систем у тваринництві
Василь Хмельовський

і доцент цієї кафедри Євгенія Марчишина

 
 
Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook