Тези постерної конференції магістрів – випускників кафедри землеробства та гербології

November 23, 2021

Агробіологічний факультет

Тези

постерної конференції

магістрів – випускників кафедри землеробства та гербології

Київ - 2021

УДК 632,51:631,582:633,34

ВПЛИВ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ НА ЗАБУР’ЯНЕНІСТЬ СОЇ В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

ОЛЬШЕВСЬКИЙ І. В.,магістр 2 року навчання АБФ

Науковий керівник: ПАВЛОВ О. С., кандидат с.-г. наук, доцент кафедри землеробства та гербології

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність:Головною проблемою у ефективному вирощуванні с.-г. культур, зокрема сої, є бур’яни. Вони являються конкурентами с.-г. культур за поживні речовини, вологи та інші фактори життя. Соя наділена низькою конкурентною здатністю до бур’янів, особливо в перший місяць вегетації. Зменшення врожайності за спільного існування сої та бур’янових угрупувань може бути в 2 рази й більше. Гербокритичний період сої настає на 20–30-й день вегетації сої і закінчується на 50-й день.

Мета дослідження: визначити вплив основного обробітку ґрунту на актуальну та потенційну забур’яненість посівів сої та вплив забур’янення на врожайність культури.

Матеріали й методи досліджень: дослід проводився впродовж 2020–21 рр. у п’ятипільній сівозміні з наступним чергуванням культур: соя – пшениця озима – соняшник – пшениця яра – кукурудза на зерно. Сівозміна розміщена в польовій лабораторії кафедри землеробства та гербології у ВП «АДС» НУБіП України, с. Пшеничне Васильківського району Київської області. В досліді вивчали три системи основного обробітку ґрунту: 1. оранка на 25–27 см (контроль); 2. дискування на 10–12 см; 3. чизелювання на 25–27 см.

Ґрунтовий покрив на станції – чорнозем типовий середньо-суглинковий. Вміст гумусу в орному шарі ґрунту 4,38–4,53 %, рН сольової витяжки – 6,9–7,3; ємність поглинання – 32 мг-екв./100 г ґрунту. Запас гумусу у метровій товщі становлять 404–448 т/га.

Результати дослідження: Відмічено істотний вплив системи основного обробітку ґрунту на якісний склад насіння бур’янів. Безполицеві обробітки загалом зменшують частку схожого насіння в пробі на 8–9 відсоткових пунктів, що пов’язане з розміщенням основної його кількості переважно у 0–20 см товщі ґрунту. Проте це відбувається за рахунок збільшення частки насіння, яке перебуває в стані спокою до 46 % за дискування та 48 % – чизелювання. Це насіння в подальшому може вийти із стану спокою та збільшити актуальну забур’яненість посівів сої, особливо у пізніші етапи її росту й розвитку.

За використання оранки у агроценозі сої переважають дводольні бур’яни, а за безполицевих обробітків – однодольні. За мілкого дискування істотно збільшується частка багаторічних бур’янів відносно контролю.

За чизелювання на 10 % збільшується частка багаторічних видів у агроценозі сої порівняно з контролем, оранкою. За дискування участь багаторічних бур’янів у їхній синузії збільшується на 22 % порівняно з контролем.

Використання безполицевих обробітків ґрунту призводить загалом до збільшення усіх показників забур’яненості порівняно з оранкою. Проте за дискування на 10–12 см цей ефект був найбільш значним (збільшення актуальної забур’яненості на період збирання культури становило 533 % відносно контроль, а маси бур’янів –1600 %).

Висновки: Заміна оранки на 25–27 см чизельним обробітком на ту ж глибину хоч і призводило до збільшення забур’яненості культури, проте з тією чисельністю бур’янів у агроценоз сої, яка залишається після проведення всіх заходів, культура може досить успішно конкурувати. Це дозволило отримати урожайність культури на рівні контролю – 3,6 т/га та з суттєво більшою економічною вигодою – рівень рентабельності становив 194,5 %.

УДК 632,51:631,582:633,34

ПРОДУКТИВНІСТЬ КУКУРУДЗИ ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

РУСЮК О. Л.,магістр 2 року навчання АБФ

Науковий керівник: ПАВЛОВ О. С., кандидат с.-г. наук, доцент кафедри землеробства та гербології

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність:Основою сучасної технології вирощування кукурудзи є впровадження ґрунтозахисних і енергозберігаючих прийомів, які передбачають скорочення матеріальних, енергетичних, трудових і фінансових ресурсів у розрахунку на одиницю виробленої продукції.

Важливим аспектом за вирощування кукурудзи є наявність в ґрунті достатніх запасів доступної вологи, особливо на етапі проростання насіння та в критичний період росту й розвитку культури – за 10–15 днів до та 20 днів після викидання волотей. Також, однією з причин низької урожайності цієї культури є висока толерантність її до бур’янів, особливо на початкових етапах росту й розвитку.

Мета дослідження: визначити вплив основного обробітку ґрунту на запаси продуктивної вологи та актуальну забур’яненість посівів кукурудзи на зерно й урожайність культури.

Матеріали й методи досліджень: дослід проводився впродовж 2020–21 рр. у п’ятипільній сівозміні з наступним чергуванням культур: соя – пшениця озима – соняшник – ячмінь ярий – кукурудза на зерно. В досліді вивчали три системи основного обробітку ґрунту: 1. диференційована на 25–27 см (контроль); 2. чизельна на 25–27 см.; 3. поверхнева на 6–8 см

Ґрунтовий покрив місця проведення досліджень – чорнозем типовий середньо-суглинковий.

Результати дослідження: Найвищі запаси доступної вологи на час сівби кукурудзи в 0–20 см та метровій товщі спостерігаються за чизельної системи основного обробітку ґрунту – 34,2 та 193,8 мм. Система поверхневого обробітку ґрунту забезпечувала достовірно рівні запаси продуктивної вологи в ґрунті, порівняно з контролем. Поверхнева суттєво переважала оранку, проте поступалася чизельній. Це вказує на важливість проведення глибокого розпушування для накопичення вологи осінньо-зимового періоду.

За використання чизелювання та поверхневого обробітку ґрунту неминуче спостерігалося істотне збільшення забур’яненості посівів кукурудзи до 160,4 шт./м² за чизелювання і 254,3 – поверхневого дискування. Серед загальної кількості бур’янів більшість належить просовидним видам. Проте, багаторічні види, до яких належать осот рожевий, берізка польова, та пирій повзучий, найбільш чисельними були теж за поверхневого обробітку ґрунту – 11,8 шт./м².

Найбільшу масу бур’янів 978,4 г/м² у досліді зафіксовано за поверхневої системи обробітку ґрунту (майже в 3 рази відносно контролю), що є істотним показником. При цьому третину всієї маси бур’янів за цього обробітку складали саме багаторічні види, такі як осот рожевий, пирій повзучий та берізка польова – 320,7 г/м².

Чизельна система обробітку ґрунту забезпечувала отримання вищої урожайності з контрольним варіантом – 8,7 т/га за відсутності статистичної різниці.

За показником рентабельності чизельна система забезпечувала суттєво вищий результат порівняно з контролем, а поверхнева – суттєво поступалася йому.

За показником енергетичної ефективності чизельна система зі значенням Кее = 3,5 забезпечувала результат на рівні з контролем, а поверхнева Кее = 2,74 – суттєво поступалася йому.

Висновки: Правобережному Лісостепу України на чорноземі типовому крупнопилувато-легкосуглинковому на лесі чизельна система основного обробітку ґрунту на 25–27 см забезпечує досягнення урожайності культури 8,7 т/га із рентабельністю 170,9 % та коефіцієнтом енергетичної ефективності К_ее = 3,5.

УДК: 631.584.5:632.51:633.11«324»

ВПЛИВ ПОПЕРЕДНИКІВ НА ФОРМУВАННЯ БУР'ЯНОВОГО КОМПОНЕНТУ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

БОРИСЕНКО М. С., магістр 2 року навчання АБФ

Науковий керівник АНІСИМОВА А.А. к.с.-г.н. ст. викладач кафедри землеробства та гербології

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність: Знати і вміти аналізувати отримані дані, щодо бур’янового угрупування агрофітоценозу озимої пшениці за різних попередників для подальшого правильного підбору гербіцидів та складання правильної сівозміни, що веде до збільшення врожаїв та заощадження коштів.

Мета та завдання:

-встановити залежність видового складу бур’янового угрупування агрофітоценозу озимої пшениці за різних попередників

-встановити ефективність гербіцидів в посівах пшениці озимої

Умови виконання досліду: дослід проводився протягом 2020-2021 років у польовій сівозміні за таких попередників пшениці озимої: пшениця озима, горох, кукурудза на силос. Сівозміна розміщена в полях господарства ООО «Контакт плюс» смт. Вороніж, Шосткинський район, Сумська область.

Методика виконання: закладка польового досліду та проведення всіх спостережень проводилось за загально прийнятими в землеробстві методиками польових досліджень.

Короткі результати:

1.Репродукційна здатність популяцій бур’янів і декілька разів менша при правильному підбору та строків внесення гербіцидів.

2.При вирощуванні озимої пшениці після попередника гороху, зменшується кількість та агрофітоценотичний склад бур’янового угрупування в порівнянні з попередником озимою пшеницею та кукурудзою на силос.

Висновки: При підборі правильного строку внесення та підбору гербіцидів, зменшилися витрати на гербіцид та норму внесення і зберігся бажаний ефект знищення бур’янів. Також за попередника горох в посівах пшениці озимої врожайність культури була найвищою.

УДК 631.811:631.51.633.34

БАЛАНС ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ ЧОРНОЗЕМУ ТИПОВОГО В АГРОФІТОЦЕНОЗІ СОЇ ЗА РІЗНИХ ЗАХОДІВ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ В УМОВАХ «АГРОНОМІЧНОЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ»

ВІЦЯК А. М., магістр 2 року навчання АБФ

Науковий керівник: ЦЮК О. А., д. с.-. наук, професор кафедри землеробства та гербології

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність.Балансу поживних речовин у ґрунті приділяють з кожним роком дедалі більше уваги науковці. Він є підґрунтям для складання правильної системи удобрення. Завданням його є покращання родючості ґрунту і підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Баланс поживних речовин у ґрунті відображає ступінь інтенсифікації сільського господарства. Цей показник дає можливість встановити недоліки системи удобрення та визначити оптимальні дози мінеральних добрив і їх співвідношення. Вважають, що баланс елементів мінерального живлення рослин є показником збагачення чи збіднення ґрунту на певний поживний елемент. Він дає можливість здійснити науково обґрунтований розрахунок потреби господарства у добривах.

Мета і завдання.

- встановити закономірності зміни надходження і витрати елементів мінерального живлення рослинами сої залежно від систем основного обробітку ґрунту.

Умови виконання досліду: дослід проводили у стаціонарному польовому досліді кафедри землеробства та гербології у ВП НУБіП України «АДС» упродовж 2020-2021 років. Об’єктом досліджень стали агрофітоценози сої, чорнозем типовий малогумусний.

Короткі результати:

Проведені балансові розрахунки у полі сої, показали, що за існуючої системи удобрення був від’ємним.

За застосування полицево-безполицевого обробітку грунту відмічено значно вищий дефіцит азоту у грунті, порівняо з диференційованим обробітком на 24 %, що зумовлено більшим виносом азоту основноюпродукцією сої. Нами встановлено, що баланс фосфору і калію за вирощування сої є позитивним, оскільки надходження цих елементів в ґрунт перевищувало їх витратну частину. Баланс Р₂О₅ становив для посіву сої – 22,3– 34,9 кг/га і K₂О –21,4–38,9 кг/га.

Баланс фосфору і калію за способами основного обробітку практично був на одному рівні, він був дещо нижчий за диференційційованого обробітку на 22 % від полицево-безполицевого обробітку грунту.

Поживний режим чорнозему типового ґрунту в посівах сої залежав як від надходження елементів живлення з добривами, так і від повернення їх з побічною продукцією культур. За тривалого проведення досліду склався високий рівень забезпечення фосфором (22,3–34,9 мг/100г ґрунту). Позитивно на вміст калію в ґрунті впливало загортання побічної продукції, з якою поверталося його в ґрунт 21,4–38,9 кг/га.

Висновки:Розрахунки балансу NРK у посівах сої, засвідчити, сформувався позитивний баланс фосфору та калію, що дає можливість зменшити дози мінеральних добрив до рівня виносу урожаєм основної продукції культур.

УДК 632.5:633.34

ФОРМУВАННЯ ВИДОВОГО СКЛАДУ БУР’ЯНІВ В АГРОФІТОЦЕНОЗІ СОЇ ЗА РІЗНИХ СПОСОБІВ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ В УМОВАХ «АГРОНОМІЧНОЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ»

ГРОШКО В. М., магістр 2 року навчання АБФ

Науковий керівник: ЦЮК О. А., д. с.-. наук, професор кафедри землеробства та гербології

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність. Забур’яненість полів та видовий склад бур’янів значною мірою залежить від чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах. Більшість бур’янів мають подібний до культурних рослин цикл розвитку, внаслідок чого вони виростають спільно, взаємно пригнічуючи одне одного.

Сходи культурних рослин з’являються у більшості випадків раніше, ніж сходи бур’янів. Це пов’язано з вищою, ніж у насіння бур’янів, енергією проростання насіння культурних рослин. Крім того, їх насіннязакладається при посіві на однакову глибину, що зумовлює більш-менш одночасне його проростання і появу сходів. Насіння ж бур’янів розподіляється в орному шарі ґрунту хаотично, тому і сходи їх неодночасні. Внаслідок цього проростки більшості культурних рослин на початку затінюють сходи бур’янів і пригнічують їх. Разом із тим, насіння культурних рослин чутливіше, до умов проростання, тому за їх участі в агроценозах активніше з’являються сходи бур’янів і створюють конкуренцію сходам культури.

Мета і завдання.

– дослідити закономірності формування забур’яненості агроценозу сої залежно від екологічних чинників;

Умови виконання досліду: дослід проводили у стаціонарному польовому досліді кафедри землеробства та гербології у ВП НУБіП України «АДС» упродовж 2020-2021 років. Об'єкт дослідження – закономірності формування бур’янової синузії у агроценозі сої залежно від агротехнічних заходів. Предмет дослідження – елементи системи контролю забур'яненості посівів сої, системи обробітку ґрунту.

Короткі результати:

1. У структурі видового складу домінували однорічні злакові бур’яни, які становили понад 50 % від загальної кількості флористичного складу бур’янового ценозу. Посіви сої були представлені 16 видами бур’янів за диференційованого обробітку і 14 за полицево-безполицевого розпушення грунту.

2. Структура бур’янового угрупування у посівах сої представлена переважно пізніми ранніми видами сегетальної рослиності, а їх частка за диференційованого обробітку грунту становила 62,2 %, а за полицево-безполицевого обробітку на 6,6 % менше. За полицево-безполицевого способу основного обробітку збільшувалась частка раніх ярих на 8,9 % і зменшувалась зимуючих та озимих – 0,9 та 1,4 % багаторічних бур’янів. За мілкого безполицевого обробітку, частка ярих ранніх становила 43,3 %, пізніх ярих – 53,2 %, зимуючих бур’янів зменшилась на 0,7 % порівняно з контролем.

Висновки: Встановлено, що в агроценозі сої, відбуваються зміни у структурі сегетальної рослинності, про що свідчить збільшення частки ярих ранніх на 8,5 %, пізніх ярих на 6,9 %, що було зумовлено погодними умовами, про що свідчать тісні кореляційні зв’язки часу появи сходів злакових бур’янів для опадів r=0,84 та r=0,97 для температури.

УДК: 631.51:632.51:633.11 “324”

ВПЛИВ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ НА ЗАБУР’ЯНЕНІСТЬ ПОСІВІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ У ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

ПРИЦЕПОВ В.В., магістр 2 року навчаня АБФ

Науковий керівник: ЛІТВІНОВ Д. В., доктор с.-г. наук, ст. н. співробітник

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність. Озима пшениця одна з найпопулярніших для вирощування культур в Україні. Загальна площа під пшеницею озимою в Україні становить майже четверту частину всіх посівних площ і понад 40 % посівів зернових культур України. Одним із пріоритетних напрямків підвищення врожайності зернових культур є науково обґрунтований вибір способу та глибини основного обробітку ґрунту. Правильно підібраний і виконаний обробіток ґрунту один з важливих факторів формування якісного врожаю пшениці озимої. Ріст і розвиток бур’янів залежить не тільки від правильно обраного гербіцидного захисту і попередника, а і значною мірою залежить від обраного типу обробітку ґрунту. Провідна роль у регулюванні рівня забур’яненості посівів пшениці озимої належить раціональному обробітку ґрунту, який має забезпечувати протибур’янову ефективність, підвищуючи здатність агрофітоценозів у напряму зменшення частки сегетальної рослинності. Слід зазначити, що підвищення рівня забур’яненості посівів це проблема, актуальність якої зростає у зв’язку з переходом до мінімізації основного обробітку ґрунту, збільшенням частки просапних культур у сівозмінах; поширення стійких до дії гербіцидів популяцій бур’янів.

Метою дослідження було встановлення впливу обробітку ґрунту на забур’яненість в посівах пшениці озимої.

Завдання дослідження:

1. Провести аналіз погодних умов у роки проведення дослідження;

2. Дослідити вплив обробітку ґрунту на актуальну забур’яненість посівів пшениці озимої;

3. Визначити вплив досліджуваних факторів на структуру забур’яненості агроценозу пшениці озимої;

4. Визначити вплив досліджуваних факторів на кількість бур’янів у посівах пшениці озимої;

5. Визначити вплив досліджуваних чинників на формування врожаю та продуктивності посівів пшениці озимої;

6. Встановити економічну ефективність вирощування пшениці озимої.

Методи досліджень. загальнонаукові: аналіз, синтез; спеціальні методи: польовий, лабораторний; статистичні методи: дисперсійний.

Умови виконання досліду. Польові дослідження було проведено у с. Шпітьки Києво-Святошинського району Київської області у господарстві ПСП «Амарант Агро». Досліджували три варіанту обробітку ґрунту: 1. Полицевий (оранка на 16-18 см (контроль); 2. Безполицевий (дискова борона на 10-12 см); 3. No-till. на фоні хімічного захисту від бур’янів.

Результати досліджень. Встановлено, що в агроценозі пшениці озимої найменша кількість бур’янів спостерігається за полицевого способу основного обробітку ґрунту (оранка на 16-18 см) – 19,0 шт/м². За безполицевого способу основного обробітку ґрунту (дискова борона на 10-12 см) кількість бур’янів зросла у 2,6 рази і склала 50 шт./м², а за технології No-till у 5,2 рази до 98 шт./м². Ефективність внесення гербіцидів на фоні полицевого способу обробітку ґрунту (оранка 16-18 см) становила 48 %, за безполицевого способу основного обробітку ґрунту – 52 %. Найвища ефективність гербіцидів була за технології No-till – 54 %. Найбільша врожайність зерна 6,70 т/га, пшениці озимої сформований за полицевого способу основного обробітку ґрунту (оранка на 16-18 см), із застосуванням гербіциду Гранстар Голд 75, ВГ + ад’ювант Скаба, КЕ розрахунку 0,050 кг/га + 0,05 л/га. Оптимізація основного обробітку ґрунту та застосування хімічного захисту від бур’янів забезпечує річний економічний прибуток 33,25 тис. грн/га та підвищення рентабельності до 195 %.

УДК 631.51.021:63385(477.85)

ВПЛИВ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ В УМОВАХ ТОВ «ДП ЗЕРНЯТКО» МЕНСЬКОГО Р-Н, ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

САВЧЕНКО А.В., магістр 2 року навчання АБФ

Науковий керівник: ІВАНЮК М.Ф., кандидат с.-г. наук, доцент кафедри землеробства та гербології

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність: Соняшник – культура, яку переважно вирощують на Півдні України. Останні 5 років зі зміною клімату та досягнень селекції, гібриди вирощуються по свій території України. Тому, умови Чернігівської області є придатними для вирощування соняшнику. Знання і розуміння формування і розвитку бур’янового угрупування агрофітоценозу соняшнику, при різному основному обробітку ґрунту, є необхідною і обов’язковою умовою для розробки біологічно високо ефективної та екологічно прийнятної системи контролю бур’янів. Відмінність водно-фізичних властивостей ґрунту при різному основному обробітку ґрунту.

Мета і завдання:

1.Визначити формування водно-фізичних властивостей ґрунту в посіві соняшнику при різному основному обробітку ґрунту;

2. Визначити вплив варіантів досліду на забур’яненість соняшника;

3. Визначити елементи біологічного врожаю залежно від варіантів досліду;

4. Провести облік фактичної урожайності культури та її статистичну обробку відповідно до варіантів досліду;

5.Розрахувати економічну ефективність вирощування соняшника за досліджуваних умов.

Умови виконання досліду: дослід проводився протягом 2020-2021 років у стаціонарній польовій сівозміні, з наступним чергуванням культур: горох – оз. пшениця – соняшник – ячмінь ярий – оз. пшениця - кукурудза на зерно. Сівозміна розміщена в польовій сівозміні ТОВ «ДП Зернятко», с. Покровське, Менського району Чернігівської області.

Короткі результати:

1. Проведені нами дослідження не виявили суттєвого впливу різного обробітку ґрунту на зміну щільності посівного шару ґрунту. Склад посівного шару у більшій мірі визначається попередником, а саме строками їх збирання та обробітком ґрунту під соняшник. Так на період сівби соняшника на оранці щільність ґрунту коливалась від 1,05 до 1,27 г/см³, а на обробітку ґрунту при застосуванні розпушування була в межах від 1,03-1,3 г/см³. В середньому відхилення складало 0,02-0,03 г/см³. На протязі вегетації культури, показники щільності ґрунту на обох варіантах збільшувались і різниця між варіантами з обробітку значній мірі нівелювалась.;

2. Більша кількість продуктивної вологи як на орному так і в метровому шарі накопичується на варіанті з розпушуванням, не значні відхилення має варіант з оранкою, за своїми запасами він не значно поступається, тому господарство вибір акцентоване увагу на економічній складові побудови основного обробітку ґрунту під соняшник.;

3.При вирощуванні соняшнику за полицевого обробітку у видовому складі зменшується частка дрібнонасіних пізніх ярих бур’янів (щириці звичайної);

4. Ефективнішим у контролі бур’янів є варіант з післясходовим внесенням гербіцидів, гербокритичний період соняшника є фаза 2-4 листки, тому час внесення та ефективність дії гербіциду була вищою.

Висновки:

1. Найвищі показники врожайності в умовах господарства показав гібрид Конді (4,1 т/га) на фоні полицевого основного обробітку ґрунту;

2. Рівень урожайності соняшнику визначається якістю контролювання забур'яненості і обробітком ґрунту.

3. Найвищі його показники забезпечував варіант захисту з внесенням після сходового гербіциду Челендж 1 л/га та Фюзілад Форте 2 л/га у фазу 2-4 листків культури;

4. Найвищою економічною ефективністю характеризувався варіант з оранкою, на якому вирощувався гібрид Конді.

УДК: 631.51.021:633.15

ОПТИМІЗАЦІЯ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ ЗА

ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ НА ЗЕРНО В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

САЙДАК О. М., магістр 2 року навчаня АБФ

Науковий керівник: ЛІТВІНОВ Д. В., доктор с.-г. наук, ст. н. співробітник

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність. На сьогоднішній день кукурудза є однією із найрентабельніших та найпопулярніших сільськогосподарських культур світу і України зокрема. Слід зазначити, що виробництва зерна кукурудзи є важливою складовою усього зернового господарства України. Її сучасне народногосподарське значення і, зокрема забезпечення надійного зернофуражного балансу не має альтернативи. Ця культура значною мірою визначає не лише економічний стан тваринництва, але й зернової галузі в цілому. Крім того, в останні роки ця культура все більш стійку позицію займає на світовому ринку зерна. В цьому плані природно-економічні умови України дозволяють не тільки забезпечити внутрішні потреби в зерні кукурудзи, а й значно наростити її експортний потенціал. Проте в дійсності на шляху, пов’язаному зі створенням стабільного і сприятливого середовища, включаючи інфраструктуру ринку, у виробничій практиці під час вирощування кукурудзи ще мають місце численні перепони як агротехнологічного, так і організаційно-економічного характеру.

Серед заходів, які впливають на потенційну та ефективну родючість основний обробіток ґрунту є одним з визначальних, оскільки регулює його фізичний стан, водний, повітряний та в певній мірі поживний режими, забезпечуючи необхідні умови для формування відповідної врожайності сільськогосподарських культур. Для підвищення врожайності є потреба у теоретичному обґрунтуванні і практичному пошуку шляхів підвищення продуктивності кукурудзи через реалізацію її генетичного потенціалу за рахунок удосконалення елементів агротехнологій, адаптивних до ґрунтово-кліматичних особливостей технології вирощування. Тому питання ефективності способів обробітку в короткоротаційних зернових сівозмінах за побічної продукції на добриво, тенденції до змін кліматичних і погодних умов потребують відповідних додаткових досліджень і є актуальними

Мета дослідження полягала у вивченні впливу способу основного обробітку ґрунту на формування продуктивності кукурудзи на зерно.

Завдання дослідження:

1. Провести аналіз погодних умов у роки проведення дослідження;

2. Дослідити зміну агрофізичних властивостей ґрунту залежно від досліджуваного чинника;

3. Визначити продуктивність посівів кукурудзи на зерно залежно від способу і глибини основного обробітку ґрунту;

4. Провести економічну оцінку вирощування кукурудзи на зерно залежно від досліджуваного чинника

Об’єкт дослідження: процес зміни продуктивності кукурудзи на зерно залежно від способу і глибини основного обробітку ґрунту.

Умови виконання досліду. Польові дослідження виконано уВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» у стаціонарному досліді кафедри землеробства та гербології. Для порівняння було вибрано традиційний полицевий обробіток, безполицевий глибокий та безполицевий мілкий, попередник – ячмінь ярий.

Результати дослідження. Дослідження впливу способу і глибини основного обробітку ґрунту на щільність складення ґрунту показали, що за полицевого способу основного обробітку ґрунту (оранка на 25-27 см) досить однорідним по горизонту і найбільш розпушеним є шар 0-20 см, також ущільнення відбувається поступово, за винятком шару 0-10 см в з періоду сходів до цвітіння та ущільнення склало 0,07 г/см³ на відміну від нижчих шарів. За безполицевого обробітку щільність сильно різниться як по горизонту так і з часом, за винятком часу збирання де щільність по горизонту майже вирівняна. Мілкий обробіток дисковими боронами показав, що шари ґрунту 10-20 см та 20-30 см дещо ущільнилися з плином часу, а от верхній шар 0-10 см був значно менш щільним в порівнянні із ними. Зміна щільності його склала 0,24 г/см³ в період від сходів до збирання культури.

Найменші запаси продуктивної вологи у 0-100 см шарі ґрунту, на час сівби кукурудзи на зерно формувалися за полицевого основного обробітку ґрунту (оранка на 25-27 см) – 164,6 мм. Безполицевий основний обробіток ґрунту (чизель-глибокорозпушувач на 25-27 см) забезпечив запаси доступної вологи у 0-100 см шарі ґрунту на рівні 171,2 мм. Найефективніше використанням вологи (421,6 м³) на утворення одиниці сухої речовин урожаю кукурудзи характеризується варіант з безполицевим основним обробітком ґрунту (чизель-глибокорозпушувач на 25-27 см).

Оптимальним варіантом основного обробітку є безполицевий обробіток чизель-глибокорозпушувач на глибину 25-27 см. Врожайність кукурудзи при цьому склала 8,73 т/га, що на 2,7% більше від контрольного варіанту з використанням оранки.

УДК: 631.93:632.51:633.11.324

ФОРМУВАННЯ ЗАБУР’ЯНЕНОСТІ АГРАЦЕНОЗУ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗА РІЗНИХ ПОПЕРЕДНИКІВ У ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

БУРЯК О.С., магістра 2 року навчання АБФ

Науковий керівник: БАБЕНКО А.І., кандидат с.-г. наук, старший викладач
Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність теми. Вагомим фактором ризику під час вирощування пшениці озимої є висока забур'яненість її посівів, яка завдає значної шкоди зерновому господарству. Дослідження полів минулого століття виявили велику кількість полів з високим рівнем забур’яненості, що становить більше 50 шт./м²– 70%, середнім рівнем – 10-50 шт./м² – 20% і низьким рівнем менше 10 шт./м² – лише 10 %.

Мета і завдання дослідження. Метою виконаної роботи стало удосконалення методики прогнозу сходів бур’янів у посівах пшениці озимої і обґрунтування на цій основі системи ефективного захисту культури від них.

1. Проведено порівняльну оцінку справджуваності трьох методів прогнозу сходів бур’янів у посівах пшениці озимої – за потенційною забур’яненістю ріллі (інструментального), біологічного та розрахунково.

2. Виявлення залежності справджувальності прогнозу сходів бур’янів у посівах пшениці озимої за різних попередників.

3. Здійснення гербологічного оцінювання бур’янових синузій агрофітоценозу пшениці озимої залежно від попередників.

4. Визначена технологічна та господарська ефективність контролю бур’янів у посівах пшениці озимої.

5. Визначення енергетичної та економічної оцінки заходів контролю забур’яненості посівів пшениці озимої за різних попередників.

Умови виконання досліду: стаціонарний польовий дослід з ефективності контролю бур’янів у посівах пшениці озимої за різних попередників проводився протягом 2020 – 2021 років на базі ”ПСП Криниця ”Тернопільської області. Ефективність дії вивчали на фоні погодних умов та типу забур’яненості, які склалися на період досліджень.

Методика виконання: закладання польового досліду та проведення всіх обліків проводилися за загальноприйнятими в землеробстві методиками польових досліджень.

Короткі результати: На підставі результатів проведеного дослідження удосконалена методика розрахункового прогнозу сходів бур’янів у посівах пшениці озимої, яка залежно від попередників забезпечує справджуваність прогнозу 85

133 %, не поступаючись інструментальному методу, але переважає його за економією часу в 7–10 разів.

Рекомендуємо систему ефективного контролю бур’янів у посівах пшениці озимої, складена на основі прогнозу сходів бур’янів із поєднання полицево-безполицевого основного обробітку ґрунту в сівозміні, в тому числі в полі пшениці після ріпаку озимого – плоскорізне розпушування на 20–22 см, а після сої та кукурудзи – дискування на 8–10 см та застосування бакової суміші гербіцидів Гранстар в.г., 75 % в нормі 0,02 кг/га і Пума Супер м.в.е., 6,9 % в нормі 1,0 л/га.

Висновки: Варіанти досліджень сприяють зменшенню рясності бур’янів на час збирання урожаю на 36 %, їх репродуктивної частки – на 30 %, надземної маси – на 42 % порівняно з контролем

УДК 631.5:633.35(292.485)(477)

Оптимізація технології вирощування гороху в Лівобережному Лісостепу України в умовах ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія»

ВАСЬКІВСЬКИЙ Б.С.,магістр 2 року навчаня АБФ

Науковий керівник: ТАНЧИК С.П., Професор, доктор с-г наук. Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність теми. Оптимізація технології вирощування гороху актуальна з кількох причин. Це сприяє підвищити урожайність гороху не тільки в кількісному вигляді, а й в якісному. Тому, при отриманні стабільного урожаю ми можемо отримати більший вміст білку в зерні, що підвищить його цінність для переробної промисловості. По-друге, збільшення кількості посів гороху здатна значно скоротити викиди вуглекислого газу та азоту в газоподібному стані в атмосферу, що в умовах декарбонізації сільського господарства є надзвичайно важливим та вагомим аргументом.

Мета і завдання дослідження. Метою магістерської роботи є встановлення особливостей формування продуктивності гороху залежно від норми внесення азотних добрив в умовах Лівобережного Полісся України.

Об’єкт дослідження. Процес формування продуктивності гороху залежно від норми внесення азотних добрив.

Предмет дослідження. Норма внесення азотних добрив, кількість бульбочкових бактерій, їх маса, урожайність та якість насіння, економічна норма внесення азотних добрив.

Методи дослідження. Загальнонаукові: гіпотеза – вибір напрямів наукових досліджень; експеримент – дослідження об’єкту та процесів, що відбуваються в ньому; спостереження – виявлення особливостей розвитку рослин гороху залежно від схеми захисту. Спеціальні: польовий – встановлення врожайності, біометричні обліки та виміри, лабораторний – аналіз якості насіння; статистичний – оцінювання достовірності отриманих результатів досліджень, сили впливу досліджуваних чинників та кореляційних зв’язків; розрахунково-порівняльний – оцінювання економічної ефективності вирощування гороху.

Наукова новизна одержаних результатів.

- Виявлено взаємообумовлені зв’язки між нормою внесення азотних добрив, урожайністю, кількістю бульбочкових бактерій та якістю насіння гороху.

Короткі результати.

- Інокуляція насіння гороху перед сівбою є обов'язковою технологічною операцією, яка є відносно недорогою, проте високоефективною.

- Найефективніше показали норми внесення азотних добрив в нормі 60 та 90 кг д.р. на гектар. Норма внесення 120 кг д.р. на гектар призвела до зниження урожайності. Це обумовлено фокусування культури на нарощені більшої вегетативної маси.

- Для отримання високого вмісту білку в зерні гороху найкращим виявилась норма внесення 120 кг на гектар.

- При підвищенні продуктивності азотфіксації та накопиченні в ґрунті фіксованого азоту, варто вносити 90 кг азоту на гектар. Така норма внесення дозволить накопичити в ґрунті близько 120 кг азоту.

- Найвища економічна ефективність внесення азоту складає в нормі 60 - 90 кг д.р. на гектар.

Висновки: В умовах Лівобережного Полісся України, при густоті стояння гороху 800 тис. шт/га найкращий результат отримано при збільшенні норми азотних добрив від 45 кг до 90 кг д.р./га.

Збільшення норми дає прибавку урожайності в розмірі 7,1 ц/га, а також збільшує дохід на 6337 грн.

З урахуванням кліматичних змін та росту цін на азотні добрива, виробництво варто розглянути варіант збільшення норми внесення азоту до 60 кг діючої речовини на гектар, а іншу частину компенсувати за рахунок фосфорно-калійних добрив.

УДК 631.5:633.51

НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА ПОПЕРЕДНИКІВ ПІД КУКУРУДЗУ НА ЗЕРНО В ТОВ «МХП-АГРО-С»

ЛЕГУША К. О. .,магістр 2 року навчаня АБФ

Науковий керівник: РОЖКО В. М., кандидат с.-г. наук, доцент кафедри землеробства та гербології

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність теми. Кукурудза на зерно є поширеною культурою у світі, активно на сьогодні вона вирощується в Україні і зокрема на Київщині. Значне місце у технології мають відповідний обробіток грунту та попередник. На сьогодні часто використовують такі культури, які часто є умовно допустимими з точки зору їх впливу на показники родючості в цілому і урожайність культури зокрема. Уточнення цього моменту на фоні різних заходів основного обробітку грунту потребує дане питання і в умовах ТОВ «АГРО-С».

Мета і завдання полягає в тому, щоб встановити оптимальну систему обробітку ґрунту для вирощування кукурудзи з високою і сталою урожайністю зерна в умовах ТОВ «Агро-С», Броварського району, Київської області.

Умови виконання досліду: дослід проводився протягом 2020-2021 років у господарстві ТОВ Агро-С Броварського району, Київській області на дерново-підзолистих ґрунтах.

Короткі результати: Вміст доступної вологи в ґрунті залежить від проведеного заходу обробітку ґрунту, за оранки на 22-25 см спостерігається накопичення на 9-10% більше, порівняно з дискуванням на 9-12 см. Серед попередників найкраще себе проявила пшениця озима, де запаси і в метровому і в орному шарах з вищі, порівняно з кукурудзою та соняшником. Щільність ґрунту залежить від попередника та обробітку ґрунту, за дискування після всіх попередників щільність ґрунту вища в порівнянні з оранкою. Найкращим попередником для кукурудзи в умовах господарства є пшениця озима. Використання соняшнику та кукурудзи як попередників для кукурудзи на зерно не сприяють покращенню вмісту повітряно-сухих агрегатів та водотривких. Порівняно з попередником пшеницею озимою коефіцієнти структурності ґрунту тут суттєво нижчі: 1,67-1,55 та 1,91-1,82 проти 2,15-2,07. Це відбувається за рахунок збільшення бриластої частини за використання дискування на 9-12 см та пилової фракції за використання оранки. Найвищого показника в господарстві досягли за вирощування її упродовж 2021 рр. на фоні обробітку ґрунту після пшениці озимої – 9,7 т/га, а у середньому за 2020-2021 р.р. це становило 9,55 т/га.

Висновки. Для забезпечення оптимальних параметрів родючості ґрунту, очистки його від бур’янів та отримання високих врожаїв кукурудзи на зерно 9,55 т/га з рівнем рентабельності 170% в умовах ТОВ «МХП-Агро-С» Броварського району Київської області вирощувати її після пшениці озимої та використовувати оранку на 22-25 см.

УДК 631.425 : 633.11

ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМ ЗЕМЛЕРОБСТВА ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ КУКУРУДЗИ НА ЗЕРНО В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВП НУБІП УКРАЇНИ «АГРОНОМІЧНА ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ»

МІЩЕНКО О.О., магістр 2 року навчаня АБФ

Науковий керівник: РОЖКО В.М.кандидат с.-г. наук, доцент кафедри землеробства та гербології

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Актуальність теми. В сучасному зональному землеробстві у регулюванні умов ґрунтового середовища важлива роль належить науково обґрунтованому застосуванню систем основного обробітку ґрунту в сівозміні. Серед науковців не існує єдиної думки, яка з цих систем забезпечує оптимальні умови росту та розвитку рослин.На сьогоднішній день, в сучасному землеробстві наявність економічних та екологічних проблем спонукають до активізації впровадження та ефективного застосування нових систем основного обробітку ґрунту, що є часто одним із визначальних факторів отримання прогнозовано високих врожаїв в різних ґрунтово-кліматичних зонах.

Мета і завдання та умови виконання досліду. Саме з метою вивчення цих факторів в Агрономічній дослідній станції Національного університету біоресурсів і природокористування України закладено дослід у стаціонарі кафедри землеробства та гербології впродовж 2020-2021 рр., метою якого було ефективність промислової, екологічної та біологічної систем землеробства на фоні диференційованого (контроль), полицево-безполицевого та поверхневого заходів обробітку ґрунту.

Короткі результати. Дослідженнями встановлено, що під впливом систем землеробства в посівах кукурудзи на зерно в ланці із ярим ячменем та горохом суттєво змінюється водний та поживний режим ґрунту, його щільність та кількість бурянів у посівах культури. Все це в комплексі позитивно впливає на кінцевий результат урожайності кукурудзи та наступних культур в сівозміні. Зокрема, екологічна та біологічна система землеробства сприяла більшому накопиченню вологи в метровому і орному шарах грунту в середньому на 3 - 5 %, щільність грунту практично не змінилася, проте забур’яненість посівів зросла, особливо за біологічної системи землеробства, на 30 – 50 %, порівняно з промисловою.Серед заходів основного обробітку грунту найбільш перспективними щодо покращення агрофізичних показників грунту та зменшення забур’янення виявлено диференційований та полицево-безполицевий обробіток грунту.

Висновки. Отже, виходячи з отриманих даних проведеного дослідження, можна зробити висновок, що найвищими показниками характеризується промислова та екологічна системи землеробства з урожайністю зерна кукурудзи в середньому 9,2 т/га. Серед заходів обробітку ґрунту найефективнішим виявився полицево-безполицевий обробіток ґрунту.

УДК 632.51:631.5:633.15

МІНІМІЗАЦІЯ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ ПІД ПШЕНИЦЮ ОЗИМУ НА ЛІВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

УНОЛЬД О.П.,магістр 2 року навчаня АБФ

Науковий керівник: ТАНЧИК С.П., доктор с.-г. Наук, професор, завідувач кафедри землеробства та гербології

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність: Пшениця озима в Україні є провідною культурою, адже забезпечує національну продовольчу безпеку, займає чільнее місце по площах посіву. Вона, характеризується високими кормовими показниками. Завдяки невеликим затратам на вирощування, невибагливості до догляду, високій потенційній продуктивності цій культурі виділяють значні площі у сівозмінах великі агрофірми та дрібні фермерські господарства. До них входить і ТОВ «МХП Агро-С», де у сівозміні значний відсоток складає пшениця озима.

Мета і завдання

Визначити найкращу систему обробітку ґрунту та підживлення пшениці озимої з отриманням високої і сталої урожайністі зерна в умовах ТОВ «МХП Агро-С»

Умови виконання досліду. Дослід проводився протягом 2020-2021 років у господарстві ТОВ «МХП Агро-С» Броварського району Київській області на дерново-підзолистих, чорноземах опідзолених, ясно сірих та сірих опідзолених грунтах.

Методика виконання. Закладка польового досліду та проведення всіх спостережень проводилось за загально прийнятими в землеробстві методиками польових досліджень.

Короткі результати.

За мінімального обробітку у верхньому 0 – 10 см шарі ґрунту створюються сприятливі умови, у наступних 10 – 20 та 20 – 30 см шарах переважає багато пилу та груддя. За поверхневого обробітку відбувається розшарованість ґрунту за оструктуренням.

Щільність впливає на винос поживних речовин при формуванні біомаси, чим більша щільність тим більше рослина виносить з грунту поживних елементів. Ущільнені грунти не сприяють розвитку мікроорганізмів, що погіршує мобілізацію поживних речовин і коренева система рослини розвивається недостатньо, її більша частина знаходиться у верхніх шарах грунту. Разом з тим, за низької щільності знижується врожайність, спостерігаються рванні сходи та бистре випаровування вологи з грунту.

Системи обробітку грунту по різному впливають на забезпечення та накопичення вологи у грунті. Дослідження показали, що протягом двох років лідером по запасах накопиченої вологи є мінімальний обробіток грунту.

Кожен основний обробіток має специфічний склад бур’янів та їх кількість. При підрахунках бур’янів та визначенні їх видового складу весною під час кущення переважали талабан польовий, кучерявець Софії, триреберник непахучий, підмареник чіпкий, грицики звичайні, сокирки польові, рутка лікарська, мишій сизий, осот жовтий та пирій повзучий.

У період збирання врожаю пшениці озимої видовий склад бур’янів дещо відрізнявся, були представленні лобода біла, мишій сизий, березка польова, осот польовий та пирій повзучий.

Висновки:Для отримання високої врожайності пшениці озимої, де попередником був соняшник, на рівні 6,0 т/га і вище потрібно дотримуватися рихлення на глибину 18 – 20 см з підживленням мікроелементами у баковій суміші.

УДК: 632.51:633.34(292.485) «477»

ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ СОЇ ВІД БУР’ЯНІВ У ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

ШАПОВАЛ Н. О., магістр 2 року навчання АБФ

Науковий керівник: ТАНЧИК С. П., професор, доктор с-г наук

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність:Бур’яни були, є і будуть, навіть у майбутньому за грунтозберігаючих технологій, основним біологічним фактором ризику в землеробстві. Фінансові витрати на контроль сегетальної рослинності у посівах сої давно вже складають більше половини загальних витрат на систему захисту. Агроном приділяє у двічі більше часу на вирішення проблеми забур’яненості, ніж на проблеми шкідників і хвороб.

Мета і завдання: встановити ефективність ґрунтових гербіцидів на сої за класичної технології вирощування у Правобережному Лісостепу України; визначити видовий склад та кількість бур’янів у посівах сої; дослідити ефективність дії різних ґрунтових гербіцидів та їх бакових сумішей; - визначити економічну доцільність вжитих заходів захисту від бур’янів.

Умови виконання досліду: стаціонарний польовий дослід з ефективності контролю бур’янів ґрунтовими гербіцидами та їх баковими сумішками проводився протягом 2020 – 2021 років на базі дослідної станції ТОВ «Сингента» Білоцерківського району Київської області. Ефективність дії вивчали на фоні погодних умов та типу забур’яненості, які склалися на період досліджень.

Методика виконання: закладання польового досліду та проведення всіх обліків проводилися за загальноприйнятими в землеробстві методиками польових досліджень.

Короткі результати: - на дослідних ділянках переважали такі бур’яни як лобода біла, гірчак березковидний та гірчиця польова. Ефективність контролювання була продемонстрована на цих ключових об’єктах: через 4 тижні після внесення гербіцидів. Ефективний контроль лободи білої та гірчаку березковидного був на всіх варіантах, окрім контролю. Гірчицю польову гірше проконтролювали бакові суміші Дуал Голд + Гезагард та Стомп + Фронтьєр на рівні 82,3 % та 69,2 %. Було встановлено деякі ознаки фітотоксичності на сої, які проявилися в наслідок рясних дощів та прохолодної погоди. На період зімкнення міжрядь кількість бур’янів на контролі збільшилася на 74,3 %, загальна ж ефективність на всіх варіантах з внесенням ґрунтових гербіцидів майже не змінилася. Від зімкнення міжрядь до збирання культури при тенденції збільшення рівня присутності бур’янів, ефективність препаратів була на високому рівні, і майже не змінилася. Пригніченню росту та розвитку угрупувань сегетальної рослинності сприяв фітоценотичний вплив культури та конкурентна боротьба між бур’янами. Найкращим в даних умовах був препарат Примекстра TZГолд у нормі 4 л/га, контроль бур’янів протягом вегетації склав 97 %. Підвищення врожайності у всіх варіантах склав 539,6 %.

Висновки: За умов прохолодної погоди та великої кількості атмосферних опадів, у після посівний період сої, контролювання забур’яненості на рівні 97 – 99 % рекомендовано вносити перед посівом ґрунтовий гербіцид Примекстра TZГолд у нормі 4 л/га або бакову суміш препаратів Пледж 100 г/га + Пропоніт 2 л/га.

УДК 631.5: 633.85

ВПЛИВ СИСТЕМИ ХІМІЧНОГО ЗАХИСТУ ВІД БУР’ЯНІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ КУКУРУДЗИ

ЯЩУК А. І.,магістр 2 року навчання АБФ

Науковий керівникКосолап М.П.., кандидат с.-г. наук, доцент кафедри землеробства та гербології

Національний університет біоресурсів і природокористування

Актуальність При вирощування кукурудзи на зерно, головна ціль аграрія отримати високий та якісний врожай . Але часто агровиробники страждають від збитків та втрати врожаю, причиною яких є присутність бур’янів у посівах. Бур’яни пристосовані до життя в конкурентних умовах краще ніж культурні рослини. Вони витісняють рослини кукурудзи, змагаючись за світло , воду та джерело енергії. Задля високої продуктивності посівів кукурудзи, необхідно скласти чітко обґрунтовану систему хімічного захисту , сівозміну та перелік технологічних операцій, задля підтримання у чистому вигляді полів.

Мета роботи: наукове обґрунтування впливу системи хімічного захисту кукурудзи від бур’янів.

Завдання дослідження: провести аналітичні дослідження та спостереження при вирощуванні кукурудзи за такими темами: контроль бур’янів, рівень забур’яненості , вплив системи захисту на урожайність індекс NDVI, висота рослин кукурудзи, висота кріплення качана

Умови виконання досліду Дослідження проводилися протягом 2020-2021 років в умовах ТОВ «Фаворит-Агро Рівненського району Рівненської області на дерново-підзолистих грунтах. Дослід двофакторний. Повторність в дослідах – чотириразова. Попередником кукурудзи в досліді була пшениця озима . Сівбу проводили 21.04.2021 сівалкою Great Plains 8070 на глибину 5 см. Гібрид- Р9911. Норма висіву 68 тис. насінин на га. Під основний обробіток грунту вносил1 НПК 8-20-30+3S у нормі 100 кг\га (фон) Схема досліду представлена у таблиці

Методика виконання: закладка польового дослід та проведення всіх спостережень проводилося за загально прийнятими в землеробстві методикам польових досліджень

Таблиця 1

Вплив системи хімічного захист рослин від бур’янів на урожайність кукурудзи

№ варіанту	Грунтові гербіциди	Післясходові гербіциди	Урожайність ц/га
1	Контроль (без грунтового)	Тітус Екстра 0,05 кг/га + Дикогерб Супер 1,0 л/га (V3-V5)	68,0
2	Кратос 2,5 л/га	Тітус Екстра 0,05 кг/га + Дикогерб Супер 1,0 л/га (V3-V5)	93,0
3	Кратос 2,5 л/га	Дублон 1,2 л/га + Балерина 0,4 л/га (V3-V5)	100,9
4	Кратос 2,5 л/га	Тітус Екстра 0,05 кг/га + Хармоні 0,012 кг/га (V3-V5)	97,2
5	Кратос 2,5 л/га	МайсТер 0,15 кг/га + Хармоні 0,012 кг/га (V3-V5)	96,1
6	Кратос 2,5 л/га	Тітус Екстра 0,05 кг/га + Хармоні 0,012 кг/га (V7-V8)	87,0
7	Кратос 2,5 л/га	МайсТер 0,15 кг/га + Хармоні 0,012 кг/га (V7-V8)	91,3
8	Примекстра Голд 3,5 л/га (1-3 листка)	без післясходових	100,9
9	Примекстра Голд 3,5 л/га (1-3 листа)	Тітус Екстра 0,05 кг/га + Хармоні 0,012 кг/га(V3-V5)	95,3

Висновки та пропозиції В даному районі для надійного захисту від бур’янів, варто застосовувати біологічно і економічно обгрунтовану таку систему хімічного захисту , для забезпечення урожайності на рівні 10 т/га. та рівня рентабельності на рівні 216-221 % : Грунтовий гербіцид Кратос 2,5 л/га та післясходова бакова суміш - Дублон 1,2 л/га + Балерина 0,4 л/га внесена у фазу V3-V5 та Грунтовий гербіцид - Примекстра Голд 3,5 л/га у фазу 1-3 листка

УДК631.452:631.559:633.15

ВПЛИВ СИСТЕМ ЗЕМЛЕРОБСТВА НА УРОЖАЙНІСТЬ КУКУРУДЗИ НА ЗЕРНО В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

САНДУЛ О. Л., магістр 2 року навчаня АБФ

Науковий керівник: КАРПЕНКО О.Ю., кандидат с.-г. наук, доцент кафедри землеробства та гербології

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність: Впродовж багатьох років, інтенсивне використання земельних угідь не відновлювалось заходами по відтворенню родючості, що привело до деградації грунтів і зниженню врожайності сільськогосподарських культур.Стан наших земель потребує науково обґрунтованих заходів по підвищенню родючості грунту та отримання екологічно чистих продуктів харчування.

Мета і завдання: Метою досліджень є визначення найбільш ефективної системи землеробства під кукурудзу на зерно в умовах Правобережного Лісостепу України, спрямовану на збереження та відтворення родючості грунту.

Для досягнення цієї мети передбачалось вирішення таких завдань:

- вплив біологічної активності ґрунту в посівах кукурудзи;

- вплив на характер та інтенсивність мікробіологічних та біохімічних процесів ґрунту;

- визначити урожайність кукурудзи залежно від системи землеробства

Умови виконання досліду: Дослід проводився у 2019-2020 р.р. у стаціонарній сівозміні з наступним чергуванням культур: горох – пшениця озима - цукровий буряк - ячмінь – кукурудза на зерно. Сівозміна розміщена в польовій лабораторії кафедри землеробства та гербології у ВП «АДС» НУБіП України, с. Пшеничне Васильківського району Київської області.

Короткі результати:

1.Внесеня на 1гектар за екологічної системи земелробства 24 т/га органіки + 150 кг/га NPK забезпечує вміст агрономічно цінних агрегатів в орному шарі чорнозему типового.

2. Найбільш cпpиятливими cклалиcя умови для розкладання лляної тканини мiкpооpганiзмами на пpомиcловiй cиcтемi землеpобcтва, на якій було найбільше внесено мiнеpальних добpив. В полі кукурудзи на зерно вона була вища вiд бiологiчної . Ваpiант екологічного землеpобcтва займає пpомiжне мicце.

3. Системами землеробства промислова і екологічна забезпечують оптимальні умови для росту і розвитку кукурудзи, структуру грунту, запас продуктивної вологи, вміст поживних речовин, що сприяє отриманню високій врожайності на рівні 9,2 -9,5 т/га.

4.Високий рівень рентальності за екологічної системи землеробства був досягнутий за рахунок досить високої врожайності при невеликих витратах за рахунок зменшення кількості мінеральних добрив та засобів захисту від шкідників , хвороб та бур’янів. Так рівень рентабельності становив за екологічної системи землеробства (131%), менш рентабельною промислова система 108% і низькою 72% біологічна система землеробства.

Висновок. Промислова система землеробства забезпечує високу урожайність, що підвищує собівартість продукції. За екологічної системою формується значний рівень природної родючості грунту, що позитивно впливає на функціональні властивості мікроорганізмів грунту, знижується собівартість продукції за рахунок не використання вартісних препаратів.

УДК631.5:633.854.78(477.44)

ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ВИСОКООЛЕЇНОВОГО СОНЯШНИКА В УМОВАХ ТОВ НВФ «УРОЖАЙ»

ХАРЧЕНКО В.В., магістр 2 року навчаня АБФ

Науковий керівник: КАРПЕНКО О.Ю., кандидат с.-г. наук, доцент кафедри землеробства та гербології

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Актуальність теми.

Отримання високих і сталих врожаїв можливе завдяки провадження у виробництво нових гібридів високоолеїнового соняшника та оптимізації живлення .

Мета і завдання та методика виконання досліджень.

Метою наших досліджень для оптимізації технології вирощування високоолеїнового соняшникупередбачалось вивчення на фоні чотирьох гібpидів (Іоллна , Сальвадор, Романтік, Ароматік) трьох систем удобрення (без добpив – контроль, N₃₀P₃₀K_30, N₆₀P₆₀K₆₀).

Дослідження пpоводились на чоpноземах типових малогумусних у ТОВ “НВФ Урожай» Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області. Ґрунтово-кліматичні умови господарства характерні для зони.

Умови виконання досліду: При проведені досліджень та експериментів користувались методичними рекомендаціями по проведенню польових та лабораторних дослідів із соняшником та іншими методичними рекомендаціями.

Досліди супроводжувались фенологічними спостереженнями, обліком біометричних показників, які проводили на 10 закріплених рослинах у двох несуміжних повтореннях кожного варіанта. Спостереження за розвитком рослин здійснювали для встановлення фаз: сходи, утворення кошика, бутонізація, цвітіння, фізіологічна і повна стиглість, після завершення цвітіння, а діаметр кошика – наприкінці вегетації.

Урожай насіння збирали зі всієї площі облікових ділянок вручну. Олійність насіння визначали методом Сокслета .

Результати досліджень.

1. Внесення N₃₀P₃₀K₃₀ сприялo пoдoвженню вегетaційнoгo періoду нa 2-3 днів в середньoму пo гібридaх. Зі збільшення нoрми дoбрив дoN₆₀P₆₀K₆₀ вегетaційний періoд пoдoвжився нa 11-13 днів, щo зумoвленo більш тривaлим функціoнувaнням листкoвoгoaпaрaту, a відпoвіднo і нaкoпиченням oргaнічнoї речoвини. Серед дoсліджувaних сoртів нaйкoрoтший вегетaційний періoд мaв гібрид Іоллна 104-117 днів, a нaйдoвший – Сальвадор 114-125 днів, щooбумoвленo їх генетичними тa мoрфo біoлoгічними oсoбливoстями.

2. Зaстoсувaння підвищених нoрм мінерaльних дoбрив, зoкремaaзoтних, призвoдить дo витягувaння стеблa, a відпoвіднo і зменшення йoгo тoвщини, щo мoже призвести дo прoяву стеблoвoгo вилягaння – і як нaслідoк – зрідження пoсівів тa знaчні втрaти врoжaю при збирані.

3. Зaстoсувaння мaксимaльнoї нoрми мінерaльних дoбрив сприялo знaчнoму підвищенню урoжaйнoсті. Найвищу врожайність відмічено у гібрида Іоллна – 3,76 т/га. Дещо нижча була у гібрида соняшнику Сальвадор – 3,11 т/га, а найнижчий рівень зафіксовано при вирощуванні гібриду Ароматік – 2,03 т/га.

Висновок.

Для гocпoдapcтв з виcoким piвнeм мaтepiaльнo-pecуpcнoгo зaбeзпeчeння, рекомендуємо вирoщувaти гібриди сoняшнику зaкoрдoннoї селекції Іоллна тa Сальвадор, якi здaтнi фopмувaти в дaних умoвaх вpoжaйнicть нaciння нapiвнi 3,1-3,8 т/гa.

Для гocпoдapcтв з cepeднiм piвнeм мaтepiaльнo-pecуpcнoгo зaбeзпeчeння дoцiльним є виpoщувaння гiбpиду Романтік, уpoжaйнicть якoгocтaнoвить 2,2 т/гa.

Oптимaльнoю нopмoю мiнepaльних дoбpив для високоолеїнового соняшнику є внeceння N₃₀P₃₀K₃₀. Збільшення норми мінеральних добрив N₆₀P₆₀K₆₀ призводить до зменшення олеїнової кислоти.

Тези постерної конференції магістрів – випускників кафедри землеробства та гербології

Приймальна комісія

Ректорат