До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Минають дні, ідуть роки.
Життя листки перегортає.
А біль Афгану – навіки,
В душі чомусь не замовкає.

     З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від страшних вогняних років афганської війни, але пам’ять про ці події і велика шана учасникам бойових дій залишаються у серцях усіх поколінь. Свідченням цього є щорічне проведення у нашому навчальному закладі різних заходів, присвячених цій трагічній даті, – 15 лютого 1989 року.

     Тож і сьогодні, 15 лютого, студенти Мукачівського фахового коледжу НУБіП України зібралися, щоб ушанувати учасників бойових дій на території інших держав та з нагоди 32-ї річниці виведення військ з Афганістану.

     – З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.
     Афганістан… Уже 32 рік поспіль у свідомості громадян прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім війни та людського лиха, що у страхітливому полум’ї війни безжально перекреслили тисячі молодих життів, переінакшили надії, плани, понівечили тіла і долі. Але разом з тим, серед страшних небезпек, вогню, крові, нелюдського напруження наші воїни мужніли і загартовувались. Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю усіх воїнів-інтернаціоналістів, наших земляків, які не повернулися живими до батьківських осель, – такі хвилюючі слова були сказані студентами у ході заходу.
     З великим захопленням та цікавістю студенти слухали розповідь про бойові подвиги простих солдат, яких туди бездумно відправило керівництво СРСР, передісторію введення радянських військ в Афганістан від самих учасників бойових дій, працівників нашого коледжу Щура І.Ф. та Гуральника І.В.

     З нагоди значимої події до учасників бойових дій та всіх присутніх звернувся директор коледжу Юрій Садварі. Юрій Юрійович привітав працівників навчального закладу, які пройшли горнило Афганістану, відзначивши, що це – люди з високим почуттям обов’язку, патріотизму, честі та справедливості, побажав їм здоров҆ я, благополуччя, родинного тепла і миру. Водночас закликав присутніх завжди пам’ятати імена воїнів-афганців, які пожертвували власним життям заради майбутнього, пам’ятати ветеранів, виявляти повагу і вдячність до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі у спогадах, снах, думках…
     Юрій Юрійович вручив нашим Героям, учасникам бойових дій, Іванові Федоровичу Щуру та Іванові Васильовичу Гуральнику грамоти та грошові премії.

     Хвилюючі спогади навіяли пісні, присвячені тим жахливим подіям, у виконанні Береш Єлізавети та Реги Ангеліни.

     По-різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення афганської війни, її наказів і військових операцій тими, хто їх виконував. Для нас це взагалі події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші батьки, родичі, земляки. І тому для них і для нас Афганістан – страшна пам’ять страшної війни, уроки якої мають бути засвоєні нашими політиками і ніколи не повторюватися.

Аліса Чорі