Аспірантський філософсько-науковий гурток «Проєктивність онтометодологій» провів своє чергове засідання

  Переосмисленням та коментуванням цих висловлених Григорієм Сковородою у листах до своїх учнів думок розпочав свою роботу філософсько-науковий гурток аспірантів НУБіП України.

  У вступному слові керівник гуртка Микола Максюта наголосив, що за надскладних суспільно-політичних (по)воєнних умов зростає роль та значення філософії, філософії науки, поглибленого перепрочитання історії філософії в системі педагогічного процесу. В усіх життєбуттійнісних проявах людини філософія завжди була, але із ускладненням соціокультурних процесів ще більшою мірою, духовно-світоглядовою формою зосередження на найістотнішому.

  Аспірантський гурток зорієнтований на поглиблене переосмислення особливо актуальних за сучасної української дійсності навчально-виховних, духовно-світоглядових можливостей філософії науки.

  Адже, як навчальна дисципліна філософія науки виконує надвідповідальну місію педагогічного «посередника» між суспільством та молодим науковцем, як його «всеозброєння» (Г. Сковорода), вона має пробуджувати, вдосконалювати, на мій погляд, найбільш утаємничене, інтимне, чим відзначається, і не може не відзначатися, кожен молодий науковець – інтелектуальним слухом, аби почути, освоїти, збагнути змістовну повноту та можливості, виклики та загрози, чим завжди, як у минулому, так і нині позначені нові кроки за горизонти життєвого світу людини та світу наукових знань.

 

 Як навчальна дисципліна, філософія науки пробуджує та зміцнює єдність філософського світорозуміння та світовідношення, готуючи молодих науковців до того, що нині для української людини смисл буття науки визначається поглибленням розуміння її розвитку в усіх сферах суспільства.

  Тому предметом інтелектуальних пошуків членів гуртка є: по-перше, знання проблем філософії науки як чинників продукування норм сучасної наукової культури – умови переходу від техніцизованої дійсності до постнекласичного типу раціональності й наукового мислення та наукового методу, та світу сучасних наукових знань на засадах гуманістичних ідеалів. По-друге, проблеми особистісного потенціалу розуміння природи сучасного наукового знання, наукового методу та наукової ідеології, що легітимізують об’єктивні позиції науковця у відношенні до дійсності, зміцнення довіри до влади та впевненості в собі людини як соціального суб’єкта. Так, науковий метод, наукові знання, буття науки в цілому є реалізацією творчих можливостей людини, що має бути збагнено та ретельно, турботливо, у формах культури продовжено можливостями розвитку людськості та людяності людини, а тут перспективи науки, по суті, необмежені. У ХХ столітті науковці, присвятивши своє життя високій справі служіння науці, в авангарді наукового дослідництва та обстоювання нових знань. Але, аби залишатися на рівні свого покликання, науковець також має бути в епіцентрі розвитку своєї Вітчизни: його статус може мати одне-єдине екзистенціальне виправдання – перебування в авангарді доброчинності. Молоді науковці мають бути поінформовані, що будь-які, навіть найепохальніші наукові відкриття мають сприйматися і як нові можливості творчості в усіх сферах суспільства, можливості закорінення української людини за нових умов, бо, як наголошувала відома французька дослідниця першої половини ХХ століття Сімона Вейль, «закорінений не викорінює». Для науковця, відтак, категорично звучить заклик наукової істини – бути легітимним, відповідальним її охоронцем.

 

  У світлі виголошеного присутні члени гуртка зазначали, що, як навчальний предмет, філософія науки сприяє формуванню на новому, раціонально обґрунтованому рівні сприймання науки у єдності її історії, науки як знання та дослідження і т.д. І тому, підготовлений науковець внутрішньо налаштовується на ставлення до наукових досліджень та знань не як до вже завершених, а як до можливості особистої реалізації нових наукових здобутків. Підготовленість науковця, отже, у єдності усвідомлення необхідності дотримання свободи наукових пошуків, проявів інтересів до знань та відповідальності за них. Тому, бути науковцем значить бути свідомим високої честі на самостійно вибраному місці у-особлювати можливості розвитку наукових знань у конкретних наукових галузях. З висоти цих вимірів він нині закономірно й виправдано не тільки творча особистість, хоча його креативність не применшується, але у повній аналогії з визначеним відомим німецьким письменником Генріхом Бьолем статусом сучасного письменника є «інституцією», покликаною формувати нові соціально значущі знання. При цьому керівник гуртка наголосив, що по суті, якраз тут епіцентр філософсько-наукового учіння: засвоюючи закономірності, зміст і тенденції науки та наукової ідеології, молодий науковець усе глибше переймається переконанням своєї унікальної ролі науково-творчого генерування зв’язків у грандіозному, від глибин європейської цивілізації через сучасність до майбутнього, наступі науки, як у кінцевому рахунку, утвердженні й захисту гідності та раціональності умов існування кожного громадянина. Тривоги, стреси, депресії за воєнного стану, коли, внаслідок екзистенційної війни московії проти України на кожного українця націлені та цілодобово вибухають ракети і бомби, бо ж якраз він, українець, і є тим «Центром Прийняття Рішення» жити на своїй Богом даній споконвічній і рідній землі, стали нашим повсякденням. Тому зазначену соціально-реабілітуючу спрямованість філософсько-наукової освіти та роль науковців у сучасному українському суспільстві важко переоцінити. І молоді науковці також приєднуються до багатостолітніх поколінь першотворців сутнісних істин розвитку життєвого світу людини: на ціннісно-смисловий потенціал цих істин зорієнтовує розуміння наукових знань відповідально-творча їх діяльність. Справжня цінність науковця в історичній соціокультурній унікальності створення нового наукового знання та також у його сутнісній реалізації – тобто у прагненні прищеплювати суспільству ціннісні норми наукової ідеології, ретранслювати вимоги «дивитися на все очима розуму», що, вочевидь, виконує також ментальнісно-терапевтичну роль у суспільстві.

  Далі буде…

 

Микола Максюта,

доктор філософських наук,

професор кафедри філософії та міжнародної комунікації