Доктор Яя Доло із Республіки Малі: «Війна не є приводом для того, щоб забути про освіту. Тому, тим хто має бажання бути лікарем ветеринарної медицини раджу вступати до НУБіП України»

     Інтерв’ю професора Мельника Олега Петровича з випускником 1990 року, доктором Яя Доло: «Війна не є приводом для того щоб забути про освіту і здобуття професії. Тому, тим хто має бажання бути не лише лікарем ветеринарної медицини за дипломом, але й хоче отримати відповідні знання, я можу порадити лише одне – поступайте на факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України. Тут колись отримав потужні знання я, отримаєте і ви!!!»

• Представтесь, будь ласка.

     Я - доктор Яя Доло. Народився в Республіці Малі 9 березня 1963 рок у вмісті Бамако. На даний час, я консультант із птахівництва в кількох країнах субрегіону Західної та Центральної Африки, відповідальний за приватну ветеринарну практику в м. Бамако, Республіка Малі.

• Скажіть, будь ласка, чому ви вибрали професію лікаря ветеринарної медицини?

     Тваринництво - це важлива галузь економіки Африки загалом та моєї країни Малі зокрема. Я виріс в цьому регіоні і не міг не мати відношення до тваринництва. Тому бажання отримати професію лікаря ветеринарної медицини зародилося у мене ще в дитинстві.

• А яким був ваш шлях у професію?

     Я закінчив школу, у якій було кілька випускних класів. З кожного класу було відібрано по три найкращі учні, до яких потрапив і я. Держава Малі надала нам стипендію для навчання в колишньому Радянському Союзі і в 1984 я прийняв остаточне рішення вивчати ветеринарну медицину, залишив свою країну і поїхав в Радянський Союз. Після року вивчення російської мови в Астрахані я вирішив продовжити навчання в Києві, в Українській сільськогосподарській академії, за порадою брата-малійця, який вже навчався в академії.

• Що вам найбільше запам’яталося з студентських років?

     Студентські роки – це роки безтурботної молодості. В той час у нас була одна турбота – вчитися. Загалом студентське життя в нашій Alma Mater було досить спокійним, але з дуже щільним графіком, що давав мало часу для підготовки. Все відбувалося досить швидкими темпами і потрібно було все встигати. Навчання в основному базувалося на практичних аспектах підготовки лікаря ветеринарної медицини. Все це супроводжувалося чудовими лекціями високо професійних викладачів. З них найбільше мені запам’яталися професори Герман Олександрович Гіммельрейх, Іван Сергійович Нагорний, Володимир Борисович Борисевич, доценти Володимир Петрович Поліщук, Дмитро Михайлович Вовк, Владислав Федорович Галат та ряд інших. Загалом викладацький склад ветеринарного факультету був досить потужним.

• Як склалася ваша професійна діяльність після закінчення академії?

     Я закінчив ветеринарний факультет Української сільськогосподарської академії у 1990 році і повернувся на свою Батьківщину Малі і почав працювати ветеринарним лікарем приватної практики в місті Бамако – столиці моєї країни Малі. Так я пропрацював майже 11 років і вирішив спеціалізуватися в напрямку птахівництва, і у 2001 році я поїхав до Франції. Там я пройшов кілька стажувань з управління птахофабриками, інкубації та фінансового менеджменту птахофабрик. Треба зазначити, що з ветеринарного факультету Української сільськогосподарської академії, яка нині називається Національний університет біоресів і природокористування України, завжди виходять випускники з потужною базою ветеринарних знань, а це означає, що ви досить швидко адаптуєтесь до нових програм. Коли я навчався у Франції темп занять був справжнім жартом порівняно з тим, що був Києві.
     Тоді я вирішив навчатися промисловому птахівництву на факультеті птахівництва Університету Джорджії в США. В обох випадках у мене не було труднощів із засвоюванням предметів, адже у мене за пличима був Київ і наша Alma Mater!

• Скажіть, будь ласка, чи є ще випускники нашої Alma Mater з вашої країни, що мають високі досягнення в нашій професії?

     Є такі. Республіка Малі має велику кількість лікарів ветеринарної медицини, що отримали потужну підготовку в Києві у Українській сільськогосподарській академії, це зокрема:
- доктор Дауда Діарра, випускник 1978 р., колишній радник міністерства тваринництва, автор закону про сільськогосподарську орієнтацію Малі, ветеринарний консультант.
- доктор Вайара Коне, випускник 1978 р., колишній радник Міністерства тваринництва та ексдиректор проекту ONDY (операція з відтворення та покращення місцевої породи великої рогатої хдоби ндама у місцевості Янфоліла. Порода ВРХ ндама є стійкою до трипаносомозу, хвороби, що спричинила у Малі загибель значної кількості поголів’я великої рогатої худоби, овець та кіз, ред.).
- професор Мамаду Діарра, випускник 1979 р., між іншим був аспірантом кафедри патанатомії та ветсанекспертизи нашої Alma Mater, колишній директор Сільського політехнічного інституту.
- професор Боубакар Діало, випускник 1979-1982 рр., радник міністерства тваринництва та колишній директор ветеринарної лабораторії у м. Бамако, Малі.
- доктор Модібо Траоре, випускник 1979 р., колишній міністр тваринництва та колишній радник Африканського союзу AU/IBAR (AU – це Африканський Союз штаб-квартира якого знаходиться в Аддіс-Абебі, Ефіопія. IBAR - це міжнародне бюро тваринних ресурсів ред.), агент ФАО та колишній посол Малі в Китаї,
- доктор Умар Діалл, випускник 1979 р., колишній директор центральної ветеринарної лабораторії, ветеринарний консультант, колишній виконавчий директор ФАО в Гані, IBAR/Аддіс-Абеба,
- доктор Ібрагім Аюба Майга, випускник 1979 р., колишній регіональний директор ветеринарних служб у Сікассо та Гао, ексдиректор проекту розвитку птахівництва в Малі,
- доктор Маріно, випускник 1979 р., колишній агент ФАО,
- доктор Інна Траоре, випускниця 1983 р., колишній директор Всесвітньої продовольчої програми (ВПП),
- доктор Аліма Траоре, випускник 1983 р., колишній національний директор ветеринарних служб Малі (очільник ветеринарної служби Малі, ред.), а нині радник посла Малі в Римі,
- доктор Модібо Дембеле, випускник 1991 р., директор ветеринарної аптеки Canalvet, спеціаліст із дистрибуції ветеринарних препаратів у Малі,
     Я назвав лише тих, хто займав або займає важливі посади в керівництві Малі. Це навіть не половина колишніх студентів нашої Alma Mater.

• Розкажіть, будь ласка, що ви думаєте про сучасний факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України?

     Я, на жаль, дуже давно не був на рідному факультеті. Однак, завдяки сучасним інформаційним технологіям є можливість з будь-якої точки світу відслідкувати інформацію про ту чи іншу установу у будь-якій точці світу, звісно ж якщо ця установа хоче себе популяризувати. Час від часу я цікавлюся станом розвитку того вишу, який колись дав мені дорогу в професію. Видно, що мій рідний факультет постійно розвивається і вдосконалюється. Він був потужним закладом ветеринарної освіти і таким залишився. Очевидно, що і викладацький склад факультету нині є не гіршим ніж був тоді коли вчився я і відповідає сучасним вимогам. Щодо інформативності джерел інформації то скажу відверто, що мені дуже імпонує сайт вашої кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин. Зазначу також, що останнім часом мій рідний факультет все активніше з’являється у так званих соціальних мережах. Разом з тим інформацію на сайті факультету треба активніше подавати і англійською мовою. Це моя думка...

• Ви маєте великий досвід роботи у нашій професії. Скажіть, будь ласка, чи бачите ви можливість співпраці з рідним факультетом для обміну досвідом з українськими колегами та студентами?

     Це цілком можливо, але, на жаль, після завершення жахливої війни Росії проти України. Нам залишається сподіватися на її якнайскоріше завершення і якнайскоріше настання миру в Україні – прекрасній і мирній країні. Розвивати партнерські зв’язки з іноземними фахівцями, тим більше з тими, що займали чи займають високі посади у ветеринарній службі своїх країн чи науковцями у своїх країнах і в той же час є випускниками факультету, який дав їм дорогу в професію це надзвичайно корисно! Сьогодні ми всі хочемо поділитися досвідом, накопиченим за всі ці роки, що минули з часу закінчення нашого рідного факультету. Враховуючи рівень освіти та підготовки на факультеті ветеринарної медицини буде дуже корисним організувати також навчання студентів – майбутніх лікарів ветеринарної медицини для країн Африки у Національному університетів біоресурсів і природокористування України. У наших країнах нас називають рабами добре виконаної роботи. Це те, чого не вистачає новому поколінню, тому що нас відформатували під час навчання в Києві.

• Що би ви побажали абітурієнтам 2022 року, які мають бажання стати лікарями ветеринарної медицини?

     У мене дуже добра пам’ять, яка залишилася зі мною після навчання на ветеринарному факультеті в Києві. Цей заклад подарував мені смак і любов до ветеринарії. Викладачі були дуже серйозними і досить суворими та принциповими, як в армії. Перший приклад прийшов звідти, і ледачій людині було важко розвиватися в такому середовищі. Для лікаря ветеринарної медицини дуже важлива базова підготовка, оскільки ця професія дуже практична. Всі професори мали на своєму рахунку як наукові роботи, так і книги з ветеринарної медицини. Кожен з них був «потрібною людиною в потрібному місці». Цьому принципу навчали і нас, студентів. Я впевнений, що цей принцип на факультеті ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України зберігається до нині. Це лише тому, що сучасний викладацький склад є достойним продовженням своїх потужних попередників. Тому, тим хто має бажання бути не лише лікарем ветеринарної медицини за дипломом, але й хоче отримати відповідні знання я можу порадити лише одне – поступайте на цей факультет. Тут колись отримав потужні знання я, отримаєте і ви!!!

     В той же час, щоб навчати і виховувати, має бути мир. Наша друга Батьківщина - Україна, сьогодні стикнулася з великими труднощами, викликаними війною, яку розпочала агресивна Росія. Разом з тим, війна не є приводом для того, щоб забути про освіту і здобуття професії. Ми всі молимося, щоб мир якнайскоріше повернувся, бо без нього нічого неможливе. Нехай Бог береже Україну та її народ. Амінь.

• Дякую вам за розмову.

     Дякую і вам. Ви повернули мене у спогади прекрасних років проведених у Києві. Наостанок скажу, що ми - випускники-іноземці нашого факультету пам’ятаємо, що

МИ теж З УКРАЇНИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
І СЛАВА НАШОМУ ФАКУЛЬТЕТУ

Розмову провів професор  Мельник Олег Петрович,
завідувач кафедри анатомії, гістології і 
патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка