Омріяне студентство: перші враження першокурсників

     До 1 вересня ще зо три тижні. Але першокурсники вже активно знайомляться з університетом і його можливостями. Що їм вже подобається з перших днів студентського життя? – з таким запитанням ми звернулися до кількох з цих молодих людей.

     Найперші наші респонденти – невеличка група студентів ННІ лісового і садово-паркового господарства. Олександр Артюх і Артем Вознюк навчатимуться за скороченим терміном.

Олександр:

    — Що найбільше подобається? Гуртожиток. Наш перший гуртожиток. Не в плані того, що цей мій перший гуртожиток, а в тому – що він перший за номером в студкампусі. Ми з Артемом – випускники Березівського лісотехнічного коледжу, що в Рівненській області, і знаємо, що таке студентський гуртожиток не з чужих слів. Так от наш нинішній гуртожиток нам дуже подобається – прекрасний ремонт, належні побутові умови. Відчувається, що нас в НУБіП чекали!

     Багато ми ще не бачили, але місце розташування і довколишню природу вже оцінили.

    І дуже дякуємо тим нашим викладачам з коледжу, які настійливо радили продовжувати навчання саме в Національному університеті біоресурсів і природокористування України.

Марина Жаданова з Сумщини і Лілія Щевкун з Чернігівщини подружилися, коли за порадою батьків і шкільних педагогів здавали документи до приймальної комісії НУБіП. А от тепер і живуть поруч.

Лілія:

    — Я взагалі-то хотіла вступати до військового вишу – люблю армійську дисципліну, думала стати військовим метрологом. Але так трапилося, що стала студенткою НУБіП. А що, у нас теж форма, хай і не така, як у військових, але теж красива! І ще сподобалося, що за бажанням можу навчатися на кафедрі військової підготовки, стати офіцером запасу.

Ще одна колишня школярка, а нині першокурсниця факультету ветеринарної медицини – Ірина Лось з Миронівки.

      — Я з дитинства мріяла стати лікарем ветеринарної медицини, у восьмому класі школи вже чітко знала, що буду таким фахівцем. І, як не відмовляли, сьогодні навчаюсь у НУБіП!
     Найперше, що хотіла б відзначити як дівчина, – це наявність різноманітних мистецьких гуртків, у яких можна проявити свій талант. Декоративно-прикладне мистецтво, флористика і все, з цим пов’язане, – це моє друге захоплення. А на кафедрі культурології у цьому плані великий простір. Дуже вражають університетські музеї, в яких уже довелося побувати.

Золотоніський коледж ветеринарної медицини цього року представлений одинадцятьма своїми випускниками, які зараховані до числа наших студентів. Серед них і Юлія Горпинченко, володарка диплому з відзнакою.

      — І саме тому я почуваюся в університеті, як удома: тут багато знайомих облич моїх друзів по коледжу. Це перший і дуже важливий момент.

     Другий – я вже давно була налаштована на Київ, конкретно на НУБіП. Тут, на факультеті ветеринарної медицини, навчалися моя мама і тітка (зараз вони, до речі, працюють за фахом). Вони й розповідали, що тут прекрасна хірургічна база. В цьому я вже встигла переконатися на власні очі під час екскурсій.

Валентин Обрамбальський