37 річниця Чорнобильської катастрофи

Чорнобильська катастрофа – без права на забуття !

Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

Ліна Костенко

Щороку 26 квітня українці вшановують пам’ять Героїв-ліквідаторів і жертв аварії на Чорнобильській АЕС. З нагоди 37-ї річниці трагедії, студенти 1 групи 2 курсу факультету землевпорядкування разом з наставником академічної групи асистентом кафедри геоінформатики і аерокосмічних досліджень Землі – Темною Юлією Андріївною, провели зустріч та переглянули презентацію, присвячену цим жахливим подіям.

Також в цей день студенти відвідали національний музей «Чорнобиль», він є багатофункціональною історико-культурною установою, що об'єднує наукову, культурно-просвітницьку діяльність з діяльністю сучасного музею з архівування, збереження та оприлюднення історії ядерної аварії на Чорнобильській АЕС. Музей відкритий для публіки 26 квітня 1992 року у столиці України Києві, за сто кілометрів від епіцентру катастрофи. Місія музею — допомогти людству усвідомити масштаби катастрофи через долі тисяч людей — її учасників, свідків та жертв, змусити людей визнати необхідність примирення між людиною, наукою та технологіями. Музей містить різноманітні експонати, пов'язані зі Чорнобильською катастрофою, включаючи фотографії, відео, аудіозаписи, різноманітні документи та інші предмети. Також є інтерактивні експонати, які дозволяють відвідувачам отримати більше інформації про катастрофу та її наслідки.

Аварія на Чорнобильській АЕС до цього дня вважається однією з найбільш масштабних атомних катастроф минулого століття. Трагедія сталася в ніч на 26 квітня 1986 року. У засобах масової інформації прийнято вживати термін «чорнобильська катастрофа». Сучасні дослідники так і не прийшли до єдиної думки про те, хто винен у трагедії. У той час, як наслідки такої аварії недооцінені до цих пір.

Ядерна катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції розділила наше життя на "до" і "після", а назва мало кому відомого до тієї пори українського містечка перетворилася на синонім трагедії всесвітнього масштабу. Трагедії, наслідки якої остаточно не подолані й до сьогодні. Вона назавжди змінила життя сотень тисяч людей і на сотні років зробила непридатними для постійного проживання людини понад 2,5 тисячі квадратних кілометрів території нашої держави. Ця катастрофа стала найбільшою за всю історію ядерної енергетики за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей та за економічними збитками.

Подвиги ліквідаторів відзначалися в Україні на державному рівні. Багато з них посмертно нагороджені державними відзнаками України, зокрема й найвищою — Герой України з врученням ордену "Золота Зірка". У 2006 році пожежникам Миколі Ващуку, Василю Ігнатенку, Титенку Миколі, Володимиру Тишурі та працівнику станції Олександру Лелеченку посмертно присвоєно це звання. 24 червня 2019 року звання Героя України з врученням ордену "Золота Зірка" присвоєно: Ананенку Олексію, Беспалову Валерію та Борису Баранову (посмертно). Вони були трьома добровольцями, які через кілька днів після вибуху спустилися у басейн-барботер та спустошили його. Це було зроблено для того, щоб розплевний ядерний матеріал зруйновоного реактуру не дістався води. Таким чином три інженери запобігли паровому вибуху, тим самим врятувавши світ від ще більшої катастрофи.

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте !»

Шана ліквідаторам та усім тим хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю. Чорнобильська ядерна катастрофа ніколи не зітреться з пам’яті людства. В ім’я життя на землі спільними зусиллями треба долати її тяжкі наслідки, дбати про те, щоб подібного не сталося в майбутньому.

Нехай ця зустріч стане гарною традицією для всіх студентів, яка виховуватиме молодь в дусі патріотизму та шанування подвигу своїх предків.

Дрига Євгенія, Касіян Анна

студентки 1 групи 2 курсу факультету землевпорядкування