Важливим у житті Олексія Чернікова, лікаря ветеринарної медицини і капелана Збройних Сил України – бути потрібним та ще більше служити людям у Божій любові

23 березня 2023 року
ФВМ НУБіП України

       Черніков Олексій Олексійович за власним бажанням, покликом серця і любові вже з другого дня війни знаходиться у лавах Збройних Сил України.
     «Навчайтеся, навіть і під час війни. Лише якісні знання, розвинуть ваші творчі здібності, навчать відстоювати свої переконання і погляди, озброять безцінним досвідом, який обов’язково стане в нагоді, в майбутньому, для фаху лікаря ветеринарної медицини. Все це – ваш капітал, який допоможе у дорослому, самостійному житті. Цінуйте його, примножуйте, дякуйте за нього, максимально використовуйте, але не переоцінюйте».

 

        - Олексію Олексійовичу, розкажіть про себе.

   - У лавах Збройних Сил я з другого дня війни і наше відділення здоров’я, благополуччя тварин та протиепізоотичної роботи військової частини займається майже по всій території України ветеринарним супроводом близько 350 службових собак (мінно-розшукові, вартові) та 12 коней.

   Також я закінчив курси військових капеланів і це надихає ще більше служити всім нужденним у Божій любові людям за власним бажанням, покликом серця і любові.

            - Який шлях Ви пройшли до омріяної професії?

   - Моя трудова діяльність розпочалася у кінці 1980-х років – ветеринарним санітаром у радгоспі «Жовтень». З 1993 і по 1998 роки я був щасливим студентом, бо навчався на найкращому факультеті ветеринарної медицини Національного аграрного університету. Після закінчення навчання працював упродовж трьох років провідним лікарем та завідувачем вірусологічного відділу Київської обласної ветеринарної лабораторії. У 2001–2007 роках працював у компанії Рубі Роз Агрікол спочатку серологом та патоморфологом виробничої лабораторії, а згодом головним ветеринарним лікарем, де займався створенням самих перших серологічних лабораторій на птахофабриках України і Азербайджану.

   З 2007 року працюю у компанії BioChek. До війни, у мирні часи, займався технічним супроводом у птахівництві у Східний Європі. Наше представництво супроводжує понад 200 клієнтів різних країн (Україна, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Латвія, Литва, Естонія, Казахстан, Узбекистан та ін.). Дякуючи доктору ветеринарних наук, професору Дмитру Адамовичу Засєкіну, маю патент на винахід щодо проведення серологічної діагностики, зокрема ІФА у птиці.

             - Що найбільше запам’яталося?

   - Я вдячний Богу та моїм найкращим педагогам і вчителям, які дали чудову путівку та майбутнє у житті. А чого тільки варті пророчі слова, які були написані у книзі, подарованій Вами, Наталіє Михайлівно: «Нехай ця книга, пане Олексію, принесе Вам не тільки моральне, але й матеріальне задоволення!». Ви навчили мене і моїх друзів, користуючись знаннями, допомагати людям та посвятили мене у цю чудову родину – ветеринарів.
Я з вдячністю та пошаною згадую студентські роки, коли професор Олег Петрович Мельник на лабораторних заняттях з анатомії називав мене «Лешка Лешкович». Через багато років ми з ним випадково зустрілися у потязі і радості просто не було меж. Ми обійнялися, як близькі і рідні люди.
Я вдячний професору Дмитру Адамовичу Засєкіну за чудовий досвід наукового підходу вирішення промислових проблем у птахівництві, зокрема на птахофабриці Рубі Роз. Ми були перші тоді і у 2002 році у країнах СНД встановили на птахофабриках лабораторії ІФА та відразу отримали чудові виробничі показники. Професор Дмитро Адамович для мене, як батько, навіть з пологового будинку забирали мою доньку разом, адже на той час у мене ще не було авто.
   Я вдячний родині Риженко: Василю Петровичу і Галині Федорівні за отриманий досвід у свинарстві при розробці вакцини Сердосан.

          - Після скількох років практики, чи не жалкуєте про вибір професії?

   - Хочу пригадати одну історію, яка трапилася у моєму насиченому професійному житті. Так в одного із моїх клієнтів з Азербайджану Арустуна Наліма на птахофабриці виник спалах невідомої хвороби, який спричинив масову загибель птиці. Птахофабрика знаходилася далеко за межами України, на кордоні з Іраном. Він попросив допомоги. Я і мої колеги швидко виїхали на птахофабрику та, зорієнтувавшись, відразу поставили діагноз і локалізували спалах хвороби Ньюкасла. При цьому врятували його птахофабрику і бізнес. Ось тоді Арустун Налім сказав чудові слова подяки: «Запам’ятайте Олексію! У світі є три великих нації: азербайджанці, українці та ветеринари!».

          - Олексію Олексійовичу, що б Ви порадили студентам і майбутнім абітурієнтам 2023 року?

   - У наш час дуже важливий безперервний процес навчання. Тому побажаю всім вам невпинно вчитися, розучуватися і переучуватися. Це дозволить вам бути конкурентоспроможними в боротьбі за успіх і своє «місце під сонцем», оскільки вміння вчитися і життєві успіхи нерозривно пов’язані. Бажаю кожному з вас стати тією людиною, якою ви самі зможете пишатися і, якою зможе пишатися наша «alma mater»!

   У цей непростий час для кожного з нас, я чудово розумію, що армія, в якій на двох солдатів три судимості, ніколи не переможе армію, в якій на двох солдатів три вищі освіти, а тим більше, ветеринарна освіта та медицина – рятує людство!

           - Олексію Олексійовичу, дякую за розмову, щирі слова та любов до нашої професії!

Розмову вела доктор ветеринарних наук, професор Наталія Сорока
 

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook