Вклад професора Миколи Чирвінського у створення Національного університету біоресурсів і природокористування України та зоотехнічної науки

  26 травня 2023 року виповнюється 125 років Національному університету біоресурсів і природокористування України. Біля основ його створення стояв один із фундаторів зоотехнічної науки, відомий вчений у галузі тваринництва, професор М.П. Чирвінський, якому нещодавно відмічали 175 років від дня народження.

  Чирвінський Микола Петрович народився 10 травня 1848 року у м. Чернігові. Спочатку закінчив Воронежський кадетський корпус та Санкт-Петербурзьке військово-інженерне училище. Навчався потім (1868-1872 рр.) у Санкт-Петербурзькому інституті землеробства. Водночас був вільним слухачем військово-медичної академії. Від 1882 до 1894 року працював професором Петровської землеробної і лісової академії.
 У серпні 1888 р. за рекомендацією К.А. Тімірязєва, вченого запросили до щойно відкритого Київського політехнічного інституту (КПІ). У його складі функціонувало агрономічне відділення, від якого веде свою історію нинішній НУБіП України. Його призначають на 2 роки виконувачем обов’язків декана агрономічного відділення, водночас обирають секретарем Ученої Ради інституту. Після відкриття КПІ почала працювати кафедра загальної зоотехнії, від якої веде свою історію факультет тваринництва та водних біоресурсів НУБіП України та існуючі при ньому кафедри. На посаду її завідувача одночасно запросили М.П. Чирвінського. У серпні 1900 р. його затверджують деканом с.-г. відділення на 4 роки, а у вересні в 1905 р. – першим виборним ректором.
  Ще у 1900 році Микола Петрович за кошти рідного брата його матері – Євгена Петровича Носенко-Белецького, який заповів КПІ все своє рухоме і нерухоме майно з маєтком, створив дослідне господарство «Затишшя» в Козелецькому повіті Чернігівської області на відстані 9 верств від станції Бобровиця. Інститут користувався цим господарством не довго. У 1917 році маєток перейшов до селян. У 1924 році на місці інститутської зразкової ферми утворили село Затишшя. На свої ж заощадження Микола Петрович купив ще хутір поблизу містечка Городня Чернігівської області. Його назвали «Городня». Там він створив зразкову лабораторію і двір для худоби. Відчитавши цикл лекцій виїжджав у березні на хутір, був там до осені і працював. Своє існування це господарство закінчило у 1919 р. Питання вирішили Революційно налаштовані мешканці м. Городня. Вони вирубали дерева у саду, пограбували інвентар та спалили будівлі. Дивним чином зникла вся худоба. Зараз у місті Городня, на території колишнього маєтку Миколи Петровича знаходиться місцеве кладовище, а її називають «Чирвінщина».
У березні 1911 р. Міністерство торгівлі і промисловості затвердило рішення КПІ щодо присвоєння М.П. Чирвінському заслуженого професора. У цьому ж році його відсторонили від посади декана за висловлену незгоду із політикою уряду відносно автономії вищої школи. У відставку він вийшов у 1916 р., зберігши за собою курс із вівчарства. Навчальний процес під час імперіалістичної війни просувався у КПІ повільно. Тому останні роки Чирвінський займався в основному науковими дослідженнями. Умови життя у Києві у роки першої світової і громадянської воєн різко погіршилися. За постійної зміни режимів і властей Микола Петрович із дружиною Олександрою Гаврилівною Івановою (1853-1929) залишилися без засобів для існування. Після проживання сім’ї до 1916 р. у казенній 5 кімнатній квартирі за адресою пр. Перемоги 37 вони переїхали на Маріїно-Благовещенську, 99, де проживала сім’я сина Володимира. Микола Петрович ходив на роботу пішки в одну сторону не менше 2 км із міста, щоб прочитати лекцію в інституті. Із дружиною вони вирішили перебратися до сина Петра Миколайовича у Новочеркаськ, де було відносно спокійно. У Новочеркаському політехнічному інституті йому пропонували кафедру спеціалізованого тваринництва. У товарних вагонах добирався М.П. Чирвінський із дружиною до Новочеркаська 11 діб. У дорозі застудився та захворів на пневмонію. У розбитому місті не було можливості придбати ліки тому 5 січня 1920 року він помер на 72 році життя. Миколу Петровича скромно поховали під обстрілами снарядів козаків і червоноармійців на Новочеркаському кладовищі поряд із могилою доньки професора загальної зоотехнії Донського політехнічного інституту. Син П.М. Чирвінський згадував, що: «…можливо цей переїзд із Києва був помилкою», оскільки у Миколи Петровича були реальні шанси бути обраним до Української академії наук, яку організували наприкінці 1918 р.
  У науковій діяльності М.П Чирвінського можливо виділити наступні періоди та основні напрями: Санкт-Петербурзький (від 1872 до 1877 рр.): – «Обґрунтування наукових основ годівлі сільськогосподарських тварин на підставі знань із хімії, анатомії та фізіології»; Московський (від 1879 до 1894 рр.) – «Проблеми росту тварин та фізіологічні процеси утворення жиру в їх організмі»; Київський (від 1898 до 1919 рр.): – «Розвиток теорій годівлі та онтогенезу тварин і розробляння методик вивчення різних порід овець, вовно- та смушкознавства».
  Наукові основи годівлі сільськогосподарських тварин професор М.П. Чирвінський обґрунтував на підставі вивчення перетравності кормів у тварин різного віку та впливу мінерального живлення на організм тварин, особливо на вміст у ньому жиру. Він зробив висновок, що організм тварин потребує збалансованої годівлі для правильного його фізіологічного розвитку. На підставі проблем вивчення росту тварин та фізіологічних процесів утворення жиру в їх організмі М.П. Чирвінський у 1883 році захищає дисертацію на тему «Щодо утворення жиру в живому організмі». У ній спростовано пануючу гіпотезу Фойта щодо заперечення участі вуглеводів в утворенні жирів. Вчений довів на свинях, що в утворенні жиру крім білків, приймають участь надлишок у кормах вуглеводів.
  Знаковою подією наукової діяльності вченого стала участь у експедиції академіка О.Ф. Міддендорфа у 1883-1884 рр. щодо масштабного обстеження тваринництва Архангельської, Вологодської, Володимирської, Воронезької, В’ятської, Казанської, Костромської, Новгородської, Пермської та Чернігівської губерній. У даний час її результати знаходяться на кафедрі технологій виробництва молока та м'яса.

  Обстеження дало змогу з’ясувати стан скотарства того часу, розкрити деякі закономірності впливу годівлі на ріст і розвиток худоби, виявити основні недоліки (слабку кормову базу, незадовільні умови годівлі та утримання худоби), низьку продуктивність і породність корів. На підставі проведеної експедиції М.П. Чирвінський дійшов висновку, що для поліпшення стану вітчизняного тваринництва важливо створити відповідні умови годівлі, а не завозити іноземну худобу та схрещувати її із місцевою. Підняв питання щодо дослідження кормів, запропонував методику експериментального дослідження росту, розвитку та обміну речовин у тварин та вікових змін їхнього організму.

  Протягом Київського періоду Микола Чирвінський вивчив ріст і розвиток кістяку під впливом різних умов годівлі, дослідив остеогенез у другій половині ембріонального і в постембріональному періоді. Він розробив таблиці для порівняння росту, змін пропорцій тіла та структури кісток черепа, тулуба і кінцівок за задовільної і мізерної годівлі. Вчений сформулював положення, що «…за неналежної годівлі найбільше відстають у рості ті частини скелету, які мають найбільший коефіцієнт збільшення ваги для цього періоду…». Це положення ввійшло у зоотехнію, як закон М.П. Чирвінського. Він довів, що недостатня годівля тварин позначається на рості не лише у ранньому віці, а й в наступні періоди і вже ніколи не компенсується. Ці дослідження вченого поклали початок науковому вивченню проблеми компенсації недорозвитку тварин. Виявлені закономірності росту основних тканин тіла худоби зараз дають змогу проводити диференційовану годівлю тварин за урахування швидкості росту м'язової та жирової тканин і кісток. Різний режим годівлі тварин у молодому віці впливає на формування органів травлення. Також в цей період було розроблено класифікацію овець грубововнових порід та умови формування смушка.
  Впроваджуючи дослідження у виробництво М.П. Чирвінський застосував навчання студентів на живих біологічних об'єктах. Він першим підготовив і видав підручник «Загальне тваринництво» (1888 р.), який витримав чотири видання і понад 30 років був основним у закладах освіти. У ньому він виділив три основні складові зоотехнії: вчення про годівлю; вчення про розведення тварин або про мистецтво скотарства; зоогігієна. За результатами наукових праць М.П. Чирвінського видані «Обрані твори» - том І (1949 р.) та том ІІ (1951 р.). М.П. Чирвінського слід вважати одним із засновників зоотехнічної науки, яка вплинула на формування сучасної галузі тваринництва.
  Ідеї М.П. Чирвінського у Національному університеті біоресурсів і природокористування України зараз розвивають колективи 8 кафедр факультету тваринництва та водних біоресурсів: «Годівлі тварин та технології кормів імені Павла Дмитровича Пшеничного», «Генетики, розведення та біотехнології тварин», «Технологій виробництва молока та м’яса», «Технологій у птахівництві, свинарстві та вівчарстві», «Бджільництва», «Аквакультури», «Біології тварин», «Гідробіології та іхтіології». Колектив факультету поліпшує матеріально-технічну базу, покращує підготовку фахівців для сільського господарства, співпрацює із багатьма зарубіжними аграрними університетами, вносячи суттєвий внесок у збільшення виробництва продукції тваринництва в державі та поліпшення її якості.

  Від проведених Миколою Петровичем Чирвінським робіт пройшло понад 100 років, багатих новими досягненнями в галузі тваринництва з метою вирішення практичних проблем збільшення виробництва харчового білку і енергії. Проведені ним досліди, не втратили актуальності і до сьогодні.

Анатолій Угнівенко,
завідувач кафедрою технологій виробництва молока та м’яса