Проект Кодексу педагогічної і наукової етики працівників національного університету біоресурсів і природокористування України

На виконання доручення ректора університету Станіслава Ніколаєнка робочою групою під керівництвом першого проректора Ігоря Ібатулліна розроблено проект Кодексу педагогічної і наукової етики працівників НУБіП України. 

 

- забезпечення ефективного здійснення вченими і викладачами своїх професійних обов'язків на підставі додержання принципів законності, суспільної моралі та високої культури;

- підвищення авторитету вченого і викладача;

- створення умов для розвитку почуття справедливості, відповідальності, відданості справі, дотримання загальнолюдських моральних цінностей, запобігання проявам корупції;

- формування принципової, толерантної, морально-правової, особистої і наукової позиції у взаєминах зі студентами, колегами та керівництвом.

 

Публікуємо проект документу для ознайомлення та внесення пропозицій. Просимо до 3 грудня 2014 року включно направляти свої зауваження та думки на електронну адресу: [email protected]  

 

 

 

Національний університет біоресурсів і природокористування України – один з найвідоміших i найпрестижніших вищих навчальних закладів України, добре знаний і в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя. Започаткований понад 115 років тому, він пройшов непростий, часом досить тернистий, але разом з тим яскравий шлях становлення та змужніння, перетворившись на загальновизнаний центр освітянського і наукового комплексу з потужним кадровим, матеріально-технічним та науково-педагогічним забезпеченням. 

 

Університет, відповідно до Національної доктрини розвитку освіти України, досягнув значних результатів у площині цілісного, системного оновлення всіх складових своєї багатогранної діяльності. Комплексна система навчання, виховання та наукових досліджень в університеті спрямована на інноваційний тип освіти, науки, на духовне відродження нації, передусім через підготовку конкурентоспроможних спеціалістів. 

 

Зусиллями відомих учених, викладачів, студентів усіх поколінь в університеті склалися продуктивні традиції у найважливіших, ключових аспектах життя, сприятливий морально-психологічний клімат, атмосфера справжньої творчості; сформувалися і здобули загальнонаціональне та міжнародне визнання десятки наукових шкіл у різних галузях фундаментальних, прикладних і гуманітарних досліджень.

 

Зміцнено міжнародні зв’язки університету, який інтегрується у європейський та світовий освітньо-науковий простір, реалізуючи перспективні угоди й контракти про науково-технічне, просвітницьке й культурне співробітництво з провідними університетськими центрами Німеччини, Франції, Голландії, Бельгії, Китаю, Японії, США та інших країн.

 

За інтегрованими показниками науково-педагогічної діяльності університет по праву посідає новаторські позиції, стабільно маючи один з найвищих рейтингів в Україні.

 

Запорукою успішного функціонування та поступального руху університету завжди була й залишається послідовна кадрова політика, впровадження ефективних механізмів управління структурними підрозділами, орієнтація на професіоналізм, ініціативність, відповідальність, принциповість, вимогливість, чесність, відданість справі, рідній Alma mater. Такий підхід дозволяє формувати згуртовані команди однодумців, що здатні розв’язувати найскладніші, наймасштабніші завдання відповідно до реалій та вимог часу, змін у суспільстві, забезпечувати нерозривний зв’язок і спадкоємність поколінь, традицій, надбань.

 

У житті університетської громади дедалі повніше утверджується відкритий, демократичний стиль, атмосфера діловитості, колегіальності й прозорості у ході прийняття та виконання рішень, уважного, доброзичливого, дбайливого ставлення до людей, зміцнюється дисципліна, організованість і порядок, зростає авторитет університету серед громадськості інших вищих навчальних закладів.

 

Марка університету, його імідж та рейтинг для працівників університету не абстракція, а найвищий пріоритет, керівництво до дії, могутній фактор самовдосконалення. Наріжні ж, основоположні принципи нашої діяльності – професіоналізм, конструктивність, справедливість, гуманізм, гарантована якість і надійність, прагнення до випуску кінцевої освітньо-наукової продукції на рівні кращих національних та міжнародних стандартів.

 

Для успішної реалізації своєї місії в галузі національної освіти і науки керівництво університету спрямовує свої зусилля на вирішення таких стратегічних завдань:

• об’єднати і згуртувати колектив навколо ідеї подальшого всебічного розвитку вузу, держави;

• створити максимально сприятливі умови для ефективного функціонування всіх підрозділів і соціального захисту науково-педагогічного колективу, студентства;

• надавати рівні можливості для громадян у здобутті вищої освіти незалежно від їх національності, соціального походження, матеріального становища, віросповідання чи політичної орієнтації;

• сформувати сучасну освітню інфраструктуру з найширшим використанням інноваційних, переважно інформаційних технологій, передового досвіду навчання та виховання студентської молоді, налагодження її змістовного дозвілля і здорового способу життя;

• забезпечити постійне підвищення якості університетської освіти, оновлення змісту, форм та методів організації навчально-виховного процесу, спрямованих на розвиток особистості студента та індивідуальний підхід до формування його професійного й ціннісного горизонту, поступове впровадження гуманістичної моделі фахівця нового типу, здатного жити і працювати в реаліях соціокультурної динаміки ХХІ століття;

• сприяти неухильному нарощуванню наукового потенціалу ВНЗ, підготовці нової, талановитої порослі, піднесенню рівня і престижу університетської науки, зміцненню творчих зв’язків та взаємодії з академічними установами у пріоритетних напрямах науково-технічного прогресу, особливо в галузі фундаментальних і соціально-гуманітарних досліджень, розвитку біосфери;

• послідовно і цілеспрямовано розширювати й поглиблювати міжнародне співробітництво з провідними університетами та науковими центрами зарубіжних країн, інтегруючись таким чином у європейський і світовий науково-освітній простір.

 

Оскільки Національний університет біоресурсів і природокористування України відстоює статус дослідницького університету, то його працівники мають притримуватися норм педагогічної і наукової етики. 

 

Ми кровно зацікавлені у тому, щоб й надалі стиль поведінки і ділового спілкування науково-педагогічних працівників, науковців, співробітників, студентів, ступінь їх комунікабельності, відкритості, демократичності ставали дедалі впливовішими елементами формування морально-психологічної гармонії і по-справжньому високої культури взаємовідносин у колективі, створювали надійне підґрунтя здорового корпоративізму, ретельності, старанності та самовіддачі в роботі, були запорукою подальшого розвитку і процвітання Національного університету біоресурсів і природокористування України.

 

Саме цими стратегічними орієнтирами керувалися ми, розробляючи власний Кодекс педагогічної і наукової етики працівника з урахуванням положень Етичного кодексу ученого України, Етичного кодексу українського вчителя та Етичних кодексів університетів України.

 

 

1. Етичний кодекс педагога – це система норм і правил поведінки та діяльності педагога, що базуються на гуманістичних засадах, загальнолюдських цінностях та принципах біоетики.   

2. Науково-педагогічний та педагогічний працівник – особа (викладач, вихователь, наставник), який веде викладацьку, наукову та виховну діяльності, або розробляє проблеми педагогіки у сфері освіти та виховання. 

3. Науковий працівник – це вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

4. Студент  – об’єкт-суб’єкт педагогічної діяльності, випускник середньої школи чи інша особа, яка добровільно і свідомо або за проханням батьків звернулися за навчанням та вихованням. 

5. Місія педагога – всебічний гармонійний розвиток студента, формування відповідальності за власне життя та життя оточуючих, виховання свідомого громадянина.  

6. Автономія – право, яке має особа на визнання сталості системи цінностей, життєвих позицій та планів особи, спроможність до прийняття усвідомленого і вільного від зовнішнього впливу рішення; уособлення  певних моральних цінностей. 

7. Компетентність – здатність учня та педагога, інших зацікавлених сторін розуміти інформацію і приймати самостійні рішення відповідно до поставленої мети і притаманної кожному суб’єкту системи цінностей. 

8. Конфіденційність – нерозголошення інформації про особистість, що отримана в ході професійної діяльності, довірливість, сутоприватність. 

9. Угода про надання освіти – письмова чи усна угода (контракт), згідно якої одна сторона – педагогічний заклад – бере на себе доручення іншої сторони – студента  або його законного представника – про надання освіти на умовах, передбачених угодою, а інша сторона – студент (або його законний представник) зобов'язується дотримуватися і виконувати норми та правила, відповідні розпорядження та рекомендації педагога чи вихователя.  

10. Навчальний заклад – організація, заклад, установа чи об'єднання (певної форми управління та власності), який згідно діючого законодавства України працює у системі освіти та виховання.

11. Наукова етика – це сукупність встановлених та визнаних науковою спільнотою норм поведінки, правил, моралі наукових працівників, зайнятих в сфері науково-технологічної та науково-педагогічної діяльності.

12. Кодекс наукової етики, трактуючи наукову діяльність  як активність, спрямовану на створення та прогрес знань за допомогою наукових методів,  вербалізує загально визнані принципи поведінки науковця, сукупність морально-етичних цінностей, притаманних для наукової діяльності, та своєрідний каталог наукових вчинків, які позитивно  оцінюються з моральної точки зору.

 

 

Основні права і обов’язки науково-педагогічного та педагогічного працівника університету формулюються в межах Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII від 01.07.2014 р., Статуту Університету та інших діючих державних нормативних документів, рекомендацій ЄС і спрямовані на наступні пріоритети:

• захист професійної честі, гідності;

• вибір форм, методів, засобів навчання, педагогічну ініціативу;

• індивідуальну педагогічну діяльність;

• участь у громадському самоврядуванні;

• підвищення кваліфікації, перепідготовку, вибір змісту, програм, форм навчання, закладів, установ організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку;

• постійне підвищення професійного рівня, педагогічної майстерності, загальної культури;

• забезпечення умов для засвоєння вихованцями, студентами, слухачами навчальних програм стосовно обов'язкових вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, сприяння розвиткові здібностей учасників навчально-виховного процесу;

• настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі;

• виховання в молоді поваги до батьків, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливого ставлення де природного середовища країни;

• підготовка студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

• додержання норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;

• захист дітей, молоді від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігання вживанню ними алкоголю, наркотиків інших шкідливих звичок.

 

Основні права і обов’язки наукових працівників, сформульовані в основоположному документі “Рекомендація про статус наукових працівників”, прийнятому 18-ою Генеральною Асамблеєю ЮНЕСКО в Парижі 20 листопада 1974 р. і ратифікованому  урядами більшості країн світу цьому, де головними принципами є наступні:

• брати участь у визначенні шляхів розвитку науки і техніки та напрямків їх застосування в інтересах людства; 

• проводити наукові дослідження і здійснювати навчання в рамках своєї професійної діяльності;  

• виявляти, аналізувати і повністю усвідомлювати ризик, пов’язаний з проведенням наукових досліджень;

• спілкуватися і обмінюватися інформацією, отриманою як  у ході власних досліджень, так і з зовнішніх джерел; сприяти співробітництву і здоровій конкуренції між науковими працівниками, розповсюдженню знань в гуманних цілях; 

• створювати, застосовувати і розповсюджувати знання - це прямий обов’язок наукових працівників перед прийдешніми поколіннями як індивідуально, так і в сукупності завдяки контактам та співробітництву;

• відігравати свою роль на основі власної наукової діяльності, що полягає у довірі в процесі роботи і визнання досягнень в науковій і громадській діяльності для всіх наукових працівників, особливо молодих вчених і жінок; можливість для наукових працівників, чоловіків і жінок робити свою наукову кар’єру незалежно від сімейних і батьківських обов’язків і створення рівних умов і можливостей для  їх професійного зростання; винагородження у відповідності  з кваліфікацією і результатами праці;

• змінювати соціальне оточення людей та природне середовище, розглядаючи розвиток людини і охорону природного середовища як визначальні критерії при  виборі засобів використання наукового знання.

 

 

(1) У своїй діяльності науково-педагогічний і педагогічний працівник дотримується Конституції і законів України, Статуту університету, діючих нормативних документів, що регламентують педагогічну діяльність. 

(2) Норми Кодексу відповідають положенням чинного законодавства.

 

Авторитет педагога ґрунтується на компетентності, справедливості, такті, вмінні турбуватися про своїх учнів. Педагог не створює свій авторитет за допомогою некоректних способів і не зловживає ним.

 

3. Принцип творити благо 

(1) Діяльність педагога спрямована на всебічний розвиток студента з метою виховання свідомого громадянина та  допомоги в його адаптації до життя в суспільстві.  

(2) Педагог не може пропонувати студенту знання, які загрожують життю учня або суспільству в цілому, використовувати методи, які негативно впливають на психічний або фізичний стан здоров’я. 

(3) Педагог дотримується принципів загальнолюдської та професійної моралі, є чесним та беззастережно відданим своїм обов’язкам. 

 

(1) У своїй діяльності науково-педагогічний і педагогічний працівник є небайдужим, однаково доброзичливим і прихильним до всіх студентів, незалежно від віку, особливостей характеру, здібностей, статі, раси, національності, віросповідання, соціального стану, політичних поглядів, місця проживання, громадянства та інших ознак, включаючи матеріальне становище.

(2) При оцінці досягнень студентів педагог прагне до об’єктивності і справедливості. Неприпустимо тенденційне заниження чи завищення оцінки для штучного підтримання видимості успішності. 

(3) Педагог у виховному та освітньому процесі неухильно дотримується принципу рівності студентів чоловічої та жіночої статі, сприяє розкриттю знань про роль чоловіків і жінок, що відведена їм у розвитку суспільства.

 

(1) Необхідною умовою педагогічної діяльності науково-педагогічного і педагогічного працівника є його незалежність у дотриманні своїх професійних прав і обов’язків, що передбачає свободу педагога від будь-якого зовнішнього тиску чи втручання в його діяльність.

(2) Основою прийняття педагогом фахових рішень не можуть бути мотиви матеріальної та особистої вигоди, кар’єри, задоволення власних амбіцій, а також інтереси членів сім’ї, родичів та друзів.

(3) Науково-педагогічний і педагогічний працівник має право на творчий педагогічний експеримент в межах чинного законодавства України. Педагог самостійно обирає стиль спілкування із студентами, заснований на взаємній повазі, може на власний розсуд вибирати вид виховної діяльності і створювати нові методи виховання, якщо вони з професійної точки зору придатні, відповідальні і пристойні.

(4)  Педагог не допускає у своїй професійній діяльності компромісів, якщо такі компроміси розходяться з інтересами мети освітянської діяльності.

 

(1) Науково-педагогічний і педагогічний працівник має бути відданим своїй роботі і усвідомлювати відповідальність при виконанні своїх обов’язків; він несе відповідальність за якість і результати довіреної йому педагогічної роботи.

(2) Педагог є відповідальним за фізичний, інтелектуальний, емоційний і духовний захист студентів, освітою та вихованням яких він займається. 

 

(1) Педагог поважає студента як особистість, організовує виховний процес з урахуванням індивідуальних та вікових особливостей, типу його характеру та здібностей. 

(2) У межах дотримання вимог законодавства вчитель у своїй професійній діяльності дотримується переваги інтересів студента перед інтересами усіх інших осіб, балансу професійних інтересів, інтересів колег, партнерів, співробітників, інтересів батьків або законних представників.

(3) Педагог повинен бути уважним до студентів, надавати можливість їм висловитися, вміти вислухати студента, давати поради, розуміти глибинні причини психологічних ускладнень студента, незалежно від факторів, що обумовлюють виникнення цих ускладнень; педагог допомагає студентові за всіх обставин коректно та дбайливо. 

(4) Педагог має підводити студента до саморозкриття і творчості, управляти педагогічним процесом без примушення, вселяти в студентів радість, доброзичливість, упевненість і оптимізм, відповідальність за власне життя, життя на Землі.

(5) Педагог зобов’язаний приділяти студентам достатньо часу і уваги, необхідних для належного розуміння та засвоєння навчального матеріалу, подавати матеріал у доступному та зрозумілому для них вигляді.

(6) У всіх випадках, коли погляди студента на процес навчання в чомусь відрізняються від думки педагога, останній, не зважаючи на це, повинен прагнути знайти порозуміння зі студентом, морально його підтримати.

 

(1) Суспільна значущість і складність професійних обов’язків науково-педагогічного і педагогічного працівника вимагає від нього високого рівня професійної підготовки, фундаментальних знань теорії і практики виховання та навчання, опанування відповідними методами та технологіями педагогічної діяльності.

(2) Науково-педагогічний і педагогічний працівник використовує (у межах можливого) всі необхідні для досягнення позитивного педагогічного результату засоби, сучасні знання, методи педагогіки та виховання, у разі потреби – звертається до інших спеціалістів.

(3) Педагог користується науковими досягненнями, проявляючи обачливість і беручи до уваги можливі наслідки своїх висловлювань серед студентів. При цьому необхідно уникати вчинків та висловлювань рекламного характеру, як на свою особисту користь, так і на користь установ і організацій, які педагог представляє, на користь справи з негативними наслідками. 

(4) Педагог має право користуватися різними джерелами інформації. При відборі і передачі інформації студентам педагог дотримується принципів об’єктивності, придатності і пристойності. Спотворення інформації чи зміна її авторства недопустимі. 

 

(1) Педагог як у своїй професійній діяльності, так і у приватному житті чесний, порядний, принциповий та послідовний у всіх питаннях, вірний слову, даному учневі. 

(2) Педагог поважає права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується.

(3) Науково-педагогічний і педагогічний працівник уникає будь-якої дії, спрямованої на ствердження несправедливості; винагороди, яка не встановлена чинним Законодавством України.

(4) Професійну діяльність педагог повинен здійснювати не вводячи студентів та їх батьків в оману щодо кваліфікації, наявності наукового (ученого) ступеню чи присвоєння фахового звання. Натяки а також висловлення побажання щодо вручення педагогу подарунків є неприпустимими.  

(5) Педагог не зловживає своїм авторитетом та професійним становищем.

(6) Педагог з повагою відноситься до релігійних переконань і політичних поглядів своїх студентів. Він не має права нав’язувати студентам свої погляди і переконання. 

(7) Науково-педагогічний і педагогічний працівник бережливо використовує матеріальні і інші ресурси.  

 

(1) Педагог гідний своєму покликанню у всіх проявах свого життя, дотримується високого рівня культури поведінки, поводиться стримано та тактовно, зберігає самоконтроль і витримку, слідкує за своїм зовнішнім виглядом, уникає проявів негативних емоційних реакцій, які принижують його людську гідність.

(2) У спілкуванні із студентами і у всіх інших випадках педагог має бути ввічливим і коректним, ставитися до оточуючих з повагою. Він повинен знати і дотримуватися норм етикету у кожній окремій життєвій ситуації.

(3) Педагог повинен поважати студента, уникати підвищення голосу на нього, вчиняти будь-які дії, що ображають особистість.

(4) Педагог вміє створювати в студентському колективі атмосферу доброзичливості, взаємопідтримки, взаємодопомоги, творчої співпраці, зацікавленості в отриманні нових знань.

(5) Педагог має почуття міри і такту, відмовляється у вихованні від авторитарності та категоричності і намагається виконати свій обов’язок без погроз, примушення і насильства. 

(6) Педагог постійно дбає про культуру своєї мови і спілкування. В його мові немає ненормативної, нецензурної лексики, грубих і образливих фраз.

(7) Пияцтво, тютюнопаління і вживання наркотиків несумісні з професією педагога. 

 

(1) Учений, науково-педагогічний працівник  має дотримуватися найвищих професійних стандартів планування та проведення наукових досліджень на основі глибоких знань про доробок світової науки у певній галузі.

(2)  Науковець зобов’язаний вишукувати найприйнятніші з огляду на адекватність та економічну виправданість шляхи вирішення досліджуваної проблеми. Висновки завершеного дослідження вчений зобов’язаний викладати об’єктивно, незважаючи на очікування замовника.

(3)  Учений, науково-педагогічний працівник  має забезпечувати бездоганну чесність і прозорість на всіх стадіях наукового дослідження та вважати неприпустимим прояви шахрайства, зокрема фабрикування та фальшування даних, піратства і плагіату. Неприпустимим є намагання керівних осіб упереджено впливати на характер отримуваних в дослідженні даних і висновків. Учений служить лише об’єктивній істині.

(4)  Учений має пам’ятати, що наукове дослідження – це процес отримання нового знання. Він має прагнути до належної ерудиції і компетентності, за яких можливий критичний аналіз найсучасніших наукових знань.

(5)  Учений має забезпечувати необхідний захист інтелектуальної власності.

(6)  Науковець, науково-педагогічний працівник має сприяти якнайповнішому використанню результатів своєї праці в інтересах суспільства та з метою охорони довкілля.

(7)  Наукові дослідження жодним чином не повинні ображати гідність або йти всупереч правам людини. У медико-біологічних дослідженнях слід керуватися принципами біоетики.

(8)  Наукове дослідження має проводитися таким чином, щоб не спричиняти шкоди навколишньому середовищу. Якщо такого пошкодження неможливо уникнути, вплив людини повинен бути зведений до мінімуму, а середовище після завершення дослідження відновлене до його первинного стану.

 

(1) Найвищою нагородою вченого є досягнення істини та визнання наукового співтовариства. Вчений має право та обов’язок захищати свій науковий пріоритет. Разом з тим, публікація неточних і непереконливих наукових результатів, а також публікація в ненаукових виданнях з метою досягнення пріоритету, неприпустимі. 

(2) Учений визнає міжнародні та національні правові норми щодо авторських прав. Він може використовувати інформацію з будь-яких публікацій за умови, що вказує джерело та проводить чітку межу між власними даними та здобутками інших. Запозичення для власних публікацій будь-яких фотографій, рисунків, таблиць, схем тощо потребує, згідно з видавничими правилами, дозволу автора або видавництва. 

(3) При публікації результатів дослідження, що проводилося групою вчених, всі, хто брав творчу участь у роботі, мають бути зазначеними як автори; у разі необхідності може бути зазначено їхній особистий внесок.

(4) Тільки реальний творчий внесок у наукову роботу може слугувати критерієм авторства.

(5) Поступатися авторством на наукову роботу іншій особі, приймати авторство або співавторство та, особливо, вимагати його є неприпустимим.

(6) Учений не повинен повторювати свої наукові публікації з метою підвищення їх кількості. Якщо для пропаганди наукових досягнень доцільна публікація однієї і тієї ж роботи в різних журналах, редактори останніх повинні бути поінформовані про факт публікації в інших виданнях.

(7) Учений повинен бути об’єктивним в оцінці власних досягнень. Преса, радіо та телебачення можуть бути використані для пропаганди наукових досягнень, але не власної особи. При публікації роботи вчений підпорядковується вимогам видавця, але бажано, щоб наукові ступені та звання автора не були вказані. Така інформація може бути подана у примітці.

 

(1) Для наукової праці вчений оточує себе співробітниками тільки на основі неупередженої оцінки їхніх інтелектуальних, етичних і персональних рис. Учений повинен протидіяти всім проявам протекціонізму, корупції і дискримінації.

(2) Учений будує взаємини зі співробітниками на принципах справедливості, виявляє доброзичливість і підтримку своїм учням та оцінює кожного з них об’єктивно. Як керівник він має сприяти службовому зростанню підпорядкованих йому співробітників відповідно до їхньої кваліфікації і ставлення до праці.

(3) Учений не перекладає на своїх співробітників виконання завдань, які він повинен виконувати сам.

(4) Учений-керівник зобов’язаний обґрунтовувати, але не нав’язувати членам свого колективу своє наукове бачення проблеми.

(5) Учений повинен докладати всіх зусиль для створення належної творчої атмосфери в колективі.

 

(1) Учений має з повагою ставитися до своїх учнів і до їхнього вільного й критичного мислення. 

(2)  Учений у своїй викладацькій роботі повинен не лише доносити до аудиторії достовірну наукову інформацію, але й сприяти становленню громадянської позиції молодого покоління. 

(3)  Учений не повинен перешкоджати спілкуванню своїх учнів з іншими вченими та науковими інституціями. Він поважає їх право на вільне об’єднання, самоврядування та членство в колегіальних академічних організаціях, прислухається до думки студентського співтовариства щодо форми та методів навчання.

(4)  Учений повинен проводити заняття в цікавій формі, прийнятній для широкого кола учнів. Він має переконатися в належному забезпеченні лабораторій та бібліотек, заняття проводити суворо відповідно до розкладу. Зміст лекцій повинен відображати сучасні досягнення світової науки і не супроводжуватися тиском упередженої думки.

(5)  Учений має об’єктивно ставитися до учнів, утримуючись від неетичних форм оцінок.

(6)  Учений має усвідомлювати, що він повинен бути взірцем найвищої інтелігентності, в якій відображаються традиції визнаних українських і світових наукових шкіл.

(7)  Учений приділяє особливу увагу обдарованим студентам і залучає їх до наукової праці. Він має виховувати у своїх учнів почуття відповідальності за наукову діяльність.

(8)  Учений не розголошує інформацію особистого характеру щодо своїх учнів.

(9)  Учений не приймає жодної оплати чи іншого доходу від своїх студентів. Не дозволяється проведення індивідуальних чи групових занять або консультацій, безпосередньо оплачуваних студентами.

 

(1) Учений має виступати експертом тільки у сфері своєї компетенції відповідно до своїх знань і досвіду. 

(2)  Учений має дотримуватися принципу рівності при проведенні експертного розгляду. Будь-яка дискримінація на підставі статі, раси, політичних поглядів чи культурної та соціальної приналежності є несумісною з цим принципом.

(3) Учений висловлює свою думку про роботу та наукові досягнення колег чесно, чітко та неупереджено. Як вишукано ввічливі та прихильні, так і упереджено негативні висловлювання не припустимі. Підготовка об’єктивного критичного висновку повинна розглядатися як обов’язок, від виконання якого вчений не має права ухилятися. 

(4) Учений несе персональну відповідальність за чесну й об’єктивну оцінку кандидатських і докторських дисертацій. Виступаючи в ролі опонента при захисті дисертаційних робіт, учений має бути неупередженим. 

(5) Під час обговорення, полеміки та висловлювання критичних зауважень учений повинен дотримуватися принципів рівноправності, фактичної обґрунтованості та достовірності. Принцип рівноправності гарантує рівні права всім учасникам дискусії або полеміки незалежно від наукових ступенів і звань. Принцип фактичної обґрунтованості виключає необ’єктивну критику. Принцип достовірності забороняє будь-які перекручування з метою приниження або дискредитації. 

(6) При проведенні експертного розгляду вчений має дотримуватися принципу конфіденційності. 

(7) У ході експертного розгляду вчений має зберігати незалежність і не піддаватися тиску при підготовці та виголошенні висновків. 

(8) Обираючи кандидатів для проведення дослідження або на інші наукові посади, вчений як експерт має об’єктивно оцінювати претендентів. Він не повинен надавати перевагу своїм учням, представникам своєї наукової школи тощо. При конфлікті інтересів учений повинен ставити загальні інтереси вище, ніж інтереси замовників дослідження.

 

(1) Учений має присвятити себе пошукові нових знань та їх застосуванню на благо суспільству та для збереження природи. Інформація, яка надається суспільству, має бути достовірною. Вчений протидіє поширенню неперевірених даних і необґрунтованих рекомендацій.

(2) Учений сприяє розповсюдженню наукових знань і протидіє поширенню псевдонаукових теорій, хибних концепцій та уявлень.

(3) Учений повинен оприлюднювати результати своїх досліджень не лише у спеціальних наукових виданнях, але й у науково-популярній формі, щоб зробити їх максимально доступними для широких верств суспільства.

(4) Учений повинен брати активну участь у житті наукового співтовариства та у роботі колегіальних органів. При цьому він має діяти, насамперед, виходячи із загальних інтересів науки й тільки потім з інтересів особистих та своєї установи.

(5) Учений не дозволяє використовувати авторитет науки чи свій власний авторитет у рекламних або пропагандистських цілях з корисливою метою.

(6) Учений, що займає урядову чи адміністративну посаду, повинен дотримуватися етичних норм, прийнятих у науковому співтоваристві.

 

 

(1) Цей Кодекс приймається більшістю голосів учасників конференції трудового колективу університету під час його обговорення. 

(2) Будь-які зміни та доповнення до цього Кодексу вносяться у порядку, передбаченому для його прийняття.

 

(1) У разі порушення Кодексу науково-педагогічними, педагогічними працівниками, науковцями або іншими працівниками університету, що працюють з студентами, аспірантами, слухачами до винних осіб можуть бути застосовані методи впливу передбачені чинним законодавством.

(2) У кожному випадку невизнання або порушення Кодексу працівниками університету компетентні органи навчального закладу зобов’язані досліджувати можливі негативні наслідки для студентів та суспільства, а також вживати заходи з їх профілактики і усунення шляхом клопотання перед відповідними організаціями та органами державної влади про дисциплінарні, адміністративні та інші юридичні санкції.