Інтеграція землеустрою та природоохоронної справи: від меж і кадастру – до ефективних рішень

18 лютого 2026 року на факультеті землевпорядкування НУБіП України відбувся всеукраїнський науково-практичний онлайн-семінар «Інтеграція землеустрою та природоохоронної справи: проблеми заповідання, межі охоронюваних територій, обмеження у землекористуванні». Подія засвідчила, що «земельний вимір» охорони природи в Україні давно вийшов за межі фахової ніші й перетворився на питання державної політики: до обговорення долучилися понад 250 учасників – представники органів влади, парламентських комітетів, наукових установ, громад та місцевих адміністрацій. Високий інтерес супроводжувався жвавими дискусіями, у яких від постановки проблем переходили до пошуку практичних, юридично визначених і економічно чесних рішень.

Із вітальними словами до учасників семінару звернулися Олександр Краснолуцький – заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України, Олександр Шевченко – декан факультету землевпорядкування НУБіП України, а також Анатолій Полтавець – голова правління ВГО «Асоціація фахівців землеустрою України». У своїх зверненнях вони наголосили на актуальності інтеграції землеустрою та природоохоронної справи в умовах реформування земельних відносин і виконання природоохоронних зобов’язань, підкреслили потребу у спільній «мові» кадастру, меж і правових режимів, а також відзначили значення професійного діалогу між державою, науковою спільнотою та практиками для вироблення рішень, які працюватимуть не лише в нормативних актах, а й на місцевості.

Модератором семінару виступив завідувач кафедри землевпорядного проєктування НУБіП України, професор Андрій Мартин. У своїй доповіді «Ключові проблеми інтеграції землеустрою та природоохоронної справи» він окреслив фундаментальну природу конфлікту: історично землеустрій формувався як інструмент легалізації та підвищення ліквідності земельного активу через інтенсивність використання, тоді як природоохоронна політика працює у протилежній логіці – мінімізації антропогенного навантаження та збереження екосистем. Водночас саме землеустрій є передумовою реальної охорони природи: без встановлених і зареєстрованих меж, зонування та обмежень у використанні земель природоохоронний статус часто залишається декларативним. Окрему увагу доповідач приділив економічному кореню проблеми – відсутності механізмів капіталізації екологічної цінності та справедливого розподілу витрат охорони природи. Серед пріоритетів він назвав зменшення дискреції через стандартизацію режимів ПЗФ, запровадження вимірюваних критеріїв класифікації, уніфікацію правил охоронних зон, а також економічні інструменти компенсацій і стимулів – від викупу та договірних моделей консервації до платежів за екосистемні послуги й податкових рішень.

Петро Тєстов (ГО «Українська природоохоронна група») у презентації «Земельні угіддя та цільове призначення: у пошуках відповідності» зосередився на практичних збоях у формуванні земельних ділянок і описі угідь. На прикладах із різних регіонів він показав, як невідповідність фактичного стану територій даним землевпорядної документації – коли ліси, болота, лісосмуги, річки чи природоохоронні території «зникають» під універсальною позначкою «рілля» або «пасовище» – призводить до порушення природоохоронного законодавства, деградації екосистем та юридичних ризиків для власників і користувачів. Доповідач наголосив на потребі реального врахування ПЗФ, прибережних захисних смуг, матеріалів лісовпорядкування й належних польових обстежень, а також порушив питання професійної відповідальності за системні помилки, що мають масштабні наслідки.

Сергій Біленко, радник Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики, у доповіді «Правовий режим природоохоронних територій: категорія земель vs. обмеження у використанні земель» розкрив один із найчутливіших вузлів правового регулювання – змішування інститутів категорій земель і обмежень у використанні земель під час визначення цільового призначення. Він окреслив ризики такої практики: створення штучних перешкод для землевласників та землекористувачів, можливість скасування прав і масове оскарження рішень органів влади щодо зміни цільового призначення. Як напрям удосконалення законодавства доповідач запропонував чітке розмежування: категорія земель має відображати основний напрям використання ділянки, а обмеження – фіксувати особливості її використання незалежно від цільового призначення; також наголошувалося на значенні внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру як юридичної точки відліку режиму.

Богдан Кученко (ГО «Екодія») у виступі «Обмеження щодо використання земельних ділянок як недооцінений інструмент охорони природи» показав, що правильно сформульовані та належно зареєстровані обмеження можуть бути не формальністю, а дієвим механізмом запобігання порушенням – від дотримання режимів прибережних захисних смуг до узгодження приватного та комунального землекористування з вимогами ПЗФ, запобігання ерозії та деградації ґрунтів, обмеження розорювання чи забудови на екологічно вразливих територіях. На прикладах з прибережних територій, національних природних парків і регіональних ландшафтних парків він підкреслив: за відсутності коректно внесених обмежень правовий режим існує «на папері», тоді як реальне землекористування рухається за інерцією.

Семінар засвідчив спільну для всіх доповідачів позицію: інтеграція землеустрою та природоохоронної справи – це не питання «доброї волі» чи декларацій, а побудова системи правил, геоданих, процедур і економічних стимулів, здатної перетворювати екологічні цілі на виконувані норми. Учасники не лише окреслили проблеми, а й артикулювали напрямки рішень, які мають стати основою подальших змін у правовому та економічному регулюванні охорони природних територій.

Відеозапис семінару доступний за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=oAub6xD9y2g

Презентації доповідачів: https://tinyurl.com/2pcn5vbs

Професор кафедри землевпорядного проектування

Людмила Гунько