Микола Євтушенко: «У дослідженнях риби наразі актуальним є використання біомаркерів»

     Микола Євтушенко, 
професор кафедри гідробіології та іхтіології:

— Як зародилася співпраця з американськими колегами і що стало її результатом?

       — Свого часу я працював на різних посадах – від керівника наукових відділів водної токсикології, екології водойм, іхтіології – до заступника директора з наукової роботи інституту гідробіології НАН України. До речі, з цими напрямами і дотепер пов’язані мої наукові дослідження і дисципліни, які викладаю студентам. Тож там в інституті кілька років розробляв наукову тематику з Космічним агентством України, якою потім зацікавилися з NАSА. А в 2000 році перейшов працювати вже в університет (тоді ще Національний аграрний університет). Тому й американські колеги прийшли з пропозицією про співпрацю вже сюди. Я запропонував наукову тематику щодо вивчення фізіологічного стану і відтворюваної здатності олігохет в умовах мікрогравітації, а вони підтримали – фінансували протягом року. 

— Розкажіть детальніше про Ваш спільний проект з NАSА. В чому знайшли точки дотику біологія і космонавтика?

       — Суть дослідження полягала ось у чому. По-перше, в космічному просторі існує проблема утилізації органічних решток. Зазвичай їх поміщають у контейнери і викидають. Я ж запропонував переробляти зазначені відходи за допомогою каліфорнійських черв’яків. По-друге, в космічних апаратах існує потреба в постійному забезпеченні киснем. Для цього там є спеціальні установки для регенерації повітря. В спеціальних акваріумах знаходяться водорості, які поглинають вуглекислий газ і перетворюють його на кисень. Але проблема: вони швидко гинуть. Вихід – помістити у спеціальний контейнер каліфорнійського черв’яка, який перероблятиме водорості й утворюватиме біогумус, на якому можна буде вирощувати ті ж водорості для тривалих космічних експедицій. А щоб з’ясувати, як поводять себе черв’яки в космічному просторі, у Донецьку на замовлення зробили на заводі установку, яка в наземних умовах створює мікрогравітацію. До речі, вона й тепер знаходиться в нашій лабораторії. В установку вміщуємо черв’яків на зроблений заздалегідь субстрат, а потім спостерігаємо, як створене середовище впливає на їх фізіологічний стан, відтворювальну здатність.

— Окрім цих, які ще дослідження проводили? Впевнена, Вам ще є чим здивувати.

       — Два роки тому закінчилася наукова тематика з розробки теоретичних основ біомоніторингу в рибництві. Ми запропонували використовувати гідробіонти, фітопланктони, зоопланктон і рибу для оцінки якості води у водоймах. До цього її визначали за допомогою хіміко-аналітичних методів, які базуються на порівнянні досліджуваного об’єкта з гранично припустимими концентраціями. Однак зазначені методи не зовсім відображають реальну картину, адже у воду скидаються різні токсичні речовини, а ми визначаємо лише одну і порівнюємо показники водойми по суті з акваріумними умовами. Наприклад, хіміко-аналітичні методи не враховують температури води. А цей фактор відіграє багатогранну роль. За умови підвищення температури зростає ступінь токсичності речовин, а ступінь розчинення кисню знижується, що призводить до його дефіциту. Запропоновані нами гідробіонти можуть виступати як індикатори забруднення. До речі, раніше цвітіння водойм не було. Це явище спричинене затопленням водосховищами полів. У чому тут взаємозв’язок? Відповідь проста: азотні і фосфорні добрива, якими удобрювали поля, є стимуляторами розвитку синьо-зелених водоростей. Отож їх наявність свідчить про забруднення водойми азотом і фосфором. Ще один цікавий момент. Якщо в донних відкладах, в мулі виявлено черв’яків, а інші організми відсутні, можна сміливо говорити про інтенсивне органічне забруднення. Так, процес розпаду решток потребує багато кисню, внаслідок чого спостерігається його дефіцит. За таких умов вижити можуть тільки олігохети, інші – гинуть.

— Що плануєте досліджувати на перспективу? Поділіться ідеями.

       — У дослідженнях риби наразі актуальним є використання біомаркерів. Мій аспірант Михайло Леуський працює на Кременчуцькому і Каховському водосховищах і вивчає фізіологічний статус риби в різні періоди річного циклу. Сподіваємося отримати під таку ж тематику науково-дослідної роботи фінансування МОН України. Основна мета – виявити, як впливають умови природнього середовища на здатність риби, наприклад, до відтворення. Якщо зима сувора і тривала, для підтримання життєдіяльності витрачається багато енергетичного субстрату, накопиченого плідниками влітку. Водночас взимку вони повинні синтезувати статеві продукти, щоб навесні віднереститись, що теж є ресурсозатратним процесом. Від цього залежатиме якість статевого продукту і життєздатності личинок. Тому потребують визначення маса показників: вміст білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, а також гормональний статус риби в різні періоди річного циклу. Вивчаються і фізичні параметри води. Якщо зима тепла, обмін речовин підвищується і як наслідок – поживні речовини використовуються більш інтенсивно. Це власне те, чим займаємося зараз і що досліджуватимемо.

— І більш прагматичні запитання. Кажуть, що рибу фарбують. Міф це чи правда?

       — Дійсно, аби зробити рибу привабливою, виробники на це йдуть. Щоправда, зазначене стосується лососевих. З одного боку використовують фарбники, аби зберегти якість продукції, а з іншого – для зовнішньої привабливості риби. Так ж бо влаштовані побажання людини, якщо колір красивий, то й продукт смачний і його можна купувати.

— На Вашу думку, чи задовольняються потреби населення у рибі?

       — У цілому потреби не задовольняються. 50% отримуємо із-за кордону. А якість тут самі розумієте – сумнівна. Середньостатистичний показник споживання повинен дорівнювати 20 кілограмам риби на людину в рік. Реально маємо лише половину. Тож на сьогодні Державне агенство рибного господарства України ставить питання про збільшення вилову риби в 10 разів. Але проблема тут ось у чому. Браконьєрський або так званий любительський лов перевищує наполовину промисловий. Крім цього, раніше рибні господарства підпорядковувалися державним структурам і чітко звітувалися, скільки та якої риби виростили. Зовсім інша ситуація нині, коли маємо більшість приватних господарств, до речі, власники яких, переважно, не є фахівцями в даній галузі. Тому було б добре, якби умовою оренди водойми для таких приватних підприємців стала підготовка для свого господарства фахівця на відповідних курсах чи у виші, наприклад, нафакультеті тваринництва та водних біоресурсів нашого університету, який є лідером у підготовці кадрів для рибної галузі країни. До речі, про його популярність та значення серед інших аналогічних факультетів України свідчить кількість вступників. Так, цьогоріч більше 50 юнаків та дівчат обрали спеціальність «Водні біоресурси та аквакультура». А це майже 80% від всіх зарахованих по Україні за цим напрямом. Тож ласкаво просимо всіх охочих здобувати фах у нас!

Розмову вела Ольга Наконечна