Сходинки творчого зростання гуртківців
Вірш про створення проєктів за законами XII таблиць
почавши нам пору навчання.
Ми в перший раз пішли на пари.
Немає вже уроків в школі,
а є тепер в нас лекції і семінари.
І от у нас як у юристів, з'явилося цікаве римське право.
Ми там писали, вчили і навіть щось розповідали
Отак діло дійшло до практичного завдання.
Сказали нам зробить проєкт,
щось креативне і цікаве!
Поглянула на тему, а там "Закон 12 таблиць"
Довелось писати про спадкування стародавніх римських лиць.
Не мала й думки, що робити, як проявити креатив.
та дякую нашій Юлій Сергіївні за додані приклади робіт минулих літ.
Як тільки глянула на них, то все на місце одразу стало.
В думках ідея, в руках фломастер швидко все написала і намалювала.
Спадщина Риму велика й яскрава,
Її постаті і історії вічно живі.
Дякую, Юлія Сергіївна,
(листопад 2023 р.)
У Римі жити - честь велика
Право на вибір, захист і закон
Громадянину мати все це - сила
Держави захищає він кордон
І навіть, коли сонця вже зеніт
Закон веде, як компас у житті
Бо Рим для них - це всесвіт
Права й обовʼязки всі в честі
В руках у нього сила і земля
Майно, що передав отець, як спадок
Шана державі - це вчення
З нею стоїть і падає нащадок
У мирний час - торгівля і закон
У дні війни - мечі й залізні лави
Ніхто не відступає від ікон
Бо честь важливіша за славу
Життя громадянина - це мета
Любить Рим, своїм ділом повʼязаний
Що в історії залишило частину сліда
Кожен це знать зобовʼязаний
(автор - Катерина Космінська, зима 2025 р.)
Я – перегрин
Взагалі життя моє звичайне,
Десь в горах мешкає сім'я моя
Тато й мама - перегрини,
Статус їх успадкувала й я.
На землі працюємо завзято,
Ремеслом займаємося всі,
І брат ходив в походи також,
Із військом разом - помічник.
Та хоч живемо біля Риму,
Хоч маєм базові права,
Та вибирати й вибраними бути
Можливості для нас нема.
Та й інше політичне право,
Що має кожен римлянин,
Для нас загадкою зосталось,
Мабуть, і так, як для латин.
Відносини й життя всіх перегринів
Керується правом для всіх одним.
jus gentium - народне право,
А також закони вже загарбаних общин.
Та як би не було, культура наша розквітала,
Рим меншини не давив,
Вірили у що хотіли, побут віддано вели.
Що заробляли, те і їли,
Що могли купить - носили.
Тож, жили як влаштувались,
Народним правом керувались,
А за здобутки перед Римом,
Громадянство здобувалось.
Прості селяни і торговці,
Ремісники й військові хлопці,
Усі жили. Всі перегринами були.
(автор - Світлана Василюк, осінь 2024 р.)
Я - вільновідпущений
Колись рабом я був, працював у полях,
Сонце пекло, не шкодуючи тіла,
Я хліб господарям вирощував щодня,
Піт і труд — ось доля моя сумна.
На столі моїм була лише юшка проста,
Хліб і маслини, що залишались завжди,
Вино — це лише для імператорів напій,
А в мене вода — в чаші камʼяній.
Одяг мій — тога стара, дешева,
Груба тканина, що не гріла зрання,
Ноги босі на холодній землі,
Не мала я шати для свята і тепла.
Та були й дні, коли служив я при домі,
Вівтарі прикрашав, з господарем йшов.
Завдання безмірні, від світла до ночі,
І навіть уві сні був я рабом.
Але тепер я вільний, вільний, як птах,
Ремеслом своїм володію на славу.
Чоботи нові, і туніка мʼяка,
Вже сам обираю я шлях
Я ремісник — залізо й бронзу ковалію,
Тепер в руках моїх міць і краса.
Їм я тепер хліб з мʼясом і вином,
І радість в очах — нове життя у сні і дні.
Моє минуле — це лише відбиток болю,
Та нині я сам керую своїм життям.
Свобода — дарунок, що вартий всього,
І кожен мій день починається з нього.
І хоч часом приходять думки про роки,
Що в рабстві провів, пригноблений, сам,
Я знаю, що шлях мій ще тільки початий,
Я маю надію і новий хліб для страв.
Тепер мої руки не в путах, а в дії,
І світ переді мною, мов поле для праці.
Свобода ж в мені розквітає, як мрія,
І кожен мій день — це свободи вінок.
(автор - Вікторія Мартинова, зима 2025 р.)
Великий Рим, ти сяєш в світі слави
Твої дороги, золото й граніт
Та під ногами панів наших благанних
Лежить наш труд і піт, і сива мить
Де кожен день- це крик душі, що просить волі
На кухні жарим хліб ми для панів
У виноградниках стискаємо плоди багаті
Тягар несем мов хрест із днів важких
Ми тіні вдома, де триває свято
Де тіло наше живе без імен
Руки- це камінь, що рухає гори
А спини- підвалини славних робіт
Що за життя це- завжди в кайданах
Тягар несемо наче вічний той хрест
Щоночі ми мріємо про волі хвилини
А вдень знову битва за хліб на землі
Немає ні храму, ні дому- нічого
Є тільки життя, де панує це зло
Та все ж таки у серці, в глибинах таємних
Здається є місце у світі для нас
Бо навіть у рабстві нескорена дума
Крізь біль і тортури знайде вона шлях
Де воля і щастя зійдуть на всіх нас
(автор - Альона Чебан, осінь 2024 р.)
Обряд манципації
Ось живу я вже скільки років: і одружилася,
і дітей завела, і статки накопичила.
Чого ще не вистачає для життя?
Можливо раба придбати?
Роботи у мене багато, життя полегшити своє хочу.
З чоловіком обговорила – на все погодився.
Щоб раба мені купити,
Треба обряд зробити.
Скликала я повнолітніх громадян,
Усі 5 римськими свідками будуть.
Також треба мені
Ваговика запросити до натовпу.
В руках у нього мідні ваги,
Ось приготування і завершено.
В руку взяла я мідний брусок,
Священні слова настав час сказати:
"Стверджую, що цей раб по праву квіріт належить мені,
і що він повинен вважатися купленим мною за цей метал
і за допомогою цих мідних терезів".
Ваги ударяє металевим бруском ваговик,
Річ він мені передає,
Кінець обряду настає.
Задоволена новою покупкою,
Повертаюся додому я щасливою.
О, Рим, земля могутності та сили,
Де рабів було багато із числа наших.
І я серед них, зв’язаний уковою моєю долею,
Ніколи не знав ні свободи, ні куполи твого неба синього.
Здавалось, моє життя приречене було на неволю,
Але що ж доступне було за той жалюгідний стан?
Лише маритись та мріяти про день, коли все зміниться
Як колесо долі, що ніколи не зупиняється.
Але тут загриміло віддалене джерело на проспекті,
Із золотих балконів велетенських будинків відійшли люди,
Розгублені в міжгалактичному непрогляді ніколи не вірше,
Що забули щось зробити до нього на землі.
Корінь моїх плачів там зовсім дрібний,
І рабство, яке я носив на плечах,
Відчувало усю душевну тривогу і біль,
Що колись тривало, немов ніч, без кінця.
Але ж, як стерне час повільний пісок з часом,
І рабівський хрест із шиї зняли моєї долі.
Народив зновуся, ураганною силою натхнення,
І не знаю, що маю зробити з ним новому життю данному.
О, Рим, земля могутності та сили,
Колись мертва земля моя на тебе навідалася.
Ніколи не забуду я болі і горя свого становища,
І завжди буду пам’ятати про те, як ніколи не вільний був.
Тож живи на віки, благоволенний Рим,
І не забувай про рабів, що гинули на волі.
Можливо, тоді на твою землю навіть зійде Світло Віри, Справедливості та Силу.
Століття наше - не просте, Що хочем - маємо усе
Комп'ютер, книгу, телефон
Інформації, скажім, вагон!
І ось, студент отримує завдання
Проєкт створити по бажанню
Закони XII таблиць опрацювати,
Плакат цікавий намалювати.
Не всі хотіли це робити,
Лінь починала за них говорити,
Але більшість працювали
Малювали, виправляли
Додавали щось своє
Придумували щось нове.
Прийшов вже час роботи захищати
Часу було вдосталь, щоб все пооформляти
Самостійно, в парах, групах
Діти почали зі вступу
Розказали, показали
Юлію Сергіївну зачарували.
Викладач все подивилась
На її обличчі посмішка з'явилась
Ці проєкти просто чудесні
Добре, що студенти наші такі доброчесні
Відповідально віднеслись до праці
Доцент помітила гарні декорації.
Канарик Юлію Сергіївну назвемо молодцем
Вона для студентів є взірцем
Що такі заходи ще не раз повторимо!!!
(автор-Влада Солошенко)
Вірш "Я-римський громадянин"
Я народився тут, у Римі
усе життя в ньому живу
Батьки у мене несудимі
Я вам про себе розкажу
Я римський громадянин вільний
І маю повну правоздатність
Життєвий шлях маю стабільний
Голосувати маю здатність
Майно, родину мати можу
Права я здатен захистить
У військо я податись зможу
Та хочу трошки ще пожить
Тортур я можу не боятись,
Ну, і фізичних покарань,
І в місто інше перебратись,
Я був учасником повстань!
Була у мене і дружина,
І 8 гарних мав синів,
Роздвоїлась наша стежина
Болючу зраду пережив
Та маю ще одну пригоду
Жахливий злочин учинив
Побачив гарну я нагоду
Сусіда я свого убив
Бо той багато грошей мав…
Хотів привласнить їх собі
Та батько мій мене спіймав
Розмова буде у суді..
Та ці проблеми не страшні
Ніколи не кремпуюсь я
Життя моє, як в тому сні…!
Не зраджу я своє ім’я
(автор - Святослав Ямковий)
Віршик про римських громадян!
Сьогодні прочитаю вам я віршик про римлян.
Всього два види числяться римських громадян.
Перші в списку ті, хто свободно родились,
Та з повной правоздатністю чудово прижились.
Вільновідпущенні йдуть далі, які вийшли із печалі,
А до них входять раби, які свободу десь знайшли.
Але колишні їх пани з них не знімали кайдани,
Право голосу забрали і ні в кого не спитали.
Навіть шлюб була проблема, ось така була система!
Далі вийшло правило, що люди вже не рівні,
Типу раби це речі, та ще й якісь сумнівні.
Коли римський юнак досягав повного віку,
На площі батько перед трибом віддавав опіку.
З цього моменту син політично повноправний,
Але поки батько живий майно це є уявним.
Жінок римські чоловіки вважають легкодушними,
Ніде не брали участі, хоча були послужними.
Не так погано все було в житті римських дівчат,
У домі прибирали та гляділи онучат.
На цьому треба закінчити другий мій куплет,
Бо треба всім ховатися від орківських ракет.
Громадянство припинилось, коли серце зупинилось.
Також буди якісь моменти, певні рабства елементи.
Частіш за все це був полон, за це від мене їм поклон,
Але була ще смертна кара,
Також бридка, як перша пара.
На сьогодні з всіх вже досить,
Але хтось з вас перепросить,
Тому я скажу вам кратко,
В Римі головний був татко.
Жінка там була ніким-
Задовольнялася малим.
Частенько там людей карали,
Полоном, смертю всіх лякали;
Ось і віршику кінець, а хто слухав молодець!
Я над ним всю нічо сиділа, що ад трохи заржавіла.
Тому попрошу вас чемно:
«Вищий бал і всім приємно!»
(автор – Дана Черкасова)
