Станіслав Ніколаєнко: Не ділити на своїх-чужих, а оцінювати людей за справами

16 серпня 2014 року

 Ось вже більше двох місяців, як С.М. Ніколаєнко очолює НУБіП України. Що за цей час зроблено, з якими проблемами зіткнувся новий керівник університету? Якими він бачить освітню галузь загалом і наш виш зокрема? Про це та інше – в інтерв’ю, яке «Університетський кур’єр» пропонує вашій увазі.

 

 

- Станіславе Миколайовичу, перше запитання: як працюється, який настрій, що вдалося, що турбує?

 

- Дякую за запитання. Працюється добре, правда результати не ті, що хотілося б. Та не все одразу.  Здаля Університет здавався більш благополучним. Зблизька виявилося набагато більше проблем, ніж очікувалося. Стан матеріально-технічної бази,  науково-навчально-лабораторної бази критичний. Навчальні господарства як після війни. У гуртожиток без брому чи валеріани заходити не можна…

Та попри все настрій нормальний, робочий. Діло буде. «Очі бояться, а руки роблять» – казав мій батько.

Завершується формування команди, проведено глибокий секторальний аналіз діяльності, визначаються пріоритети. До команди запрошено академіків Національної академії аграрних наук – Ібатулліна Ігоря Ілліча та Квашу Сергія Миколайовича, які добре знають наукову, освітню діяльність. Валерій Іщенко очолив господарський блок. Придивляємося до решти керівників вузу. Залучаємо до наших проблем громаду – створюємо міжнародну Асоціацію випускників НУБіП України, активно працюємо з бізнесом, урядом. Дивіться – за півтора місяці залучили на ремонт третього корпусу більше 700 тисяч гривень благодійних внесків. Організовано провели випуски, набір в магістратуру, бакалаврат. Змогли в архіскладних умовах зібрати врожай, готуємося до посівної.

Мій принцип: не ділити на своїх-чужих, а оцінювати людей за справами. Ось і весь секрет.

Турбує – розбалансованість окремих підрозділів, позиція декого «моя хата з краю», відсутність професіоналізму, компетентності…

Та попри все, наш корабель рухається, є перші результати і курс його буде вірним. Поставлену державою мету досягнемо.

 

- Станіславе Миколайовичу, на якесь поліпшення державного фінансування надіятись не доводиться. Тож звідси і запитання: Ваша точка опори як очільника університету?

 

- Звичайно це люди: викладачі, професори, вчені, техпрацівники, студенти, а також ті, хто підтримує нас за межами університету. Університет має колосальний невитребуваний потенціал. Його слід розкрити, дати кожному можливість працювати творчо. Це головне! В основі всього – моя команда, яка нині формується.

Проте є багато проблем - не вистачає часу і фінансів. Недаремно свого часу Остап Бендер сформував своєрідну формулу успіху: «час, якого у нас багато, це гроші, яких у нас немає». Та то було тоді, а зараз, на фоні агресії Росії, бойових дій на Сході України, держава не має ні часу, ні зайвих грошей для вирішення всіх своїх проблем.

Але, як би там не було, ми маємо самі вирішувати свої власні університетські проблеми, залучати до них чим більший загал.

 

- У чому, на Вашу думку, полягають проблеми сучасної вищої, в т.ч. аграрної, освіти та які шляхи їх вирішення?

 

- Вища школа України така, як і вся наша держава. Є добре, сучасне, а є таке, що потребує оновлення. Наш Університет ніби розвивається за двома векторами розвитку. Один – класичний, з нахилом до наук про життя, вивчення біосистем. Інший – аграрно-технологічний. Я не хочу їх протиставляти. У кожного є свої прихильники. Їх треба поєднати. Це буде виграш для колективу.

Аграрна галузь економіки зазнала істотних змін, викликаних розвитком новітніх технологій у генетиці, біотехнологіях, інформатиці, а також у рослинництві, тваринництві, енергозбереженні тощо. Відповідно і вища аграрна освіта нині потребує модернізації. Проаналізуйте діяльність 22 агровузів України і ви побачите, що я правий. Сучасні її проблеми пов’язані з низкою зовнішніх і внутрішніх чинників. Головними з них є економічні ризики на рівні держави, несприятлива демографічна ситуація в Україні, наша наукова і технічна відсталість. Але найголовнішим є, на мій погляд, відсутність стратегії розвитку аграрного сектору. Звідси немає реальної потреби у фахівцях, колосальне безробіття, занедбані села, зруйнована соціальна сфера і т.і. Без ясної перспективи розвитку села аграрна освіта не знайде свого місця в державі. І хто як не наші мудрі вчені, викладачі дадуть відповідь на ці питання. Над цим треба думати. Щорічно із села витягують до 50 мільярдів гривень податків. Потім 20 мільярдів повертають. Ось так і живуть селяни.

Проблему ефективності аграрного виробництва в Україні нині можна вирішити лише через державний інтерес, через комплексну взаємодію освіти, науки і підприємництва, чітку інноваційну політику, системну реалізацію відповідного кадрового, наукового, ресурсного, організаційного та інформаційного забезпечення.

Аналіз українського та світового досвіду дозволяє визначити шляхи підвищення конкурентоспроможності в галузі надання освітніх послуг - розширення джерел фінансування освітніх програм університету, особливо міжнародних, загальнодержавних; налагодження ефективної взаємодії з провідними роботодавцями з метою вивчення сучасних вимог ринку праці для відповідної корекції змісту навчальних програм; реалізація ступеневої освіти за схемою «школа – коледж – університет».

Особлива увага - забезпеченню якості освіти, використанню результатів наукових досліджень у навчальному процесі. До цих же шляхів слід віднести насичення баз практичного навчання наших навчально-дослідних господарств сучасними технікою та технологіями, підготовку та реалізацію інноваційних проектів і залучення студентів до їх реалізації, аналіз тенденцій розвитку світової освіти та запровадження їх у навчальному процесі. Реалізація згаданих напрямків підвищення конкурентноспроможності в галузі надання освітніх послуг передбачає ряд кроків. 

Перший - ліцензування нових напрямів підготовки і спеціальностей. Другий - розширення напрямів підготовки та спеціальностей з викладанням окремих дисциплін іноземними мовами, що забезпечить академічну мобільність студентів, аспірантів, науково-педагогічних працівників університету. Сьогодні в нашому університеті таку роботу започатковано за 15 напрямами підготовки в 50 академічних групах. Але цього замало. Як повітря потрібні нові, сучасні методики вивчення іноземних мов!

Третій - суттєвий розвиток магістратури, забезпечення набору найздібніших випускників бакалаврату університету, інших вишів, збільшення кількості іноземних студентів.  Це показник конкурентоспроможності вузу. А в нас їх практично немає! Про яке міжнародне визнання в цих умовах може йти мова? Це недопустимо.

Важливого значення слід надати розподілу змісту підготовки майбутніх магістрів за виробничою чи дослідницькою спеціалізаціями - залежно від вибору студента.

Індивідуалізацію магістерської підготовки ми вбачаємо в розробленні навчальних програм для спеціальностей галузі знань «Специфічні категорії». На сьогодні активно розширюємо перелік ліцензованих спеціальностей з цієї галузі знань. Так, вже при мені проведено ліцензування спеціальностей «Управління інноваційною діяльністю», «Біржова діяльність» тощо.

І, нарешті, крок четвертий - розвиток системи якості освіти та проведення її постійного моніторингу. Він передбачає удосконалення матеріального забезпечення навчального процесу та приведення його у відповідність до світових стандартів, активне запровадження інформаційно-комунікаційних технологій, програм стажування на виробництві. Ми серйозно візьмемося за контроль за якістю освітніх послуг, не допустимо нестатутних відносин, «ринкових» відносин між студентами і викладачами.

Не помилюся, коли скажу: реалізація вищезгаданого надасть можливість нашому колективу підтвердити статус дослідницького і увійти до числа кращих університетів світу та топ-5 вишів України. Більш детально із нашими намірами можна буде ознайомитися в проекті Програми розвитку Університету «Голосіївська стратегія – 2020», яку ми вже презентували на ректораті, ближчим часом оприлюднимо на нашому сайті. Нині цю програму розглянули в інститутах, внесені зміни, їх доопрацьовує робоча група на чолі з академіком Сергієм Квашою. Ми її офіційно оприлюднимо на серпневій конференції. Кожен може ознайомитись, запропонувати щось своє.

 

- А чому саме «Голосіївська стратегія»?

 

- Це нормально і сучасно. По-перше, Університет розташований в мальовничому Голосієво. По-друге,  а чому європейські освітньо-наукові програми звуться «Болонська угода», «Лісабонська стратегія»? Більшість добре оцінює таку назву.

 

- Закінчилась підготовка матеріальної бази, навчальних корпусів і кампусу до нового навчального року. Що можете сказати в цьому плані загалом, і зокрема – про відновлення третього корпусу, своєрідної візитівки університету?

 

- Ви знаєте, що нині ситуація критична. Бюджетних коштів немає. А невеликі власні не можемо використати, бо казначейство все блокує. Пропускають платежі по зарплаті, стипендії і енергоносіям… Попри все ремонтні роботи тривають, в т.ч. і в третьому корпусі. Вишуковуємо кошти, залучаємо добродійників. Нагадаю - за два неповних місяці ми залучили більше 700 тисяч гривень благодійних внесків. Добре тут попрацював Ігор Ілліч Ібатуллін. Нині завершується виготовлення 18 сталевих конструкцій на дах третього корпусу. Їх вартість – 1,6 мільйони гривень. Потрібно сказати, що на наше прохання допомоги відреагували багато випускників, які представляють ПСП «Колос», ім. Т. Шевченка, ДП «Канівське лісове господарство», ПрАТ «МАТIМЕКС-Україна», ТОВ «Ювiто «Консалтинг Груп», «Кип'ячка-Агро», «БIОТЕСТЛАБ», «Київська агропромислова компанія», ПАТ «Київсiльелектро», корпорація «Укрзооветпромпостач» та інші. Відгукнулися і викладачі та співробітники університету.

Відновлення корпусу йшло б активніше, якби своєчасно були виготовлені документи, проведені експертизи. Робимо практично все з нуля. Та все одно, попри організаційні,  фінансові проблеми, восени плануємо підвести його під дах і встановити всі вікна. Потім почнеться ремонт всередині, цей обєм оцінюється більш, ніж у 60 мільйонів гривень. Щоденно мені про ситуацію навколо відновлення корпусу доповідає Валерій Іщенко.

До речі, саме дахи - ахілесова п’ята університету. Візьмемо хоча б 12-й навчальний корпус. Він був одним з перших, зі станом якого я ознайомився під час зустрічей з колективами обох навчально-наукових інститутів, які розташовуються тут. Попри ледь не щорічні ремонти покрівлі,  під час негоди вода постійно протікала, заливаючи верхні поверхи і зводячи нанівець внутрішній ремонт. Зараз і в 12-му, і в 12А корпусах встановлюється нова покрівля. Такою ж буде вкрито і віварій. Робимо в борг, під чесне слово…

Спортсмени і працівники кафедри фізичного виховання теж волають про допомогу.  Дах спортивного корпусу раніше перекрито, проводимо ремонти тренажерних, головного залу.

Це об’єкти, які викликали найбільше нарікань. Та, окрім них, тривають ремонтні роботи і у інших корпусах та гуртожитках, які цього потребують. Тут активно включаються в роботу наші студентські лідери.

Зокрема, у гуртожитку №4  відремонтовані місця загального користування, балкони та деякі перекриття. У сьомому гуртожитку замінений дах. Силами ремонтно-будівельної бригади університету проведені поточні ремонти у гуртожитках №1, 3, 9, 12. До кінця року заплановано у гуртожитку №6, 8, 9, 11 привести до ладу душові кімнати, місця загального користування, а в гуртожитку №4 – замінити дах.

До речі, вся необхідна для ремонтів деревина – власна. Вона надходить завдяки колективу Боярської лісової дослідної станції.

Тож нове студентське поповнення університет зустріне у більш-менш відремонтованих корпусах і гуртожитках. Хоча перенаселення гуртожитків колосальне! І тут без будівництва нових гуртожитків не обійтися. Всі наші першокурсники,  юнаки і дівчата візьмуть участь у тренінгу «Школа першокурсника» та долучаться до участі у благоустрої навчальних корпусів, гуртожитків та прилеглих територій. Тобто власними руками допомагали створювати гідні умови для навчання і відпочинку. Ми запровадили, до речі, «чистий четвер», тож треба разом наводити лад в господарстві. Бо якби легендарний архітектор Д.Дяченко, який спроектував наш Університет, його територію, побачив нинішню картину, то він би дуже, мяко кажучи, засмутився. Зараз замаємося створенням Генерального плану розвитку, забудови Університету, узаконенням землевідводів.

 

- Принагідно згадайте про приймальну кампанію-2014 і студентський контингент, який поповнив колектив університету.

 

- Приємно, що в Університету зберігається добра слава. Про це свідчить і конкурс і високі бали абітурієнтів. Хоч ситуація в цьому році була не простою.  Нам спочатку на 24-53% скоротили плани набору на магістра, бакалавра. А це означало, що більше 200 викладачів треба скорочувати… Та загальними зусиллями ми ситуацію виправили, не допустили цієї біди. Хоч це було не просто.

Нинішнього літа майже двадцять тисяч абітурієнтів подали заяви на вступ, тож мали конкурс десять осіб на місце.

На програми підготовки фахівців ОКР "Магістр" всього за державним замовленням зараховано 1692 особи і 911 – за контрактом. Державне замовлення виконане повністю. Число контрактників ми бачимо в межах 20-30% контингенту.

Щодо прийому до бакалаврату, то загальне державне замовлення вдалося відстояти, воно складало 1758 осіб. Найбільший конкурс вступників спостерігався на напрямах підготовки "Правознавство" (43 особи на місце), "Філологія" (29), "Комп'ютерні науки" (19,5), "Економіка підприємства" (19) і "Біотехнологія" (18). Добрий конкурс був у ветеринарів, землевпорядників. Гарно справилися з набором і зоотехніки, агрономи.

І ось про що хочу ще сказати: майже 80 відсотків з нині зарахованих першокурсників (більшість з яких з сільської місцевості) навчатимуться за рахунок державного бюджету… Зважте ще - більше 2500 абітурієнтів – це відмінники! Тобто якість знань можемо забезпечити, є з ким працювати. Це головне!

 

- НУБіП України – університет дослідницький. Які інноваційні розробки його вчені можуть запропонувати для розвитку економіки, забезпечення екологічної стабільності країни?

 

- Знаєте, що кинулось у вічі з перших днів перебування в університеті. Це те, що Університет живе ніби двома життями. Одне – це життя бюрократії на горі. Тут земельні скандали, корупція, проблеми і т.і. Внизу – сотні викладачів, трударів-науковців, які орють ниву розумного, доброго, вічного. На цих людях і вуз тримається.

Унікальність нашого Університету полягає у синергії від освітнього процесу та науково-дослідної роботи, а також у внутрішній інтеграції діяльності підрозділів різних напрямів. Так, спільна дослідницька робота вчених-ветеринарів та науковців у галузі інформаційних технологій дозволила розробити програмно-аналітичний продукт, який забезпечить інформатизацію та комп’ютеризацію діяльності ветеринарних лікарів. А спільна наукова робота вчених екологів, техніків та рослинників дозволяє розробляти екологічно безпечні та енергоощадні технології вирощування продукції рослинництва. Ми думаємо нині над співпрацею із новими керівниками Національної академії аграрних наук України, іншими університетами, зокрема Київським політехнічним інститутом, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка. На часі міжкафедральні, міжінститутські дослідження, бо один в полі - не воїн. З керівниками цих установ я вже провів консультації.

Аналіз показує, що наш Університет щороку пропонує для впровадження більше сотні наукових розробок, які охоплюють основні галузі: економіку, біотехнології, сільське і лісове господарство, енергетику, машинобудування, ветеринарну медицину, тваринництво, інформатизацію…

Нині ми з академіком Д.Войтюком хочемо реанімувати Український навчально-науковий центр новітньої сільськогосподарської техніки і технологій. Йдуть проробки спільного виробництва фінського комбайну «Сампо».

Найбільшим попитом користуються енергоощадні, екологічно безпечні технології вирощування і переробки продукції рослинництва і тваринництва, нові методи селекції та прискореного виведення цінних генотипів тварин, техніка для комплексної механізації, електрифікації та автоматизації сільськогосподарського виробництва, новітні технології використання відновлюваних джерел енергії, технології дистанційної оцінки сільськогосподарських угідь та лісового фонду України, інноваційні педагогічні технології тощо.

Очікуємо більшої участі в дослідницькій роботі студентства, активізації студентського наукового товариства, спілки молодих вчених. Ще низькою є віддача від наукових розробок, мало виконується госпрозрахункових тем, бізнес не стоїть в черзі до наших вчених.

 

- Чи під силу науковцям НУБіП України ініціювати вирішення проблем національного рівня?

 

Кожен науково-дослідний інститут НУБіП України проводить певні дослідження, по деяким аналогів не має в Україні. Результати наукових досліджень та накопичений досвід наукових шкіл університету слугують аналітичним базисом для законодавчих та управлінських ініціатив. Проте не можемо не бачити відверту слабкість нашої наукової бази, малу кількість науковців у науково-дослідних інститутах, їх неспроможність до серйозних завдань.

Та є і добрі винятки. Так, в УкрНДІ сільськогосподарської радіології, який очолює Валерій Кашпаров,  розробили та ініціювали пропозиції щодо зміни території відчуження та повернення у сільськогосподарське лісогосподарське користування біля 2,5 млн. га землі. Це дозволить значно заощадити бюджетні кошти та повернути у відносно нормальний життєвий режим значну територію Українського Полісся. Науковці НДІ лісівництва та декоративного садівництва на національному рівні вирішують проблему сертифікації лісів України, що дозволить вивести лісове господарство на найвищий світовий рівень. Здійснюються дві міжнародні програми на чолі з вченими Петром Лакидою та Сергієм Зібцевим.

В умовах газового рекету з боку Росії, необхідності забезпечення енергетичної безпеки України НДІ електроенергетичних систем вчені на чолі з професором О.Берекою проводять прикладні та фундаментальні дослідження і створюють науково-інноваційні розробки з підвищення енергозабезпечення та енергоефективності в АПК.

Можна відзначити розроблені методи та підходи щодо підвищення надійності забезпечення споживачів електричної енергії з використанням інтелектуальної системи контролю, вітросонячну гібридну систему електроживлення та її застосування, розроблена технологія виготовлення функціональних сплавів з ефектом пам’яті, що застосовуються для підвищення надійності розбірних контактних систем енергетичних комплексів.

На стадії розробки тепловий сольовий акумулятор з електричними джерелами теплоти, який призначений для акумулювання теплової енергії з використанням електричних нагрівачів по зниженому тарифу електроенергії в нічний час та використання цієї енергії в денний час. Опікується цією проблемою професор Валерій Горобець.

Учені НДІ рослинництва, ґрунтознавства та сталого природокористування працюють у напрямі використання біомаси нових, інтродукованих та традиційних рослин як сировини для виробництва різних видів біопалива та розробки технологій вирощування сільськогосподарських культур, що є перспективними джерелами сировини для виробництва біопалива. Цей напрямок веде професор Світлана Каленська.

Але, на жаль, у нас немає досвіду по запровадженню розробленого в життя. Це суперважлива проблема. І тут слід реанімувати, створювати по-справжньому технопарк, створювати інноваційні бізнес структури.

 

- Станіславе Миколайовичу, а що робиться нашими вченими для забезпечення продовольчої і екологічної безпеки України?

 

- Не вистачить і дня, щоб все сказати. Так вчені-селекціонери створили 81 сорт і гібрид сільськогосподарських культур. Українська лабораторія якості і безпеки продукції АПК, яку очолює Сергій Мельничук, здійснює контроль за безпекою і якістю продовольчої продукції сільського господарства. Група науковців НДІ рослинництва, ґрунтознавства та сталого природокористування під керівництвом професора Семена Танчика розробляють технології для одержання екологічно безпечної продукції в різних природно-кліматичних зонах України.

Університет має багаторічні напрацювання з питань розроблення екобезпечних агротехнологій, отримання якісної сировини і продукції рослинництва і тваринництва, оцінювання екологічного стану сільськогосподарських угідь тощо. Вчені НДІ рослинництва, забезпечують наукове обґрунтування організації виробництва продукції в спеціальних сировинних зонах, а співробітниками НДІ технології та якості продукції тваринництва і рибництва розробляються науково-біологічне обґрунтування використання водних об’єктів. Цей напрямок досліджень очолює професор Наталія Макаренко.

Апробація і впровадження наукових розробок здійснюється через дослідні господарства університету. Так, ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації надано статус спеціальної сировинної зони з виробництва сировини, що використовується для виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування. Проте заради справедливості скажу - ситуація в учгоспах критична. Їх слід негайно реанімовувати. Надати їм справжню фінансово-господарську самостійність. З Києва учгоспами не накеруєшся.

Сьогодні дуже гостро стоїть питання відновлення та розвитку матеріально-технічної бази Науково-дослідного та проектного інституту стандартизації і технологій екобезпечної та органічної продукції в Одесі (Мазуренко І.К.). Там збережено гарний колектив, але інститут у важкому стані. Потрібна серйозна копітка робота по його реанімації, оновлення матеріальної бази.

Ось вже котрий рік університет залучений до виконання бюджетної програми „Наукові розробки у сфері стандартизації та сертифікації сільськогосподарської продукції”. Наші науковці розробили 131 ДСТУ – національний стандарт України, 145 СОУ – стандартів організацій України, 15 настанов та проведено гармонізацію 50  ДСТУ ІSO. Але цього всього замало, потрібно більше брати участь у міжнародних грантах, програмах і т.і.

Дивіться – розказав багато. Але, якщо чесно, то це все мозаїка, лише невеликі кроки. Запровадження тих же сортів не значне. Треба змінювати парадигму досліджень, створювати умови для вчених і по-новому працювати з бізнесом.

 

- Чи цікаві дослідження наших вчених міжнародному співтовариству?

 

- Я знаю, що майже в кожному з підрозділів НУБіП України працюють вчені, знані в світі. В цьому році університет виконував 40 наукових проектів спільно з європейськими дослідними установами, у т.ч. «Розробка біосенсорів на основі нанотехнології для сільського господарства», «Геоінформаційні технології, просторово-часові підходи та забезпечення повного обліку вуглецю для покращення точності інвентаризації парникових газів, «Удосконалення охорони лісів від пожеж у регіоні Східної Європи» та інші. Їх керівники професори М.Ф. Стародуб, В.В. Коваль, В.П. Лисенко, вже згадувані мною - П.І. Лакида, С.В. Зібцев.

З кожним роком підвищується рейтинг наукових праць вчених університету. Сьогодні в світі немає уніфікованого показника, за яким можна було б оцінити діяльність науковців, але найбільшої популярності і визнання набув інструментарій наукометричних баз, у т.ч. індекс цитування. У 2013 році НУБіП України, за версією Scopus, серед вишів країни посів 27-ме місце, тоді як роком раніше - 33-тє. Тобто маємо зростання на шість позицій. Проте реальне місце університету - в першій п’ятірці вітчизняних вишів. Відставання в міжнародній діяльності, недостатній рівень індексу цитування та інше гальмують справу.

 

- Станіславе Миколайовичу, а який у вас індекс цитування?

 

- Знаєте, я більше займаюсь організацією науки і освіти, але інколи щось і пишу. Маю 11 книг, до сотні статей. Здається мій індекс десь 10.

 

- Станіславе Миколайовичу, як оцінюєте новий Закон «Про вищу освіту»? Що він нам принесе?

 

- Неоднозначно. Той Закон, який ми із ректором КПІ Михайлом Згуровським передали два роки тому до парламенту, і той, який прийнято, – це небо і земля! Взагалі це окрема розмова. Ми в університеті створили робочу групу по опрацюванню Закону. Ретельно його аналізуємо. В ньому сотні підводних каменів. Готуємося до всіх новацій. На жаль, його «дотягували» в останню мить не зовсім професіонали, тому багато помилок.

Але є і добре. Ми як дослідницький університет будемо самостійно приймати рішення по присвоєнню вчених звань і наукових ступенів, в решті-решт позбавимося  від зашморгу державного казначейства. В структурі бюджету Університету до 25% буде йти на науку. До речі, без нової економічної моделі, на одному держбюджеті Університет не випливе.

Додатковий поштовх матиме студентське самоврядування, я про це говорив із студентським лідером Ольгою Кухар. Добре, що незабаром до 600 годин на рік зменшиться науково-педагогічне навантаження на викладачів. Але про це пізніше.

 

- 29 серпня відбудуться вибори ректора. Чи готовитесь до них, чи переживаєте?

 

- Як і всі живі люди. Я і моя команда завершуємо програму стратегічного розвитку до 2020 року, готуємо презентацію. На мою думку, мова повинна йти не про самі вибори, а нову стратегію розвитку нашої альма-матер. Це зобовязує. Думаю, що разом ми всі перешкоди подолаємо, а Університет набере бажаної висоти. Хочу, щоб кожен студент, професор, техпрацівник чи лаборант відчули на собі позитивні зміни.

 

Інтерв’ю провела О.Наконечна

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015