Культурний код нації: бакалаври спеціальності «Харчові технології» відвідали масштабну експозицію у Києві

Зустрів нас зимовий тунель кохання. Він перетворюється на казкову арку зі снігу й блиску, де дерева ніби тчуть білу мереживну дорогу для тих, хто йде крізь неї. У цій тиші й зимовій магії кожен крок здається подорожжю в інший вимір, сповнений світла, затишку та особливого зимового чару.

Кожен з цікавістю прилинув до інтерактиву «Що ви знаєте про свій рід?». Це запитання, яке спонукає зазирнути в глибину історії власного прізвища та відчути зв’язок із поколіннями, що створили наш шлях.

Величним символом та реліквією України є скіфська пектораль. Скіфська пектораль — це символ України, що уособлює майстерність давніх золотарів і глибину нашої культурної спадщини. Її тонкі деталі та символічні сюжети розповідають про світогляд і силу цивілізацій, що жили на нашій землі тисячі років тому.

Нас неочікувано зустріли поля пшениці під блакиттю неба. Поле - це ніби величезне море, де вітер віє, колихає важкі пшеничні колоски. Тут поселялись трипільці в дописемні часи, тут були козацькі перемоги, проходили чумацькі шляхи і тут бавились діти, серед пшениці були і ми, бо ми спадкоємці цієї землі.

Окремий світ, де оживає нічна казка серед зірок! Так і хочеться говорити словами віршів Богдана-Ігоря Антонича, наслідуючи його невмирущу поетичну спадщину “в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі, на хмарках Місяць рознесуть зозулі”.

Оживають відтворенні будиночки різних регіонів України. На виставці відчувається ця гармонія, єдність світу, уяви, фантазії, людини-творця, митця і космосу-життя.

Яскравим акцентом експозиції стало дерево пам’яті: на ньому червоний колір промовляє «я тебе люблю», помаранчевий — «дякую тобі», рожевий — «пробач мені», а жовтий — «я пам’ятаю про тебе». Поруч із цим символічним деревом розташована хата Поліни Райко — частково знищена після руйнування Каховської ГЕС, але все ще сповнена її світла: на стінах — три сестри, сама художниця та безліч птахів із розправленими крилами, від яких віє щирою, наївною й дуже живою радістю.

Вражають відтворені тризуби, що демонструють еволюцію українського символу — від сучасності до графіті Софії Київської, яким понад тисяча років.

Не менш захоплюють козацька чайка завдовжки 22 метри, макет морського дрона Magura, а також вагон пам’яті Да Вінчі, присвячений Дмитру Коцюбайлу —військовому, добровольцю та Герою України, який загинув у березні 2023 року. Усередині вагона зібрано найсильніші вислови українських письменників і мислителів — справжні артефакти, якими неможливо не пишатися.

Окремий зал присвячено творам митців України, зокрема вражають костюми до вистави Олеся Курбаса, яким не судилося бути втіленим в життя.

Український наїв представлено роботами Марії Приймаченко та Катерина Білокур. Це те мистецтво, яке сьогодні у нас намагаються забрати. Як відомо, музей Марії Приймаченко був повністю знищений, проте роботи врятовані.

Експозиція “Дивитись і бачити” демонструє фрагменти фільмів “Земля” Олександра Довженка 1930, “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова 1964, “Білий птах з чорною ознакою” Юрія Іллєнко 1970.

Нам вдалося побачити відтворену роботу Алли Горської - панно “Боривітер”, яке було знищено в Маріуполі.

Знайомить з історією України мапа шестидесятників, яка розташована на мапі Києва. На виставці можна побачити історичний потяг Злуки — у його вагоні в 1918 році підписали Акт, що об’єднав УНР і ЗУНР: дві республіки, які належали різним імперіям, проголосили себе однією державою.

Не менше захоплення викликав зал із відзнаками часів війни — ці експонати немов підсвічували сучасні перемоги України: тут і Оскар, і кришталеві трофеї Євробачення, і чемпіонський пояс Усика, і рапіра Харлан, і кубок UEFA, і Золотий м’яч Шевченка.

Інтерактивні інсталяції переносили нас у різні куточки України: на різдвяні Карпати та Полтавщину, у чарівний світ вистави «Конотопська відьма», а простір оживав завдяки голосам хору «Гомін» і ніжному співу Квітки Цісик.

Ми занурилися у яскраву мандрівку через унікальні локації, що розкривають культурну, природну й технологічну різноманітність України. Це справжня освітня подорож, у якій кожен зал був окремим світом, сповненим нових вражень, ідей та натхнення. Ми пишаємося тим, що ми є спадкоємцями славетних пращурів, видатних воїнів і правителів України. Україна ВАУ, бо ми ВАУ! Зберігаємо і примножуймо нашу Україну.