На факультеті землевпорядкування обговорили особливості управління природними ресурсами в умовах децентралізації влади

     19 березня на факультеті землевпорядкування відбувся Всеукраїнський круглий стіл «ЕКОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ», присвячений Дню землевпорядника. 

     Цей захід зібрав чимало вчених не лише з нашого університету, а й інших вишів та науково-дослідних установ, зокрема Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України, Інституту агроекології і природокористування НААН України, Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Львівського національного університету ім. Івана Франка, Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, Державного національного гірничого університету та ін.

    Пленарне засідання відкрив проректор з навчальної і виховної роботи Сергій Кваша. Він відзначив актуальність теми круглого столу, оскільки методологічні та управлінські погляди на природні ресурси України завжди викликають жваву дискусію. Проректор привітав працівників факультету, інших землевпорядних інституцій з Днем землевпорядника, вручив почесні грамоти за заслуги перед НУБіП України професорам Ковальчуку І.П. і Мартину А.Г., a подяки – доцентам Паламарчук Л.В., Євсюкову Т.О., Бутенку Є.В., Жуку О.П.

    Співголовою та модератором заходу був академік НАНУ Хвесик М.А. У своїй доповіді науковець зазначив, що для того, щоб визначитися з напрямами вирішення проблеми ефективного, прибуткового природокористування, кожен повинен відповісти на запитання: наша країна є багата чи бідна?  Зазначена проблема є наріжним каменем. Якщо кожна людина вважає себе бідною, то й поведінка її буде характеризуватися невпевненістю в собі, у своїх ресурсах, можливостях та навичках. А якщо усвідомлюєш себе багатим, то, відповідно, будь-які перешкоди можна подолати, оскільки багатство передбачає щось значно більше, ніж побутове уявлення про нього, як про наявність певної кількості грошей, хоча б і досить великої. Науковці активно долучилися до дискусії.

     Свої дослідження також представив професор Голян В.А., який доповів про проблеми державно-приватного партнерства як ефективної форми інвестиційного забезпечення відновлення функціонування меліорованих земель у зоні осушення. Доцент Ковалів О.В. представив свої бачення понять «земля» і «земельна ділянка», обґрунтував необхідність внесення доповнень до законодавчих актів, що відображали б погляди вчених на цю проблему. Доповідь професора Ковальчука І.П. була присвячена дослідженню водних ресурсів України, як основи для оптимізації водокористування, розкриттю сутності менеджменту басейнового природокористування в умовах децентралізації управління. Обґрунтувала вплив територіального планування землекористування на капіталізацію земель сільських територій професор Дорош О.С. Наш колега професор Єрмоленко В.М. у своєму виступі закцентував увагу на необхідності скорочення кількості законодавчих документів та суттєвому підвищенні їх якості. До їх підготовки слід залучати не лише юристів, a й фахівців зі сфери природокористування. Перспективи оптимізації управління лісовими ресурсами в умовах децентралізації влади розкрив професор Лицур І.М. 

     В.о. декана факультету захисту рослин, біотехнологій та екології Доля М.М. звернув увагу на проблеми застосування засобів захисту рослин у технологіях вирощування сільськогосподарських культур. Проблемні питання здійснення децентралізації територіальної організації влади в Україні, пов’язані з фінансуванням органів місцевого самоврядування та розширенням їх повноважень у сфері управління земельними ресурсами були розглянуті у доповіді доктора економічних наук Мартина А.Г. Про використання земель промисловості йшла мова у доповіді професора Будзяка В.М., a про 3D-модель земельного кадастру розповів доцент Євсюков Т.О. Також своє бачення щодо особливостей децентралізації влади в Україні висловила доцент Паламарчук Л.В. Соціоекологічні аспекти сталого розвитку сільських територій в умовах децентралізації влади відображено в доповіді старшого наукового співробітника Носуліч Т.М.

     Учасники круглого столу на основі обговорення представлених доповідей та проведеної дискусії прийшли до висновку, що недостатній вплив господарського освоєння природно-ресурсного потенціалу на темпи соціально-економічного піднесення України та окремих регіонів зумовлений відсутністю реальних прав в органів місцевого самоврядування щодо володіння, користування та розпоряджання природними благами і недосконалістю міжбюджетних відносин при перерозподілі природно-ресурсних та екологічних платежів. Ці обставини що вимагають реформування системи управління природними ресурсами в напрямі її децентралізації. Вона має передбачати розширення спектра форм встановлення партнерських відносин між державою (територіальною громадою) як власником природних ресурсів та суб’єктами підприємницької діяльності. Закон України «Про державно-приватне партнерство» № 2404-VI від 1 липня 2010 року дає змогу реалізовувати партнерські відносини між публічним та приватним секторами. 

     Також потрібно розширити перелік видів природоексплуатаційної та природоохоронної діяльності, на які можуть поширюватися угоди публічно-приватного партнерства з внесенням відповідних змін у Закони України «Про державно-приватне партнерство» та «Про концесії». А ще слід регламентувати форми публічно-приватного партнерства, які можуть використовуватися при експлуатації складових природно-ресурсного потенціалу – кластери, концесії, холдинги, консорціуми, асоціації, угоди про розподіл продукції.

     Також потрібно нормативно закріпити обов’язковість реінвестування у розширене відтворення природно-ресурсного потенціалу в обов’язковому порядку фінансових ресурсів, отриманих в результаті надходження коштів від суб’єктів підприємницької діяльності внаслідок використання ними на тимчасовій основі природних та природно-господарських активів, продажу облігацій місцевої позики та іпотечного кредитування під заставу природних та природно-господарських активів.

     Децентралізація управління природними ресурсами повинна супроводжуватися зміною співвідношень у перерозподілі зборів за спеціальне використання природних ресурсів та екологічних податків за забруднення навколишнього природного середовища в сторону збільшення частки відрахувань в загальний та спеціальний фонди бюджетів місцевого самоврядування. Крім того, слід сприяти створенню фінансової основи територіального розвитку, удосконалити нормативно-правову базу використання природних та природно-господарських активів як застави для залучення додаткових фінансових ресурсів через їх сек’юритизацію. 

     Реформування системи управління природними ресурсами в сторону її децентралізації має відповідати моделі управління природокористуванням, що домінує в європейських країнах. Це необхідно для прискорення імплементації природоохоронних та природоресурсних директив ЄС. 

     Участь громад в управлінні лісовими ресурсами має бути розширеною. 
    На сільських депресивних територіях, особливо у лісистих районах, необхідно забезпечити раціональніше використання відходів лісосічного виробництва та неліквідної деревини. 

     Процес децентралізації водогосподарського комплексу повинен бути спрямований на посилення бюджетно-фінансового забезпечення басейнових водогосподарських управлінь та їх адміністративного об’єднання з облводгоспами. На сьогодні ці структурні елементи системи управління водним господарством дублюють функції один одного.

     Потребують налагодження партнерські відносини муніципалітетів з суб’єктами підприємницької діяльності щодо використання водних та водогосподарських об’єктів, удосконалення системи стягнення орендної плати за користування водними об’єктами місцевого значення в бік збільшення нормативів плати.
     Процес децентралізації не повинен стосуватися окремих аспектів сфери поводження з небезпечними відходами. Щодо дозвільної системи для відходів I–III класу небезпеки питання має вирішуватися на обласному рівні, а IV класу небезпеки − на місцевому. Це пов’язано, в першу чергу, з дефіцитом кваліфікованих кадрів та необхідністю забезпечення комплексного підходу до вирішення питання поводження з відходами.

     Обмеження «земельної» юрисдикції органів місцевого самоврядування лише межами населених пунктів невиправдано ускладнює розвиток населених пунктів, зменшує матеріальну основу місцевого самоврядування. До того ж, це не узгоджуються з одним із основних принципів демократичного суспільства, який визнаний у світі – принципом повсюдності місцевого самоврядування. Зважаючи на це, існує нагальна необхідність у прийнятті проекту Закону "Про деякі заходи щодо посилення ролі територіальних громад в управлінні земельними ресурсами" (№1159 від 02.12.2014), який дозволить істотно зміцнити матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

І. Купріянчик, І. Ковальчук, Н. Мединська
(факультет землевпорядкування НУБіП України)
В. Голян
(ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»)