ГРИБИ ТА МІНИ. НЕБЕЗПЕКА В ЛІСАХ УКРАЇНИ

 Сергій, 69 років, і його дружина Люба, 66 років, пішли з дому до найближчого лісу. З їхньої квартири видно трасу М06 — напрямок наступу росіян на Київ у березні. Поруч із деревами – старовинний сад. Це місце, яке вони часто відвідували, щоб збирати гриби та малину та робити щоденні фізичні вправи. У Люби високий тиск, тому вони люблять якомога більше гуляти.

Але ліс зараз зайнятий згорілими російськими танками. Вибухнули металеві туші, бронежилети притерті до землі. Яскраве нагадування про битви, що велися тут лише кілька місяців тому. Сергій і Люба обережні. Вони лише нещодавно повернулися на цю територію. 3 березня їхню квартиру прямо влучило танковий снаряд, вигоріло два верхніх поверхи будинку, і вони були змушені покинути її.

«Під час перших прогулянок ми були дуже обережні, куди йдемо, стежили за своїми кроками, а також зустрічали людей, які вже там ходили. Тож до моменту аварії ми вже побували там три-чотири рази. Цього дня було майже захід сонця. Вже почало темніти і ми вирішили піти трохи далі за грибами. Я йшов вздовж першого ряду дерев, а Люба за мною. Пройшовши трохи далі, я почув звук вибуху та крик дружини. Я думав, що вона злякалася вибуху, тому крикнув: «Не бійся, я йду до тебе».

Я прибіг і побачив, що з нею сталося. Вона лежала на землі, її ноги нижче коліна були повністю розтрощені до кісток, у неї була 10-сантиметрова рана на животі. Вона притискала його рукою. Її обличчя було вкрите сажею, але вона все ще носила окуляри. Я відрізав лямку від сумки, зробив джгут і надів її на ногу. У мене більше нічого з собою не було, тому я розрізав штани і зробив їй джгут для другої ноги. Я дав їй випити води. Мої руки були в крові, і я намагався викликати швидку допомогу з першого разу. Оператор намагався знайти нас, тому моя дружина сказала мені піти і зустріти їх».

Сергій пішов за каретою швидкої допомоги, яка була на краю села. Але через ризик того, що в цьому районі є нові вибухівки, медики не змогли увійти в ліс. Протягом години Сергій відчайдушно намагався втримати Любу в живих, поки на допомогу не приїде спецслужба.

«Я взяв шприц із кровозупиняючим препаратом і два джгути і побіг до дружини, тоді було майже темно. Вона була така смілива. Я не сказав їй, що сталося з її ногами. Я сказав їй, що допомога майже є. У мене була з собою сокирка і я побачив, що люди бояться підходити ближче, тому я почав зрізати гілки з дерев, щоб розмітити дорогу. Я повернувся до швидкої допомоги, а на той час приїхала поліція. Ми з міліціонером, думаю, хтось із адміністрації забрав носилки, я пішов попереду, а вони слідували на відстані».

Коли приїхали, Люба була ще при свідомості. Поклали її на ноші. Коли вони бігли назад через ліс, вони заспівали їй «Червону калину» — традиційну українську пісню, щоб додати їй сили. На жаль, травми Люби були катастрофічними: вона підірвала гранату на розтяжці, коли йшла по траві. Вона померла дорогою до лікарні.

Джерело: https://www.halotrust.org/latest/halo-updates/stories/dangers-in-the-forest/