Про дистанційне викладання дисциплін на кафедрі автоматики та робототехнічних систем імені академіка І.І.Мартиненка: погляд доцента Олексія Опришка

3 грудня 2020 року
  • Олексію, ви викладаєте на кафедрі автоматики та робототехнічних систем імені академіка І.І. Мартиненка з 2003 року і встигли набути значного викладацького досвіду. Як, на вашу думку, можна порівняти традиційну форму навчання та дистанційну?

     Дистанційне навчання стало необхідною складовою освітнього процесу Університету в умовах пандемії і має як позитивні, так і негативні аспекти. У той же час ми переконані, що технології, на основі котрих воно реалізується, попри організаційні та технологічні складнощі, повинні реалізовуватись в закладах вищої освіти. Зазначене пояснюється нагальною потребою сучасного високотехнологічного виробництва у фахівцях з відповідними компетентностями (для автоматників та енергетиків ситуація з кадровим складом в Україні вже критична - спрацювали процеси еміграції та старіння персоналу компаній), що надасть їм відразу після закінчення вищого закладу освіти приступити до виконання обов’язків проектування виробництва чи його супроводу. Це стає можливим лише за умов тривалого знайомства із таким виробництвом та безпоседньою участі в ньому, що й обумовило впровадження дуальної освіти: студенти постійно кілька днів на тиждень працюють на виробництві, водночас навчаючись дистанційно. Практична складова навчального процесу, при цьому, реалізується на основі виробництва, а розвиток виробництва, його перспектива неможлива без участі науково-педагогічних працівників та навчальних лабораторій закладу вищої освіти. Тобто в перспективі технології дистанційного навчання, навіть за умов спокійної епідеміологічної обстановки, є необхідністю для сучасного університету. 

  • Тобто ви вважаєте, що і після закінчення пандемії така форма має право на життя. Тоді яка на вашу думку форма навчання ефективніша, складніша організаційно?

     Дистанційне навчання, у порівнянні із традиційним аудиторним, має організаційні та технічні особливості. Для нього простіше організовувати свій час при плануванні занять (відсутня прив’язка до наявних аудиторій, транспортних заторів на дорозі тощо). Проте проявились проблеми навчальної дисципліни: спокус у молоді щодо реалізації «свого часу, у тому числі і за рахунок навчального» вдосталь. До того ж доводиться враховувати реалії інформаційної інфраструктури в державі, коли якість інтернет каналів у віддалених населених пунктах, студентів з котрих в нашому університеті вдосталь, невисока. Окрім того, якщо для лекції студентам вистачає звичайного смартфона, то лабораторні та практичні заняття вимагають використання складного обладнання та відповідних програмних середовищ. 

  • Тобто без лабораторних та практичних робіт навчання неповноцінне? Яким чином ви організували практичні/лабораторні заняття?

     З огляду на пандемію на початку семестру графік викладання дисциплін був скоригований: передусім проводились лабораторні роботи, котрі неможливо виконати в домашніх умовах. Інші завдання студентам дали змогу завантажити на накопичувачі та виконувати такі роботи вдома навіть із обмеженим підключенням до мережі Internet. Методичні вказівки на кафедрі підготовлені максимально доступними. Проте робота в лабораторії дає студенту можливість працювати в робочій групі та й викладач поряд: завжди підкаже. Для студентів, які працюють віддалено й індивідуально, на допомогу приходять відеоролики, де подається виконання лабораторної роботи із відповідними коментарями. Тривалість в кілька хвилин при обсязі в кілька мегабайт може бути використана на наявній платформі http://elearn.nubip.edu.ua. Студенти подібне оцінюють позитивно.

 

  • Як ви особисто мотивуєте студентів до навчання?

     Ефективно мотивувати студентів до навчання можливо, якщо вони розуміють, де зможуть реалізувати ці знання. Зі власного досвіду можу сказати: викладач у спілкуванні зі студентами легко виявляє, де планують працювати (чи вже працюють) студенти. Зазначене дозволить максимально наблизити відповідну дисципліну до проблем майбутньої роботи. Переконаний, що подібне може перетворитись і в консалтингові сервіси, що будуть реалізовуватись як послуги.

  • Чи є у вас пропозиції щодо покращення якості дистанційного навчання?

    Якість дистанційного навчання залежить не лише від ентузіазму науково-педагогічних працівників, але й він далеко не на останньому місці. Потрібні: капітальні вкладення в сучасне обладнання, що в останні роки вже робиться (навантаження на сервери в пікові часи-студентські сесії велике і сервіси інколи підводять); вдосконалення щодо адміністрування цих непростих серверних платформ із хмарними технологіями, методичного супроводу процесів створення електронних ресурсів (наприклад, відеокліпів лабораторних робіт, оскільки їх створення потребує специфічних вузькопрофільних знань як в галузі інформаційних технологій, так і за режисурою).

  • Тобто, ви вважаєте, що незалежно від епідеміологічного стану в державі доцільно інвестувати в ці технології, оскільки окрім суто підготовки студентів дистанційні технології будуть корисними і в інших напрямах діяльності дослідницького університету?

     Звісно зручніше та спокійніше йти уторованим шляхом, проте дуже часто рішення та технології, що створювались як супутні та допоміжні при реалізації інших задач призводили до проривних результатів. Будемо сподіватись, що епідеміологічні заходи, вжиті у всьому світі також призведуть до таких рішень.


Інтерв’ю проводив завідувач кафедри Віталій Лисенко

 

 

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook