Кар’єра під час енергетичних викликів: історія випускника ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження у команді «Київгазу»

Студентів та випускників навчально-наукового інституту енергетики, автоматики і енергозбереження дедалі частіше можна зустріти у різних сферах діяльності: бізнесі, держсекторі, енергетиці, на різних комунальних підприємствах, зокрема й на тих, які забезпечують функціонування критичної інфраструктури міст, що є надважливим елементом підтримки енергетичної безпеки та стійкості нашої країни у її щоденній боротьбі за незалежність.

Одна з таких історій - шлях випускника спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» (нині G3 «Електрична інженерія») ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження НУБіП України Ігоря Хомяка. Ще зовсім недавно, буквально декілька місяців тому, він складав іспити та захищав магістерську роботу, а сьогодні - працює в компанії «Київгаз», де долучається до забезпечення стабільної та безпечної роботи підприємства критичної інфраструктури столиці й відповідає за важливі виробничі процеси.

Про перший робочий день, реальні виклики під час відновлювальних робіт після пошкоджень і те, які навички отримані під час навчання в ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження найбільше знадобилися в професії, у нашому з Ігорем інтерв’ю.

• Ігорю, вітаємо! Для початку: як ти себе зараз відчуваєш у професії?
• Привіт! Інженером, звісно (посміхається). Насамперед скажу, що це робота, де важлива не тільки техніка і дисципліна, а й уважність до деталей та командна взаємодія. В компанії «Київгаз» я працюю вже майже 8 років.
• А пам’ятаєш свій перший робочий день? Як все починалось?
• Так, пам’ятаю дуже добре. Після завершення навчання в ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження і отримавши диплом бакалавра я вирішив, що хочу працювати, тому одразу почав шукати роботу. Так, як я молодий спеціаліст, без досвіду роботи, то вирішив податись туди, де завжди нехватка робочих рук, так і почалась моя кар’єра у компанії «Київгаз», на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування. Де, по суті, все було для мене нове: люди, правила, відповідальність, а ще безліч інструктажів: з охорони праці, техніки безпеки, внутрішні регламенти, знайомство з бригадою. І я одразу зрозумів: в газовому господарстві безпека – це не просто пункт, а це основа. Кожен крок – з перевіркою, кожна дія – за процедурою.
• Ігорю, як змінилася твоя робота зараз? Чи з’явилися нові виклики?
• Звісно змінилася, адже події у нашій країні вплинули на кожного з нас. Додались нові ризики, нестандартні ситуації, і, на жаль, більше випадків, коли потрібно швидко реагувати на наслідки жахливих пошкоджень. Саме через нові виклики я й перейшов на іншу ділянку роботи – на посаду слюсаря з аварійно-відбудовних робіт у газовому господарстві. Там інша специфіка: більше оперативних виїздів, більше задач, де потрібно не просто планово обслуговувати, а відновлювати працездатність системи в складних умовах.
• Як виглядає ваша робота по відновленню об’єктів після пошкоджень?
• Там особливо відчуваєш відповідальність. Потрібно не лише відновити систему, а зробити це так, щоб люди були в безпеці – і ті, хто поруч, і наша бригада. Ми оцінюємо ситуацію, визначаємо ризики, переконуємося, що все контрольовано, і лише тоді виконуємо роботи.

• В який саме момент ти зрозумів, що потрібно все таки продовжити навчання?
• Щоденні задачі, відповідальність і реальні виклики показали, що технічна сфера вимагає постійного розвитку. А ще я усвідомив, що хочу професійного й кар’єрного зростання, розширення компетенцій і впевненості у рішеннях, які приймаю у своїй щоденній роботі. Саме тому вирішив йти далі та вступив до магістратури.
• Ігорю, поєднувати роботу й навчання це, мабуть, було непросто. Як тобі це вдавалося?
• Так, це справді було непросто, але все реально, коли чітко знаєш, для чого тобі це потрібно і куди ти йдеш. Бували випадки, коли я одразу після добового чергування, навіть у робочому одязі, їхав в університет складати іспити або проходити передзахист кваліфікаційної роботи. Це вимагало планування і внутрішньої мотивації, але я розумів, що роблю це, насамперед, для свого розвитку.

А ще, важливим є гнучкість навчального процесу та можливість дуальної форми навчання. Тут, я завдячую дирекції та викладачам ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження за лояльне ставлення, розуміння ситуації та підтримку. Окреме дякую, моєму наставнику - Наталії Прудніковій, яка завжди тримала руку на пульсі, була на зв’язку і допомагала пройти цей шлях організовано та впевнено.

• А що саме, у практичному сенсі, дало навчання у магістратурі?
• Магістратура допомогла мені систематизувати знання, глибше розібратися в процесах і впевненіше підходити до технічних рішень. Крім того, після отримання диплому магістра та проходження додаткового стажування в компанії я зробив наступний крок у професійному розвитку – перейшов на посаду майстра, а це вже новий рівень відповідальності!

• Яке твоє побажання нинішнім студентам ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження?
• Використовуйте всі можливості університету по максимуму: практика, стажування, спілкування з фахівцями. І не зупиняйтеся, бо подальше навчання допомагає робити більш впевнені та швидкі кроки до «професійних вершин», що особливо відчувається у технічних сферах.
• Дякуємо, Ігорю, за щиру розмову! Бажаємо успіхів у роботі, витримки, натхнення та впевненого професійного й кар’єрного зростання.

Колектив ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження пишається своїми студентами та випускниками, адже їхні історії вкотре доводять: освіта дає не лише диплом, а й формує готовність діяти, брати відповідальність і бути корисними там, де це справді потрібно – зокрема у сферах, що забезпечують стабільність і безпеку нашої країни у боротьбі на енергетичному фронті.