Мова – програмний код української нації

12 листопада 2018 року

     На гуманітарно-педагогічному факультеті з ініціативи В. Шинкарука відбулася зустріч із М. Томенком, незмінним ініціатором та організатором усіх акцій загальнонаціонального проекту «7 чудес України», відомим громадським та політичним діячем, засновником Фонду «Рідна країна». На цю зустріч дуже чекали майбутні журналісти і педагоги, міжнародники і філологи, а також психологи.
     Усі присутні (науково-педагогічний персонал, а також студентство) насолоджувалися образами-візерунками пізнання України – безмежно красивої, унікальний архітектурно, з власним історичним минулим. Тому, немов у калейдоскопі, створювалися картинки неперевершеної краси нашої Батьківщини, поставала її велич. Кожним історичним фактом, кожним прикладом доповідач демонстрував присутнім, що від того, як ми будемо позиціонувати власну країну, будемо охороняти сакральні пам’ятки, формуватиметься враження про господарів цієї держави, закріплюватимуться основи коду національної свідомості.

     Разом із М. Томенком ми поринали у вихор таємничого світу історичних міст. Чи то з висоти польоту розглядали історичний центр Львова, «увінчаний розкішшю королівської корони, вартовий із благородним серцем», міста, що, «увібравши чимало світових культур, релігій та етносів, створило нову українську парадигму». Чи то промайнув Херсонес Таврійський, заснований давньогрецькими колоністами понад дві з половиною тисячі років тому. Чи то Галич, одне із найбільших середньовічних міст Європи, колишня столиця Галицько-Волинського князівства, «де під хоругвами мудрих князів гартувалася військова міць і звитяжний український дух, місто, що дало назву цілому краю – Галичині». Ми спостерігали за справжнім історичним чудом – Митрополичим палацом у Чернівцях – та за найунікальнішим і найбільшим островом на Дніпрі – Хортицею.

     Заворожена аудиторія по-новому змогла подивитись на мальовничу Україну, її Олешківські піски з найбільшим піщаним масивом у Європі, на Дністровий каньйон із ландшафтами неймовірної краси та об’єкти стародавнього Чернігова, взяті під охорону. Але справжньою культурною скарбницею можна вважати Київську Софію, центральну пам’ятку у серці Києва, яка асоціюється з утіленням Слова Божого. Пам’ятка, яка зберегла нащадкам стародавні графіті на фресках (датовані 1022, 1033 та 1036 роками), які неймовірно майстерно і тонко виконані, та унікальні мозаїки загальною площею 260 кв. м, на яких зображено персонажі християнського віровчення. Пам’ятка, яка стала символом нескореності упродовж усього ХХ ст. та місцем єднання українців початку ХХІ ст.. І у який би спосіб не змінювалася Софія упродовж віків, приміряючи то візантійські, то барокові шати, чи була спопелищена, чи зазнала землетрусу, вона завжди залишатиметься найвеличнішою спорудою, хранителькою премудрості.

     Основним лейтмотивом виступу М. Томенка була тема мови, нашого національного фундаменту, у площині популяризації українських цінностей. Відтак пов’язані і ключові проблеми: що робить нас українцями, навіщо цінувати історію своєї країни та зберігати національну культуру. «Усі ми мусимо відчувати, що Україна твердо стоїть на ногах, адже історія української державності слід вести ще з ІХ ст., про що свідчать археологічні розкопки». Які плани на майбутнє? Показати найвизначніші персоналії, які асоціюються з Україною (скажімо, у 2022 р. відзначатимемо 300-річчя від дня народження батька української філософії – Г.Сковороди) та продемонструвати малі батьківщини великих українців.

Карина Василенко,
студентка І курсу
гуманітарно-педагогічного факультету,
Ірина Вакулик,
доцент кафедри та мовної комунікації

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій