Європейська директива про моніторинг ґрунтів: курс на швидку імплементацію

28 листопада 2025 року представники факультету землевпорядкування
НУБіП України взяли участь в міжнародному лекційному заході «Стратегії
та регуляторні акти ЄС щодо захисту ґрунтів», що був організований в
межах проєкту «Інституційне партнерство з питань земельної політики та
процедур управління земельними ресурсами на державному, регіональному й
місцевому рівні» між Федеральним міністерством сільського господарства,
продовольства й батьківщини Німеччини (Bundesministerium für
Landwirtschaft, Ernährung und Heimat, BMLEH) та Міністерством економіки,
довкілля та сільського господарства України (Мінекономіки) за підтримки
двостороннього проєкту «Німецько-Український агрополітичний діалог
(АПД)».
Обговорення було присвячене насамперед імплементації нової
політики Європейського Союзу щодо ґрунтів. Йдеться про Європейську
стратегію щодо ґрунтів до 2030 року (EU Soil Strategy for 2030), ухвалену
Європейською Комісією у листопаді 2021 року, яка ставить амбітну мету –
забезпечити до 2050 року здоровий стан усіх ґрунтових екосистем ЄС і
надати ґрунтам рівень правового захисту, співмірний із захистом води,
повітря та морського середовища. Логічним розвитком цієї стратегії стала
пропозиція Директиви Європейського Парламенту та Ради про
моніторинг і стійкість ґрунтів (Soil Monitoring and Resilience Directive,
COM(2023) 416 final), подана 5 липня 2023 року. У 2024–2025 роках
документ пройшов перше читання в Європейському Парламенті, отримав
загальний підхід Ради ЄС, а 10 квітня 2025 року інституції досягли
політичної домовленості щодо остаточного тексту. У жовтні 2025 року
Директиву було схвалено Європейським Парламентом, а Рада офіційно її
затвердила як першу в історії ЄС рамкову норму, присвячену саме ґрунтам.
У цьому контексті участь українських науковців у спеціалізованій
дискусії про новий «Закон про ґрунти ЄС» має не лише академічне, а й
безпосередньо організаційне та політичне значення. Після надання Україні
статусу держави-кандидата на вступ до ЄС 23 червня 2022 року та початку
переговорів про членство у 2024 році, перед державою постало завдання у
стислі строки гармонізувати національне законодавство з acquis ЄС, зокрема
у сфері довкілля, клімату, землекористування та управління природними
ресурсами. Директива про моніторинг і стійкість ґрунтів входить до ядра
цього довкіллєвого acquis, а її впровадження стане одним із ключових
маркерів готовності України до повноцінної участі в європейській політиці
збереження ґрунтів.
Програму заходу відкрила модераторка Катя Деллс (BVVG), після
чого з вітальними словами виступили представники Федерального
міністерства сільського господарства, продовольства й батьківщини
Німеччини та Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства
України. Ключову доповідь про Стратегію ЄС щодо ґрунтів до 2030 року та

зміст Директиви про моніторинг і стійкість ґрунтів представив Крістіан
Пробст, фахівець із юридичних та політичних питань Генерального
директорату Європейської Комісії з питань довкілля (DG Environment).
Про роль і перспективи громадянського суспільства у формуванні ґрунтової
політики ЄС говорила Кароліне Гайнцель, політична радниця з питань
природи Європейського екологічного бюро (European Environmental
Bureau), наголосивши на тому, що саме активна позиція екологічних
організацій і професійних спільнот сприяла появі першого в історії Союзу
обов’язкового правового акта, присвяченого ґрунтам.
Окремий блок програми було присвячено ролі науково-інформаційної
інфраструктури ЄС у реалізації нової директиви. Доктор Панос Панаґос,
провідний науковий співробітник Об’єднаного дослідницького центру
Європейської Комісії (Joint Research Centre) та керівник Платформи ЄС із
спостереження за ґрунтами (EU Soil Observatory, EUSO), представив
підходи до створення єдиної європейської системи моніторингу ґрунтового
покриву, поєднання даних польових обстежень, дистанційного зондування
Землі та тематичних геопросторових баз даних. Завершальні акценти зробив
доктор Райнер Барітц, голова Європейського партнерства з питань
ґрунтів (European Soil Partnership) та представник Європейського
екологічного агентства, який наголосив, що успіх Директиви про моніторинг
і стійкість ґрунтів залежатиме від здатності держав-членів та країн-
кандидатів поєднати національні системи обліку земель з європейськими
стандартами оцінки ґрунтових функцій і екосистемних послуг.
У ході заходу завідувач кафедри землевпорядного проектування
НУБіП України, професор Андрій Мартин окреслив передумови для
впровадження Директиви про моніторинг і стійкість ґрунтів в Україні. Він
наголосив, що на відміну від багатьох держав-членів ЄС, Україна
успадкувала від радянського періоду унікальну систему великомасштабних
ґрунтових обстежень у масштабі 1:10 000, які охоплюють практично всі
сільськогосподарські угіддя. Ці матеріали, базовані на агровиробничому
групуванні ґрунтів і природно-сільськогосподарському районуванні, були
повністю оцифровані у 2018 році для цілей нормативної грошової оцінки
земель і нині функціонують як офіційний інформаційний шар Державного
земельного кадастру. Це створює виняткову відправну точку для переходу до
систематичного моніторингу змін стану ґрунтів та формування
довгострокових індикаторів ґрунтового здоров’я.
Доповідач підкреслив, що в структурі Державного земельного кадастру
вже закладено систему природно-сільськогосподарського районування, яка
може бути безпосередньо співвіднесена з поняттями «ґрунтових округів»,
функцій ґрунту та видів антропогенного навантаження, що
використовуються в європейському законодавстві. Отже, Україні не потрібно
починати з «чистого аркуша» при визначенні ґрунтових районів і базових
параметрів для моніторингу – завдання полягає в модернізації вже наявної,
інституційно визнаної системи даних та їх інтеграції з європейськими
підходами.

Водночас професор Андрій Мартин звернув увагу на ключовий виклик:
перехід від статичної «спадкової» картини ґрунтового покриву до
динамічної, регулярно оновлюваної системи моніторингу, що відповідає
вимогам нової директиви щодо періодичної оцінки ґрунтового здоров’я,
обліку деградаційних процесів, моніторингу земельного відчуження та
інвентаризації забруднених ділянок. Саме тут, за його словами, центральну
роль мають відігравати сучасні цифрові технології, системи спостереження
Землі та інтегровані аграрні реєстри. Показовим прикладом є розбудова
Інтегрованої системи адміністрування та контролю (IACS) та бази даних
земельних ділянок (LPIS), яка нині пілотується Міністерством економіки,
довкілля та сільського господарства України спільно з партнерами ЄС і
Світовим банком. Закладені в IACS та LPIS підходи можуть стати
«цифровим каркасом» для регулярного оновлення інформації про структуру
землекористування, сівозміни та – у перспективі – показники стану ґрунтів.
Окрема частина виступу була присвячена необхідності осмислити
Директиву не як «вимогу робити більше аналізів», а як інструмент
реформування системи регулювання землеустрою. Ідеться про включення
критеріїв ґрунтового здоров’я до документів просторового та містобудівного
планування, землеустрою, процедур консолідації земель, а також до аграрної
політики на рівні інструментів підтримки виробників. Україна має
сформувати таку систему планування та дозвільних процедур, яка б реально
захищала ділянки з високоякісними та екологічно цінними ґрунтами від
необґрунтованої забудови, зберігала їхні екосистемні функції та
біорізноманіття, а також створювала економічні стимули для власників і
інвесторів орієнтуватися на довгострокове збереження ґрунтового капіталу.
Підсумовуючи дискусію, учасники наголосили, що для України, яка
переживає повномасштабну агресію та одночасно здійснює масштабні
реформи, питання охорони ґрунтів не може вважатися другорядним.
Українські чорноземи – це не лише елемент національного багатства, а й
глобальний ресурс продовольчої безпеки, кліматичної нейтральності та
збереження біорізноманіття. Імплементація Директиви ЄС про моніторинг і
стійкість ґрунтів повинна розглядатися не як формальна вимога адаптації
законодавства, а як можливість модернізувати систему управління
земельними ресурсами, поєднати спадкові ґрунтові дані з найсучаснішими
цифровими технологіями та поставити ґрунтове здоров’я в центр політики
відновлення та євроінтеграційного курсу України – в інтересах нашої
держави, Європейського Союзу та міжнародної спільноти.

Доцентка кафедри землевпорядного проектування
Людмила Гунько