Пам'яті студентів та випускників ННІ - захисників України

БОРГУН Тарас Сергійович (27.02.1982 - 29.05.2024 р.), випускник 2005 року.

Тарас Сергійович Боргун народився 27 лютого1982 р. в м. Київ, навчався і виріс на закрпатті в м. Ужгород. Після закінчення школи вступив до Національного аграрного унівеситету на спеціальність садово-паркове господарство. Займався водним поло (кандидат в майстри спорту), через значні спортивні навантаженнябрав академічну відпустку у навчанні. Отримав магістра садово-паркового господарства у 2005 році. Також здобув другу вищу освіту у КНЕУ им.Вадима Гетьмана.
У мирний час Тарас Сергійович працював в офісі підтримки реформ при Мінрегіоні RST, де пройшов шлях від фахівця в сфері благоустрою до високопрофесійного юриста в ЖКГ. Багато волонтерив як юрист для воїнів АТО.
Коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення в Україну, Тарас перебував за кордоном. Проте патріотизм та відданість Батьківщині спонукали його негайно повернутися та стати на її захист. У березні 2022 року він став до лав Збройних Сил України у місті Ужгород.

16 березня Тараса зарахували до залізничних військ, а вже 18 березня він урочисто склав присягу на вірність українському народові. Невдовзі, 1 травня 2022 року, йому було присвоєно звання старшого стрільця.
Тарас завжди прагнув розвиватися та здобувати нові знання і навички. Він пройшов курси операторів безпілотних літальних апаратів, що відкрило для нього нові можливості служіння на благо України. Згодом Тараса було направлено у відрядження до 194 понтонно-мостової бригади.
Його професіоналізм, мужність та відданість справі високо цінувалися. 3 березня 2024 року Тарасу було присвоєно чергове звання – молодшого сержанта, що також свідчило про визнання його заслуг як командира взводу.
Найбільшою трагедією є те, що він так і не встиг побачити свого новонародженого сина для якого мріяв стати найкращим батьком …

Викладачі, однокурсники, колеги та друзі Тараса, поважали його як фахівця і як людину за притаманну йому чесність, простоту і щирість та згадують про нього як про ідейну, веселу, світлу, добру та порядну людину. Кажуть, що був щирим другом, на якого завжди можна було покластися.
29 травня 2024 року Тарас Боргун мужньо прийняв свій останній бій.

Академічна спільнота Національного університету біоресурсів і природокористування України глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою і висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям та колегам загиблого Героя – Тараса Боргуна.

Вічна пам’ять і слава Герою!

БОРИСЕНКО Володимир Валерійович (29.07.1981 - 02.02.2024 р.), випускник 2002 року.

2 лютого 2024 року поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув Володимир Валерійович Борисенко.
Володимир Валерійович Борисенко народився у сім'ї корінних боярчан 29 липня 1981 року. Закінчив Боярську ЗОШ № 3 у 1997 році. 2002 року отримав вищу освіту на лісогосподарському факультеті Національного університету біоресурсів і природокористування України, закінчив військову кафедру, мав звання офіцера.

Працював лісничим у ВП НУБіП України «Боярська лісова дослідна станція», інженером Центру національної інвентаризації лісів ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ». Робоче місце та всі документи Володимира було знищено окупантами під час збройного наступу на Ірпінь. Війна перекреслила все його мирне життя.
Мобілізований на військову службу 9 березня 2023 року. У військовій частині був командиром 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону.
У Володимира Борисенка залишилися троє неповнолітніх дітей: дві доньки – 2011 р.н. та 2014 р.н., а також син – 2009 р.н.
Володимир був небайдужою, доброю, чуйною, порядною людиною. Завжди приходив на допомогу рідним та друзям, коли бачив у цьому потребу. Впродовж 20 років доглядав батька – інваліда І групи, мати теж потребувала невпинного догляду.

Вічна памʼять та слава Герою, що до останнього подиху захищав українську землю від московської навали!
 

ГОЛУБ Артур Володимирович (13.04.1994 р. - 12.09.2021 р.), випускник 2020 року

ГОРЕЦЬКИЙ Олег Петрович (22.11.1974 - 18.06.2022 р.), випускник 1999 року.

Олег народився 22 листопада 1974 року в селі Волиця, закінчив Новочорторійський технікум, де здобув спеціальність ветлікаря, згодом – Національний аграрний університет, за спеціальністю лісове господарство, в університеті пройшов військову кафедру де отримав звання лейтенанта запасу. Частину свого життя присвятив роботі, пов’язаній з лісовим господарством.
До мобілізації був добровольцем територіальної оборони Добровольчого формування №1 Глибочицької територіальної громади.

Проходив службу командиром першого взводу першого відділення у військовій частині А 4080. Героїчно загинув під час виконання військового обов’язку 18 червня 2022 року у Луганській області.
Горецький Олег Петрович назавжди залишиться в серцях друзів та побратимів як чудова людина, надійний та вірний товариш.

Пам'ять про мужність та героїзм українських воїнів навіки залишитися в історії України. Вічний спокій справжнім патріотам та захисникам рідної землі, низький уклін рідним та близьким…»

ДОСЯК Дмитро Дмитрович (14.05.1981 р. - 22.12.2023 р.), випускник 2004 року.

 Клята війна з росіянами забирає найкращих синів і дочок. І це наші найболючіші, найтрагічніші втрати. Із сумом та скорботою повідомляємо, що ще в одну родину лісівників прийшло непоправне горе. Обороняючи Україну від московського окупанта, під час виконання бойового завдання, 22 грудня 2023 року, на Запорізькому напрямку загинув старший лейтенант, командир взводу стрілецької роти військової частини А7370 випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України (2004 р.в.) Дмитро Досяк (14.05.1981 р).

Дмитро Дмитрович Досяк народився у селі Білоберізка Верховинського району Івано-Франківської області. Після закінчення школи продовжив навчання Сторожинецькому лісовому технікумі, який закінчив з відзнакою. У 2000 році продовжив навчання у Національному аграрному університеті (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України), який з відзнакою закінчив у 2004 році здобувши кваліфікацію інженера лісового господарства. Під час навчання в університеті пройшов підготовку офіцерів запасу на Військовій кафедрі НАУ та отримав військове звання «Лейтенант запасу».
У мирний час Дмитро Дмитрович Досяк працював лісничим в одному зі спеціалізованих лісових господарств де займався улюбленою справою.

Не маючи військового досвіду відразу ж після повномасштабного вторгнення, Дмитро без вагань став на захист Батьківщини, вступивши у березні 2022 року добровольцем до 201 батальйону 102 бригади ТрО Збройних сил України
Викладачі, однокурсники, колеги та друзі Дмитра, поважали його як фахівця і як людину за притаманну йому чесність, простоту і щирість та згадують про нього як про веселу, добру та порядну людину. Кажуть, що був щирим другом, на якого завжди можна було покластися.
22 грудня 2023 року Дмитро Дмитрович Досяк мужньо прийняв свій останній бій…

«Сьогодні більша частина світу радіє та святкує величні свята, а ми дуже великою ціною виборюємо своє право жити у вільній країні …Невимовний біль та розпач принесла трагічна звістка про загибель нашого друга. Серце болить за кожного загиблого Героя, але коли це одногрупник, друг …воно просто рветься на шматки …Хочеться кричати на весь білий світ: Боже милостивий! Спаси, сохрани та помилуй Україну, збережи її від півночі до півдня, від сходу до заходу, захисти славний український народ від кровожерливого сусіда, покарай нелюдів …бо на їх совісті смерті, біль та сльози ні в чому невинних людей, на їх совісті зруйновані міста та долі….Невимовно боляче бачити як гинуть найперспективніші, найдобріші, найталановитіші хлопці – військові чи цивільні особи, які могли б виростити нове покоління таких самих як вони…які могли б працювати, навчати, бути взірцем. Нестерпно, щоразу однаково нестерпно бачити це страшне горе якому нічим не можна зарадити. Наш Дмитро назавжди залишиться у нашій пам'яті як багатогранна особистість, світла, щира, проста людина з ясним розумом. Герої не вмирають, принаймні поки ми їх пам'ятаємо, тому схилімо голови у скорботі і пошані і пам’ятаймо Дмитра Дмитровича Досяка, як добру, вправну, товариську, людяну, сміливу, порядну, щиру, відповідальну людину... та Героя визвольної війни... Дмитро склав свої крила на Землі …але для нас він продовжує жити у безсмерті» – так характеризують Героя однокурсники 2004 року випуску.

Академічна спільнота Національного університету біоресурсів і природокористування України глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою і висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям та колегам загиблого Героя – Дмитра Дмитровича Досяка.

Невимовний біль, безмежна скорбота, вічна і світла пам'ять та Царство небесне Тобі, наш Герою!!!

https://nubip.edu.ua/node/139154

ДРУЗЬ Валерій Іванович (02.10.1980 - 05.09.2023 р.), випускник 2003 року.

 Обороняючи Україну від московського окупанта, у бою східніше населеного пункту Роботине Запорізької області, загинув наш випускник (2003 року випуску) Друзь Валерій Іванович (1980 р.н).

Валерій Іванович народився та проживав у на Рівненщині у славному місті Березне. Після закінчення Березнівського лісового коледжу продовжив навчання у Національному аграрному університеті (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України), де у 2003 році здобув ОКР «Спеціаліст» за спеціальністю «Лісове господарство» та отримав диплом з відзнакою.
20 серпня 2023 року Валерій Іванович мужньо прийняв свій останній бій, де отримав важкі поранення від яких помер 5 вересня 2023 р. у лікарні міста Дніпра.
Викладачі, однокурсники, колеги та друзі Валерія Івановича, поважали його як фахівця і як людину за притаманну йому чесність, простоту і щирість та згадують про нього як про веселу, добру та порядну людину. Кажуть, що був щирим другом, на якого завжди можна було покластися.

Невимовний біль, безмежна скорбота, вічна і світла пам'ять та Царство небесне Тобі, наш Герою!

https://nubip.edu.ua/node/133461

ДУБИНА Сергій Анатолійович (24.04.1983 - 31.07.2023 р.), випускник 2005 року.

 Воїн загинув 31 липня 2023 року, захищаючи рідну землю поблизу населеного пункту Ямпіль, Краматорського району, Донецької області.
Народився Герой 24 квітня 1983 року в селі Дмитрівка. Тут пройшло його дитинство, юні роки. Навчався у Дмитрівській загальноосвітній школі. Продовжив здобувати освіту в Аграрному університеті України (НУБіП). Другий диплом з обліку і аудиту отримав у Мелітопольському інституті державного та муніципального управління. Став підприємцем, займався бізнесом, співпрацював з ТОВ «INTER CARS UKRAINE» менеджером з продажу запчастин.

Військовою справою Сергій марив з дитинства, готував себе – самовдосконалювався, ніби відчував, що ці навички невдовзі знадобляться. З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну вступив до лав Дмитрівської тероборони. 01.07.2022 р. пішов добровольцем до лав Збройних Сил України.
Захисник, вірний військовій присязі, отримав поранення не сумісні з життям, війна забрала життя стрільця 3 стрілецької роти, якому виповнилося лише 40 років.
Солдат віддав своє життя за наше майбутнє, захищаючи рідну землю.

Спочивай з миром Герою! Вічна Слава тобі у віках!

https://www.victims.memorial/people/serhii-dubyna

https://vechirniy.kyiv.ua/news/86600/

КОВАЛЬСЬКИЙ Павло Васильович (25.06.1977 - 06.05.2022 р.), випускник 1999 року.

Павло Ковальський народився 25 червня 1977 року в селі Вербівка Звягельського (колишнього Новоград-Волинського району) на Житомирщині, де й проживав. У 1994 році закінчив гімназію № 9 Новоград-Волинської міської ради Житомирської області. Після закінчення військового вищого навчального закладу ніс військову службу в 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Обіймав посаду заступника начальника штабу танкового батальйону. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Загинув Павло Ковальський 6 травня 2022 року під час виконання бойових завдань унаслідок артилерійського обстрілу.

Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Почесний громадянин Звягеля. 

Нехай добрий світлий спомин про Павла Васильовича назавжди залишиться в серцях рідних, колег, усіх, хто його знав, любив та шанував.
 

Лазебник Іван Вікторович (25.02.1993 - 17.09.2023 р.), випускник 2019 року, співробітник ННІ ЛіСПГ.

   17 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання (острів Козацький, Херсонська обл.) за цілісність України, її свободу і незалежність загинув, старший солдат Лазебник Іван Вікторович, гранатометник третьої групи спеціального призначення другої роти спеціального призначення військової частини А4100.
   Народився 25 лютого 1993 року в с. Орли на Черкащині, по закінченню школи в 2009 році, вступив до університету на спеціальність Садово-паркове господарство отримавши ступінь бакалавра в 2017 році.
   Служив з 2015 по 2016 рр. у лавах Національної гвардії України, водій гранатометного взводу 1-го батальйону оперативного призначення військової частини 3017 східного оперативно-територіального об'єднання.

   Закінчив Навчально-науковий інститут лісового і садово-паркового господарства у 2019 році ОС «Магістр», за спеціальністю садово-паркове господарство.
Під час заочного навчання працював інженером Ботанічного саду НУБіП України. Любив природу безмежно…

   Нажаль, війна забирає, найвідважніших, найкращих світлих людей... Івана пам'ятають саме таким, добрим, завжди з відкритим серцем, який завжди допоможе, не покине в біді.

Усміхнений, веселий, щирий!!! Саме таким ти залишився в нашій пам'яті!!!
Вічна Слава Герою!

https://nubip.edu.ua/node/133986

ЛЕВЧЕНКО Валентин Віталійович (10.11.2003 - 19.07.2022 р.), студент 1-го курсу 2022 рік.

Загинув наш Герой – студент 1-го курсу ННІ лісового і садово-паркового господарства, який захищав свободу і майбутнє України Валентин ЛЕВЧЕНКО. Валентин народився та виріс в с. Козилівка Корюківського району Чернігівської області. В 2021 році закінчив Козилівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів та вступив до лав Національного університету біоресурсів і природокористування України ННІ лісового і садово-паркового господарства на спеціальність «Лісове господарство». За час навчання проявив себе як старанний та відповідальний студент, займався спортом та приймав активну участь в житті університету.

З початком війни Валентин одразу вирішив йти захищати свою країну та вступив до лав ТРО. З часом був направлений в зону ведення активних бойових дій. На фронті проявив себе як справжній воїн. Загинув 19 липня під час виконання бойового завдання. Валентин був найкращим сином, братом та другом. Це велика втрата для нашої лісової спільноти. Колектив університету співчуває рідним і близьким. Валентин є прикладом мужнього та гідного воїна – і назавжди житиме в наших серцях та нашій пам’яті! 

https://nubip.edu.ua/node/112611

http://surl.li/lzrhb

МИКУЛІЧ Богдан Олексійович (07.08.1991 -12.07.2023 р.), випускник 2013 року.

    12 липня 2023 року, захищаючи Україну від російського окупанта під Бахмутом загинув випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства (2008-2013 рр. навчання) Богдан Микуліч (7.08.1991 р.н.). Багато років він був волонтером «Братства», дуже багато допомагав у роботі з пораненими, дуже відповідальний, щирий, з  особливо добрим серцем …. Одногрупники та викладачі інституту згадують Богдана як хорошого студента, добру та талановиту особистість, хорошого друга. Богдан мав дуже гарний голос і в студентські роки був учасником університетського ансамблю пісні і танцю "Колос". З сумом та болем отримали звістку про загибель Богдана. Герой, який назавжди залишиться в наших спогадах та серцях!

     Вічна слава, низький уклін Герою! Слова співчуття рідним і близьким!

https://nubip.edu.ua/node/131156

МИРОНЕНКО Михайло Вікторович (02.10.1977 - 24.05.2024 р.), випускник 1999 року.

Михайло Вікторович народився 2 жовтня 1977 року в с. Кобилянка Чернігівської області. Закінчив у 1994 році Врадіївську школу і відразу вступив до Українського державного аграрного університету на лісогосподарський факультет. Був переможцем предметних олімпіад з біології та математики, що дало змогу вступити без вступних випробувань. Фах лісівника обрав не випадково, і батько, і матір все життя пропрацювали у лісовій галузі. І сину передали любов до справи. Все своє життя пропрацював у лісництві, лісничим Врадіївського лісництва, що на Миколаївщині. Завжди позитивний та енергійний, цілеспрямований і відповідальний - таким назавжди запам’ятають його колеги.
У березні 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України. З такою ж відповідальністю та завзяттям Михайло змінив форму лісівника на «піксель» та став на захист України від окупантів. Мінометний обстріл обірвав життя старшого лейтенанта.
Загинув 22 травня 2024 року при виконанні бойового завдання у Донецькій області у віці 46 років.  
Батьки залишились без сина, дружина - без чоловіка, троє дітей - без батька. Сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Добрий, світлий спомин про загиблого захисника нашої Батьківщини назавжди залишиться у пам'яті рідних, колег, усіх, хто знав його, любив та шанував.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас! Хай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій його душі!

МУЗИЧЕНКО Костянтин Вікторович (18.02.1993 – 13.02.2023 р.), випускник 2021 року.

Обороняючи Україну від московського окупанта, у бою біля с. Білогорівка (Соледарська МТГ), Бахмутського району, загинув випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України Музиченко Костянтин Вікторович (18.02.1993 – 13.02.2023). Ще одна родина залишилась без люблячого сина, чоловіка, батька.

     Костянтин вступив до університету 01 вересня 2018 року на ОС «Бакалавр» за спеціальністю 205 Лісове господарство та закінчив 21 травня 2021 року здобувши кваліфікацію «Бакалавра з лісового господарства».
     Викладачі, однокурсники, колеги та друзі згадують Костянтина як гарного друга, розумного, чуйного, завжди усміхненого, чесного, щирого, відповідального, життєрадісного та справжнього професіонала своєї справи.

     Академічна спільнота Національного університету біоресурсів і природокористування України глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою і висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям та колегам загиблого Героя – Костянтина Вікторовича Музиченка.

Вічна пам’ять і слава Герою!

https://nubip.edu.ua/node/121592

ОБЛОМЕЙ Семен Олександрович (13.06.2000 - 21.06.2022 р.), студент 3-го курсу 2022 рік.

    Семен виріс і народився в Києві. У 2018 році навчався у Київському осередку. Захоплювався екоактивізмом, дуже любив подорожувати, організовував яскраві вишколи і мандрівки. У 2019 році вступив до лав Національного університету біоресурсів і природокористування України ННІ лісового і садово-паркового господарства, так як завжди хотів пов’язати своє життя з лісом. За роки навчання проявив себе як старанний, креативний, ініціативний студент, який вирізнявся працелюбністю, відповідальністю, бажанням допомогти іншим. Семен завжди був прикладом того, як втілювати зміни, які хотів бачити, починаючи з маленьких щоденних кроків. У кінці січня 2022 року успішно закінчив 4-х місячний курс з лісівництва в Швеції. Мріяв стати арбористом – доглядати та лікувати деревні рослини, мав невимовну жагу до життя і до знань.

     З початком війни 24 лютого хлопець одразу вирішив йти захищати свою країну, брав участь у звільненні Бучі та Ірпеня, захищав Рубіжне, Лисичанськ, Сєвєродонецьк.
    Семен вміло виконував обов’язки командира, якого дуже любили і поважали побратими. На фронті проявив себе, як справжній воїн. Завжди говорив: «Роблю, що маю»!

    Загинув 21 червня від авіаудару, захищаючи Сєвєродонецьк, перед цим вивів свою групу в безпечне місце.

     Це велика втрата для нашої лісової спільноти. Колектив університету співчуває рідним і близьким.
     Семен є прикладом мужнього та гідного воїна – і назавжди житиме в наших серцях та нашій пам‘яті! 

Слава Україні! Героям слава!

Колектив університету, викладачі, студенти, ректорат, профспілкова організація

  https://nubip.edu.ua/node/111250

https://youtu.be/opEDhyEffBs

https://youtu.be/zR0ldREL9Yo 

ПАЛІЄНКО Максим Володимирович (14.11.1988 - 24.08.2022 р.), випускник 2011 року.

Максим народився 14 листопада 1988 р. у селі Прибірськ Іванківського району. У 2011 році закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України де навчався упродовж 2006-2022 рр. в ННІ лісового і садово-паркового господарства за спеціальністю "Лісове господарство"

Захоплювався мисливством, активний, веселий і життєрадісний. Деякий час працював на КПП "Дитятки" (Чорнобильська зона відчуження).
З 1-х днів війни, як батьки та рідні опинилися в окупації пішов в Тероборону на Оболоні, а далі пройшов відбір в ССО снайпером зі своєю улюбленою гвинтівкою.
Загинув від осколкового поранення 24 серпня 2022 р. на півдні України.

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

https://nubip.edu.ua/node/113780

ПЕТРИЧЕНКО Віктор Михайлович (30.11.1985 - 17.05.2022 р.), випускник 2011 року.

Віктор Михайлович Петриченко народився в Боярці 30 листопада 1985 року. У 2003 році закінчив Боярську ЗОШ № 1, продовжив навчання у Боярському коледжі екології та природних ресурсів. Після навчання в коледжі – служба в Збройних Силах України впродовж 2006-2007 років. Після армії вступив до Національного університету біоресурсів та природокористування, який закінчив 2011 року.
Одружився у 2014 році. Працював у Боярській лісовій дослідній станції. Мобілізований до ЗСУ 21 квітня 2022 року.
Майже два роки рідні Віктора Петриченка чекали на його повернення в рідну землю. Саме в рідну. Адже він був одним із тих військовослужбовців, які загинули під час ракетного обстрілу навчального центру «Десна» 17 травня 2022 року. Військова частина визнала загиблими 63 особи, 68 військових були визнані «зниклими безвісті» через те, що рятувальники і слідчі не знайшли їхніх тіл.

Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого воїна.
 

СЕРГА Петро Грирорович (18.06.1999 - 17.04.2024 р.), студент 2-го курсу 2024 рік.

 17 квітня 2024 року у результаті здійснення рашистами обстрілу позицій поблизу села Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області, чесно виконавши свій військовий обов’язок, загинув наш студент 2 курсу заочної форми навчання міжкафедральної навчальної лабораторії на базі Лубенського лісотехнічного фахового коледжу - СЕРГА ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ.

Петро Серга народився 18 червня 1999 року у с. Дейкалівка Зіньківського району Полтавської області. У 2017 році, закінчивши школу, вступив до Лубенського лісотехнічного коледжу на спеціальність «Лісове господарство». У 2020 році, отримавши диплом, почав працювати за фахом інженером-таксатором в Українській лісовпорядній експедиції ВО «Укрдержліспроєкт». Паралельно навчався на бакалавраті в ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України.

У листопаді 2021 року Петро був призваний на строкову службу до Збройних сил України, а потім почалася війна…
Після проходження якої не вагаючись став на захист нашої країни. У складі Національної Гвардії України виконував бойові завдання, був дешифрувальником розвідувальних матеріалів з безпілотних літальних апаратів.

У пам’яті одногрупників та друзів Петро назавжди залишиться надзвичайно життєрадісною, щирою і доброю людиною. Він завжди був готовий прийти на допомогу.

Ще одне життя покладене на алтар свободи й незалежності України. Схиляємо голови у жалобі й висловлюємо щирі співчуття батькам Валентині Іванівні та Григорію Петровичу, сестрі Тетяні Григорівні, брату Володимиру Григоровичу, нареченій Ірині, всім рідним.
 

Вічна і світла пам’ять СЕРГІ ПЕТРУ ГРИГОРОВИЧУ. Наш доземний уклін і Царство Небесне.

СОЛОВЙОВ Сергій Олександрович (08.06.1983 р. - 27.09.2022 р.), випускник 2017 року.

    Клята війна з росіянами забирає найкращих синів і дочок. І це наші найболючіші, найтрагічніші втрати. Із сумом та скорботою повідомляємо, що ще в одну родину лісівників прийшло непоправне горе. Захищаючи нашу Батьківщину загинув випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України Сергій Олександрович Соловйов (08.06.1983 р.н.).

    Здобуваючи фах лісівника на лісогосподарському факультеті Національного аграрного університету (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України) у продовж 2000-2004 рр., третьокурсником, як кращий студент був відібраний для навчання за програмою EUROFORESTER у Шведському університеті аграрних наук (SLU) (Швеція, м. Алнарп).
В липні його призвали до лав ЗСУ. Після проходження військового навчання він був відряджений на східну частину фронту нашої визвольної війни, розпочатої росією, її керівництвом і підтриману її народом. В кінці вересня, виконуючи завдання командування, рота Сергія була передислокована в район Лисичанська, де, під час штурму однієї з цілей, він та декілька його побратимів загинули.
Сергію назавжди залишиться 39.

    «Чи знаєте Ви студента, який міг дискутувати з Слюсаренком під час лекцій з вищої математики? Чи знаєте Ви хто міг проводити імпровізовані практичні заняття для другого курсу (будучи другокурсником) без жодної підготовки? Чи знаєте Ви хто міг розрахувати курсовий проєкт з меліорації в голові, але не робив цього вчасно – тому що всім потрібна його допомога? Чи знаєте Ви людину, яка може, покинувши власні справи, негайно і безкорисно допомагати комусь, не маючи з того жодної фінансової вигоди? ….Так, це Сергій Соловйов! Герой – Сергій Соловйов, якого з нами більше немає… Завжди привітний, щирий, чесний та надійний друг, сповнений думок та планів …», – так характеризує Сергія одногрупник Анатолій Головач.
В Сергія залишилась дружина та дві доньки молодшого шкільного віку. Сам він назавжди залишиться в нашій пам’яті як гарний студент, життєрадісна і надзвичайно чуйна людина та Герой визвольної війни!

    Невимовний біль, безмежна скорбота, вічна і світла пам’ять мужньому Герою - Сергію Соловйову!

https://nubip.edu.ua/node/115712
 

СОРОКА Олександр Григорович (03.07.1986 - 03.07.2023 р.), випускник 2019 року.

     3 липня 2023 р. у день свого народження загинув Сорока Олександр Григорович, випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України.

     Олександр загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Діброва Луганської області. Приймав безпосередню участь у заходах необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Колектив ННІ лісового і садово-паркового господарства висловлює свої співчуття рідним та близьким. З шаною та повагою згадуємо Олександра у його студентські роки.

Слава герою, низький уклін, честь та шана! 

https://nubip.edu.ua/node/130780 

СТЕПАНОВ Віталій Анатолійович (09.06.1975 - 20.05.2022 р.), випускник 1999 року.

Народився 9 червня 1975 року в смт. Сосниця. Тут закінчив загальноосвітню школу ім. О.П. Довженка, а потім вступив до Чугуєво-Бабчанського лісового фахового коледжу. Після нього закінчив Національний аграрний університет.
Проживав у м.Мена. До початку повномасштабного ворожого вторгнення Віталій працював у лісовому господарстві, але 24 лютого вирішив долучитися до оборонців України, зокрема Чернігівщини. Протягом цих днів разом із побратимами Віталій мужньо та віддано виконував свій громадянський і військовий обов’язок, даючи гідну відсіч ворогу. Капітан, заступник командира батареї з МПЗ.

17 травня під час виконання бойового завдання Степанов Віталій потрапив під щільний артилерійський обстріл, отримавши важкі поранення після прильоту чотирьох ракет по навчальному центру військового містечка Десна. 20 травня від важких поранень помер.
Указом Президента України №498/2023 від 23 серпня 2023 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі капітан Степанов Віталій Анатолійович нагороджений орденом Данила Галицького (посмертно).

Вічна пам’ять герою, який віддав своє життя за нашу Батьківщину. Герої не вмирають!

https://cheline.com.ua/news/society/na-chernigivshhini-proveli-v-ostannyu-put-kapitana-stepanova-vitaliya-yakij-boroniv-sivershhinu-299797

https://cntime.cn.ua/ne-vizhiv-pislya-raketnogo-udaru-po-desni-znajshli-article/

https://mena.cg.gov.ua/index.php?id=474806&tp=page

ШЕВЧЕНКО Володимир В’ячеславович (30.06.1960 р. - 03.2022 р.), випускник 1987 року.

У березні 2022 року у бою загинув випускник лісогосподарського факультету (рік вступу 1981, рік закінчення 1987) Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії (нині НУБіП України), Шевченко Володимир В’ячеславович. Володимир – позивний Бронза, був героїчною людиною, уродженець м. Антрацит Луганської області, десантник, мав бойовий досвід з часів війни в Афганістані, тому з перших днів війни став на захист своєї країни у 2-й штурмовій роті батальйону «Айдар».

У бою Володимир отримав поранення, мав державні нагороди і відзнаки. Захищаючи Київ, Володимир (Бронза) віддав своє життя за майбутнє вільної незалежної України. Низько схиляємо голови у скорботі, висловлюємо співчуття рідним.

Слава Україні! Героям слава!

https://nubip.edu.ua/node/114474
 

ШИНКАРЬОВ Олексій Сергійович (30.03.1994 - 25.08.2023 р.), випускник 2016 року.

На цвинтарі є поле волошкове
Блакитно-жовтих незлічених прапорців.
З них кожен майорить захисникові,
Який, закривши нас собою, не вцілів…

   Сумна звістка знову пекучим болем відгукується в нашій лісівничій родині. Ще одна тяжка втрата серед випускників ННІ лісового і садово-паркового господарство НУБіП України.
   Обороняючи Україну від московського окупанта, 25 серпня 2023 року в районі населеного пункту Керамік Покровського району Донецької області загинув у бою за Україну, її свободу та незалежність випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України (2016 року), старший стрілець – оператор механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону, старший солдат Шинкарьов Олексій Сергійович (30.03.1994 р.н.).
   До травня 2023 року Олексій Сергійович працював майстром лісу Новомутинського лісництва філії «Конотопське лісове господарство» ДП «Ліси України» де займався улюбленою справою. Покликання лісівника обрав вслід своєму батькові.  Любив ліс і хотів присвятити йому усе своє життя.
   Викладачі, однокурсники, колеги та друзі Олексія, поважали його як фахівця і як людину за притаманну йому чесність, простоту і щирість, життєрадісність та згадують про нього як про веселу, добру та порядну людину. Кажуть, що був щирим другом, на якого завжди можна було покластися.
   Академічна спільнота Національного університету біоресурсів і природокористування України глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою і висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям та колегам загиблого Героя – Олексія Сергійовича Шинкарьова.

Світла пам’ять та безмежна вдячність за вірність Батьківщині
навіки залишиться у наших серцях!
 

https://nubip.edu.ua/node/132886