Олександр Лісогор, талановитий юнак зі Слов’янська, обирає соціальну роботу за рекомендацією штучного інтелекту – чату GPT
Олександре, розкажіть про себе.
— Я родом із Слов’янська. Дуже люблю своє місто, спілкування із людьми, організацію різноманітних заходів. У цьому році закінчив школу і займався організацію віртуального випускного вечора для однокласників. Пишаюся тим, що кожен випускник мого класу, які розкидані по усьому світу через війну, хоч у дистанційному форматі, але побував у рідному місті, із вчителями та учнями і для нас усіх пролунав останній шкільний дзвінок.
Які у Вас інтереси?
— У мене стільки сфер інтересів, що й не знаю із чого розпочати. Я захоплююся історією України та військовою справою, люблю грати онлайн-ігри, мене цікавить зелена енергетика та містобудування. За складом душі – я гуманітарій. Я хочу допомагати людям.
Чому Вас зацікавила «Соціальна робота»?
— Я проживаю недалеко від лінії фронту. Бачу скільки людей потерпають від війни. Я хочу бути корисним людям, зробити їх життя кращим. Коли Ви запитаєте штучного інтелекту (чат GPT) яку професію він порадить для роботи із людьми і допомоги їм, то Ви побачите, що перша у переліку – це саме «Соціальна робота». Окрім цього я поспілкувався із викладачами кафедри соціальної роботи та реабілітації НУБіП України і зрозумів, що це перспективна і затребувана спеціальність та поєднує у собі усі мої інтереси. Я ознайомився із навчальним планом і знайшов там і історію, і психологію, і менеджмент, і соціальне проектування, і соціальну роботу із різними категоріями населення, в тому числі з військовими і членами їх сімей. Для мене це надзвичайно приваблива пропозиція.
Чому Ви вирішили приїхати особисто в університет ще до подачі заяв?
— Я серйозно підходжу до вибору майбутньої професії, тому вирішив, що «краще один раз побачити, ніж сто раз почути». Я хотів відчути атмосферу, ознайомитися із матеріальною базою університету. І я залишився задоволений побаченим. Окрім того, я зареєстрував пільгу у приймальній комісії університету. І буду боротися за державне місце.
Бажаємо Олександру успіхів під час вступу, зреалізувати свої мрії і задуми під мирним українським небом. Пишаємося такими ерудованими, емпатійними, активними молодими людьми як Олександр. Чекаємо у нашій університетській родині!
Розмову вела Ірина СОПІВНИК,
завідувач кафедри соціальної роботи та реабілітації