16 листопада – День працівників радіо, телебачення та зв’язку України
16 листопада – День працівників радіо, телебачення та зв’язку України
16 листопада 2021 року
День працівників радіо, телебачення та зв'язку – професійне свято в Україні. Відзначається щорічно 16 листопада. Девіз працівників зв’язку та сфери інформатизації: «Ми працюємо, щоб Україна стала розвиненою інформаційною державою».
Можна було би почати з фрази «радіо було винайдено…» і далі продовжувати. Але щоб винайти радіо, треба було спочатку теоретично сформулювати можливість радіопередачі. Ідея бездротового зв’язку, так званої «радіотелеграфії», була на теоретичному рівні сформована Джеймсом Максвеллом в 1864 р. Максвел теоретично довів, що електромагнітні хвилі можуть поширюватися в просторі. Перші спроби штучного формування електромагнітних хвиль проводились в експериментах Девіда Едварда Хьюза у 1880 р. У 1888 р. Генріх Рудольф Герц остаточно довів поширення в повітрі електромагнітних хвиль з експериментальним підтвердженням. Це було остаточним підтвердженням «теорії електромагнетизму Максвелла».
Після теоретичного підтвердження настала черга практичної реалізації, і комусь треба було «відкрити радіо». Якщо узагальнити різноманітні думки, то біля витоків створення радіо стояли Гульєльмо Марконі, Нікола Тесла, а також, відповідно до російсько-радянської версії, Олександр Попов.
Гульєльмо Марконі, Нікола Тесла, Олександр Попов
За радянських часів професійне свято працівників телебачення та радіомовлення відзначалося 7 травня. Цю дату було встановлено 1945 р., під час святкування 50-річчя винайдення радіо Олександром Поповим.
Загалом перша потужна радіостанція на території колишньої Росії з’явилася в 1916 р. Спочатку вона була розташована в Гродно, у ставці Верховного головнокомандувача військ, тобто царя. Та коли того ж року кайзерівські війська підходили до Гродно, її передислокували до Харкова.
Люди слухають вуличне радіо під час німецько-радянської війни
Радіостанція була особливою, так би мовити, далекобійною. Нею передавали депеші в Москву й Петроград. Коли більшовики у грудні 1917 р. взяли владу в Україні, то через цей канал зв’язку вони діставали вказівки від Леніна й надсилали свої повідомлення. У Росії на той час не було обладнання такої потужності. Його закупили в італійця Гульельмо Марконі, хоча був свій винахідник – Олександр Попов. Потім, коли громадянська війна закінчилася, 1920 р. станцію перевезли з Харкова до Саратова. Приблизно до 1922 р. вона давала можливість спілкуватися навіть з Лондоном, Парижем – практично зі всією Європою.
Радіопередавач А. С. Попова
Та повернемося до України, до її радянської столиці – Харкова. Там діяв Всеукраїнський центральний виконавчий комітет на чолі з Григорієм Петровським. А урядом керував Чубар. Вони й захопилися створенням радіостанцій. Ленін обіцяв відкрити їх і в Росії, і в Україні (зокрема й у Харкові), та гроші, які були виділені під цей проект, пішли переважно на московську радіостанцію «Комінтерн». У Харкові зрозуміли, що до них черга дійде не скоро. У слобожанському місті студії, що працювали на військових, існували давно, тож спеціалісти були, і їм дали доручення сконструювати таке радіо, яке б стало інформатором мас. Петровський виділив прекрасне приміщення партійного клубу. 1922 р. Москва розпочала пробні голосові передачі, а в Україні майже одразу ж на вулицях з’явилися рупори-динаміки, і люди почали слухати останні новини. У листопаді 1924 р. харків’яни вже вийшли в ефір із власними передачами. Це відбулося 16 листопада 1924 р. Опівдні з рупорів пролунало: «Алло, алло, алло. Говорить Харків, говорить Харків, говорить Харків». Після чого пролунав невеличкий концерт. Це була перша в ефірі передача Українського радіо.
Оскільки мікрофонів тоді ще не було, замість них використовували телефонні трубки. Зрозуміло, що за таких умов про високу якість звуку годі було й мовити. Крім того, під час пробних передач заважало відлуння. Щоб якось позбутися небажаного багатоголосся, стіни спочатку обклали дровами. Допомогло, але не дуже. Потім принесли глечики (навіть нині надсучасні студії використовують цей метод, коли здійснюють запис музичних номерів) – теж незначний ефект. Покликали командира кавалерійської бригади й запитали, як розвідникам під час бойових завдань вдається тихо рухатися в тилу у ворога. Виявляється, щоб кінські копита не цокали, їх загортають у шматки вовняних попон. І от радійники взяли чотири попони, оббили ними стіни студії, ввімкнули мікрофон і отримали досить пристойний звук. Саме таким чином 80 років тому зароджувалося вітчизняне радіо. Наразі в нашій державі нараховується вже близько 1200 теле- і радіокомпаній, які занесені в Державний реєстр України.
У студії радіостанції «Радіо ROX» (зліва направо): коментатор Світлана Глушко, звукорежисер Тетяна Біленко та редактор Оксана Головко. 1992 р.
Сьогодні немає людини, яка б користувалася зв'язком, мережею інтернет, не слухала радіо чи не дивилася телевізор.
Професійне свято встановлене в Україні «…на підтримку ініціативи працівників радіо, телебачення та галузей зв'язку України…» згідно з Указом Президента України № 667/94 «Про День працівників радіо, телебачення та зв'язку» від 11 листопада 1994 року.
Нині до журналістів та працівників сфери радіо і телебачення долучилися представники інтернет-ЗМІ. Цей день відзначають і фахівці зв'язку, що забезпечують роботу телефонних мереж та інтернет-зв'язку.
Люди, які працюють у цій сфері, не знають звичних для багатьох вихідних і свят, адже радіо- та теленовини виходять щодня, в будь-яку пору року та за будь-якої погоди. Вони роблять усе, щоб у нас працювали мобільні телефони й Інтернет, щоб ми були в курсі останніх подій.
Щиро вітаємо з професійним святом. шановні працівники радіо, телебачення і зв'язку! Здоров'я вам і щастя, добробуту в родинах, миру і натхнення, завжди добрих прогнозів і новин!
Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України