Начальник ветеринарної служби Національного цирку України Андрій Марунчин: «Всім тим, хто хоче пов’язати своє життя з лікуванням тварин, раджу подавати документи на факультет ветеринарної медицини НУБіП України»
Начальник ветеринарної служби Національного цирку України Андрій Марунчин: «Всім тим, хто хоче пов’язати своє життя з лікуванням тварин, раджу подавати документи на факультет ветеринарної медицини НУБіП України»
Відомий в Україні та за її межами лікар ветеринарної медицини, власник ветклініки УніВет (univet.com.ua), начальник ветеринарної служби Національного цирку України, кандидат ветеринарних наук Марунчин Андрій Андрійович: «Всім тим, хто хоче пов’язати своє життя з лікуванням тварин, раджу подавати документи на факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природкористування України, бо він найкращий! Здобувайте одну з найпрекрасніших професій – професію лікаря ветеринарної медицини і приносьте користь собі та суспільству».
Сьогодні наша розмова буде з відомим в Україні і далеко за її межами лікарем ветеринарної медицини. Представтеся, будь ласка.
— Я – Марунчин Андрій Андрійович. Народився 12 червня 1964 року у місті Белз, Сокальського району Львівської області.
Андріє Андрійовичу, яким був ваш шлях у ветеринарну медицину?
— У ветеринарну медицину я прийшов не відразу. Після закінчення 8-ми класів Белзської середньої школи № 1 у 1979 році вступив до профтехучилища № 7 м. Києва Київського авіазаводу. В 1982 році закінчив навчання в училищі на відмінно з червоним дипломом та отримав фах слюсаря механоскладальних робіт 4-го розряду. Ще під час оволодівання професії слюсаря для літаків відчував та згодом зрозумів, що це не мій напрямок фаху. Мабудь як і всі діти, які жили в невеликих містах та селах, був наближений до природи та у домашньому господарстві вирощував кроликів, курей, качок і поросятко. Підсвідомо спілкування з тваринами та догляд за ними мені подобався. Згодом став дорослим, усвідомив все та взяв за мету оволодіти фахом ветеринарного лікаря (лікаря Айболита). В тому ж таки 1982 році вступив на ветеринарний факультет Української сільськогосподарської академії. Під час навчання на перших курсах працював лаборантом на кафедрі анатомії, що дало певні можливості поглибити свої знання про будову тіла тварин. Адже рушійною силою для лікарів є слова вчителя Миколи Івановича Пирогова славетного українця Єфрема Йосиповича Мухіна: «Лікар не анатом не тільки не корисний, але й шкідливий». Ці слова були сказані ще у далекому 1815 році, вони були, є і будуть актуальними для лікарів завжди. У 1987 році успішно закінчив навчання в Українській сільськогосподарській академії, що пізніше, за вимогою часу, кілька разів змінювала свою назву і нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України. Так я прийшов у цю величну й гуманну професію. Далі вже була дорога у професії лікаря ветеринарної медицини!
Скажіть, будь ласка, а що вам найбільше запам’яталося із студентських років?
— Студентські роки – це щасливі роки молодості. Що найбільше запам’яталося? Студентське життя колоритне у всіх відношеннях! Звісно в першу чергу це вчителі-карифеї, славетні вчені, які читали лекції, які ми відвідували з великим захопленням. Гіммельрейх Герман Олександрович – його викладання анатомії було неперевершеним! Лаконічно, методично, з науковими анатомічними акцентами. Анатомія досить складна наука, але в той же час викладалась таким чином, що ми хотіли її освоїти і навіть було дещо соромно перед професором у разі, коли студент не підготував матеріал чи погано відповідав. Загалом весь колектив педагогів-анатомів запам’ятався на все життя. Це були люди з великої літери, не байдужі до студентів і кожен з них приділяв студентові багато уваги щодо отримання належного рівня знань. Також хочу відмітити талановитого вчителя-лектора Поваженка Івана Омельяновича. Його доступна студентам риторика читання лекцій з хірургії була захоплюючою. Він настільки методично викладавав матеріал, що він був зрозумілим навіть для студентів-іноземців, у котрих були певні обмеження у сприйнятті матеріалу нашою мовою. Між іншим, під час мого навчання, факультет був досить інтернаціональним. Поруч із нами навчалися студенти з Монголії, Чехії, Марокко, Афганістану, Грузії, Непалу, Лаосу, Нікарагуа, Ефіопії та інших країн. Загалом кожна кафедра факультету була цікавою, а професорсько-викладацький склад викликав повагу у студентів. Зі студентського життя запам’яталися різноманітні історії поглибленого вивчення анатомії до ночі в анатомці, вивчення та освоєння хірургії в операційній факультету, а особливо асистування таким професорам як Поваженко І.О., Братюха І.С., вивчення бактеріологічних методик в лабораторіях мікробіології, освоєння біохімії та патофізіології, багаторазові виїзди на практичні заняття в учгоспи, звісно і збирання сільскогосподарського врожаю у господарствах, в той час таке було.
Розкажіть, будь ласка, а яким був ваш шлях у професії?
— Після закінчення навчання в Українській сільськогосподарській академії у 1987 році я почав працювати в Київському зоопарку на пересувній зоовиставці ветеринарним лікарем, де і вперше стикнувся з особливостями нашої роботи з дикими тваринами. Все прийшлося вивчати по новому, адже цей напрямок нашого фаху не викладався. Однак фундаментом розуміння патоморфозу захворювань були знання отримані в студентські роки. Цього ж року продовжив роботу у ветеринарному відділі зоопарку.
У період 1991 – 1992 рр. мені прийшлося працювати у карантинній міліції при УВС Київської області на посаді інспектора, де і отримав знання та досвід в цьому напрямку. Після звільнення зі служби, продовжив роботу ветеринарним лікарем Київського зоопарку, а в 1993-1994 рр. ще за сумісництвом у Національному цирку України. З 1995 року продовжив роботу у Київському зоопарку на посаді головного ветеринарного лікаря. На цій посаді пропрацював до 2011 року. Саме з цього часу моя каденція лікаря зоопарку закінчилася, з того часу займаюся приватною ветеринарною практикою в клініці УніВет та суміщаю роботу в Національному цирку України.
Ми знаємо, що Ви є офіційним членом EAZWV. Скажіть будь ласка нашим читачам – майбутнім абітурієнтам, що це за організація?
— Так, офіційним членом цієї ветеринарної організації я є з 1996 року. Європейська асоціація ветеринарних лікарів зоопаркових та вільноживучих тварин поєднує в собі науковців та практикуючих лікарів ветеринарної медицини, які присвятили свій фах збереженню дикої природи. Мова йде про розробку новітніх лікувально-діагостичних методологій, направлених на вивчення та освоєння ветеринарних програм збереження здоровя тварин, які утримуються у зоопарках та вільній природі. Час від часу EAZWV проводить конгреси, конференції, семінари, стажування, які відбуваються у різних країнах світу. Звісно, саме завдяки членству в цій організації мені вдається отримати нові знання, познайомитися та підтримувати колегіальні дружні стосунки с профільними науковцями, побачити країни.
Андріє Андрійовичу, ваша робота у зоопарку була пов’язана здебільшого не з песиками та котиками, а з дикими тваринами як маленькими, так і великим, в тому числі й з великими хижаками. На скільки це складно порівняно зі свійськими тваринами?
— Ключове слово у вашому питанні – це "дикі тварини". Їх поведінкові реакції на будь-які стресові ситуації різняться від свійських тварин. Саме цей факт безперечно змінює загально прийнятий підхід до обстеження тварини та застосування тих чи інших лікарських процедур. В таких ситуаціях лікар орієнтується, в першу чергу, на досвід і це підкріплюється лікарською інтуїцією та мисленням. За необхідністю, можливості доступу до тварини допомагає оволодівання мистецтвом анестезії, якщо можна так сказати. Медикаментозне заспокоєння тварини розширює наші можливості у проведенні тих чи інших заходів.
А що їм також пломбують зуби?
— Так, звісно, за необхідністю пломбують. Тільки пломбувального матеріалу зазвичай іде більше, особливо коли тварини значного розміру. До речі, нерви з зубів іноді також доводиться видаляти, все як людей.
Як я розумію, за роки роботи вам доводилося скажімо так, відправляти у наркоз різних тварин від мишки до слона. Скажіть, будь ласка, чи це стало поштовхом до підготовки вами кандидатської дисертації на тему "Анестезія диких тварин і птахів в умовах зоопарку", яку ви успішно захистили у 2005 році?
— Я відповім таким чином, поштовхом до поглибленого вивчення утримання диких тварин в штучно створених умовах і загальної анестезії було моє перше стажування у зоопарку Хеллабрунн в м. Мюнхен (Німеччина) поряд із професором Хенінгом Візнером. Саме цей фахівець, його філософія щодо аспектів збереження дикої природи лягла в основу мого подальшого світобачення. Мені вдалося детально вивчити та освоїти методики та протоколи загального знеболювання переважної більшості видів диких тварин Хелабрунівською сумішшю, яку напрацював професор. Далі моє вивчення та напрацювання подібних знеболювальних сумішей і лягло в основу захисту дисертації. Скажу, що це було надзвичайно цікаво. І звичайно, для загальної справи в нашій країні, разом із професором Іздепським В.Й. ми написали навчальний посібник «Загальне знеболювання диких тварин», який в сьогоденні використовується фахівцями в повсякденній роботі. На додаток скажу, він виданий нашою рідною мовою.
Але наркоз це ще не все. Перебування тварини в наркозі повинно закінчитися проведенням тої чи іншої діагностичної або операційної процедури. Чи можете навести кілька прикладів проведених вами операцій, що найбільше запам’яталося?
— Звичайно, переважна більшість тварин-пацієнтів в стані загальної анестезії проходять розширене клінічне обстеження сучасними методами – це гематологічні дослідження, рентген, УЗД, ЕКГ, візуальна ендоскопічна діагностика та лікування, зокрема, оперативні втручання традиційними і інноваційними ендоскопічними методиками. Щодо прикладів, то запам’ятовуються практично всі, однак, можна виділити за складністю та екзотичністю: операція при випадінні матки у бегемота, оперативне лікування бивнів і кінцівок у слонів Київського та Одеського зоопарків, пухлина кінцівки у жирафа в Краківському зоопарку, операції на зубах у бурих та білих ведмедів, кесарів розтин тигрицям, операції при запаленні горлового мішка у шимпанзе та орангутанів, ендоскопічні оперативні втручання у папуг Ара та інші. Їх, насправді, досить багато за складністю та різноманітністю.
Ви вже давно не працюєте в зоопарку. Скажіть, будь ласка, чи на даний час вам доводиться працювати з дикими тваринами?
— Так, звісно, оскільки я сформувався як лікар по екзотичним тваринам, мені доводиться їздити по зоопаркам нашої країни та допомагати фахівцям за зверненням. Це зоопарки Миколаєва, Одеси, Харкова, Рівного, Львова, Луцька, «XII Місяців», Бердянська, «Асканія - Нова».
У зоопарках (заповідниках) яких країн вам доводилося оперувати диких тварин?
— Так, звісно доводилось: у Мюнхені – це верблюди, жираф та інші копитні; у Кракові – жираф та копитні, Росії – білі ведмеді, верблюди, гіпопотам, Мінську – примати тощо.
Завідувач кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка розповідав, що під час його візитів до Польщі, коли директор Варшавського зоопарку почув, що він з Києва, то перше, про що запитав – чи знає він доктора Марунчина? Отже, ви знаний в Україні і за її межами лікар ветеринарної медицини, але чи звертаються до вас студенти, зокрема факультету ветеринарної медицини НУБіП, із проханням поділитися з ними знаннями?
— Так, звертаються. І зараз зі мною працюють кілька вже колишніх студентів, а сьогодні магістрів нашого рідного факультету. Я щиро ділюся з ними своїм досвідом.
Андріє Андрійовичу, а ви буваєте на нашому факультеті?
— Звісно ж буваю! Я ж Почесний член кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка НУБіП України. Буваю не лише на цій кафедрі, але й на інших.
Що ви можете розповісти майбутнім абітурієнтам про факультет ветеринарної медицини НУБіП України?
— Про рідний факультет можна говорити багато. Але почну з духовного. Вже 8 років іде російсько-українська війна. З її початком, за ініціативи завідувача кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка на факультеті розпочалося проведення круглих столів «Патріотизм і духовність у сучасній Україні», а також про пандемію. За ініціативи завідувача кафедри Олега Мельника, факультет виступив ініціатором відродження Дня святих покровителів нашої професії і з благословення Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Епіфанія, починаючи з 2019 року, 14 листопада, в День пам’яті святих базсрібників і чудотворців Косьми і Даміана Асійських, ми відзначаємо День святих покровителів працівників ветеринарної медицини України. До речі, наш факультет має багатющу історію. За 100 років його існування тут працювало чимало видатних вчених. З його стін вийшло багато відомих в державі та за її межами випускників, у тому числі 3 генерали, не говорю вже про полковників військової ветеринарної служби.
В складних економічних умовах сьогодення факультет ветеринарної медицини НУБіП України, який очолює академік Микола Іванович Цвіліховський і на якому працюють відомі в Україні та за її межами вчені є флагманом ветеринарної освіти України. Факультет постійно розвивається, розбудовується і покращує свою матеріально-технічну базу. А якщо коротко, то він найкращий в Україні – це моя особиста думка.
А що ви можете побажати майбутнім абітурієнтам?
— Всім тим, хто хоче пов’язати своє життя з лікуванням тварин свійських чи диких раджу подавати документи на факультет ветеринарної медицини Націрнального університету біоресурсів і природкористування України. Повірте, ви не прогадаєте. Як я вже сказав – він найкращий в Україні. Тому здавайте ЗНО і обирайте найкращий факультет ветеринарної медицини і здобувайте одну з найпрекрасніших професій – професію лікаря ветеринарної медицини і приносьте користь собі та суспільству.
Щиро дякую за розмову, Андріє Андрійовичу, та велику любов до нашої професії.
— Дякую і вам. До нових зустрічей.
Розмову вів доцент кафедри анатомії,
гістології і патоморфології тварин
ім. акад. В.Г. Касьяненка
Мельник Олексій Олегович
