ReBio: лідерство, що поєднує науку, бізнес та екологію

Лідерство — це не лише про посаду чи управління. Це про здатність не зупинятися після складних змін, продовжувати навчатися, об’єднувати людей навколо ідеї та перетворювати виклики на нові можливості.

Саме так можна охарактеризувати історію Вікторії Норенко та Оксани Прохорової — двох засновниць проєкту ReBio, які об’єднали свої знання, досвід і прагнення створювати практичні екологічні рішення.

Їхня історія — це поєднання науки, підприємництва та постійного професійного розвитку. Вікторія здобуває другу вищу освіту за спеціальністю «Екологія», перша - економічна. Оксана має економічну та інженерно-будівельну освіту, а також уже здобула третю вищу освіту за спеціальністю «Біологія, Біохімія», отримавши диплом з відзнакою.

Сьогодні вони розвивають ReBio — проєкт на перетині біотехнологій, циркулярної економіки, вермикультури, мікробіології та відновлення деградованих ґрунтів.

Вікторіє, Оксано, з чого почалася історія ReBio?

Вікторія Норенко:

— Ідея ReBio сформувалася навколо дуже простої, але водночас глобальної проблеми: як перетворити органічні відходи з екологічного навантаження на корисний ресурс.

Ми почали дивитися на органічні відходи не як на те, що потрібно просто утилізувати, а як на цінну біологічну сировину. Саме біологічні процеси можуть дозволити повернути частину цієї речовини у природний цикл.

Для нас ReBio поступово став значно більшим, ніж технологія переробки органіки. Це вже комплексний підхід, у якому поєднуються екологія, біологія, мікробіологія, вермикультура та принципи циркулярної економіки.

Оксано, ваш шлях до ReBio був особливим. Ви переїхали з Херсона до Києва. Як це вплинуло на вашу професійну діяльність?

Оксана Прохорова:

— До початку повномасштабної війни я жила та працювала в Херсоні й уже багато років займалася напрямом, пов’язаним із переробкою органічних відходів в паливо, та згодом в добриво за допомогою вермикультури.

Війна змусила мене залишити Херсон. Це був дуже складний період, адже разом із домом довелося залишити звичне професійне середовище, контакти та частину напрацьованої матеріальної бази.

Але я зрозуміла, що не хочу залишати саму ідею та справу, якій присвятила стільки років.

Після переїзду до Києва я почала фактично відновлювати свою професійну діяльність з нового місця. Саме тут ми познайомилися з Вікторією і почали працювати разом.

Так виник новий етап розвитку нашої справи — ReBio.

Для мене це не просто бізнес-проєкт. Це певною мірою історія відновлення. Я втратила можливість працювати так, як раніше, але не втратила найважливішого — знань, досвіду та бажання створювати.

Вікторіє, що вас зацікавило в цій ідеї та в спільній роботі?

Вікторія Норенко:

— Мене зацікавила саме можливість поєднати екологічні знання з реальною практикою.

Мені близький підхід, коли екологія — це не лише контроль негативного впливу, а пошук технологічних рішень, які дозволяють відновлювати природні системи.

Коли ми почали працювати разом з Оксаною, стало зрозуміло, що наші компетентності дуже добре доповнюють одна одну. Це вже була третя спроба знайти рішення і партнерів для органічних відходів. Я більше зосереджена на екологічній складовій і поєднанні підприємництва, а Оксана поєднує економічне, інженерне та біологічне мислення.

Саме ця міждисциплінарність стала однією з сильних сторін ReBio.

Ви обидві продовжуєте навчання. Чому для вас так важливо отримувати нові освіти вже після сформованого професійного шляху?

Вікторія Норенко:

— Я навчаюся на другій вищій освіті за спеціальністю «Екологія». Для мене це можливість систематизувати практичний досвід і глибше зрозуміти екологічні процеси, з якими ми працюємо.

Сьогодні недостатньо просто мати ідею. Якщо ми хочемо створювати технології, які можна буде масштабувати та впроваджувати, вони повинні мати наукове обґрунтування.

Тому навчання для мене — це не формальність, а інструмент професійного розвитку.

Оксана Прохорова:

— У мене вийшов дещо незвичайний професійний маршрут. Перша вища освіта — економічна, друга — інженерно-будівельна, а третю вищу освіту я вже здобула за спеціальністю «Біологія», Біохімія», отримавши диплом з відзнакою.

Кожна з цих освіт дала мені інший інструмент.

Економіка навчила бачити ефективність, ринок та можливості розвитку. Інженерна освіта — системно мислити, працювати з технологічними процесами та конструкціями. Біологія і біохімія дали можливість глибше зрозуміти процеси, на яких ґрунтуються наші біотехнологічні рішення.

Я переконана, що сучасні екологічні проблеми неможливо вирішувати в межах однієї дисципліни. Найцікавіші рішення виникають саме на стику різних наук.

Одним із напрямів ReBio є вермикультура. Чому саме дощові черв’яки стали важливими для вашої роботи?

Оксана Прохорова:

— Ми працюємо з дощовим черв’яком Eisenia fetida вже не як просто з організмом, який переробляє органічну речовину.

Для нас вермикультура — це біологічна технологічна система.

У процесі вермикомпостування відбувається трансформація органічної речовини, змінюється її структура, активізуються мікробіологічні процеси та формуються біологічно активні компоненти.

Нас особливо цікавить можливість використання вермитехнології для відновлення ґрунтів — тобто не лише для отримання вермикомпосту, а як частини комплексної біоремедіаційної технології.

Чи можуть самі дощові черв’яки бути індикаторами стану ґрунту?

Вікторія Норенко:

— Так. Дощові черв’яки можуть використовуватися як біологічні індикатори стану ґрунтового середовища.

Їхня виживаність, чисельність, репродуктивна активність та фізіологічні показники можуть реагувати на наявність токсичних речовин та зміни властивостей ґрунту.

Тому ми розглядаємо їх не лише як компонент технології вермиремедіації, а й як біотестові об’єкти та біоіндикатори для оцінки еко-токсикологічного стану ґрунтів і визначення біодоступності забруднювачів.

Сьогодні Україна особливо гостро потребує технологій відновлення земель. Чи може ReBio працювати в цьому напрямі?

Оксана Прохорова:

— Саме цей напрям сьогодні для нас є одним із найважливіших.

Після початку повномасштабної війни проблема відновлення ґрунтів стала для України особливо актуальною. Ми говоримо не лише про хімічне забруднення, а й про втрату біологічної функціональності ґрунтових екосистем.

Тому ми досліджуємо можливість поєднання вермикультури з мікробними та грибними біотехнологіями.

Наше завдання — створити природо орієнтовану технологію, яка дозволить не просто зменшувати концентрацію окремих забруднювачів, а сприяти відновленню біологічної активності та функціональності ґрунту.

Чи означає це, що ReBio поступово переходить від роботи з відходами до біоремедіації?

Вікторія Норенко:

— Скоріше, ми розширюємо початкову концепцію.

Між органічними відходами, ґрунтом і біологічними процесами існує дуже тісний зв’язок. Те, що сьогодні називається відходом, може стати ресурсом для відновлення ґрунтової системи.

Саме тому ми бачимо ReBio — як платформу для розвитку біотехнологічних рішень у межах циркулярної економіки.

Оксано, наскільки вам допомагає інженерна освіта у створенні біотехнологій?

Оксана Прохорова:

— Дуже сильно.

Біологічний процес сам по собі ще не є технологією. Щоб його можна було масштабувати, потрібно думати про конструкцію системи, потоки матеріалів, навантаження, умови процесу, безпеку, логістику та економічну ефективність.

Мабуть, саме тому мені цікаво поєднувати біологію з інженерією.

А економічна освіта допомагає поставити ще одне важливе питання: чи може ця технологія бути не тільки науково цікавою, а й економічно життєздатною?

Вікторіє, як екологічна освіта змінює ваше бачення бізнесу?

Вікторія Норенко:

— Вона змушує дивитися на бізнес як на частину екосистеми.

Ми повинні думати не тільки про те, що продаємо, а й про те, який життєвий цикл має продукт, що відбувається із сировиною, які ресурси використовуються і який екологічний ефект ми створюємо.

Для мене сучасний екологічний бізнес — це не протиставлення економіки та природи. Це пошук моделі, у якій економічна діяльність допомагає вирішувати екологічні проблеми.

Чи складно поєднувати науку, бізнес і навчання?

Оксана Прохорова:

— Складно. Але дуже цікаво.

Іноді здається, що одночасно потрібно бути студентом, дослідником, підприємцем і менеджером.

Але саме ця багатозадачність змушує постійно розвиватися.

Вікторія Норенко:

— А ще дуже важливо мати партнера, який доповнює тебе.

Ми з Оксаною різні за професійним досвідом, але саме це дозволяє нам дивитися на одну проблему з різних боків.

Що для вас означає бути жінкою-лідеркою?

Вікторія Норенко:

— Для мене жіноче лідерство — це насамперед здатність брати відповідальність і не боятися розпочинати нове. Я змінила професію в 35. Перед таким викликом жінки часто постають після виходу з декрету наприклад. Війна знову поставила це питання жінкам.

Не обов’язково одразу мати всі відповіді. Важливо вміти поставити правильне питання, знайти людей, які можуть допомогти, і рухатися вперед.

Гендерна різноманітність у лідерстві відкриває ширші можливості для комунікації та залучення ресурсів, ніж традиційно чоловіко-центричні структури капіталу.

Оксана Прохорова:

— Для мене лідерство — це також можливість змінювати власну професійну траєкторію.

Я вже мала освіту, професійний досвід і справу, якою займалася багато років. Потім довелося залишити Херсон і починати заново. Але це стало не кінцем, а новим етапом.

Я знову стала студенткою, потім здобула третю освіту, і сьогодні продовжую працювати над технологіями, які можуть бути корисними для України.

Тому я хотіла б сказати жінкам: ніколи не пізно почати новий професійний етап.

Якою ви бачите роль університету в розвитку таких проєктів?

Вікторія Норенко:

— Університет має бути не лише місцем, де отримують диплом. Це середовище, у якому народжуються ідеї, формуються команди та виникають нові міждисциплінарні проєкти.

Особливо важливо поєднувати студентів, науковців і бізнес.

Оксана Прохорова:

— Саме тому для нас освіта є невід’ємною частиною професійного розвитку.

Наука без практичного застосування може залишитися лише результатом дослідження, а бізнес без наукової основи — втратити довгострокову перспективу.

Майбутнє, на нашу думку, саме за партнерством науки, освіти, бізнесу та громадянського суспільства.

Якою ви бачите ReBio через кілька років?

— Ми хочемо, щоб ReBio став платформою для створення та впровадження біотехнологічних рішень у сфері циркулярної економіки та відновлення ґрунтів.

Наша мета — розробляти технології, які можна науково перевірити, масштабувати та адаптувати до реальних умов.

Ми хочемо, щоб українські розробки були конкурентоспроможними не лише в Україні, а й у європейському науковому та інноваційному просторі.

Особливо важливо для нас створювати технології, які можуть бути корисними для повоєнного відновлення України.

Що б ви побажали студенткам НУБіП України, які сьогодні лише визначаються зі своїм професійним шляхом?

Вікторія Норенко:

— Не бійтеся змінюватися. Навчання не закінчується разом із отриманням першого диплома.

Шукайте те, що вам справді цікаво, і не бійтеся поєднувати різні сфери. Будьте відкриті світу.

І так, англійська обов’язкова 😉

Оксана Прохорова:

— Я б сказала: не обмежуйте себе однією професією.

Економіст може стати біологом. Інженер може працювати у біотехнологіях. Еколог може створювати власний бізнес.

Найважливіше — не боятися вчитися і починати нове.

Мій власний досвід показує, що навіть після вимушеного переїзду можна відновити свою справу, знайти нових партнерів і створити щось нове.

Сьогодні історія Вікторії Норенко та Оксани Прохорової — це приклад сучасного жіночого лідерства, у якому поєднуються освіта, наука, підприємництво та відповідальність за майбутнє. Їхній шлях від органічних відходів до біотехнологій відновлення ґрунтів демонструє, що професійні зміни можуть стати не втратою, а точкою нового розвитку.

ReBio народився з практичної потреби, пройшов через випробування війною та вимушеним переїздом і сьогодні розвивається як міждисциплінарний проєкт, у якому підприємництво, інженерія, екологія, біологія та біохімія працюють заради спільної мети — створення технологій для відновлення природних ресурсів та сталого майбутнього України.